Ламитрил инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: lamotrigine; 6-(2,3-дихлорфеніл)- 1,2,4-триазин-3,5-діамін;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 25 мг: таблетки білого або майже білого кольору у формі щита, з відбитком “Р 25” з одного боку і з рискою для ділення – з іншого;

таблетки 100 мг: таблетки світло-рожевого кольору (допустимі дрібні оранжеві вкраплення) у формі щита з відбитком “Р 100” з одного боку і з рискою для ділення – з іншого;

таблетки 150 мг: таблетки майже білого або ледь жовтуватого кольору (допустимі дрібні світло-коричневі вкраплення) у формі щита, з відбитком “Р 150” з одного боку і з рискою для ділення – з іншого;

склад: 1 таблетка містить ламотриджину 25 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат;

1 таблетка містить ламотриджину 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат, барвник лаковий жовтий;

1 таблетка містить ламотриджину 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат, барвник заліза оксид жовтий.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Ламотриджин. Код АТС N03A X09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ламотриджин являє собою препарат класу фенілтриазинів.

Ламотриджин впливає на вольтажзалежні натрієві канали, що приводить до стабілізації пресинаптичних мембран нейронів і інгібування надлишкового вивільнення збуджувальних нейромедіаторних амінокислот (наприклад глутамату, аспартату), які беруть участь у розвитку епілептичних судомних реакцій.

При додаванні в схему існуючої протиепілептичної терапії в дорослих хворих на епілепсію (як з генералізованими тонічними та клонічними судомами, так і без них), для яких загальноприйняті протиепілептичні препарати виявилися недостатньо ефективними, ламотриджин зменшує частоту судомних нападів та їх кількість.

Ефективність ламотриджину як засобу ад’ювантної терапії була показана, як у дорослих хворих, так і в дітей із синдромом Леннокса-Гасто. При цьому відмічалося зниження частоти рухових нападів з падіннями, тонічних і клонічних судом.

При застосуванні ламотриджину як засобу монотерапії в дорослих хворих зі знов діагностованою епілепсією (часткові напади з вторинною генералізацією чи без неї або первинно генералізовані тонічні та клонічні судоми) була показана більш висока ефективність цього препарату (час до настання першого нападу, частота судомних нападів, відсоток хворих, у яких не було нападів) з меншою кількістю побічних ефектів у порівнянні із загальноприйнятою терапією.

У хворих на епілепсію, незалежно від типу судомних нападів, при переході з політерапії на монотерапію ламотриджином ефективність терапії не знижується або навіть підвищується. При цьому ефективність зберігається і при тривалому проведенні терапії (до 152 тижнів).

Фармакокінетика. Ламотриджин при пероральному застосуванні добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Пік концентрації препарату в плазмі крові досягається через 2,5 години після прийому одноразової дози. Час для досягнення піка концентрації, година напіввиведення, і обсяг розподілу ламотриджину не залежать від дози. Час напіввиведення у середньому становить 29 годин при одноразовому прийомі препарату.

Ламотриджин приблизно на 55% зв’язується з білками плазми крові.

Ламотриджин має лінійний фармакологічний профіль.

Ламотриджин в основному метаболізується в печінці шляхом утворення кон’югатів із глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом є неактивний 2-N-глюкуронід. Приблизно 70% ламотриджину, що потрапили перорально, виводяться із сечею у вигляді цього метаболіту.

У дітей до 12 років період напіввиведення ламотриджину менше, ніж у дорослих. У дітей 13-18 років кліренс препарату приблизно такий же, як у дорослих.

У хворих із хронічною нирковою недостатністю час напіввиведення ламотриджину зростає.

У хворих, які знаходяться на гемодіалізі, час напіввиведення ламотриджину скорочується на 50%.

У хворих з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки час напіввиведення препарату і концентрація в плазмі крові збільшувалися відповідно у два і три рази, при цьому пропорційно знижувався кліренс. У хворих зі слабко вираженими порушеннями функції печінки ці показники істотно не відрізнялися від таких у здорових добровольців

У хворих із синдромом Жильбера (ідіопатична некон’югована гіпербілірубінемія) фармакокінетичний профіль ламотриджину не змінювався.

