Гентамицина сульфат инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: гентаміцин (gentamicin);

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або з легким відтінком рідина;

склад: 1 мл розчину містить гентаміцину сульфату - 40 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибіотики - аміноглікозиди. Код АТС: J01GB03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гентаміцин є антибіотиком групи аміноглікозидів з широким спектром дії. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням рибосомальних субодиниць 30S. Тести in vitro підтверджують його активність відносно різних видів грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний), Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp. i Staphylococcus spp. (включаючи пеніцилін- та метицилінстійкі штами). Нижчевказані мікроорганізми, як правило, стійкі до гентаміцину: Streptococcus pneumoniae, більшість інших видів стрептококів, ентерококів, Neisseria meningitides, Treponema pallidum та анаеробні мікроорганізми, такі як Bacteroides spp. або Clostridium spp.

Фармакокінетика. Гентаміцин легко абсорбується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 30 - 60 хв після внутрішньом’язового введення.

Терапевтичні концентрації у крові зберігаються протягом 6-8 год.

При внутрішньовенному краплинному введенні концентрація антибіотика у плазмі крові протягом перших годин перевищує концентрацію, яка досягається після внутрішньом’язового застосування препарату. Зв’язок з білками становить 0-10%.

У терапевтичних концентраціях визначається у тканині нирок, легень, у плевральному та перитонеальному ексудатах. У нормі гентаміцин при парентеральному введенні погано проходить через гематоенцефалічний бар’єр, але при менінгіті концентрація в спинномозковій рідині підвищується. Препарат виділяється з грудним молоком.

Близько 70 % гентаміцину протягом доби екскретується у незміненому стані в сечу за допомогою клубочкової фільтрації. Період напіввиведення з плазми становить приблизно 2 год. При порушенні видільної функції нирок істотно підвищується концентрація і збільшується період напіввиведення гентаміцину.

Показання для застосування. Враховуючи обмежену терапевтичну широту гентаміци-ну, його слід застосовувати у тих випадках, коли мікроорганізми резистентні до більш безпечних антибіотиків. Гентаміцину сульфат призначають для лікування інфекцій, що викликані чутливими до нього збудниками, у тому числі:

септицемія (включаючи неонатальний сепсис);

хронічні інфекції сечовивідних шляхів;

інфекційні захворювання нижніх дихальних шляхів;

інфекційні захворювання шкіри, кісток, м’яких тканин; інфіковані опікові рани;

інфекційні захворювання ЦНС (включаючи менінгіт) у комбінації з b-лактамними антибіотиками;

інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт);

інфекції, що супроводжуються захворюваннями, які порушують опірність організму людини (лейкемія, діабет, терапія кортикостероїдами і т.ін.). У цих випадках гентаміцин, як правило, застосовується у комбінації з b-лактамними антибіотиками.

Застосування Гентаміцину сульфату показано при гострому і хронічному кон’юнктивітах, виразці рогівки, кератиті, кератокон’юнктивіті, гострому і хронічному іриті, гострому і хронічному блефариті, дакріоциститі та інших інфекційно-запальних захворюваннях очей, а також для профілактики та лікування гнійних ускладнень після операцій на очах.

Спосіб застосування та дози. Гентаміцину сульфат може застосовуватися внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Доза, спосіб введення та інтервали між введеннями залежать від тяжкості захворювання і стану пацієнта. Дозовий режим розраховується, виходячи з маси тіла пацієнта.

Дорослі. Звичайна добова доза препарату для пацієнтів з помірним та тяжким перебігом інфекційного процесу становить 3 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово або внутрішньовенно, розподілена на 2 - 3 введення. Максимальна добова доза для дорослих становить 5 мг/кг маси тіла, розподілена на 3 - 4 введення.

Звичайна тривалість застосування препарату для всіх пацієнтів - 7 - 10 діб.

При тяжких та ускладнених інфекціях курс терапії може бути продовжений за необхідністю. У таких випадках рекомендується здійснювати контроль за функцією нирок, слуху та вестибулярного апарату, оскільки токсичність препарату проявляється після його застосування більше ніж 10 діб.

