Ацикловир инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: аciclovir; 2-аміно-9-[(2-гідроксіетоксі) метил]-1,9-дигідро-6Н-пурин-6-он;

основні фізико-хімічні властивості: білі круглі, двоопуклі таблетки;

склад: 1 таблетка містить ацикловіру 0,2 г;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Код АТС J05AB01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ацикловір ― противірусний препарат, високоактивний відносно вірусу простого герпесу (Herpes simplex (VHS)) типу 1 і 2, вірусу оперізувального лишая (Varicella zoster (VZV)), вірусу вітряної віспи, вірусу Епстайн-Барра і меншою мірою - до цитомегаловірусу.

Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду - дезоксигуанідину, нормального компонента ДНК. Після укорінення ацикловіру в уражену вірусом клітину під впливом ферменту тимідинкінази, який виділяє вірус, ацикловір переходить в ацикловір–монофосфат. Під впливом клітинної гуанілаткінази ацикловір–монофосфат перетворюється в ацикловір–дифосфат, який ферментами клітини – господаря (вірусу) перетворюється в активну форму – ацикловір–трифосфат. Взаємодіючи з ДНК – полімеразою (VHS та VZV), пригнічує реплікацію вірусної ДНК. За допомогою вірусної ДНК–полімерази ацикловір–трифосфат може будуватись у зростаючі ланцюги ДНК, внаслідок чого в ланцюзі ДНК виникає дефект і зріст нового покоління вірусів припиняється. Препарат має високу вибірковість дії на синтез вірусної ДНК. На реплікацію ДНК клітин людини ацикловір–трифосфат практично не впливає.

Ацикловір при герпесі запобігає утворенню нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірок, послабляє болі в гострий період оперізувального герпесу.

Препарат справляє імуностимулюючу дію.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат лише частково абсорбується з кишечнику. Прийом препарату одночасно з їжею мало впливає на його всмоктування. Біодоступність становить 15-30 %. Концентрація в крові залежить від прийнятої дози. Зв’язування з білками становить 9-30 %.

Препарат широко розподіляється в тканинах і рідинах організму, включаючи головний мозок, нирки, легені, печінку, ліквор, слізну рідину, кишечник, м’язову тканину, селезінку, сперму, секрет і слизову оболонку вагіни, матку, грудне молоко, спинномозкову рідину та рідину герпетичних пухирців.

Найбільш високі концентрації виявляються в нирках, печінці та кишечнику. Концентрація в спинномозковій рідині становить приблизно 50 % від концентрації в плазмі крові.

При пероральному прийомі препарату 1 г на добу концентрація в грудному молоці може перевищувати його концентрацію в плазмі в 0,6 – 4,1 рази, в амніотичній рідині ― в 3-6 разів, у таких випадках в організм дитини з молоком матері ацикловір надходить у дозі 0,0003 г/кг на добу. Отже, необхідно з обережністю призначати препарат жінкам, які годують груддю.

Довготривалі або повторні курси препарату у пацієнтів зі зниженим імунітетом можуть призвести до появи вірусних штамів, малочутливих до ацикловіру. Це може бути спричинено дефіцитом вірусної тимідинкінази або зміною структури тимідинкінази та ДНК–полімерази.

Природним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметоксиметилгуанін.

Противірусна активність цього метаболіту не відома.

Період напіввиведення при прийомі внутрішньо у дорослих – 3,3 год. Час досягнення максимальної концентрації в сироватці крові при пероральному прийомі ― 7,7 год.

Середня максимальна концентрація в сироватці крові (стабільна) при прийомі внутрішньо у дорослих така:

при дозі 0,2 г (2,5 мкмоль/л) кожні 4 год― 0,6 мкг/мл,

при дозі 0,4 г (5,3 мкмоль/л) кожні 4 год― 1,2 мкг/мл,

при дозі 0,8 г (6,9 мкмоль/л) кожні 4 год― 1,6 мкг/мл.

Об’єм розподілення (Vol_d) (при досягненні стабільної концентрації):

дорослі: приблизно 48 л/м² поверхні тіла (37-57 л/м²),

діти та підлітки (1-18 років): приблизно 45 л/м².