Сполучне застосування ламотриджину і протиепілептичних препаратів – індукторів метаболізуючих ферментів печінки (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал або примідон) у лікуванні хворих на епілепсію супроводжується зменшенням часу напіввиведення для ламотриджину в середньому до 13 годин. Сполучне застосування ламотриджину і вальпроєвої кислоти, навпаки, збільшує час напіввиведення для ламотриджину і знижує показник його кліренсу. При сполучному застосуванні ламотриджину з протиепілептичними препаратами – індукторами метаболізуючих ферментів печінки, а також з вальпроєвою кислотою час напіввиведення може збільшуватися до 27 годин. При тривалому застосуванні ацетамінофену час напіввиведення для ламотриджину трохи зменшується, а кліренс – збільшується.

Показання для застосування.

- Додаткова терапія епілепсії (включаючи тоніко-клонічні напади, парціальні та генералізовані напади, для яких загальноприйняті протиепілептичні препарати виявилися недостатньо ефективними);

- як засіб монотерапії епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади, парціальні та генералізовані напади;

- як засіб монотерапії епілепсії, після відміни інших протиепілептичних препаратів (дітям, при виявленні епілепсії вперше, починати лікування з монотерапії ламотриджином не рекомендується);

- для лікування нападів, асоційованих із синдромом Леннокса-Гасто;

- для запобігання випадків емоційних порушень при біполярних розладах, переважно шляхом запобігання виникненню депресивних станів.

Спосіб застосування та дози. Ламітрил приймають перорально, незалежно від прийому їжі.

Не слід перевищувати рекомендовану початкову дозу ламотриджину, як і рекомендований об’єм збільшення дози. При швидкому підвищенні дози в процесі її підбору відмічається підвищення частоти серйозних дерматологічних ускладнень.

Епілепсія

Дорослі і діти старше 12 років

Монотерапія

Початкова доза ламотриджину становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім призначають у дозі 50 мг на добу протягом наступних 2 тижнів, надалі дозу підвищують на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу в 1-2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза 500 мг на добу.

Комбінована терапія

Для пацієнтів, які приймають вальпроат натрію (у тому числі в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім - по 25 мг щодня протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (не більше, ніж на 25-50 мг кожні 1-2 тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу в 1 -2 прийоми.

Хворим, які приймають протиепілептичні препарати - індуктори печінкових ферментів (наприклад фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон) у сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), ламотриджин призначають у початковій дозі 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім - по 100 мг на добу протягом 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (не більше, ніж на 100 мг кожні 1-2 тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг на добу в 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза 700 мг на добу.

Діти від 2 до 12 років

Ламітрил не слід призначати дітям до 12 років, оскільки таблетки в дозах, що випускаються, не придатні для поділу на потрібні дитині дози.

Ламітрил можна застосовувати для лікування дітей лише в тому випадку, якщо рекомендовані дози, які виходять із індивідуальних доз, будуть кратні дозам таблеток препарату, що випускаються. При цьому ці дози не повинні перевищувати доз, розрахованих на масу тіла хворих дітей.

Для дітей, які приймають вальпроат натрію (у тому числі в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза ламотриджину – 0,15 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім – 0,3 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (не більше, ніж на 0,3 мг/кг маси тіла кожні 1-2 тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 1-5 мг/кг маси тіла на добу в 1 -2 прийоми (максимальна доза – 200 мг на день).

Діти, які приймають протиепілептичні препарати - індуктори печінкових ферментів (наприклад фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон) у сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), ламотриджин призначають у початковій дозі 0,6 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (не більше, ніж на 1,2 мг/кг маси тіла кожні 1-2 тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 5-15 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми.

Для пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему підвищення дози, що рекомендується для одночасного застосування з вальпроатом натрію.

Відміна супутніх протиепілептичних препаратів

Відміну супутніх протиепілептичних препаратів проводять протягом 5 тижнів, знижуючи дозу щотижня на 20% від вихідної. Однак за клінічними показаннями таке зниження дози може проводитися і більш повільними темпами. Протягом цього періоду дозування ламотриджину буде визначатися тим, якою мірою супутній препарат, що відміняється, впливає на фармакокінетику ламотриджину. При цьому необхідно враховувати також і загальноклінічну відповідь хворого на проведену терапію. Відміна препаратів - індукторів метаболізуючих ферментів печінки (карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу і примідону) приведе до подвоєння часу напіввиведення для ламотриджину. За таких умов може стати необхідним зниження дози ламотриджину.

Навпаки, при відміні протиепілептичних препаратів, що не є такими індукторами, наприклад вальпроат натрію, час напіввиведення для ламотриджину буде знижуватися, через те може знадобитися підвищення дози ламотриджину.

Біполярні розлади

Пацієнти старше 18 років

Ламітрил рекомендується для лікування пацієнтів з біполярними розладами з ризиком виникнення депресивного стану.

