Рифампицин инструкция, аналоги и состав

Склад:

діюча речовина: rifampicin; 1 капсула містить рифампіцину – 150 мг або 300 мг в перерахунку на 100 % суху речовину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат основної, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Антибіотики.

Код АТС. J04AB02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування туберкульозу (застосовувати тільки у поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами у зв’язку з швидким розвитком стійкості мікобактерій туберкульозу).

Профілактика та лікування атипових мікобактеріозів у ВІЧ–інфікованих пацієнтів (у поєднанні з азитроміцином, ципрофлоксацином).

Лепра (у поєднанні з клофазиміном, дапсоном, етіонамідом).

Тяжкі форми стафілококової інфекції, спричинені MRSA (у поєднанні з фузідієвою кислотою, ванкоміцином).

Легіонельоз (у поєднанні з антибіотиками макролідами).

Профілактика інфекцій, спричинених H.influenzae типу B.

Препарат застосовують також як антивірусний засіб протективного комплексного лікування сказу в інкубаційному періоді. Бруцельоз – у складі комбінованої терапії з антибіотиком групи тетрацикліну (доксицикліном).

Протипоказання.

Гіперчутливість до компонентів препарату. Жовтяниця. Нещодавно перенесений (менше 1 року) інфекційний гепатит. Хронічна ниркова недостатність. Тяжка легенево–серцева недостатність. Рифампіцин не застовують при лікуванні безсимптомних форм менінгококової інфекції та менінгококового менінгіту, внаслідок можливості швидкого розвитку стійкості збудника захворювання. Грудний вік. Вагітність, період лактації.

Спосіб застосування та дози.

Рифампіцин призначають внутрішньо за 0,5–1 годин до їди.

Для лікування туберкульозу середня добова доза для дорослих становить 450 мг при одноразовому прийомі (добова доза не повинна перевищувати 600 мг); При поганій переносимості препарату добова доза може бути розділена на 2–3 прийоми. Препарат застосовують довготривало (залежно від форми захворювання до 1 року й довше). Щоб уникнути розвитку стійкості мікобактерій, препарат призначають, як правило, разом з іншими протитуберкульозними препаратами I та II ряду в їх звичайних дозах.

Для лікування гострих інфекцій нетуберкульозної етіології Рифампіцин призначають у добовій дозі 900–1200 мг за 2–3 прийоми. Після зникнення симптомів захворювання препарат продовжують приймати ще протягом 2–3 днів.

При гострій гонореї Рифампіцин дорослим призначають одноразово в добовій дозі 900 мг, тривалість лікування встановлюють індивідуально залежно від виду і тяжкості захворювання (від 1–2 днів до 2 тижнів і більше).

Як антивірусний засіб для протективного лікування сказу Рифампіцин призначають внутрішньо дорослим у добовій дозі 450–600 мг, при тяжких ушкодженнях (укус в обличчя, голову, кисті рук) добову дозу можна збільшити до 900 мг. Добову дозу рекомендують розподіляти на 2– 3 прийоми. Тривалість лікування 5–7 днів. Застосування Рифампіцину має проводитися на фоні пасивно–активної імунізації (антирабічна вакцина, антирабічний гама-глобулін).

Для лікування мультибацилярних типів лепри (лепроматозного, граничного, гранично–лепроматозного) дорослим – 600 мг 1 раз на місяць в комбінації з дапсоном (100 мг 1 раз на добу) та клофазиміном (50 мг 1 раз на добу + 300 мг 1 раз на місяць). Мінімальна тривалість лікування – 2 роки.

Для лікування паусибацилярних типів лепри (туберкулоїдного і гранично–туберкулоїдного) дорослим – 600 мг 1 раз на місяць, в комбінації з дапсоном – 100 мг (1–2 мг/кг маси тіла) 1 раз на добу. Тривалість лікування – 6 міс.

Для лікування бруцельозу у дорослих – 900 мг/добу одноразово, вранці натщесерце, в комбінації з доксицикліном. Середня тривалість лікування – 45 днів.

Пацієнтам з порушеннями функції виділення нирок та збереженою функцією печінки корекція дози потрібна тільки у тому випадку, коли вона перевищує 600 мг/добу.

Побічні реакції.

З боку нервової системи: головний біль, зниження гостроти зору, атаксія, дезорієнтація.

