Инвега инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: paliperidone; паліперидон (±)-3-[2-[4-(6-флюоро-1,2-бензисоксазол-3-іл)-1-піперидиніл]етил]-6,7,8,9-тетрагідро-9-гідрокси-2-метил-4H-піридо[1,2a]піримідин-4-он;

основні фізико-хімічні властивості:

3 мг - таблетки білого кольору капсулоподібної форми з написом “Pal 3” з одного боку;

6 мг -таблетки бежевого кольору капсулоподібної форми з написом “Pal 6” з одного боку

9 мг – таблетки рожевого кольору капсулоподібної форми з написом “Pal 9” з одного боку;

Наповерхні таблеток по 3 мг, 6 мг, 9 мг можуть бути ледве помітні отвори

склад: 1 таблетка містить паліперидону 3 мг, 6 мг або 9 мг.

допоміжні речовини: поліетиленоксид, повідон, стеаринова кислота бутилгідрокси-толуол, натрію хлорид, целюлози ацетат, гіпромелоза, гідроксиетилцелюлоза, поліетиленгліколь, титану діоксид, макрогол, лактози моногідрат, гліцеролу триацетат (таблетки 3 мг, 6 мг - заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий; таблетки 9 мг - заліза оксид червоний, заліза оксид чорний)

Форма випуску. Таблетки пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Атипічні засоби. Код АТС N05АХ13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Паліперидон – антагоніст дофамінових D2-рецепторів центральної дії, що має високі антагоністичні властивості щодо серотонінових 5- НТ2А-рецепторів. Крім того, паліперидон є антагоністом альфа1- та альфа2-адренергічних рецепторів та Н1-гістамінових рецепторів. Паліперидон не виявляє афінітету до холінергічних, мускаринових та бета1- та бета2-адренергічних рецепторів. Фармакологічна активність (+) та (-)-енантіомерів паліперидону однакова в якісному та кількісному відношенні. Механізм дії паліперидону, як і інших засобів, що використовуються для лікування шизофренії, не відомий. Крім того, ефективність цих препаратів опосередковується через їх антагоністичні властивості щодо дофамінових D2-рецепторів та серотонінових 5-НТ2А рецепторів. Антагонізм по відносно до інших типів рецепторів, окрім D2 та 5-НТ2А пояснює деякі інші ефекти паліперидону.

А саме, збалансований центральний антагонізм до серотоніну і дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій і розширювати терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних і продуктивних симптомів шизофренії. Паліперидон впливає на структуру сна: зменшує латентний період до засипання, зменшує число пробуджень після засипання, збільшує загальну тривалість сна, збільшує час сну і підвищує індекс якості сну.

Проявляє протиблювальну дію,може викликати збільшення концентрації пролактину в плазмі крові.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні характеристики паліперидону після прийому внутрішньо дозопропорційні в клінічному діапазоні рекомен-дованих дозувань (3 – 12 мг один раз на добу).

Абсорбція.

Після застосування однієї дози препарату рівень паліперидону в плазмі стабільно збільшується, а максимальна концентрація (Cmax) досягається протягом 24 годин. У більшості пацієнтів стабільні концентрації паліперидону досягалися після 4 – 5 днів застосування препарату один раз на добу.

Особливості вивільнення діючої речовини з лікарської форми забезпечували менший рівень коливань максимальних та мінімальних концентрацій паліперидону в порівнянні з такими, що спостерігалися при застосування звичайних лікарських форм. Після застосування таблеток паліперидону відбува-ється взаємне перетворення (+) та (-) енантіомерів, та співвідношення AUC (+) та AUC (-) в стаціонарному стані складало приблизно 1,6. Абсолютна біодоступність паліперидону після перорального прийому складала 28 %.

Після одноразового прийому 15 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованої дії разом із жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшувались, в середньому, на 42-60 і 46-54% відповідно, цих же показників при прийомі натщесерце. Таким чином наявність чи відсутність в шлунку їди під час прийому паліперидону може змінювати концентрацію паліперидону в плаз-мі.