При захворюванні нирок у термінальній стадії: приблизно 41 л/м².

При прийомі внутрішньо приблизно 14 % загальної дози виводиться в незміненому вигляді із сечею, більша частина препарату – у вигляді метаболітів; незначна частина виводиться з калом. У процесі виведення препарату поряд з клубочковою фільтрацією бере участь, імовірно, механізм канальцевої секреції. Швидкість виведення препарату з організму з віком уповільнюється, хоча незалежно від цього період напіввиведення препарату зростає незначно.

При хронічній печінковій недостатності значення періоду напіввиведення становить у середньому 19,5 год. У разі гемодіалізу цей показник становить 5,7 год, при цьому концентрація препарату в плазмі зменшується до 60 % від вихідного значення (при одноразовому 6-годинному сеансі). При перитонеальному діалізі кліренс препарату значно не змінюється.

Показання для застосування.

- Лікування герпесу статевих органів: первинні випадки та рецидивуючий тяжкий герпес з порушеним і непорушеним імунітетом.

- Профілактики герпесу статевих органів: часто рецидивуючий (до 6 випадків на рік) у хворих з порушеним і непорушеним імунітетом.

- Лікування простого герпесу, спричиненого вірусами типу 1 і 2 (VHS-1 і VHS-2) у хворих з порушеним і непорушеним імунітетом – первинного та рецидивуючого з ураженням шкіри та слизових оболонок.

- Профілактики простого герпесу у хворих з порушеним імунітетом, включаючи хворих після трансплантації, які отримують імуносупресивні засоби, при ВІЛ–інфекції, при проведенні хіміотерапії.

- Лікування оперізувального герпесу (Varicella Zoster virus (VZV) у дорослих хворих (лікування найбільш ефективно, якщо його починати протягом 48 год.після виникнення висипу).

- Лікування вітряної віспи у пацієнтів з порушеним імунітетом (терапію починають протягом 24 год після виникнення типового висипу).

Спосіб застосування та дози. Ацикловір призначають внутрішньо. Лікування слід починати при появі перших ознак та симптомів простого герпесу або інфекцій, спричинених VZV. Лікування вітряної віспи найбільш ефективно, якщо його починають у першу чи другу добу після появи висипу. У хворих з порушеним імунітетом для загоювання уражень шкіри та слизових оболонок тривалість терапії може бути збільшена, до появи струпів або епітелізації. Ацикловір можна приймати під час їди, оскільки це практично не впливає на всмоктуваність. Рекомендується запивати склянкою води. Для деяких пацієнтів може бути ефективним переривчасте короткочасне лікування рецидивуючого герпесу статевих органів, якщо його починає хворий в продромальний період або при перших ознаках захворювання.

Середні дози для дорослих та підлітків:

- герпес статевих органів (первинна інфекція): по 0,2 г 5 разів на добу протягом 10 днів. Курс, подальша тактика лікування визначаються індивідуально. Пацієнтам зі зниженим імунітетом (у тому числі після трансплантації органів або кісткового мозку) призначають по 0,4 г 5 разів на добу. Курс лікування ― не менше 5 днів, за необхідності ―10 днів;

- рецидивуючі інфекції, переривчаста терапія: по 0,2 г 5 разів на добу протягом 5 днів;

- рецидивуючі інфекції, довготривала пригнічуюча терапія: по 0,4 г 2 рази на добу або по 0,2 г 3―5 разів на добу;

- лікування простого герпесу з ураженням шкіри та слизових оболонок: по 0,2―0,4 г 5 разів на добу протягом 10 днів. Пацієнтам з порушеним імунітетом призначають по 0,2 г 4 рази на добу, при тяжкому становищі доза може бути подвоєна, і коли виникає потреба перейти на внутрішньовенне введення;

- для профілактики простого герпесу з ураженням шкіри та слизових оболонок: по 0,4 г кожні 12 год. Тривалість профілактичного курсу визначається тривалістю періоду ризику;

- оперізувальний герпес: по 0,8 г 5 разів на добу протягом 7―10 днів. Для хворих з різко вираженим імунодефіцитом слід обміркувати варіант внутрішньовенного введення;

- вітряна віспа: по 0,8 г 4 рази на добу протягом 5 днів. Лікування слід починати при появі перших ознак або симптомів вітряної віспи.

