Хто з нас, милуючись витворами геніального Франческо-Бартоломео Растреллі, не відчував подиху неба, свіжого повітря. І відчуття це з'являється певною мірою завдяки тому, що італійський архітектор для своїх шедеврів в основному використовував біло-лазурові відтінки кольорової гами. Згадаймо будівлі Маріїнського й Зимового палаців, Андріївський храм та комплекс Царського Села під Петербургом. І хоча ординарної архітектури корпуси Івано-Франківського обласного фтизіопульмонологічного центру не є дітищами Растреллі, відчувається, що недаремно стіни споруд пофарбовані в небесний колір. Кому, як не хворим із дефіцитом достатньої кількості життєдайного повітря потрібне подібне зорове враження! Ознайомившись із налагодженою тут роботою, переконуєшся: враження від зовнішнього вигляду стовідсотково підтверджується, так би мовити, внутрішнім наповненням.

Розповідає директор центру Володимир Васильович Вагилевич.
– У січні цього року Івано-Франківському обласному фтизіопульмонологічному центру виповнилося 15 років. Створений за ініціативою обласного управління охорони здоров'я на базі протитуберкульозного диспансеру області, він надає консультативну та лікувально-діагностичну допомогу нашим краянам з легеневою патологією. Маємо 7 стаціонарних відділень: бактеріовиділення, хіміорезистентного і хронічного туберкульозу, легеневої хірургії, легеневого туберкульозу і менінгіту для дітей, пульмонології, диференційної діагностики і малих форм туберкульозу, профпатології. До центру приєднано пульмонологічне й торакальне відділення обласної клінічної лікарні, створено диференційно-діагностичне відділення.
Стаціонарні відділення для оптимізації лікувально-діагностичного процесу оснащені торакоскопами, ультразвуковими інгаляторами, апаратом діатермії та іншою діагностичною апаратурою; придбано два діагностичні комп'ютерні цифрові флюорографи. У поліклінічному відділенні працюють: лікарі-фтизіатри, торакальні хірургі, лікарі-пульмонологи.
Серед 444 працівників нашого закладу – 71 кваліфікований лікар і 24 ветерани праці. На базі центру діють курси підвищення кваліфікації медичних сестер протитуберкульозних закладів області. У лікувально-профілактичних установах Івано-Франківщини наші спеціалісти проводять постійну організаційно-методичну роботу щодо попередження захворювання на туберкульоз.

– Як удається тримати на європейському рівні роботу колективу і все те, що називають інфраструктурою?
– По-перше, все добре народжується від любові – до роботи, до людей. Я пройшов усі етапи професійного шляху медика і переконався в тому, що завжди знаходить той, хто шукає. Мене цікавить усе: як виглядає наше подвір'я і споруда, коридори і палати, кабінети і лабораторії; як харчуються наші пацієнти; з яким настроєм прийдуть працівники на роботу і яку винагороду отримають за свою працю.
Тішить, що за 2003-2006 рр. втричі зросла заробітна плата нашого персоналу і майже кожен співробітник був відзначений грамотою або премією. За кошти установи всі працівники забезпечені спецодягом. Комісією МОЗ України у 2005 р. матеріально-технічна база центру визнана однією з найкращих в Україні. Нашу «підстаркувату» споруду капітально відремонтовано. Тож працювати тут стало приємніше, а нашим пацієнтам, можливо, й дихати стало легше…

Наша довідка 
17 листопада 2006 р. Асамблеєю ділових кіл України В.В. Вагилевичу присуджено звання «Ділова людина України», а підпорядкованій йому медичній установі – громадський знак якості «Вища проба». Володимир Васильович – голова Івано-Франківської обласної організації роботодавців у галузі охорони здоров'я. Подвижницька праця В.В. Вагилевича на обласному та державному рівнях оцінена багатьма почесними грамотами.