Розподіл.

Паліперидон швидко розподіляється в тканинах і рідинах організму. Уявний об’єм розподілу складає 487 л. Ступінь зв’язування з білками плазми дорівнює 74 %. Паліперидон зв’язується переважно з альфа1-кислим глікопротеїном та альбуміном.

Біотрансформація та елімінація.

За один тиждень після прийому однієї звичайної таблетки, що містила 1 мг паліперидону, 59 % дози виводиться із сечею у незмінному вигляді, що свідчить про те що паліперидон не піддається інтенсивному метаболізму в печінці. Біля 80 % препарату було виявлено в сечі та приблизно 11 % в калі. Відомі чотири шляхи метаболізму паліперидону in vivo, жоден з яких не охоплює більше 6,5 % дози: алкілування, гідроксилювання, дегідрування та розщеплення бензизоксазолу. Дослідження in vitro показали, що ферменти CYP2D6 та CYP3A4 можуть впливати на в метаболізм паліперидону, однак не має доказів того, що ці ізоферменти відіграють важливу роль у метаболізмі in vivo. Незважаючи на те, що загальна популяція сильно варіює відносно можливостей метаболізувати субстрати CYP2D6, популяційні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих розбіжностей уявного кліренсу паліперидону після прийому препарату між сильними та слабкими метаболізаторами субстратів CYP2D6. Дослідження in vitro з використанням мікросомальних препаратів гетерологічних систем показали, що ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5 не беруть участі в метаболізмі паліперидону. Кінцевий період виведення паліперидону складає біля 23 год.

Показання для застосування.

Лікування шизофренії, загострень шизофренії, а також профілактика загострень.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі (≥ 18 років).

Рекомендована доза складає 6 мг один раз на добу, вранці незалежно від прийому їжі, внутрішньо. Поступове збільшення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняє більш низька або більш висока доза в межах рекомендованого діапазону 3 – 12 мг один раз на добу. Таблетки слід проковтувати цілими, запиваючи рідиною, таблетки не можна розжовувати, ділити на частини або подрібнювати. Активна речовина поступово і контрольовано вивільняється із нерозчинної оболонки. Оболонка таблетки та нерозчинні компоненти ядра виводиться з організму, тому пацієнти не мають занепокоюватись, якщо помітять у своїх випорожненнях, що-небудь схоже на таблетку.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Корекція дози для пацієнтів з порушенням функції печінки не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Для пацієнтів з легкими ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну

≥ 50, але < 80 мл/хв) рекомендована доза становить 6 мг один раз на добу. Для пацієнтів з помірним або тяжким ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) рекомендована доза препарату становить 3 мг один раз на добу. Зміна дози, за наявності показань, повинна відбуватися після ретельної повторної оцінки стану пацієнта.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну

≥ 80 мл/хв) рекомендовані ті ж самі дози препарату, що і для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок. Разом з тим, у літніх пацієнтів функція нирок може бути знижена, і в такому випадку дозу препарату слід добирати відповідно до функціонального стану нирок конкретного пацієнта (див. Пацієнти з порушенням функції нирок.).

Особливі групи пацієнтів.

Стать, вік, паління не вимагають корекції дози паліперидону.

Перехід на інші антипсихотичні засоби.

На сьогодні немає систематично зібраних даних щодо переводу пацієнтів на лікування іншими антипсихотичними препаратами. Фармакодинаміка і фармакокінетика у різних антипсихотичних засобів різна, і тому лікар повинен уважно слідкувати за станом пацієнтів при переводі їх з одного антипсихотичного препарату на інший.

Побічна дія.

