Конвульсофин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: кислота вальпроєва (valproic acid); дигiдрат кальцiєвої солi вальпроєвої кислоти;

основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, плоскі таблетки з розподільчою насічкою, гладкою поверхнею;

склад:

1 таблетка мiстить 333 мг дигiдрату кальцiєвої солi вальпроєвої кислоти (вiдповiдає 300 мг кальцiєвої солi вальпроєвої кислоти).

допомiжнi речовини: желатин, крохмаль картопляний, кремнiю діоксид осаджений, тальк, магнiю стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Протиепілептичні засоби. Похідні жирних кислот.

Код АТС N03AG01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Вальпроєва кислота має протисудомну дію за рахунок підсилення гальмування, яке визначається гамма-аміномасляною кислотою, в результаті пресинаптичного ефекту на метаболізм гамма-аміномасляної кислоти або шляхом прямої постсинаптичної дії.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування за рахунок дисоціації кальцієвої солі швидко утворюється вальпроєва кислота.

Вона має високу ліпофільність і тому швидко і майже повністю всмоктується.

Максимальна концентрація лікарського засобу в плазмі крові досягається через 1–4 години. Лінійної залежності концентрації лікарського засобу в плазмі крові від дози не існує. Середній терапевтичний рівень активної речовини в плазмі крові становить 40 – 100 мкг/мл. При перевищенні верхньої межі цього рівня слід враховувати посилення побічних дій майже до рівня розвитку інтоксикації.

На 90–95% вальпроєва кислота зв’язується з білками плазми крові. Період напіврозпаду в плазмі крові при монотерапії в середньому становить 12–16 годин і при тривалій терапії залишається постійним.

Вальпроєва кислота майже повністю метаболізується в печінці. Приблизно 20% введеної дози після ниркової екскреції виявляється в сечі у вигляді глюкуроніду складного ефіру. Менше 5% введеної дози – у вигляді вальпроєвої кислоти. Головним метаболітом є

3-кетовальпроєва кислота.

Вальпроєва кислота переходить у незначній кількості в молоко матері, що не є небезпечним для дитини.

Показання для застосування.

Генералiзованi судоми у формi абсансiв, мiоклонiчнi судоми, тонiко-клонiчнi судоми, порушення поведінки, пов’язані з епілепсією, фебрильні судоми у дітей, тик.

Препарат також активний при фокальних та вторинних генералiзованих нападах.

Примiтка: у дiтей віком до 3 років лише у виняткових випадках вальпроєва кислота є засобом вибору; її необхiдно зacтocoвувати з великою обережнiстю i за можливостi лише для монотерапiї.

Спосiб застосування та дози.

Дози препарату пiдбираються iндивiдуально для кожного хворого, не можна хворому самостiйно їх змiнювати. З метою уникнення побiчних ефектiв, лiкування розпочинають малими дозами препарату, потiм їх поступово пiдвищують до оптимальних пiдтримуючих добових доз.

Таблетки Конвульсофiну приймають пiд час або пiсля їжi, не розжовуючи та запиваючи невеликою кiлькiстю рiдини.

При монотерапiї початкова добова доза Конвульсофiну загалом становить 5 – 10 мг/кг маси тiла.Через кожнi 4 – 7 днiв цю дозу пiдвищують приблизно на 5 мг.

Загальнa добова доза для дорослих та хворих похилого та старечого вiку становить 20 мг/кг маси тiла, для пiдлiткiв – 25 мг/кг маси тiла та для дiтей –30 мг/кг маси тiла. Максимальна добова доза – 50 мг/кг маси тіла.

У деяких випадках терапевтична дiя препарату повнiстю проявляється лише через 4 – 6 тижнiв лiкування.Тому необхiдно слiдкувати за тим, щоб добовi дози не досить швидко збільшувалися.

Якщо вальпроєву кислоту призначають разом з iншими протиепiлептичними засобами або для замiщення попереднього медикаменту, то дозу препарату, який приймали до цього, особливо фенобарбiталу, негайно знижують. Повний перехiд на лiкування вальпроєвою кислотою здiйснюють повiльно, поступово знижуючи дозу попереднього препарату.

Звичайно керуються такою орiєнтовною схемою застосування препарату:

Дiтям вiком півроку –3 роки призначають по 150 – 450 мг ( ½ –1 ½ таблетки) на добу. Таблетку можна розтерти і розчинити у воді.

Дiтям вiком 3 – 6 рокiв призначають по 300 –600 мг (1 – 2 таблетки) на добу.