Застосування ламотриджину відбувається шляхом поступового нарощування дози препарату – протягом 6 тижнів, після чого інші психотропні та/або протиепілептичні препарати можуть бути відмінені у разі клінічної доцільності.

Для запобігання маніакальним нападам рекомендується додаткова терапія, зважаючи на те, що ефективність ламотриджину в цих випадках до кінця не встановлена.

Додаткова терапія з препаратами - інгібіторами ферментів печінки (наприклад вальпроат натрію). Початкова доза ламотриджину становить 12,5 мг (25 мг через день) протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу наступні 2 тижні. Дозу збільшують до 50 мг на добу за 1-2 прийоми на 5-й тиждень. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимальної відповіді 100 мг на добу за 1-2 прийоми. Однак доза може бути збільшена до максимальної 200 мг на добу, залежно від клінічної відповіді.

Додаткова терапія з препаратами – індукторами печінкових ферментів (наприклад карбамазепін, фенобарбітал) у пацієнтів, які не приймають вальпроат натрію. Початкова доза ламотриджину становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу в 2 прийоми наступні 2 тижні. Дозу збільшують до 200 мг на добу в 2 прийоми на 5-й тиждень. Доза може бути збільшена до 300 мг на добу на 6-й тиждень, однак звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимальної відповіді – 400 мг на добу в 2 прийоми, що може бути призначена з 7-го тижня.

Додаткова терапія з препаратами, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома (наприклад літій, бупропіон) або монотерапія ламотриджином. Початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу в 1-2 прийоми наступні 2 тижні. Дозу збільшують до 100 мг на добу на 5-й тиждень. Звичайна підтримуюча доза ламотриджину – 200 мг на добу в 1-2 прийоми з 6-го тижня, однак, залежно від клінічної відповіді можна застосовувати ламотриджин в межах від 100 до 400 мг на добу в 1-2 прийоми.

Після досягнення необхідної підтримуючої дози інші психотропні препарати можуть бути відмінені.

Відміна супутніх психотропних або протиепілептичних засобів при біполярних розладах:

- Відміна препаратів – інгібіторів ферментів (наприклад вальпроат натрію). Необхідно в 1-й тиждень подвоїти підтримуючу дозу, не перевищуючи 100 мг на тиждень, наприклад, підтримуюча доза 100 мг на добу буде збільшена до 200 мг на добу. З 2-го тижня підтримуюча доза ламотриджину становить 200 мг на добу в 2 прийоми і зберігається на цьому рівні після відміни вальпроату натрію.

- Відміна препаратів – індукторів печінкових ферментів (наприклад карбамазепін). Доза ламотриджину повинна бути поступово зменшена протягом 3 тижнів після відміни препаратів - індукторів печінкових ферментів. Зниження залежить від вихідної підтримуючої дози ламотриджину. Наприклад при підтримуючій дозі ламотриджину 400 мг на добу в 1-й тиждень, на 2-й тиждень доза становить 300 мг на добу, а з 3-го тижня – 200 мг на добу. При підтримуючій дозі в 1-й тиждень 300 мг на добу, з 2-го тижня доза – 225 мг на добу, а з 3-го тижня – 150 мг на добу. При підтримуючій дозі 200 мг на добу, з 2-го тижня доза – 150 мг на добу, з 3-го тижня 100 мг на добу.

- Відміна інших психотропних або протиепілептичних засобів, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома (наприклад літій, бупропіон). В цьому випадку варто підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози – 200 мг на добу в 2 прийоми (у межах від 100 до 400 мг).

При необхідності з 3-го тижня доза може бути збільшена до 400 мг на добу.

Додаткове призначення інших психотропних або протиепілептичних засобів:

- Призначення препаратів – інгібіторів ферментів печінки (наприклад вальпроат натрію). Зміна дозування ламотриджину залежить від вихідної підтримуючої дози ламотриджину. При вихідній підтримуючій дозі ламотриджину 200 мг, або 300 мг, або 400 мг на добу в 1-й тиждень дозу знижують вдвічі, що становить 100 мг/150 мг/200 мг на добу відповідно і далі підтримують на такому рівні.

- Призначення препаратів – індукторів печінкових ферментів (наприклад карбамазепін) у хворих, які не приймають вальпроат натрію. При прийомі ламотриджину 200 мг/150 мг/100 мг на добу з 2-го тижня дозу збільшують, збільшена доза становить 300/225/150 мг на добу відповідно, а з 3-го тижня підтримуюча доза становить 400/300/200 мг на добу відповідно.