З боку травного тракту: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея (як правило, тимчасові).

З боку печінки: підвищення активності трансаміназ та рівня білірубіну в крові; рідко – лікарський гепатит. Чинники ризику: алкоголізм, захворювання печінки, поєднання з іншими гепатотоксичними препаратами.

Алергічні реакції: висип, еозинофілія, набряк Квінке; шкірний синдром (на початку лікування), що виявляється почервонінням, свербежем шкіри обличчя та голови, сльозотечею.

Грипоподібний синдром: головний біль, гарячка, біль в кістках, міалгія (частіше розвиваються при нерегулярному прийомі).

З боку крові: тромбоцитопенічна пурпура (іноді з кровотечею при інтермітуючій терапії); нейтропенія (частіше у пацієнтів, які одержують рифампіцин в комбінації з піразинамідом та ізоніазидом).

З боку органів сечовиділення: нефронекроз, інтерстиціальний нефрит.

Інші: лейкопенія, дисменорея, індукція порфірії, міастенія, гіперурікемія, загострення подагри.

Передозування. Симптоми: нудота, блювання, біль у животі, головний біль, сплутаність свідомості, судоми, летаргія, набряк легенів.

Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, призначення активованого вугілля, у тяжких випадках форсований діурез. Подальше лікування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Протипоказаний при вагітності. При дослідженні на експериментальних тваринах має тератогенну дію. Проникає крізь плаценту (до 33 % від концентрації в плазмі матері) та може бути причиною геморагічної хвороби новонароджених і маткових кровотеч в післяродовому періоді. Проникає в грудне молоко в невеликих кількостях (приблизно 1 % від концентрації в плазмі матері). Застосовують у матерів в період годування груддю з великою обережністю, тільки за відсутності безпечніших альтернатив.

Діти. Для лікування дітей до 12 років застосовують препарат у іншій лікарські формі.

Особливості застосування.

Не зважаючи на широкі терапевтичні можливості рифампіцину, в кожному випадку слід оцінювати потенційну користь його призначення конкретному пацієнтові і ризик розповсюдження стійкості і втрати значення рифампіцину як основного протитуберкульозного засобу.

У людей літнього віку повинен застосовуватися з обережністю у зв’язку з можливими віковими змінами функції печінки.

З обережністю застосовувати за наявності захворювання печінки в анамнезі. Рифампіцин протипоказаний при тяжких порушеннях функції печінки у зв’язку із зростанням ризику гепатотоксичності.

При алкоголізмі зростає ризик гепатотоксичності.

На фоні лікування рифампіцином шкіра, мокротиння, піт, кал, слізна рідина, сеча набувають оранжево–червоного кольору. Може стійко забарвлювати м’які контактні лінзи.

У разі розвитку грипоподібного синдрому, не ускладненого тромбоцитопенією, гемолітичною анемією, бронхоспазмом, задишкою, шоком і нирковою недостатністю, у хворих, які одержують препарат по інтермітуючій схемі, слід розглянути можливість переходу на щоденний прийом. У цих випадках дозу збільшують повільно: у перший день призначають 150 мг, а потрібної терапевтичної дози досягають за 3–4 дні.

Якщо відмічені вказані вище серйозні ускладнення, рифампіцин відміняють.

При застосуванні рифампіцину необхідно контролювати функцію нирок.

Жінкам репродуктивного віку під час лікування слід застосовувати надійні методи контрацепції (пероральні гормональні контрацептиви і додаткові негормональні методи контрацепції).

При тривалому застосуванні показаний систематичний контроль картини периферичної крові і функції печінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає на швидкість нервово-м’язової реакції, проте, у зв’язку з можливим розвитком зниженням гостроти зору і дезорієнтації, призначають з обережністю водіям і особам, що працюють з небезпечними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Для запобігання розвитку резистентності мікроорганізмів до рифампіцину необхідно застосовувати в комбінації з іншими протимікробними лікарськими засобами.

Рифампіцин є індуктором мікросомальних ферментів системи цитохрому P₄₅₀; прискорює метаболізм багатьох лікарських засобів.

Не рекомендується одночасний прийом рифампіцину з непрямими антикоагулянтами у зв’язку з ослабленням їх ефекту.