Найчастішими небажаними ефектами застосування паліперидону під час клінічних досліджень були головний біль, тахікардія, акатизія, синусова тахікардія, екстрапірамідні симптоми, сонливість, запаморочення, седація, тремор, гіпертензія, дистонія, ортостатична гіпотензія та сухість у роті. До дозозалежних небажаних ефектів відносились збільшення маси тіла, головний біль, гіперсалівація, блювання дискінезія, акатизія, дистонія, екстрапірамідні симптоми, гіпертензія та паркінсонізм.

Нижче наведені небажані ефекти, що спостерігались у пацієнтів під час клінічних досліджень. Небажані побічні ефекти класифіковано за системами та частотою виникнення. Частоту визначали як: дуже часто >10 %, часто 1-10 %, нечасто 0,1-1 %, рідко 0,01-0,1 %, дуже рідко <0,01 %, включно з окремими випадками.

Імунна система:

 Нечасто – анафілактичні реакції.

Метаболізм:

 Нечасто – підвищений апетит.

Психіатричні розлади:

 Нечасто – жахливі сновидіння.

Нервова система:

 Дуже часто – головний біль.

 Часто – акатизія, запаморочення, дистонія, екстрапірамідні симптоми, гіпертензія, паркінсонізм, седація, сонливість, тремор.

 Нечасто – постуральні запаморочення, дискінезія, великий епілептичний напад, непритомність.

Орган зору:

 Нечасто – ністагм.

Серцево-судинна система:

 Часто – синусова тахікардія, тахікардія, атриовентрикулярна блокада першого ступеня, блокада ніжок пучка Гіса, ортостатична гіпотензія.

 Нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, синусова аритмія, гіпотензія, ішемія.

Шлунково-кишкова система:

 Часто – біль у верхньому відділі живота, сухість у роті, гіперсалівація, блювання.

Кістково-м’язова система та сполучна тканина:

 Нечасто – м’язова ригідність.

Репродуктивна система та молочні залози:

 Нечасто – аменорея, виділення з сосків, зміна менструального циклу, еректильна дисфункція, галакторея, гінекомастія.

Інші:

 Часто – астенія, втома;

 Нечасто – набряки.

Зміни результатів різних тестів:

 Нечасто – електрокардіографічні аномалії, збільшення маси тіла.

Пацієнти літнього віку.

Дослідження, в якому брали участь пацієнти літнього віку, хворі на шизофренію, показало, що профіль безпеки паліперидону у цих пацієнтів схожий з таким у пацієнтів більш молодої вікової групи. Разом з тим, враховуючи обмеженість даних застосування паліперидону у пацієнтів літнього віку та у відповідності до загальноприйнятої клінічної практики, не можна виключати підвищений ризик виникнення у таких пацієнтів небажаних ефектів паліперидону.

Небажані ефекти, властиві класу атипічних антипсихотиків.

Екстрапірамідні симптоми (ЕПС). У ході клінічних досліджень не було виявлено різниці між групами плацебо та групами, що отримували 3 та 6 мг паліперидону. Дозозалежність ЕПС спостерігалась у пацієнтів, які отримували дві найвищі дози паліперидону, тобто 9 та 12 мг на добу. Дані про ЕПС включають узагальнений аналіз наступних симптомів: дискінезія, дистонія, гіперкінез, паркінсонізм та тремор.

Збільшення маси тіла. У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які отримували 3 та 6 мг паліперидону, та у тих, хто отримував плацебо, збільшення маси тіла на 7 % та більше від вихідної маси тіла, спостерігалося майже з однаковою частотою. Проте, серед пацієнтів, які отримували 9 та 12 мг паліперидону, частота збільшення маси тіла була вища, ніж у тих, хто отримував плацебо.

Лабораторні тести: сироватковий пролактин. У клінічних дослідженнях медіанні збільшення рівню сироваткового пролактину спостерігались як у жінок так і у чоловіків, які отримували паліперидон. Максимальне середнє збільшення рівня пролактину в сироватці спостерігалося, як правило, на 15-й день лікування паліперидоном; концентрації пролактину залишалися вищими за вихідний рівень до кінця дослідження.