- Призначення психотропних або протиепілептичних препаратів, взаємодія яких з ламотриджином невідома (наприклад літій, бупропіон). У такому випадку варто підтримувати дозу, яка досягнута після режиму підвищення дози – 200 мг на добу (в межах від 100 до 400 мг на добу).

Відміна Ламітрилу в лікуванні хворих з біполярними розладами. Згідно проведених досліджень припиняти прийом препарату можна одразу, без поступового зменшення дози.

Побічна дія. Іноді при застосуванні ламотриджину можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, шкірний висип носить макуло-папульозний характер, найчастіше виникає протягом перших 8 тижнів з початку лікування та зникає після відміни препарату; в окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсона і синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). Хоча найчастіше ці реакції минають після відміни препарату, у ряді випадків можуть зберігатися необоротні рубцеві зміни на шкірі та відзначено кілька смертельних випадків.

Дані клінічних спостережень свідчать про те, що шкірні реакції частіше розвиваються у хворих, які одержують вальпроєву кислоту або протиепілептичні препарати, що не є індукторами метаболізуючих ферментів печінки, і пов’язані з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз.

Як правило, побічні реакції при застосуванні ламотриджину мають слабо виражений характер, розвиваються протягом перших двох тижнів терапії і минають після припинення прийому препарату. Оскільки ламотриджин, як правило, призначали в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами, важко виділити ті побічні реакції, які пов’язані виключно з дією ламотриджину.

Найчастіше при застосуванні ламотриджину відмічають такі побічні реакції, як запаморочення, головний біль, диплопія, сонливість, атаксія, нудота, астенія.

Були відмічені також: блювання, діарея, диспепсія, запор, хвороби зубів, міалгія, артралгія, випадкові травми, грипоподібний синдром, больові відчуття, біль у спині, животі, у ділянці шиї, пропасниця, інфекції, нездужання, загострення судомних нападів, порушення координації, безсоння, тремор, депресія, стривожений стан, дратівливість, порушення мови та пам’яті, риніт, фарингіт, порушення дихання, шкірні висипання, порушення чіткості зору, дисменорея, порушення менструального циклу, вагініт.

Запаморочення, диплопія, атаксія і порушення зору частіше реєструються у хворих, які одержують карбамазепін у сполученні з ламотриджином. Розвиток цих побічних реакцій залежить від дози препарату. Зазначені симптоми можуть зніматися при зниженні добової дози чи зміні схеми прийому супутніх препаратів.

У хворих із синдромом Леннокса-Гасто спостерігаються побічні реакції крім перелічених вище: набряк обличчя, зміна клініко-лабораторних показників, ендокринні порушення (синдром Кушинга, гіпотиріоз), лімфаденопатія, емоційна лабільність, задишка, екзема, ураження нігтів, кон’юнктивіт, кератит, інфекції сечовивідних шляхів.

Серйозні побічні реакції, що потребують припинення лікування

У більшості випадків – це серйозні шкірні прояви. Такі ускладнення частіше зустрічалися, якщо збільшення дози проводилось у прискореному режимі, а також при сполучному застосуванні ламотриджину з вальпроєвою кислотою або протиепілептичними препаратами, що не є індукторами метаболізуючих ферментів печінки. Дуже рідко – синдром гіперчутливості.

Протипоказання. Ламітрил протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до ламотриджину та будь-якого компонента препарату.

Передозування. При одноразовому прийомі ламотриджину в дозах, що перевищують у 10-20 разів максимальні терапевтичні, спостерігають ністагм, атаксію, порушення свідомості, кому. При цьому необхідні госпіталізація, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, застосування відповідної підтримуючої терапії.

 

Особливості застосування. Різка відміна будь-якого протиепілептичного препарату у хворого на епілепсію може провокувати судомні напади. Тому, як правило, відміна повинна проводитися поступово. Коли через алергійну реакцію потрібна більш швидка відміна препарату, дозу ламотриджину слід знижувати щонайменше два тижні.

Застосування препарату особами, робота яких пов’язана з джерелами підвищеної небезпеки. Особи з неконтрольованою епілепсією не повинні займатися керуванням транспортними засобами або працювати з устаткуванням, що є джерелом підвищеної небезпеки. Пацієнтам, які одержують ламотриджин, варто спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тим, як займатись діяльністю, що вимагає підвищеної зосередженості чи фізичної координації.

Застосування в лікуванні хворих похилого віку. Коректування дози ламотриджину для хворих похилого віку не потрібно, оскільки фармакокінетика препарату в осіб цієї вікової групи істотно не відрізняється від такої в осіб середнього віку.

