Неухильне зростання частоти захворювань гепатобіліарної системи, що характеризуються прогресуючим перебігом і несприятливим медико-соціальним прогнозом, зумовлює актуальність цієї проблеми [1].
Найчастіше лікарі-гастроентерологи у своїй практиці стикаються з синдромом внутрішньопечінкового холестазу, що супроводжує такі ураження печінки, як гепатити та цирози різної етіології, первинний склерозуючий холангіт та ін. [7, 8].

При холестазі надлишкова концентрація компонентів жовчі призводить до розвитку низки печінкових і системних уражень, зокрема ушкодження клітинних мембран, у тому числі мітохондріальних, активації інтрацелюлярних гідролаз і некрозу гепатоцитів [1]. Акумуляція холестерину в гепатоцитах і сироватці крові призводить до гальмування процесів трансметилювання мембранних фосфоліпідів. Крім печінкових, порушуються функції мембран клітин нирок, еритроцитів, тромбоцитів та інших органів, що впливає на розвиток системних уражень при холестазі.
Складовою лікування хронічних захворювань печінки (ХЗП) є медикаментозна терапія противірусними препаратами, есенціальними фосфоліпідами, антиоксидантами, урсодезоксихолевою кислотою [5]. Із зазначених препаратів на особливу увагу заслуговують есенціальні фосфоліпіди, що характеризуються високою ефективністю та широким застосуванням при захворюваннях печінки.
У численних дослідженнях було встановлено, що активність есенціальних фосфоліпідів при ХЗП спрямована на відновлення цілісності мембран гепатоцитів, забезпечення плинності й пластичності мембран, зниження ступеня окислювального стресу, активацію мембранних фосфоліпідозалежних ферментів, підвищення метаболічного, детоксикаційного, екскреторного й енергетичного потенціалу мембран. Есенціальні фосфоліпіди володіють антифібротичним ефектом, зменшують апоптоз гепатоцитів, модулюють імунологічні реакції на клітинному рівні. Важливим для загальної медичної практики є їх гіполіпідемічна дія, що проявляється здатністю знижувати рівні холестерину й тригліцеридів, антиагрегантним та гіпоглікемічним ефектами, що полягають у регулюванні функціональної активності інсулінових рецепторів [2-5].
Встановлення факту дестабілізації мембран гепатоцитів, а також роль процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у патогенезі ХЗП визначає доцільність введення в організм екзогенних есенціальних фосфоліпідів із високим умістом поліненасичених жирних кислот (ПНЖК), які здатні відновлювати структуру та функції клітинних мембран, а також моделювати ензимну відповідь [2, 3]. Завдяки антиоксидантному ефекту вони захищають мітохондріальні та мікросомальні ферменти гепатоцитів від пошкоджуючих впливів, що сприяє стабілізації та репарації клітинних мембран. Крім того, есенціальні фосфоліпіди володіють антифібротичною дією [4, 6].
Наведені дані спонукали нас до вивчення ефективності застосування препарату Ессенціалє форте Н, який містить есенціальні фосфоліпіди високого ступеня очищення (екстракт бобів сої) та молекули фосфатидилхоліну з високим умістом ПНЖК, що зумовлює переважання есенціальних над ендогенними фосфоліпідами у комплексному лікуванні хворих на ХЗП із холестазом. Мембраностабілізуючий та гепатопротекторний ефекти Ессенціалє форте Н досягаються шляхом безпосереднього вбудовування молекул есенціальних фосфоліпідів у фосфоліпідну структуру клітин, заміщення дефектів і відновлення бар'єрної функції ліпідного шару. Крім того, ПНЖК фосфоліпідів сприяють підвищенню активності та плинності мембран. Есенціальні фосфоліпіди відіграють важливу роль в організмі людини, оскільки є головним структурним компонентом клітинних та субклітинних мембран. Зважаючи на те що призначення есенціальних фосфоліпідів може сприяти зменшенню щільності фосфоліпідних структур і нормалізації проникності мембран клітин, їх призначення часто називають «мембранною терапією» [11].