Заступник директора Івано-Франківського фтизіопульмонологічного центру по лікувальній роботі Світлана Петрівна Харченко доповнює розповідь В.В. Вагилевича.
– Соціально-економічні та фінансові проблеми на початку 90-х років минулого сторіччя, як відомо, не оминули й українську медицину. Внаслідок дефіциту антибактеріальних препаратів відчутно погіршився головний показник якості нашої праці – кількість закритих каверн у хворих на туберкульоз. Завдяки зусиллям специалістів протитуберкульозних установ наприкінці 1980-х років 85% рівень закриття вогнищ цієї підступної хвороби серед наших пацієнтів знизився на третину – до 53%. Ми не досягали абацилювання хворих. Наша установа не могла забезпечити пацієнтів належним комплексом лікарських засобів. Хворі змушені були витрачати власні кошти на придбання потрібних ліків. Не кожна людина могла купити їх через високу вартість. Приймали препарати у знижених дозах. Таким чином, комплексна антибактеріальна терапія поступилася місцем монотерапії, що взагалі недопустимо в практиці лікування туберкульозу. Це призводить та вже й призвело до формування так званої мультирезистентності. І тільки з 2002 р. згідно з напрямямами Національної програми боротьби з захворюваннями на туберкульоз запроваджено централізоване забезпечення медичних установ антибактеріальними препаратами за державні кошти, наступ епідемії туберкульозу в країні сповільнився. Слід зазначити, що показники захворюваності на туберкульоз, у тому числі деструктивними та бацилярними формами серед мешканців Івано-Франківщини завжди були нижчі за загальноукраїнські.
З 2003 р. в області поширюється рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я DOTS-стратегія боротьби з туберкульозом, яка передбачає комплекс медичних та адміністративних заходів щодо боротьби з цією недугою.

Ми залучили до розмови й завідувача відділення профпатології Івано-Франківського фтизіопульмонологічного центру Аллу Богданівну Зубань.

– У чому ви вбачаєте сенс роботи в такому унікальному закладі, як фтизіопульмонологічний диспансер?
– По-перше, дякую долі, яка подарувала мені можливість працювати поруч з такою неординарною людиною, як В.В. Вагилевич. Поруч з таким керівником важко працювати тим, хто не «горить» на роботі, важко самому не спалахнути хоча б невеличкою іскоркою ініціативи в конкретній трудовій діяльності.
Вважаю, що розміщення профпатологічного відділення саме в нашому центрі є оптимальним варіантом, оскільки захворювання органів дихання займають перше місце серед усіх видів професійної патології (понад 60%). Здається, що порівняно з промисловим Сходом України респіраторні професійні захворювання на Прикарпатті не так поширені. Але ж певна кількість великих нафтопереробних та хімічних підприємств додають значної роботи нам, лікарям-профпатологам, навіть у такому, здавалося б, екологічно чистому регіоні.
У центрі маємо всі умови для обстеження пацієнта на предмет виявлення бронхолегеневої патології, можемо диференціювати її вид і в подальшому спостерігати за станом хворого.
На нашій базі навчаються студенти 5-го та 6-го курсів медичного й педіатричного факультетів Івано-Франківського державного медуніверситету. Впроваджуємо у свою практику наукові досягнення кафедри госпітальної терапії № 2. Велику увагу приділяємо й удосконаленню кваліфікації лікарів області. Не цураємось також вивчення досвіду надання медичної допомоги пацієнтам із респіраторною патологією наших львівських колег у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: Інституті фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України та Інституті медицини праці АМН України.

На базі пульмонологічної служби центру працює кафедра госпітальної терапії № 2 Івано-Франківського медичного університету, яку очолює професор Микола Миколайович Островський.
– Кафедра опікується пульмонологічним та профпатологічним відділеннями центру. Найбільшу частку пацієнтів пульмонологічного відділення становлять особи з діагнозами «негоспітальна пневмонія» та «хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ)». Переважна більшість пацієнтів базових відділень кафедри страждає на професійний бронхіт і негоспітальну пневмонію. Власне тому пріоритетами роботи кафедри за останні 5 років є розробка нових підходів до діагностики та лікування цих домінуючих у регіоні захворювань.
Особливо потужно ми впроваджуємо базову терапію при ХОЗЛ. Кількість людей, які, відбуваючи додому після курсу лікування, отримують чіткі призначення щодо медикаментозного лікування ХОЗЛ та забезпечені ефективними й безпечними ліками, сягає 80%. У першу чергу це стосується сучасних селективних холінолітиків.
Цінною допомогою для нас є діяльність державного Фонду соціального захисту від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Компенсація пацієнтам з ХОЗЛ витрат на придбання препаратів сприяє проведенню цілеспрямованої адекватної терапії. Задоволені, що ми знайшли порозуміння із фондом у тому, що належне лікування хворого сучасними лікарськими засобами, незважаючи на порівняно високу їх вартість, сприяє значній загальній економії коштів на лікування та реабілітаційний період.
Колектив нашої кафедри спрямовує свої зусилля на подальше вдосконалення методики базової терапії. Протягом останнього часу підготовлено й захищено дві кандидатські дисертації. Маємо досить обнадійливі перші результати щодо впливу препарату тіотропія на ендобронхіальні фактори. Сподіваємось, що подальші дослідження будуть успішними і праця наших аспірантів зацікавить не тільки медиків нашого краю, а й усієї України.