Фертильність. Призначення Ламітрилу в репродуктивних дослідженнях на тваринах не порушувало фертильність. Даних про вплив Ламітрилу на фертильність людей немає.

Тератогенність. Ламітрил є слабким інгібітором дигідрофолат-редуктази. Теоретично існує ризик уроджених вад плоду людини, якщо під час вагітності мати використовує для лікування препарати – інгібітори фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламітрилу на тваринах у дозах, що перевищували терапевтичні дози для людей, не виявили тератогенного ефекту.

Вагітність. Інформації щодо безпеки застосування Ламітрилу під час вагітності недостатньо. Але, як і більшість препаратів, Ламітрил не повинен використовуватись під час вагітності, тому при призначенні препарату вагітним жінкам варто зважувати можливу користь від такої терапії та можливий потенційний ризик для плоду.

Лактація. Інформація щодо застосування Ламітрилу під час лактації недостатня. Ламотриджин переходить в грудне молоко в концентрації близько 40-60% від вмісту препарату в сироватці крові. Дані одиничних спостережень за жінками, що годують груддю, які застосовували ламотриджин, показали, що концентрація ламотриджину в сироватці крові грудних дітей у такому випадку може досягти рівня, при якому можливі прояви фармакологічного ефекту. Тому користь від годування груддю повинна бути порівняна з ризиком виникнення побічної дії у дитини.

Застосування Ламітрилу в лікуванні хворих з порушеннями функції нирок. У хворих з порушеннями функції нирок час напіввиведення ламотриджину збільшується, тому для таких хворих підбор дози слід робити з обережністю.

Застосування Ламітрилу в лікуванні хворих з порушеннями функції печінки. При слабо і помірно виражених порушеннях функції печінки початкову дозу, нарощування дози і підтримуючу дозу рекомендується зменшити на 50%, при тяжких порушеннях функції печінки – на 75%. Підтримуючу дозу можна коригувати залежно від клінічної відповіді на препарат.

Особливості застосування в лікуванні окремих категорій хворих. Ламотриджин хворим з порушеною серцевою провідністю слід призначати з обережністю, особливо при застосуванні супутніх препаратів, що пригнічують передсердно-шлуночкову провідність.

Можливість розвитку залежності. Даних, які б свідчили про можливість розвитку залежності від ламотриджину, при застосуванні цього препарату не виявлено.

Показники клініко-лабораторних досліджень. Застосування ламотриджину не вимагає моніторингу будь-яких клініко-лабораторних параметрів. При застосуванні ламотриджину немає необхідності контролювати вміст у плазмі крові супутніх протиепілептичних препаратів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Прийом ламотриджину не впливає на концентрацію в плазмі крові сполучно застосовуваних з ламотриджином інших протиепілептичних препаратів - індукторів метаболізуючих ферментів печінки (карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, примідону). З іншого боку, всі ці протиепілептичні препарати при сполучному застосуванні з ламотриджином збільшують кліренс ламотриджину в плазмі крові і зменшують його час напіввиведення.

Вальпроєва кислота збільшує час напіввиведення ламотриджину і зменшує показник кліренсу препарату в плазмі крові. У дослідженнях, у ході яких 18 здорових добровольців, що одержували вальпроєвую кислоту, прийняли ламотриджин, відмічено помірне зниження (у середньому на 25%) рівноважної концентрації вальпроєвої кислоти протягом трьох тижнів, потім наставала стабілізація. Разом з тим, додавання ламотриджину до схеми терапії у хворих, які одержують протиепілептичні препарати - індуктори метаболізуючих ферментів печінки в сполученні з вальпроєвою кислотою, не впливало на вміст вальпроєвої кислоти в плазмі крові.

У дослідженнях за участі 12 жінок-добровольців було показано, що ламотриджин не впливає на вміст у плазмі крові етинілестрадіолу та левоноргестрелу. Проте у разі тривалої терапії іншими лікарськими засобами пацієнтки, що приймають перорально контрацептивні засоби, повинні інформувати лікаря про зміни характеру менструального циклу.

Експерименти in vitro показали, що на формування первинного метаболіту ламотриджину, N-глюкуроніду, лише у мінімальному ступені може мати вплив амітриптилін, бупропіон, клоназепам, флуоксетин, галоперидол, лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людини можна вважати, що ламотриджин зменшує кліренс препаратів, які метаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати in vitro експериментів також дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотриджину навряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін, тразодон.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15-25°С. Термін придатності – 5 років.