Дiтям шкiльного вiку (6 –14 рокiв) призначають по 450 –1 500 мг (1 ½ –5 таблеток) на добу.

Пiдлiткам старше 14 рокiв та дорослим призначають по 1 200 – 2 100 мг (4 – 7 таблеток) на добу.

Добову дозу препарату розподiляють на 2 – 4 прийоми на добу.

У хворих з нирковою недостатнiстю необхiдно враховувати пiдвищення концентрацiї вiльної вальпроєвої кислоти в сироватцi кровi i тим самим вiдповiдно знижувати добову дозу Конвульсофiну.

Тривалiсть застосування Конвульсофiну встановлюється iндивiдуально для кожного хворого.

Побiчнi дiї

Побiчнi дiї, що спостерiгалися, частiше виникали при комбiнованому лiкуваннi, нiж при монотерапiї.

Шлунково-кишковий тракт

Інодi у хворих, можливо, залежно вiд дози, спостерiгаються збiльшення та зменшення маcи тiла, пiдвищення апетиту, зрiдка – пронос, можливі нудота, блювання. Розвитку нудоти та блювання на початку лiкування можнa зaпобiгти або зменшити їх призначенням препарату в низьких дозах із поступовим їх пiдвищeнням.

Нервова система

Залежно вiд дози препарату iнодi виникають утома, тремтiння кiнцiвок, неприємнi вiдчуття на шкiрi, зрiдка – головний бiль, відчуття внутрiшнього напруження та розлад рухiв.

Печiнка/пiдшлункова залоза

У деяких випадках при застосуваннi лiкарських засобiв, якi мiстять вальпроєву кислоту, розвивалися тяжкi ураження печiнки. Ризик такого розвитку значно пiдвищується в немовлят та дiтей до 3 років, якi страждають нa тяжкi епiлептичнi напади, особливо якщо поряд з цим наявнi ушкодження головного мозку, вiдставання в розумовому розвитку та/або уроджена хвороба обмiну речовин.

Застосовувати вальпроєву кислоту в цiєї групи хворих необхiдно з великою обережнiстю i лише для проведення монотерапiї. Бiльшiсть випадкiв виникнення тяжких уражень печiнки вiдзначаються в першi 6 мiсяцiв лiкування, в основному мiж 2 i 12 тижнями, та при одночасному застосуваннi iнших протиепiлептичних засобiв. Досвiд, накопичений до цього часу, показує, що у дiтей віком від 10 рокiв частота розвитку уражень печiнки значно знижується.

У тих випадках, коли виникнення тяжких уражень печiнки не обов'язково пов'язане з дозою препарату або їх неможливо встановити за змiненими показниками лабораторних аналiзiв на початку лiкування, особливу увагу звертають на розвиток таких ознак патологiчного процесу в печiнцi: почастiшання епiлептичних нападiв (ослаблення активностi препарату); бiльш явнi ознаки захворювання, такi як пiдвищення загальної слабкостi, апатiя, втрата апетиту, нудота та блювання; не рiзко вираженi симптоми з боку епiгастрiя; надлишкове накопичення рiдини в тканинах органiзму (набряки) рiзноманiтної локалiзацiї та ступеня вираженoстi; неспокiй та розлад рухiв. В окремих випадках спостерiгалися захворювання пiдшлункової залози з такими ж проявами.

Якщо зазначенi явища набувають затяжного перебігу та/або виявляється тяжка форма перебiгу, хворим необхiдно звернутися по допомогу лiкаря, який поряд з пильним обстеженням хворого повинен провести вiдповiднi лабораторнi аналiзи (визначення показникiв функцiй печiнки, системи зсідання кровi, функцiї пiдшлункової залози).

В основному на початку лiкування, незалежно вiд порушення функцiї печiнки, можуть тимчасово пiдвищуватися показники ферментiв печiнки. З великою обережнiстю препарат застосовують у тих випадках, коли чiтко подовжений тромбопластиновий час (занижений показник Квiка) супроводжується iншими змiненими лабораторними параметрами, такими як зменшення вмiсту фiбриногену та факторiв зсідання кровi або пiдвищення концентрацiї бiлiрубiну або ферментiв печiнки в плазмi кровi.

Кров

Інодi у процесi лiкування у хворих вiдзначалося зниження числа бiлих кров'яних тiлець, подовження часу кровотечi та/або зниження числа тромбоцитiв (кровотеча iз слизових оболонок або велика кiлькiсть синцiв на шкiрi).