– Які зміни відбулися в системі освіти та підвищення кваліфікації практикуючих лікарів з моменту вашого приходу на кафедру?
– Істотні трансформації в пульмонологічній системі освіти ведуть свій відлік від запровадження Національних рекомендацій лікування основних респіраторних захворювань у 1999 р. та їх останнього перегляду цього року, що чітко відображається наказом МОЗ України № 128 від 19.03.2007 р. Важко переоцінити роль Інституту пульмонології і фтизіатрії ім. Ф.Г. Яновського АМН України у створенні такого дієвого інструменту.
Три роки в нашому місті діють передатестаційні курси з пульмонології. Тепер зникла необхідність спеціалістам-пульмонологам області прямувати до Львова чи Києва. І від цього всі тільки виграли: зміцнюються наші контакти з лікарями районів області, відчувається ефективний зворотний зв'язок. Працівники кафедри не зволікають з доведенням до практикуючих лікарів тих новацій, які стають набутком як вітчизняної, так і світової науки. Завдяки цьому спеціалісти, оперативно коригуючи методику лікування, призначають хворим більш складні патогенетично обгрунтовані препарати.
Поза сумнівом, молода генерація наших науковців впевнено стає основною творчою потугою медуніверситету, кафедри очолили молоді фахівці. Приємно відзначити розуміння ректоратом університету на чолі з академіком АМН України Є.М. Нейком необхідності припливу «свіжої крові» у вітчизняну науку. Завдяки турботливому ставленню керівництва до нашої молоді для потреб захисту кандидатської дисертації коштом університету придбано сучасні лікарські препарати. На мою думку, маємо адекватну реакцію на позитивну рецепцію. У нас, молодих, повірили. І це надає наснаги для подальшої роботи.
За останні 5 років співробітниками нашої кафедри запатентовано 8 винаходів і отримано 6 деклараційних патентів України щодо способів лікування та діагностики патології органів дихання.

Опинившись на території обласної клінічної лікарні, ми звернули увагу на авто «швидкої допомоги», яке в цей час повільно підкотило до скляної прибудови біля входу до приймального покою. Перед машиною автоматично відчинилися двері, вона заїхала до прозорого тамбура і двері зачинилися. Згодом від головного лікаря Ігоря Петровича Семеніва ми дізнались, що це ноу-хау, «підглянуте» під час його візиту до Німеччини, було задумано для захисту від негоди як прибулого пацієнта, так і тих, хто поспішає прийняти його до лікарні. «Подих» Європи відчувався нам і в інтер'єрі, і в одязі медперсоналу обласної клінічної лікарні, а наша бесіда з головним лікарем остаточно переконала в тому, що саме такого типу «бастіони» охорони здоров'я наших співвітчизників повинні з'являтися повсюдно.

