Минуло більше року з тих пір, як коронавірус SARS-CoV-2 почав поширюватися в усьому світі. Його поява спочатку викликала легке занепокоєння, яке незабаром переросло у велику стривоженість, оскільки число людей, уражених небезпечною для життя інфекцією, почало стрімко збільшуватись. Водночас стало ясно, що показник летальності при цій коронавірусній інфекції дуже високий навіть у порівнянні з найважчими формами грипу.
На початку вчені дуже мало знали про цей новий вірус та хворобу, яку він викликає. Надзвичайно швидке поширення вірусу, тяжкий перебіг у багатьох людей захворювання, яке він спричиняє, і висока летальність викликали острах серед медичних працівників, науковців та громадськості.
Незабаром як тактика для уповільнення поширення COVID-19 були застосовані обмеження переміщення, карантинні заходи, протоколи фізичного дистанціювання. Широке висвітлення у ЗМІ деталізувало кожен нюанс постійно мінливого пандемічного ландшафту у той час, коли провідні світові лідери та медичні працівники вели війну з цією невидимою загрозою.
У всьому світі було зареєстровано понад 150 мільйонів випадків COVID-19, наразі вважається, що ця коронавірусна інфекція стала причиною трохи більше 3 мільйонів смертей. Згідно з офіційними прогнозами, зараз у багатьох країнах рівень нових заражень SARS-CoV-2 поступово знижується.
Це зниження, ймовірно, пов’язане із підвищенням популяційного імунітету та активним застосуванням вакцин. На сьогоднішній день в усьому світі введено приблизно 1 мільярд доз різних вакцин проти SARS-CoV-2.
Як результат, деякі країни, наприклад такі як Великобританія, починають пом'якшувати обмеження, запроваджені на початку пандемії для припинення розповсюдження вірусу.
Однак для деяких людей повернення до нормального режиму життя та відновлення спілкування з іншими людьми стало явищем, наповненим страхом і тривогою. Незважаючи на вакцини та зменшення поширеності захворювань, деякі люди відчувають те, що вчені називають синдромом тривожності COVID-19.
Як повідомляють наукові видання, вчені, що досліджують вплив пандемії COVID-19 як явища, яке торкнулось певною мірою практично всього людства, стверджують, що більшість людей, особисто постраждалих від коронавірусу, спочатку матимуть гострий стресовий розлад. Багато хто з них пізніше зіткнуться з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), але водночас у частини людей залишиться глибший слід від пережитого у вигляді затяжних тривожних розладів, депресивних епізодів, невротичних порушень і особистісних деформацій. Таким чином, на думку дослідників, порушуючи тему психічних розладів, спровокованих пандемією COVID-19, можна говорити про існування комплексного ураження психіки, яке отримало назву «коронавірусний синдром» або «синдромом тривожності COVID-19».
Симптоми цього синдрому імітують симптоми інших психічних захворювань, включаючи тривожність, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). І, скоріше за все, їх причиною є саме пандемія коронавірусної інфекції та пов’язані з нею фактори.
На початку пандемії більшість людей були в стані підвищеної готовності, відчували страх і занепокоєння з приводу нового коронавірусу. Оскільки вчені та медичні працівники краще розуміли особливості цього вірусу та способи лікування симптомів COVID-19, суспільство почало переходити до нової, незнайомої рутини життя в умовах пандемії відповідно до їх рекомендацій.
Протягом усієї глобальної надзвичайної ситуації з охороною здоров’я реакції людей на неї різнилися в дуже широких межах. Деякі люди відмовлялися змінювати свою поведінку, а інші навпаки починали суворо дотримуватись правил, щоб уникнути зараження вірусом. Водночас можна стверджувати, що у масштабі планети більшість людей зазнали раптових і значних змін у своєму житті.
Ситуації з катастрофами/стихійним лихом часто дають однаковий ефект.
Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця дають таке визначення стихійного лиха: «раптова, катастрофічна подія, яка серйозно порушує функціонування спільноти чи суспільства, в результаті чого трапляються людські, матеріальні, економічні або екологічні втрати».
Катастрофа може мати далекосяжні наслідки для психічного здоров'я. Згідно з дослідженнями, катастрофа може спричинити ПТСР, тривогу та депресію серед населення. Найбільш схильні до ризику люди з психічними розладами, жінки, діти та люди похилого віку.
Ці наслідки стихійного лиха для психічного здоров'я також мали місце і під час пандемії COVID-19. Статистика, зафіксована Центрами контролю та профілактики захворювань США (CDC) між 24-30 червня 2020 року, показує, що близько 40% дорослих людей у США повідомили про принаймні одне негативне занепокоєння щодо психічного здоров’я, включаючи тривогу, депресію, вживання психоактивних речовин та появу суїцидальних ідей.
У міру зростання розуміння пов’язаних з пандемією COVID-19 наслідків для психічного здоров’я вчені визначили групу симптомів та особливостей поведінки. Вони класифікують це явище як синдром тривожності, викликаний пандемією COVID-19.
Професори Ана Нікчевич (Ana Nikčević) з Лондонського університету Кінгстон та Маркантоніо Спада (Marcantonio Spada) з Лондонського університету Саут-Банк (Велика Британія) розробили концепцію синдрому тривожності COVID-19.
У статті, яка з'явилася в журналі Psychiatry Research у жовтні 2020 року, професори Нікчевич та Спада називають основні характеристики синдрому тривожності COVID-19: фобічне уникнення, компульсивна перевірка наявності симптомів у самого себе, занепокоєння та моніторинг загроз (у комплексі).