Розрахунок маси тіла, на яку необхідно призначати гентаміцин.

Дозу розраховують за фактичною масою тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немає надлишкової ваги (тобто додатково не більше 20% до ідеальної маси тіла (ІМТ)). Якщо пацієнт має надлишок ваги, доза розраховується на таку масу тіла (ДМТ) за формулою:

ДМТ= ІМТ + 0,4 (ФМТ - ІМТ).

Діти. Дітям до 3 років гентаміцину сульфат призначають виключно за життєвими показаннями. Добові дози становлять: новонародженим та дітям грудного віку - 2-5 мг/кг, дітям віком від 1 до 5 років - 1,5-3 мг/кг, 6-14 років - 3 мг/кг. Максимальна добова доза для дітей всіх вікових груп становить 5 мг/кг. Препарат вводять 2-3 рази на добу.

При порушенні функції нирок необхідно змінити режим дозування препарату так, щоб він гарантував терапевтичну адекватність лікування. При кожній можливості слід контролювати концентрацію гентаміцину у сироватці крові. Через 30 - 60 хв після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення сироваткові концентрації повинні становити 5-10 мкг/мл. Початкова разова доза для пацієнтів зі стабільною хронічною нирковою недостатністю становить від 1 до 1,5 мг/кг маси тіла, в подальшому дозу та інтервал між введеннями визначають в залежності від кліренса креатиніну.

Дорослим пацієнтам з бактеріальною інфекцією, яким необхідний діаліз, призначають 1 - 1,5 мг гентаміцину на кг маси тіла наприкінці кожного діалізу.

При перитонеальному діалізі у дорослих додають 1 мг гентаміцину до 2-х л діалізного розчину.

При внутрішньовенному введенні звичайний об’єм розчинника (стерильний фізіологічний розчин або 5 % глюкоза) становить 50 - 300 мл для дорослих, для дітей об’єм розчинника повинен бути відповідно зменшений. Тривалість внутрішньовенної інфузії 1-2 год.

(Концентрація гентаміцину у розчині не повинна перевищувати 1 мг/мл =0,1 %.)

Побічна дія. Ототоксичність (ушкодження восьмої пари черепно-мозкових нервів): може розвиватися зниження гостроти слуху і ураження вестибулярного апарату (при симетричному ураженні вестибулярного апарату ці порушення у деяких випадках на перших етапах можуть бути навіть непоміченими). Особливий ризик може викликати подовжений курс лікування гентаміцином — 2 — 3 тижні.

Нефротоксичність: частота та ступінь тяжкості ушкоджень нирок залежать від величини разової дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостей пацієнта, якості контролю над терапією та одночасного прийому інших нефротоксичних лікарських засобів. Ураження нирок проявляється протеїнурією, азотемією, рідше - олігурією, і, як правило, носить зворотний характер.

Інші побічні ефекти, які відзначаються рідко: підвищення рівня сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ), білірубіну, ретикулоцитів, а також тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, зниження рівня кальцію у сироватці, шкірні висипи, кропив’янка, свербіж, пропасниця, головний біль, блювання, м’язовий біль.

Дуже рідко виникають такі побічні ефекти: нудота, підвищене слиновиділення, втрата апетиту, втрата ваги, пурпура, набряк гортані, біль у суглобах, гіпотензія та сонливість, можливі блокада нервово-м"язової провідності та пригнічення дихання.

У місці внутрішньом"язового введення гентаміцину можлива болючість, при

внутрішньовенному введенні - розвиток флебітів та перифлебітів.

Протипоказання. Виражені порушення функції нирок (гостра та хронічна ниркова недостатність), підвищена чутливість організму до гентаміцину та інших антибіотиків аміноглікозидного ряду. Дітям до 3-х років - виключно за життєвими показаннями.

Препарат не призначають також при захворюваннях слухового нерва та вестибулярного апарату, при азотемії, міастенії.