Розповідає головний лікар Івано-Франківської обласної клінічної лікарні Ігор Петрович Семенів.
– Івано-Франківська обласна клінічна лікарня має 14 хірургічних, 8 терапевтичних, 7 параклінічних відділень на 899 ліжок, а також реанімаційне відділення на 12 ліжок, 8 стаціонарів (клінік). Окрім лабораторій, у складі нашого закладу існує й центр екстреної і невідкладної допомоги. Впровадження у 2003-2006 рр. малоінвазивних технологій зумовило створення спеціалізованих центрів, які (насмілюся це стверджувати) не мають аналогів у західних областях України. Чимала кількість хворих, які мають проблеми з підшлунковою залозою, спонукала нас створити панкреатичний центр, завдяки якому ми спромоглися знизити смертність при панкреонекрозах до 30%. Це при тому, що відповідний показник у державі коливається в межах 60-70%. І хоча ми вчимося у провідних гастрохірургів медичних закладів IV рівня акредитації, проте навіть спеціалісти Інституту хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова АМН України, перебуваючи свого часу у нас на консультації й ознайомившись з нашою методикою, запровадили у своїй установі апарат «штучної нирки».
Наш потужний центр нефрології і гемодіалізу працює в оточенні трьох сателітів, у містах Калуш, Коломия і Городенка також діють подібні заклади. І наскільки мені відомо, Івано-Франківщина в цій царині є піонером серед інших регіонів.
У зв'язку з високою вартістю процедури гемодіалізу (близько 500 грн) держава діє чітко за конституцією – пацієнт за це не платить. А якщо підсумувати вартість усіх витратних матеріалів для лікувального процесу центру нефрології і гемодіалізу, то переконуєшся: витрати на всі інші препарати для обласної лікарні нижчі.
Маємо також центр ендокринної хірургії, центри мікрохірургії ока, ЛОР-органів, гепатологічний. До речі, одними з перших в Україні ми почали виконувати ендоскопічні операції на ЛОР-органах. Ендоскопічні методи лікування широко застосовуються в нашій практиці. Сьогодні наші гастрохірурги, торакальні хірурги, урологи, проктологи та отоларингологи надають висококваліфіковану медичну допомогу в такий спосіб. У майбутньому плануємо поширити ендоскопію і на нейрохірургію.
Одним з найбільших є відділення судинної неврології. Два роки тому ми почали робити операції при геморагічних інсультах. І якщо протягом першого року було проведено 7 таких втручань, то тільки за 10 міс 2007 р. їх кількість досягла 120. Одна з найприкріших патологій – гострий ішемічний інсульт, – яка свого часу спричиняла майже 100% інвалідизацію, завдяки впровадженню тромболітичної терапії за допомогою препарату альтеплаза значною мірою здала свої позиції. Якщо пацієнт буде доставлений до порога нашої лікарні впродовж трьох годин від початку прояву симптомів, нам вистачає 15 хв, щоб розпочати лікування. Все, що стосується обстеження хворого, виконується за державний кошт.
Великою проблемою залишається питання фінансування. Річна потреба в медикаментах окреслюється сумою в 16 млн грн, з бюджету ж виділяється лише 2,4 млн грн. Для забезпечення наших лабораторій належними реактивами на рік потрібно приблизно 1,5 млн грн, ми ж маємо 300-400 тис. грн.
300-тисячна потреба в коштах на придбання рентгенівської плівки задовольняється наполовину, тому нам доводиться докуповувати препарати й матеріали.

– Де ж знаходите джерела, що допомагають тримати життєзабезпечення лікарні на досить високому рівні?
– Співпрацюємо з благодійними фондами. Один із них орендує у нас приміщення. Це неприбуткова організація: все, що до неї надходить, спрямовується на наші потреби.
Три роки тому ми провели тендер стосовно організації харчування окремою службою, що дозволило вивести харчовиків зі штату лікарні. Ця акція сприяла запровадженню новітніх медичних технологій. Протягом двох тижнів ми зуміли відновити всі 15 дієтичних столів за Певзнером. Минув ще тиждень, і було відновлено 4-разове харчування пацієнтів. (Зауважу, що цього року вже і в нормативних документах МОЗ України з'явився пункт стосовно послуг із харчування хворих). Згодом плануємо позбутися мороки і з пранням білизни, передавши цю функцію професіоналам.
Звичайно, всі ці аспекти погіршують загальнодержавні статистичні дані щодо кількості медичних працівників на душу населення, бо в нашій державі до медпрацівників зараховують весь обслуговуючий персонал лікарень, що ставить Україну на доволі престижне місце в Європі. А от за числом лікарів відносно кількості населення в європейському рейтингу наша країна перебуває на позиції нижче середньої.

– Як обласна лікарня співпрацює з Івано-Франківським державним медичним університетом?
– На мій погляд, плідно. Хоча нині співіснуємо у відносній тісняві, проте ця обставина не заважає нашій співпраці. Коли проектувалася будівля лікарні, то не бралася до уваги та обставина, що згодом ми станемо клінічним медичним закладом. Звичайно, раді з того, що на базі нашої лікарні розміщено 15 кафедр медуніверситету. Унаслідок того, що змушені були поділитися з колегами приміщеннями, вирішили спільними зусиллями звести новий окремий хірургічно-операційний блок, у якому розмістяться 14 операційних, потужне реанімаційне відділення з кардіореанімацією. Один з поверхів новобудови повністю буде відведено під навчальні кабінети. Цьогоріч ми отримали 4 млн грн на продовження будівництва, наступного року плануємо освоїти 6-7 млн. Існуючий темп зведення цього корпусу обіцяє побачити завершення всіх робіт «під ключ» з повністю змонтованим обладнанням у 2010-2011 рр. На мій погляд, цей унікальний об'єкт стане перлиною національної медицини.

– Чи то близькість до центру Європи, що знаходиться неподалік у Закарпатті, чи якісь інші обставини спонукають очолюваний вами майже двотисячний колектив працювати цивілізовано, по-європейськи вже сьогодні. У чому таємниця успіху?
– На мій погляд, успіху будь-якої справи передує коректно визначена мета. І належне ставлення до людини – як до пацієнта, так і до колег по фаху. Вважаю, що ні в якому разі не можна ставити хвору людину в залежність від якоїсь подяки. Це моє кредо. І я вимагаю від підлеглих такої ж позиції у стосунках з тими, хто очікує на нашу кваліфіковану допомогу.