Середні дози для пацієнтів з порушенням функції нирок

Для дітей до 2 років доза препарату не визначена. Однак токсичного впливу або специфічних педіатричних проблем у дітей, які отримували Ацикловір у дозах 0,08 г/кг на добу, не виявлено.

Дітям старше 2 років призначають 1 г на добу, кратність прийому ― 5 разів протягом 5 днів. Для профілактики інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex (VHS), дітям старше 2 років призначають дорослу дозу, а дітям до 2 років дозу для дорослих слід зменшити в 2 рази.

Побічна дія. При застосуванні препарату можуть виникати з боку шлунково-кишкового тракту та печінки: при довготривалому застосуванні високих доз у поодиноких випадках – нудота, блювання, діарея, біль у животі.

При довготривалому прийомі препарату в рекомендованих дозах у пацієнтів з порушеною функцією нирок не спостерігалося накопичування ацикловіру вище безпечного рівня. При застосуванні високих доз дуже рідко утворюються кристали ацикловіру в ниркових канальцях. В цьому випадку необхідно збільшувати вживання рідини.

Дерматологічні реакції: можливий шкірний висип, який швидко минає після відміни препарату. В поодиноких випадках на фоні прийому препарату внутрішньо спостерігалась дифузна алопеція, однак роль ацикловіру в розвитку цього побічного ефекту чітко не визначена.

З боку ЦНС і психічного статусу: при високих концентраціях препарату в плазмі крові в поодиноких випадках спостерігався головний біль, «синдром хронічної стомленості», збудженість, сонливість, тремор. Ці реакції найбільш імовірні у пацієнтів з порушеним імунітетом і у пацієнтів похилого віку та звичайно носять оборотний характер.

За показниками лабораторних/фізіологічних тестів, може підвищуватись:

- рівень азоту сечовини в крові;

- рівень креатиніну в сироватці крові.

Протипоказання. Підвищена чутливість до Ацикловіру або до будь-якого компонента препарату.

Передозування. Головний біль, нудота, блювання, діарея, задишка, ниркова недостатність, летаргія, судоми, кома. Ацикловір мало всмоктується з шлунково-кишкового тракту, тому малоймовірно, що прийом одноразово 5 г препарату спричинить серйозні токсичні ефекти. Оскільки специфічної протиотрути немає, лікування небажаних ефектів або передозування має бути симптоматичним і підтримуючим. Рекомендується проведення діалізу, особливо у пацієнтів з гострою нирковою недостатністю. Необхідно збільшити надходження рідини в організм для запобігання утворенню кристалів у ниркових канальцях.

Особливості застосування. Препарат не рекомендується застосовувати в періоди вагітності і лактації (під час лікування необхідно припинити лактацію).

Під час лікування слід контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини в крові і креатиніну в плазмі крові). Якщо у жінок з герпесом статевих органів протягом 1-го тижня стан не покращується, необхідно провести гінекологічне обстеження (у хворих на герпес статевих органів підвищений ризик розвитку раку шийки матки, тому слід виконувати тест Папаніколау 1 раз на рік для виявлення початкових змін шийки матки).

При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів.

При вітряній віспі терапія більш ефективна, якщо її починати протягом 24 год після виявлення типового для неї висипу.

Препарат можна приймати разом з їжею.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Ацикловіру з нефротоксичними препаратами посилюється нефротоксична дія останніх, особливо при порушеннях функції нирок. При сумісному застосуванні Ацикловіру і пробеніциду знижується канальцева секреція ацикловіру, збільшується період напіввиведення та його концентрація в сироватці крові та спинномозковій рідині. Одночасний прийом Ацикловіру і зидовудіну при ВІЛ–інфекціях не впливає на кінетику цих препаратів.

Вплив на лабораторні показники і тести. При застосуванні препарату може виникати помірне короткочасне підвищення рівня білірубіну та ферментів печінки; в поодиноких випадках підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові; незначне погіршення гематологічних показників.

Умови та термін зберігання. В сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 до 25 ^оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності ―3 роки.