Гентамицин-Здоровье инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: gentamicin;

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або зі злегка зеленувато-жовтим відтінком рідина;

склад: 1 мл розчину містить гентаміцину сульфату у перерахуванні на гентаміцин та безводну речовину 40 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Гентаміцин. Код АТС J01GB03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гентаміцин – антибіотик групи аміноглікозидів II покоління з широким спектром дії.

Виявляє бактерицидну дію. Активно проникаючи через клітинну мембрану бактерій, необоротно зв’язується з 30S субодиницею бактеріальних рибосом, перешкоджаючи утворенню комплексу транспортної і матричної РНК, що порушує синтез білка збудника. У великих концентраціях знижує бар’єрні функції цитоплазматичних мембран мікроорганізмів і викликає їх загибель.

Високоефективний відносно різних видів грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний), Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp., і Staphylococcus spp. (включаючи пеніцилін- та метицилінстійки штами|).

До гентаміцину стійкі: Streptococcus pneumoniae, більшість інших видів стрептококів, ентерококів, Neisseria meningitidis, Treponema pallidum та анаеробні мікроорганізми, такі як Bacteroides spp. або Clostridium spp.

Гентаміцин є одним з основних засобів боротьби з тяжкою гнійною інфекцією, особливо обумовленою резистентною грамнегативною флорою.

У ряді випадків гентаміцин ефективний при недостатній активності інших антибіотиків. В порівнянні із стрептоміцином більш нефротоксичний, але менш ото- і вестибулотоксичний.

Резистентність мікроорганізмів до гентаміцину розвивається повільно, проте штами, чутливі до неоміцину і канаміцину, стійкі також і до гентаміцину (перехресна стійкість).

Фармакокінетика. Гентаміцин при парентеральному введенні легко абсорбується, досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові через 30 хв після закінчення внутрішньовенної інфузії і через 0,5 – 1,5 год після внутрішньом’язового введення.

Терапевтичні концентрації в крові (не менше 6 – 10 мкг/мл) зберігаються протягом 6 – 8 год.

При внутрішньовенному краплинноному введенні концентрація гентаміцину в плазмі крові протягом перших годин перевищує концентрацію, яка досягається після внутрішньом’язового застосування препарату. Зв’язок з білками крові становить 0 – 10 %.

У терапевтичних концентраціях визначається в тканині нирок, легенів, у плевральному і перитонеальному ексудатах. В нормі гентаміцин при парентеральному введенні погано проходить через гематоенцефалічний бар’єр, але при менінгіті концентрація в спинномозковій рідині підвищується. Препарат виділяється з грудним молоком.

Приблизно 70 % гентаміцину протягом доби екскретується у незміненому стані в сечу за допомогою клубочкової фільтрації. Період напіввиведення з плазми становить у дорослих з нормальною функцією печінки 2 – 4 год, у дітей – 2,5 – 4 год, у новонароджених – 5 – 8 год. При порушенні видільної функції нирок концентрація гентаміцину в крові істотно підвищується і збільшується період його напіввиведення (до 70 год і більше).

Показання для застосування. Враховуючи особливості терапевтичної широти гентаміцину, його слід застосовувати в тих випадках, коли мікроорганізми резистентні до більш безпечних антибіотиків.

Гентаміцин призначають для лікування інфекцій, що спричинені чутливими до нього збудниками, у тому числі:

• септицемія (включаючи неонатальний сепсис);
• хронічні інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
• інфекційні захворювання нижніх відділів дихальних шляхів;
• інфекційні захворювання шкіри, кісток, м’яких тканин; інфіковані опікові рани;
• інфекційні захворювання центральної нервової системи (включаючи менінгіт) у комбінації з β-лактамними антибіотиками;
• інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт);
• інфекції, що супроводжуються захворюваннями, які порушують опірність організму людини (лейкемія, діабет, терапія кортикостероїдами і т. ін.). У цих випадках гентаміцин, як правило, застосовується в комбінації з β-лактамними антибіотиками;
• профілактика інфекційних ускладнень у перед- та післяопераційний період.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають внутрішньом’язово або внутрішньовенно (краплинно).

Доза, спосіб введення та інтервали між введеннями залежать від локалізації і тяжкості інфекції, віку пацієнта та функції нирок. Дозовий режим розраховується, виходячи з маси тіла пацієнта. При поліпшенні клінічного стану або при розвитку побічних ефектів дозу знижують.

За винятком інфекцій сечових шляхів, препарат необхідно призначати в поєднанні з іншими антибіотиками.

Дорослі. Звичайно добова доза препарату для пацієнтів із середнім перебігом інфекційного процесу становить 3 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово або внутрішньовенно, розподілена на 2 – 3 введення. При тяжких інфекціях максимальна добова доза для дорослих становить 5 мг/кг маси тіла, розподілена на 3 – 4 введення.