Протипоказання.Паліперидон протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до активної речовини або будь-якому допоміжному компоненту препарату.

Передозування.В цілому об’єктивні та суб’єктивні симптоми передозування паліперидону проявляються посиленням фармакологічних ефектів цього лікарського засобу, а саме: сонливістю, седацією, тахікардією, гіпотензією, подовженням інтервалу QT, екстрапірамідними симптомами. При гострому передозуванні слід враховувати можливість дії декількох препаратів. При оцінці стану пацієнта та для ефективності усунення передозування необхідно пам’ятати про те, що паліперидон є препаратом пролонгованого вивільнення лікарської субстанції. Специфічного антидоту до паліперидону не існує. Необхідно проводити загальні підтримуючі заходи. Слід забезпечити і підтримувати добру прохідність дихальних шляхів, а також адекватну оксигенацію та вентиляцію. Необхідно забезпечити серцево-судинний моніторинг, що включає ЕКГ, з метою виявлення можливих аритмій. Гіпотензію та циркуляторний колапс лікують внутрішньовенним введенням рідини та/або симпатоміметиків. В окремих ситуаціях показано промивання шлунка (після інтубації, в разі, якщо пацієнт непритомний), введення активованого вугілля та застосування проносних засобів. При виникненні тяжких екстрапірамідних симптомів необхідно вводити антихолінергічні засоби. Ретельний нагляд за пацієнтом та моніторинг основних фізіологічних функцій необхідно продовжувати до повного зникнення наслідків передозування.

Особливості застосування.

Злоякісний нейролептичний синдром. Відомо, що антипсихотичні препарати, із паліперидоном включно, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю автономної нервової системи, зміною рівня свідомості, а також підвищенням у сироватці крові рівня креатинфосфокінази. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра печінкова недостатність. При виникненні у пацієнта суб’єктивних чи об’єктивних симптомів ЗНС слід негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включно із паліперидоном.

Пізня дискінезія. Препарати із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, що характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. При виникненні у пацієнта суб’єктивних чи об’єктивних симптомів, що вказують на можливість розвитку пізньої дискінезії, слід розглянути можливість відміни усіх антипсихотичних препаратів, включно із паліперидоном.

Гіперглікемія. У клінічних дослідженнях паліперидону зрідка спостерігалися небажані ефекти, пов’язані з обміном глюкози. Рекомендується проводити відповідний моніторинг у хворих на цукровий діабет, а також у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ “Побічна дія”).

Ортостатична гіпотензія. Паліперидон виявляє активність альфа-блокатора і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію. Узагальнені дані трьох плацебо-контрольованих 3-и тижневих клінічних досліджень, із застосуванням фіксованих доз препарату (3, 6, 9 та 12 мг) показали, що ортостатична гіпотензія спостерігалась у 2,5 % пацієнтів, які лікувалися паліперидоном, та у 0,8 %, які застосовували плацебо. Паліперидон слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт або ішемія міокарда, порушення провідності), цереброваскулярними захворюваннями, а також при станах, що сприяють гіпотензії (наприклад, зневоднення та гіповолемія).

Судоми. Як і інші антипсихотики, паліперидон слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які мають в анамнезі судомні напади або інші захворювання, що знижують поріг судомної готовності.

Можливість обструкції шлунково-кишкового тракту. Таблетки паліперидону не деформуються та майже не змінюють форму у шлунково-кишковому тракті, і тому їх не слід призначати пацієнтам із діагностованим гострим викривленням або звуженням шлунково-кишкового тракту (патологічним або ятрогенним) або пацієнтам із дисфагією, або утрудненням проковтування таблеток. Відомі поодинокі випадки розвитку обструктивних симптомів у пацієнтів зі стриктурами шлунково-кишкового тракту під час прийому лікарських форм пролонгованої дії, що не піддаються деформації у шлунково-кишковому тракті. Для забезпечення пролонгованої дії препарату паліперидон таблетки повинні застосовуватись лише пацієнтами, які здатні проковтнути їх цілими.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві. Лікарі повинні ретельно зважити можливі ризики та потенційну користь при призначенні антипсихотичних препаратів, із паліперидоном включно, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією із тільцями Леві, оскільки у таких пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) або підвищена чутливість до антипсихотичних препаратів. Прояви підвищеної чутливості включають, окрім екстрапірамідних симптомів, сплутаність свідомості, притупленість реакцій та постуральну нестабільність із частими падіннями.