Цей синдром проявляється як нездатність вийти з дому через страхи перед COVID-19, часті самоперевірки на наявність симптомів, незважаючи на те, що насправді людина не перебуває у групі високого ризику, та уникнення соціальних ситуацій чи інших людей.
Дослідники зазначають, що люди з цим синдромом, як правило, відчувають підвищений посттравматичний стрес, загальний стрес, тривогу, занепокоєння здоров’ям та суїцидальні наміри.
Учені припускають, що у деяких людей ізоляція, страх заразитися SARS-CoV-2 та невизначеність під час пандемії могли призвести до накопичення і об’єднання симптомів, що складають цей новий синдром.
Вони також припускають, що певну роль у розвитку синдрому тривожності COVID-19 можуть зіграти індивідуальні риси особистості. Люди з високим рівнем невротичності мають більшу ймовірність розвитку цього синдрому. Однак люди з вищою екстраверсією, добросовісністю, доброзичливістю та відкритістю можуть мати менший ризик.
Крім того, люди зі схильністю до ОКР також можуть бути більш схильні до виникнення синдрому тривожності COVID-19, оскільки проблеми з COVID-19 можуть посилювати цей розлад (ОКР).
З цієї точки зору варте уваги інтерв’ю з Лі Чемберсом, який є засновником компанії Essentialise, що надає послуги психолога, про можливі причини цього синдрому.
Чемберс сказав наступне: «Страх перед пандемією є нормальним, оскільки вірус може бути смертельним. Проблема полягає в тому, чи не розробили ми ненароком модель аж надто безпечної поведінки, яка тепер тримає нас прив'язаними до страхів. Я вважаю, що вже виникли групи людей, які навіть після вакцинації будуть постійно перейматися загрозою COVID-19 і уникати всього, що може підвищити ризик їхнього зараження».
Він також зазначив, що, оскільки дослідження синдрому тривожності COVID-19 все ще перебувають на дуже ранній стадії, людям потрібно враховувати цілий ряд складних факторів.
«Деякі з потенційних причин виникнення цього синдрому, включають високий рівень впливу на суспільство з боку засобів масової інформації, порушення звичного режиму роботи та життя, спричинене локдаунами та карантинними обмеженнями, і переживання, шо обумовлені загрозливими чинниками – такими як повідомлення про більш заразні і більш летальні штами коронавірусу і вкрай важку ситуацію в деяких країнах», – додає Чемберс.
Згідно з дослідженням, яке з’явилося в науковому виданні Frontiers in Psychology, кілька інших факторів також можуть відігравати роль у тому, чи загрожуватиме людині виникнення у неї синдрому тривожності COVID-19.
Ось деякі чинники, на які слід звернути увагу.
Толерантність людини до ситуації невизначеності, уявна вразливість до COVID-19 та схильність до надмірного занепокоєння можуть сприяти розвитку цього нового синдрому.
Дослідження також припускають, що люди, які мають природну схильність до тривожного розладу, пов’язаного із захворюванням (іпохондрія) – тобто специфічний розлад психіки, який змушує здорову людину вважати, що вона тяжко або навіть смертельно хвора – також можуть мати підвищений ризик розвитку синдрому тривожності COVID-19.
Ситуація з COVID-19 у всьому світі широко висвітлювалася у ЗМІ та жваво обговорювалася в соціальних мережах. Однак, оскільки SARS-CoV-2 є новим патогеном, факти та інформація про властивості цього вірусу, постійно змінюються. Зрештою це може спричинити недовіру та тривогу серед населення.
Сприяти появі цього синдрому також може велика кількість дезінформації в соціальних мережах, більша частина якої є негативною, у поєднанні з політиками, які використовують пандемію як важіль впливу.
Дослідники також припускають, що ненавмисне (а нерідко й навмисне) використання чиновниками страху як методу забезпечення дотримання правил безпеки може спричинити почуття тривоги та надмірне занепокоєння у деяких людей.
Вони стверджують, що кращий варіант забезпечити оптимальний режим, не викликаючи небажаного занепокоєння – це сприяти підвищенню ефективності та особистих можливостей людини через підвищення її обізнаності.
Для виявлення цього нового розладу психіки професори Нікчевич та Спада розробили новий інструмент оцінки, який називається «Шкала синдрому тривожності COVID-19» (“COVID-19 Anxiety Syndrome Scale” – C-19ASS).
Цей інструмент оцінки може допомогти людям, які переживають таку специфічну форму тривоги, отримати необхідну їм допомогу.
За словами Чемберса, існує безліч способів впоратися із синдромом тривоги COVID-19:
Психолог Лі Чемберс вважає, що наразі, в міру того як починають слабшати заборони, пов’язані з пандемією, кожна людина йде своїм власним шляхом, через що деякі люди зараз почуваються більш комфортніше, ніж інші. Страхів і фобій легше уникнути тоді, коли почати постійно ставитись добре як до самого себе, так і до інших. Потрібно проявити трохи терпіння і зрозуміти, що тепер світ став дещо іншим – це полегшить нам ставлення з повагою одне до одного.
Крім того, люди з синдромом тривожності COVID-19 можуть розглянути можливість звернення по допомогу до спеціаліста з психічного здоров’я, або безпосередньо відвідавши лікувальний заклад, або використовуючи метод телетерапії, якщо така можливість є доступною.
Поведінкова терапія або ліки для лікування тривоги або депресії також можуть допомогти тим, хто відчуває значні проблеми, пов'язані з синдромом тривожності COVID-19 – цим новим розладом психічного здоров'я, що має тенденцію до поширення.