Мета дослідження
Оцінка ефективності застосування Ессенціалє форте Н у комплексному лікуванні хворих на ХЗП із холестазом.

Матеріали та методи
У дослідження було включено 38 хворих: 28 (73,7%) чоловіків і 10 (26,3%) жінок; середній вік – 39,7±7,7 роки. У 22 з них діагностовано хронічний гепатит (ХГ), у 16 – цироз печінки (ЦП). Серед етіологічних чинників зафіксовано медикаментозні й токсичні, переважно алкогольні, впливи. До контрольної групи увійшло 20 практично здорових осіб. Із обстежених хворих 16 мали ХГ із мінімальною активністю (ХГма), 6 – із помірною активністю (ХГпа), 16 – субкомпенсований ЦП із мінімальною активністю процесу.
Верифікацію діагнозу проводили на основі даних анамнезу, клінічних проявів (наявності больового, диспепсичного, набряково-асцитичного та астено-невротичного синдромів), лабораторних ознак цитолізу та холестазу, результатів ультразвукового дослідження (УЗД) та фіброгастродуоденоскопії (ФГДС).
Стан ПОЛ оцінювали за рівнем малонового діальдегіду (МДА), системи антиоксидантного захисту (АОЗ) – за рівнями супероксиддисмутази (СОД) та каталази (КТ), інтенсивність процесів ендотоксикозу – за показниками ендогенної інтоксикації (ЕІ) та рівнем середньомолекулярних пептидів (СМП).
Схема лікування пацієнтів включала призначення Ессенціалє Н по 10 мл на добу внутрішньовенно протягом 10 днів із переходом на пероральне застосування Ессенціалє форте Н по 2 капсули тричі на добу протягом 60 днів, а також симптоматичну терапію (ферменти, сечогінні, спазмолітики, пробіотики, антигістамінні препарати). Дієтичні обмеження стосувалися тваринних жирів і вуглеводів, що легко засвоюються.
Оцінку ефективності лікування проводили за клінічними симптомами, даними лабораторних обстежень: рівні білірубіну, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ), а також показників процесів ліпопероксидації та ендотоксикозу.

Результати та обговорення
У хворих на ХЗП із холестазом було виявлено виразну активацію процесів ПОЛ, що характеризувалось збільшенням рівня МДА до 5,22±0,82 мкмоль/л (р<0,01), зменшенням КТ до 15,03±0,75 нмоль/л (р<0,01), СОД – до 31,02±1,06 ум. од. (р<0,01). Зафіксовано підвищення показників ЕІ та рівня СМП (р<0,01). Найбільші зміни зазначених показників спостережено у пацієнтів із ЦП.
Після проведеного лікування в усіх хворих відзначено позитивну динаміку клінічної картини захворювань (табл. 1). Поліпшення загального стану хворих зареєстровано на 5-7-й дні як при ХГ, так і ЦП. Абдомінально-больовий синдром у 25 хворих зник на 10-й день, у 11 – на 20-й.
Дещо повільнішою була динаміка диспепсичного синдрому, який на 12-й день зник у 48% хворих. Відзначено швидку позитивну динаміку набряково-асцитичного синдрому в середньому на 4-5-й день лікування, хоча в одного пацієнта з ЦП не відбулося суттєвого зменшення проявів цього синдрому.
Результати дослідження частоти клінічних проявів холестатичного синдрому у хворих на ХЗП наведено в таблиці 2.
Згідно з результатами аналізу даних під час лікування свербіж шкіри і такі ознаки холестазу, як субіктеричність склер та шкіри, потемніння сечі, прогресивно зменшувалися в усіх хворих. Після завершення дослідження у двох хворих спостережено свербіж шкіри, ще у двох – субіктеричність склер та шкіри, в одного – потемніння сечі.
На тлі позитивної динаміки клінічної симптоматики відзначено нормалізацію низки лабораторних показників – зменшення проявів цитолітичного і холестатичного синдромів (табл. 3).
Нормалізацію рівня білірубіну сироватки крові після лікування зареєстровано у 90,9% хворих, АЛТ – 98,0%, АСТ – 94,7%, лужної фосфатази – 97,0%.
Під час дослідження було вивчено динаміку лабораторних показників залежно від глибини ураження печінкової тканини (табл. 4).
За лабораторними даними відповідь на лікування, що включало Ессенціалє форте Н, залежить від активності процесу в печінці та практично не відрізняється у хворих на ХГ і ЦП.
Аналіз показників ПОЛ після лікування виявив зменшення рівня МДА до 3,14±0,54 (р<0,01) з одночасним підвищенням рівня СОД до 48,2±6,5 (р<0,01) і нормалізацією активності КТ до 18,2±6,5 (р<0,01).
Про зменшення проявів ендотоксикозу свідчило вірогідне зменшення рівня показників ЕІ і СМП.
Здійснене дослідження свідчить на користь гепатопротекторної, антиоксидантної і дезінтоксикаційної активності Еcсенціалє форте Н, підтвердженої позитивною динамікою біохімічних показників функціонального стану печінки.