Пріапізм. Препарати, що блокують альфа-адренергічні ефекти, можуть викликати пріапізм. У клінічних дослідженнях паліперидону випадки приапізму не спостерігалися, однак паліперидон має зазначену фармакологічну активність, і тому під час лікуванні не можна повністю виключити ризик виникнення пріапізму.

Регуляція температури тіла. Антипсихотичним препаратам притаманний такий небажаний ефект, як порушення регуляції температури тіла. Необхідно бути обережними при призначенні паліперидону пацієнтам із станами, що можуть сприяти підвищенню власної температури тіла, до яких належать інтенсивні фізичні навантаження, дія високих зовнішніх температур, одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю або зневоднення.

Протиблювотний ефект. У клінічних дослідженнях був виявлений протиблювотний ефект паліперидону. Цей ефект у випадку його виникнення у людей може маскувати об’єктивні та суб’єктивні симптоми передозування деяких препаратів, а також такі захворювання, як непрохідність кишечнику, синдром Рейхе та пухлини головного мозку.

Інші аспекти. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Профіль вивільнення лікарської субстанції та фармакологічні характеристики паліперидону суттєво відрізняються від таких, що притаманні звичайним пероральним формам рисперидона.

Особливі групи.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

У пацієнтів з порушенням функції печінки немає необхідності знижувати дозу паліперидону, оскільки останній не піддається інтенсивному метаболізму в печінці. У ході дослідження в якому брали участь пацієнти з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Child-Pugh), виявлено, подібні концентрації вільного паліперидону в плазмі крові із такими у здорових людей. Пацієнти з порушенням функції нирок.

Доза паліперидону повинна бути знижена у пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок. Екскрецію паліперидону вивчали у пацієнтів з різним ступенем порушення функцій нирок. Було встановлено, що елімінація паліперидону знижувалася зі зменшенням кліренсу креатиніну. Загальний кліренс паліперидону був знижений на 32 % у пацієнтів з легким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну від 50 до < 80 мл/хв), на 64 % - у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну від 30 до < 50 мл/хв) та на 71% у пацієнтів з тяжкими порушеннями нирок(кліренс креатині ну< 30 мл/хв. )Середній кінцевий період напіввиведення паліперидону складав 24, 40 та 51 год. у пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції нирок відповідно; у людей з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв) цей показник дорівнює 23 год.

Пацієнти літнього віку.

Зміна дози паліперидону в залежності від віку пацієнта не рекомендується. Результати фармакокінетичного дослідження, в якому брали участь пацієнти літнього віку (у віці 65 років та старше, n = 26) показали, що уявний кліренс паліперидону в стаціонарному стані після прийому паліперидону у цих пацієнтів був на 20 % нижче, ніж у дорослих пацієнтів (18 – 45 років, n = 28). Разом з тим, після корекції дози з огляду на вікове зниження кліренсу креатиніну, популяційний аналіз не виявив впливу віку хворих на шизофренію на фармакокінетику паліперидону.

Пацієнти літнього віку з деменцією.