При поєднаному застосуванні рифампіцину з пероральними контрацептивами зменшується надійність останніх.

Рифампіцин ослабляє ефект глюкокортикоїдів.

Рифампіцин знижує концентрацію в плазмі крові і укорочує дію пероральних протидіабетичних засобів, дігитоксину, хінідину, циклоспорину, хлорамфеніколу, доксицикліну, кетоконазолу, ітраконазолу, меншого мірою – флуконазолу.

Піразинамід знижує концентрацію рифампіцину в плазмі крові в результаті дії на печінковий або нирковий кліренс останнього.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рифампіцин – напівсинтетичний антибіотик широкого спектру дії, протитуберкульозний лікарський засіб I ряду. Активний відносно внутрішньоклітинно та позаклітинно розташованих мікроорганізмів. Пригнічує ДНК-залежну РНК-полімеразу мікроорганізмів. При монотерапії препаратом відносно швидко відзначається селекція резистентних до рифампіцину бактерій. Перехресна резистентність з іншими антибіотиками (за винятком решти рифампіцинів) не розвивається.

Найбільш виражену активність проявляє відносно мікобактерій туберкульозу, атипових мікобактерій різних видів (за винятком M.fortuitum), грампозитивних коків.

Діє на грамнегативні коки – N.meningitidis і N.gonorrhoeae (зокрема бета-лактамазоутворюючі) – проте останні швидко набувають стійкості до препарату в процесі лікування.

Рифампіцин активний відносно H.influenzae (зокрема стійких до ампіциліну та хлорамфеніколу), H.ducreyi, B.pertussis, B.anthracis, L.monocytogenes, F.tularensis, легионелл, рикетсій.

Представники сімейства Enterobacteriaceae та неферментуючі грамнегативні бактерії (Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Stenothrophomonas spp. і т. д.) нечутливі. Рифампіцин активний відносно грампозитивних анаеробів (включаючи C.difficile).

Фармакокінетика. Абсорбція – швидка, їжа зменшує абсорбцію препарату. При прийомі внутрішньо натщесерце 600 мг препарату максимальна концентрація в крові (Cmax) – 10 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації (Tmax) – 2–3 год. Зв’язок з білками плазми – 84–91 %.

Швидко розподіляється по органах і тканинах (найбільша концентрація в печінці та нирках), проникає в кісткову тканину, концентрація в слині – 20 % від плазмової. Можливий об’єм розподілу – 1,6 л/кг маси тіла у дорослих і 1,1 л/кг маси тіла – у дітей.

Крізь гематоенцефалічний бар’єр проникає тільки у разі запалення мозкових оболонок. Проникає через плаценту (концентрація в плазмі плода – 33 % від концентрації в плазмі матері) і виділяється з грудним молоком (вигодовувані грудним молоком діти отримують не більше 1 % від терапевтичної дози препарату).

Метаболізуєтся в печінці з утворенням фармакологічно активного метаболіту – 25-О-діацетилрифампіцину. Є аутоіндуктором – прискорює власний метаболізм в печінці, внаслідок чого системний кліренс – 6 л/год після прийому першої дози, зростає до 9 л/год після повторного прийому. При прийомі внутрішньо вірогідна також індукція й ферментів стінки кишечника.

Період напіввиведення (T_1/2) після прийому внутрішньо 300 мг – 2,5 год, 600 мг – 3–4 год, 900 мг – 5 год. Через декілька днів повторного прийому біодоступність зменшується, і T_1/2 після багаторазово прийому 600 мг скорочується до 1–2 год.

Виводиться переважно з жовчю, 80 % – у вигляді метаболіту; нирками – 20 %. Після прийому 150–900 мг препарату кількість рифампіцину, що виводиться нирками в незміненому вигляді, залежить від величини прийнятої дози і складає 4–20 %.

У пацієнтів з порушеннями видільної функції нирок T_1/2 подовжується тільки в тих випадках, коли його дози перевищують 600 мг. Виводиться при перитонеальному діалізі й при гемодіалізі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки відзначається збільшення концентрації рифампіцину в плазмі і подовження T_1/2.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули із кришечкою та корпусом оранжево–червоного кольору, № 1, що містять порошок цегляного або цегляно–червоного кольору з білими вкрапленнями.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці, при температурі від 15 ºС до 25 °С.