Звичайна тривалість застосування препарату для всіх пацієнтів – 6 – 7 діб; максимальна тривалість лікування – 10 днів.

При тяжких і ускладнених інфекціях курс терапії може бути продовжений за необхідністю. В таких випадках рекомендується здійснювати контроль за функцією нирок, слуху і вестибулярного апарату, оскільки токсичність препарату виявляється після його застосування більше ніж 10 діб.

Пацієнтам літнього віку не слід призначати максимальні дози.

Розрахунок маси тіла, на яку необхідно призначити препарат. Дозу розраховують за фактичною масою тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немає надлишкової маси тіла (тобто додатково не більше 20 % до ідеальної маси тіла (ІМТ)). Враховуючи, що гентаміцин погано розподіляється в жировій тканині, якщо пацієнт має надлишок маси тіла, доза розраховується на “правлену” масу тіла (ПМТ) за формулою: ПМТ = ІМТ + 0,4 (ФМТ – ІМТ).

Діти. Дітям віком до 3 років гентаміцину сульфат призначають виключно за життєвими показаннями (при тяжких інфекціях).

Добові дози становлять: новонародженим та дітям грудного віку – 2 – 5 мг/кг, дітям віком від 1 до 5 років – 1,5 – 3 мг/кг, 6 – 14 років – 3 мг/кг. Максимальна добова доза для дітей всіх вікових груп становить 5 мг/кг. Препарат вводять 2 – 3 рази на добу.

При порушенні функції нирок необхідно змінити режим дозування препарату так, щоб він гарантував терапевтичну адекватність лікування. При кожній можливості потрібно контролювати концентрацію гентаміцину у сироватці крові. Через 30 – 60 хв після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення концентрація гентаміцину в сироватці повинна становити 5 – 10 мкг/мл.

Перед призначенням гентаміцину необхідно визначити кліренс креатиніну. Початкова разова доза для пацієнтів зі стабільною хронічною нирковою недостатністю становить від 1 до 1,5 мг/кг маси тіла, в подальшому дозу та інтервал між введеннями визначають залежно від кліренсу креатиніну.

Кліренс креатиніну, мл/хв.	Всі наступні дози (% від початкової дози)	Інтервал між введеннями, год
70	100	8
40 – 69	100	12
30 – 39	50	12
20 – 29	50	12
15 – 19	50	16
10 – 14	50	24
5 – 9	50	36

Дорослим пацієнтам із бактеріальною інфекцією, яким необхідний діаліз, призначають 1 – 1,5 мг гентаміцину на кг маси тіла в кінці кожного діалізу.

При перитонеальному діалізі у дорослих додають 1 мг гентаміцину до 2 л діалізного розчину.

Для внутрішньовенного введення одноразову дозу розводять розчинником. Звичайний об’єм розчинника (стерильний 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % глюкози) для дорослих становить 50 – 300 мл; для дітей об’єм розчинника потрібно відповідно зменшити. Концентрація гентаміцину у розчині не повинна перевищувати 1 мг/мл (0,1 %). Тривалість внутрішньовенної інфузії – 1 – 2 год; вводять зі швидкістю 60 – 80 крапель/хв.

Внутрішньовенні ін’єкції проводять протягом 2 – 3 днів, потім переходять на внутрішньом’язове введення.

Побічна дія. Ототоксичність (ушкодження восьмої пари черепно-мозкових нервів): може розвиватися зниження гостроти слуху і ураураження вестибулярного апарату (при симетричному ураженні  вестибулярного апарату ці порушення в деяких випадках на перших етапах можуть бути навіть непомічені). Особливий ризик може викликати продовжений курс лікування гентаміцином – 2 – 3 тижні.

Нефротоксичність: частота та ступінь тяжкості ушкоджень нирок залежать від величини разової дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостей пацієнта, якості контролю над терапією та одночасного прийому інших нефротоксичних лікарських засобів. Ураження нирок виявляється протеїнурією, азотемією, рідше – олігурією, і, як правило, носить оборотний характер.

З боку травної системи: рідко – блювання, підвищення рівня печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ), гіпербілірубінемія; дуже рідко – нудота. З боку системи кровотворення: рідко – підвищення рівня ретикулоцитів, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. Алергічні реакції: рідко – шкірний свербіж, шкірні висипи, кропив’янка, лихоманка; дуже рідко – набряк Квінке. Інші: рідко – головний біль, м’язовий біль, зниження рівня кальцію в сироватці; дуже рідко – підвищене слиновиділення, втрата апетиту, втрата маси тіла, пурпура, біль у суглобах, гіпотензія та сонливість, судоми, можливі блокада нервово-м’язової провідності та пригнічення дихання.