Застосування паліперидону у пацієнтів літнього віку з деменцією не вивчалося. Загальна смертність. Мета-аналіз даних 17 контрольованих клінічних досліджень виявив підвищений ризик смерті серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися іншими антипсихотичними препаратами, такими як рисперидон, арипипразол, оланзапін та квітіапін, у порівнянні з такими ж пацієнтами, які отримували плацебо. Цереброваскулярні небажані ефекти. Плацебо-контрольовані дослідження, в яких брали участь пацієнти літнього віку з деменцією, виявили підвищену частоту цереброваскулярних небажаних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки), зі смертельними випадками включно, у пацієнтів, які лікувалися деякими антипсихотичними препаратами, такими як рисперидон, арипипразол та оланзапін, у порівнянні з такими ж пацієнтами, які отримували плацебо.

Расова належність.

Немає необхідності змінювати дозу паліперидону в залежності від расової приналежності пацієнта. Популяційний аналіз не виявив впливу расової приналежності на фармакокінетику паліперидону після прийому препарату.

Стать.

Рекомендовані дози паліперидону однакові як для чоловіків, так і для жінок.

Вагітність і годування груддю. Безпека застосування паліперидону у період вагітності не досліджувалася. Препарат не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь переважає можливий ризик небажаних ефектів для плода. Ефект паліперидону на процес пологів не відомий.

Застосування антипсихотиків в останній триместр вагітності асоціювався із розвитком обернених екстрапірамідних симптомів у новонароджених.

Препарат проникає в грудне молоко, у зв’язку з цим не слід його призначати під час годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. У зв’язку із особливостями фармакологічної дії паліперидон може впливати на швидкість психічної реакції, і тому пацієнтам під час лікування препаратом слід утриматися від керування автомобілем та роботи з технікою доти, доки не буде встановлена їх індивідуальна чутливість до паліперидону.

Паління.

Не рекомендується змінювати дозування для пацієнтів, які палять. Згідно із результатами досліджень in vitro, популяційні дослідження не виявили різниці в фармакокінетиці паліперидону у курців пацієнтів та пацієнтів, які не палять.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Вплив паліперидону на інші лікарські засоби. Паліперидон, не бере участі у клінічно значущих фармакокінетичних взаємодіях із препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що паліперидон не викликає суттєвого пригнічення біоперетворень препаратів, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450, із CYP1A4, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Тому не має підстав вважати, що паліперидон буде інгібувати в клінічно значущому ступені кліренс препаратів, що метаболізуються зазначеними ферментами. Крім того, паліперидон не індукує ферменти.

В терапевтичних концентраціях паліперидон не інгібує Р-глікопротеїн і тому не спроможний інгібувати в клінічно значущому ступені транспорт інших препаратів, пов’язаних з Р-глікопротеїном.

Враховуючи той факт, що паліперидон діє переважно на центральну нервову систему, його слід з обережністю застосовувати у комбінаціях з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Паліперидон може нейтралізувати дію леводопи та інших антагоністів допаміну.

У зв’язку з властивістю паліперидону викликати ортостатичну гіпотензію, необхідно враховувати адитивний ефект при використанні його разом з іншими препаратами, що можуть спричинити ортостатичну гіпотензію.

Вплив інших препаратів на паліперидон. Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP2C19, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5. Це свідчить про низьку вірогідність його взаємодії з інгібіторами або індукторами зазначених ферментів. Дослідження in vitro виявили мінімальну участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 в метаболізмі паліперидону, разом з тим, немає доказів того, що ці ізоферменти відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vivo.

Паліперидон, що є катіоном при фізіологічних значеннях рН, екскретується переважно в незмінному вигляді нирками; при цьому біля половини екскреції припадає на долю фільтрації, а інша половина – на долю активної екскреції. Застосування паліперидону разом із триметопримом, який, інгібує активний нирковий транспорт катіонних препаратів, не впливало на фармакокінетику паліперидону.

Одночасне застосування паліперидону та рисперидону. Одночасне застосування паліперидону та рисперидону не було предметом наукового дослідження. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону і тому при їх одночасному застосуванні можливе підвищення рівня паліперидону і крові.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі 15 - 30 °С, в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.