Період вагітності (особливо 1 триместр) та період лактації. Попереднє лікування ототоксичннми лікарськими засобами.

Передозування. У разі передозування або при виникненні токсичних реакцій з ознаками або симптомами нефротоксичності чи ототоксичності та нервово-м’язової блокади з дихальною недостатністю виведенню гентаміцину з плазми крові може сприяти гемодіаліз, при перитонеальному діалізі швидкість виведення препарату значно нижча. У новонароджених можливе проведення обмінного переливання крові.

Особливості застосування. У пацієнтів із захворюваннями нирок необхідно регулярно контролювати сироваткові концентрації гентаміцину та функцію нирок, а також слуху.

Симптоми порушення функції нирок або ушкодження слухового чи вестибулярного апарату потребують припинення терапії гентаміцином або, у виключних випадках, тільки корекції його дози.

Гентаміцину сульфат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом чи гіпокальціємією, а також у хворих похилого віку.

Хворі, що мають захворювання нирок, втрату слуху, запаморочення чи шум у вухах, особливо чутливі до гентаміцину.

У зв’язку з невеликим клінічним досвідом не рекомендується введення всієї добової дози гентаміцину сульфату при таких станах:

 • опіки площею більше 20%;

цистофіброз;

асцит;

ендокардит;

хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу;

сепсис.

При тривалому застосуванні доза препарату повинна бути такою, яка б забезпечувала рівень концентрації гентаміцину у крові, що не перевищує максимально допустимий. Для цього у хворих, віднесених до групи ризику, у період лікування необхідно контролювати рівень концентрації гентаміцину у крові.

Період вагітності та лактації. При призначенні вагітним жінкам гентаміцин може чинити шкідливий вплив на плід (ототоксичність), у зв’язку з чим гентаміцин призначають вагітним жінкам виключно за життєвими показаннями.

При вагітності препарат проникає через гематоенцефалічний бар’єр і в амніотичну рідину.

При годуванні дитини грудним молоком та одночасній необхідності призначення за показаннями гентаміцину сульфату матері слід або припинити годування груддю або відмінити цей антибіотик.

Вплив на здатність керувати автомобілем. Даних про вплив на здатність керувати автомобілем або механізмами немає. Однак у деяких пацієнтів гентаміцину сульфат у високих дозах може викликати порушення рівноваги, що супроводжується нудотою та запамороченням, навіть після відміни лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Слід уникати одночасного призначення з сильнодіючими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота), оскільки останні можуть підсилити ототоксичний та нефротоксичний ефект. Можливе виникнення порушень функції дихання внаслідок нейро-м’язової блокади у хворих, яким одночасно з гентаміцином призначаються міорелаксанти (сукцинілхолін, тубокурарин, декаметоній), анестетики та попереднє масивне переливання крові з цитратним антикоагулянтом. Застосування солей кальцію та антихолінестеразних засобів може усунути явища нейром’язової блокади.

Слід уникати одночасного та/або послідовного системного або місцевого застосування інших нейротоксичних та/або нефротоксичних засобів, таких як цисплатин, цефалоридин, аміноглікозидні антибіотики, поліміксин В, колістин, ванкоміцин.

Ризик порушення функції нирок збільшується при одночасному застосуванні разом з гентаміцином індометацину та інших нестероїдних протизапальних лікарських засобів, а також хінідину, циклофосфану, гангліоблокаторів, верапамілу, поліглюкіну. Гентаміцин збільшує токсичність дигоксину.

При одночасному введенні аміноглікозидів та пеніцилінів зменшується період

напіввиведення і знижується їх вміст у сироватці крові.

Зменшення періоду напіввиведення відбувається у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок при комбінованому застосуванні карбеніциліну з гентаміцином.

При змішуванні в одному об’ємі аміноглікозидів з антибіотиками b-лактамної групи (пеніциліни, цефалоспорини) можлива взаємна інактивація. Також фармацевтично несумісний з амфотерицином, гепарином.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла і недоступному для дітей

місці, при температурі від 15°С - 25°С.

Термін придатності препарату - 2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.