У місці внутрішньом’язового введення гентаміцину можлива болючість, при внутрішньовенному введенні – розвиток флебітів і перифлебітів.

Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до гентаміцину та інших антибіотиків групи аміноглікозидів; тяжкі порушення функції нирок (гостра і хронічна ниркова недостатність), неврит слухового нерва, захворювання вестибулярного апарату, азотемія, міастенія, попереднє лікування ототоксичними лікарськими засобами; період вагітності (особливо I триместр), період лактації.

Дітям до 3-х років препарат призначають виключно за життєвими показаннями.

Передозування. У разі передозування або при виникненні токсичних реакцій з ознаками або симптомами нефротоксичності або ототоксичності та нервово-м’язової блокади з дихальною недостатністю, гентаміцин виводять із крові шляхом гемодіалізу; при перитонеальному діалізі швидкість виведення препарату значно нижча. У новонароджених можливо проведення обмінного переливання крові.

Особливості застосування. При застосуванні гентаміцину слід контролювати функції нирок, слухового і вестибулярного апаратів. У пацієнтів із захворюваннями нирок необхідно регулярно контролювати сироваткові концентрації гентаміцину, а також клубочкову фільтрацію кожні 3 дні (при зменшенні цього показника на 50 % препарат слід відмінити). Симптоми порушення функції нирок або ураження слухового чи вестибулярного апарату вимагають припинення терапії гентаміцином або, у виключних випадках, корекції його дози.

Гентаміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом, гіпокальціємією, а також у хворих літнього віку. Ризик ототоксичності зростає при зневодненні організму та в осіб похилого і старечого віку, у зв’язку з цим вони мають вживати достатню кількість рідини.

Хворі, які мають захворювання нирок, втрату слуху, запаморочення або шум у вухах, особливо чутливі до гентаміцину.

У зв’язку з невеликим клінічним досвідом не рекомендується введення всієї добової дози гентаміцину сульфату при таких станах:

• опіки площею більше 20 %;
• цистофіброз;
• |асцит;
• ендокардит;
• хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу;
• сепсис.

При тривалому застосуванні доза препарату повинна бути такою, яка б забезпечувала рівень концентрації гентаміцину в крові, що не перевищує максимально допустимий. Для цього у хворих, віднесених до групи ризику, в період лікування необхідно контролювати рівень концентрації гентаміцину в крові.

Препарат не застосовують для лікування негоспітальної пневмонії як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах.

Застосування в період вагітності та годування груддю. При призначенні вагітним жінкам гентаміцин, проникаючи через гематоенцефалічний бар’єр та в амніотичну рідину, може спричиняти шкідливий вплив на плід (ототоксичність), у зв’язку з чим в період вагітності гентаміцин призначають виключно за життєвими показаннями, під контролем концентрації в плазмі. При необхідності призначення препарату в період лактації годування груддю слід припинити.

Вплив на можливість керувати транспортними засобами і механізмами. Дані щодо впливу гентаміцину на здатність керувати автомобілем або механізмами відсутні. Однак у деяких пацієнтів препарат у високих дозах може викликати порушення рівноваги, що супроводжується нудотою та запамороченням, тому під час терапії рекомендується утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (включаючи управління транспортними засобами і механізмами).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Фармацевтично несумісний в одному шприці або одній інфузійній системі з іншими лікарськими засобами (особливо з b-лактамними антибіотиками, гепарином, амфотерицином).

Слід уникати одночасного та/або послідовного системного або місцевого застосування інших нейротоксичних та/або нефротоксичних засобів, таких як цисплатин, цефалориди, аміноглікозидні антибіотики, поліміксин В, колістин, ванкоміцин.

Підсилює (взаємно) ефект карбеніциліну, бензилпеніциліну і цефалоспоринів.

Сильнодіючі діуретики (фуросемід, етакринова кислота) підсилюють ото- і нефротоксичність, міорелаксанти (сукцинілхолін, тубокурарин, декаметоній) – можливість порушень функції дихання внаслідок нервово-м’язової блокади. При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу, опіоїдними аналгетиками, магнію сульфатом і переливанні великих кількостей крові з цитратними консервантами посилюється ризик нервово-м’язової блокади, аж до розвитку апное. Застосування солей кальцію і антихолінестеразних засобів може усунути явища нервово-м’язової блокади.

Ризик порушення функції нирок збільшується при одночасному застосуванні гентаміцину з індометацином, фенілбутазоном та іншими нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, що порушують нирковий кровоток, а також з хінідином, циклофосфаном, гангліоблокаторами, верапамілом, поліглюкіном.

Гентаміцин збільшує токсичність дигоксину.

Зменшення періоду напіввиведення відзначається у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок при комбінованому застосуванні карбеніциліну з гентаміцином.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла місті при температурі від

8 °С до 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.