Висновки
· Ефективність застосування Ессенціалє форте Н для корекції холестазу у хворих на ХЗП засвідчує позитивна динаміка клінічних та лабораторно-інструментальних проявів захворювання: зниження у переважної більшості хворих інтенсивності свербежу шкіри та субіктеричності склер, зменшення проявів больового, диспепсичного та набряково-асцитичного синдромів, поява виразної тенденції до нормалізації показників функціонального стану печінки (АЛТ, АСТ, ЛФ), білірубіну.
· Застосування Ессенціалє форте Н дає змогу знизити активність патологічно активованого ПОЛ і поліпшити антиоксидантний статус у хворих на ХЗП із холестазом, що підтверджується даними динаміки рівня МДА, активності КТ і СОД.
· Ессенціалє форте Н у комплексній терапії хворих на ХЗП із холестазом сприяє оптимізації лікування і дає змогу досягти виразного клінічного поліпшення симптомів захворювання, зменшення проявів ендогенної інтоксикації та регресу ознак холестатичного й цитолітичного синдромів у більш ранні строки.

Література
1. Бабак О.Я. Синдром холестазу (причини, механізми розвитку, клінічні прояви та принципи лікування) // Діагностика та лікування. – 2003. – № 2. – С. 27-32.
2. Гундерман К.Й. Новейшие данные о механизмах действия и клинической эффективности эссенциальных фосфолипидов // Клин. перспективы гастроэнтерол., гепатол. – 2002. – № 2. – С. 21-24.
3. Гуревич К.Г. Эссенциальные фосфолипиды в лечении заболеваний печени // Качественная клин. практика. – 2002. – № 4. – С. 1-4.
4. Дегтярева И.И., Козачок Н.Н., Куц Т.В. и др. Терапевтическая эффективность применения Эссенциале форте Н при хронических токсических диффузных заболеваниях печени // Сучасна гастроентерологія. – 2005. – № 4. – С. 76-79.
5. Дегтярева И.И., Скрыпник И.Н., Невойт А.В. и др. Гепатопротекторы-антиоксиданты в терапии больных с хроническими диффузными заболеваниями печени // Новые медицинские технологии. – 2002. – № 2. – С. 18-23.
6. Звягинцева Т.Д., Чернобай А.И., Дергачева А.В. Эссенциальные фосфолипиды в гастроэнтерологии // Сучасна гастроентерологія. – 2004. – № 2. – С. 51-55.
7. Kaplowitz N. Mechanisms of liver cell injury // J. Hepatol. – 2000. – Vol. 32, № 1. – P. 39-47.
8. Kohlroser J., Mathai J., Reichheld J. et al. Hepatotoxicity due to troglitazone: report of two cases and review of adverse events reported to the United States Food and Drug Administration // Am. J. Gastroenterol. – 2000. – Vol. 95, № 1. – P. 72-276.

Комментарии к статье