Завідувач відділення судинної неврології обласної клінічної лікарні Галина Семенівна Чмир ознайомила нас зі станом лікування пацієнтів з діагнозом «гострий ішемічний інсульт».
– Гострі порушення мозкового кровообігу зазвичай становлять актуальну проблему як у державі, так і в нашій області. Прикро, але фактом є те, що патологія ця значно «помолодшала» за останні роки. У нашому краї захворюваність становить 216,7 на 100 тис. мешканців за рік, а смертність від ЦВЗ – 95,0 на 100 тис., що удвічі нижче за загальноукраїнський показник і майже у 3-4 рази нижче, ніж на Півдні та Сході нашої держави. Зрозуміло, що несприятлива екологія промислово розвинутих Нижнього Подніпров'я і Донбасу дається взнаки, але не треба забувати про ментальні особливості прикарпатців і горян. На цих землях здавна були менш поширені шкідливі звички, що зменшувало плацдарм для наступу кардіологічних захворювань. Чимале значення має і релігійний фактор, який багато в чому визначає спосіб життя людини. За частотою інсультів ми йдемо на рівні європейських країн. Виконаний у нас уперше в Україні реєстр мозкового інсульту дав змогу визначити частоту, поширеність факторів ризику, смертність від власне інсульту. Для успішного впровадження тромболізису ми розробили алгоритм дій при виявленні хворого на інсульт і провели навчання лікарів із тактики ведення хворих, які підлягають тромболізису.

– Відомо, що вперше на Прикарпатті вами було проведено тромболізис при гострому ішемічному інсульті…
– Так, ми успішно виконали цю процедуру. Але життя ставить перед нами нові завдання. І якщо апаратне забезпечення завдяки постійній увазі з боку нашої адміністрації ми отримуємо, то забезпечення ліками для широкого загалу хворих є серйозною перепоною на шляху впровадження нового.
Можливості проведення тромболітичної терапії значно розширились завдяки запровадженню Державної програми з лікування серцево-судинних захворювань (у тому числі і ЦВЗ) щодо забезпечення медикаментами, включаючи тромболітики і апаратуру. Вступила в дію Державна програма з лікування хворих із розсіяним склерозом. На базі нашого відділення проводяться дослідження з цієї патології.

Завідувач відділення реанімації та інтенсивної терапії обласного кардіологічного диспансеру Роман Володимирович Петровський також розповів про роботу закладу, в якому працює.
– Кардіодиспансеру міста Івано-Франківськ пішов уже 21-й рік. З 1996 р. у нас існує відділення інтенсивної терапії. Наразі є проблема своєчасного звернення пацієнтів із гострою серцевою патологією за кваліфікованою спеціалізованою допомогою. Багато залежить саме від рівня поінформованості пацієнтів про необхідність якнайшвидшого звернення до служби швидкої допомоги після появи перших симптомів гострого інфаркту міокарда (ГІМ). Служба невідкладної допомоги у нас налагоджена. У відділенні, оснащеному за всіма стандартами, працюють фахівці, в арсеналі яких – ефективні та безпечні ліки. При ГІМ застосовуємо сучасний метод тромболітичної терапії. Велику увагу приділяємо навчанню лікарів області методам лікування ГІМ. Плануємо підготувати обласну програму з надання медичної допомоги пацієнтам із гострими коронарними станами.

– Що потрібно зробити для того, щоб тромболізис був задіяний не тільки при лікуванні в диспансері, а й отримав «прописку» на теренах усього краю?
– На даному етапі, звичайно, тромболітична терапія поряд з інвазивними методами лікування має право на існування. Але потреба у спеціально навчених кадрах, висока вартість препаратів і поки що невеликий досвід виконання процедури ставить, на мій погляд, чимало запитань у плані подальшої долі тромболізису. І хоча в районах у нас спеціалісти є, та на сьогодні лише в Калуші існують умови для надання кваліфікованої допомоги при інфаркті міокарда.

Ми залишаємо гостинний Івано-Франківськ. Попереду чекає чимало цікавих подорожей, які дадуть можливість відслідковувати успіхи та проблеми лікувальних закладів, знайомитися із впровадженням сучасних методів діагностики та лікування та зі спеціалістами, що мають на меті високо тримати авторитет свого закладу і медицини в цілому.

Підготував Лук'ян Маринжа

Комментарии к статье