Перед хiрургiчними втручаннями або перед лiкуванням зубiв необхiдно повiдомити хiрурга або стоматолога про лікування Конвульсофiном, щоб у першу чергу усунути можливе порушення процесу зсідання кровi. Хворi, якi перенесли захворювання кiсткового мозку, повиннi перебувати пiд суворим наглядом.

Іншi побiчнi дiї

Залежно вiд дози препарату, iнодi може виникати оборотне випадіння волосся, пiдвищене слиновидiлення, а також накопичення рiдини у тканинах органiзму (наприклад, набряки кiнцiвок).

Як незвичне побiчне явище було описане запалення слизової оболонки ротової порожнини.

Протипоказання.

Конвульсофiн не можна застосовувати для лікування хворих з пiдвищеною чутливiстю до вальпроєвої кислоти, захворюваннями печiнки в сiмейному анамнезi, особливо якщо вони були викликанi лiкарськими засобами, при захворюваннях печiнки в особистому анамнезi та/або при виражених тяжких порушеннях функцiй печiнки та пiдшлункової залози, а також якщо вiд проведення терапiї вальпроєвою кислотою у родинi хворого померли рiднi брат або сестра.

Можлива небезпека iснує у хворих з уродженою недостатнiстю ферментiв, що виникає досить рiдко, перенесеними захворюваннями кiсткового мозку, ушкодженнями пiдшлункової залози, а також у дiтей віком до 3 років, яким слід проводити лiкування одразу кiлькома протиепiлептичними засобами. За цими хворими необхiдно встановити суворий нагляд.

Передозування.

Симптомами отруєння є сплутаність свідомості, м’язова слабкість, зниження чи відсутність рефлексів, кома.

Специфічного антидоту немає. Тому терапію обмежують загальними лікувальними заходами, спрямованими на виведення лікарського засобу з організму і підтримання важливих життєвих функцій.

Спочатку промивають шлунок, застосовують активоване вугілля, контролюють вміст речовини в плазмі крові. Ефективними можуть бути гемодіаліз і форсований діурез.

Особливості застосування.

Застосування пiд чac вагiтностi та годування груддю

Вагiтним жiнкам, що страждають на епiлепсiю, не слiд вiдмовлятися вiд проведення лiкування проти судом. Водночас вагiтнiсть у таких жiнок означає ризик для матерi та дитини, який ще бiльше пiдвищується при проведеннi медикаментозного лiкування.

При застосуваннi вальпроєвої кислоти у раннiй перiод вагiтностi пiдвищується ризик незарощення нервової трубки в ембрiона (мiєломенiнгоцеле). Разом з цим можуть вiдзначатися iншi аномалiї розвитку плоду. Ризик виникнення аномалiй розвитку плоду пiдвищується при комбiнованому застосуваннi Конвульсофiну з iншими протиепiлептичними засобами. Тому перш нiж почати терапiю, лiкар повинен звернути увагу жiнок дiтородного вiку на необхiднiсть планування та встановлення контролю за вагiтнiстю, а також на ризик, що з нею пов'язаний. У випадку, коли неможливо вiдмовитися вiд проведення терапiї вальпроєвою кислотою в перiод вагiтностi, у перший триместр, препарат застосовують у найменших дозах, а мiж 20 та 40 днем вагiтностi добову дозу його розподiляють на декiлька невеликих разових доз протягом дня.

Разом з цим рекомендовано регулярно контролювати концентрацiю лiкарського засобу в сироватцi кровi. З метою раннього дiагностування аномалiй розвитку плоду рекомендовано проводити ультразвуковi обстеження та α 1-фетопротеїновий тест.

Вальпроєва кислота проникає у молоко матерi, однак у такiй незначнiй кiлькостi, що введена у терапевтичних дозах матерi, не становить нiякої небезпеки для дитини, тому, як правило, припиняти годування груддю не потрібно.

Застережнi заходи та необхiдний контроль

Якщо на підставi показникiв клiнiчних дослiджень та лабораторних аналiзiв у хворих виявляються ознаки порушення функцiй печiнки або ураження пiдшлункової залози, потрібно негайно вiдмiнити Конвульсофiн.

Як наступний застережний захiд рекомендовано також припинити прийом iнших лiкарських засобів, якi в результаті метаболiзму, подiбно дo Конвульсофiну, можуть викликати такi ж побiчнi явища. Незважаючи на проведення таких заходiв, у деяких випадках клiнiчна картина захворювання може прогресувати далi. Навiть якщо побiчнi ефекти виникають незалежно вiд дози Конвульсофiну, його прийом в будь-якому разi припиняють.

З метою раннього виявлення можливих захворювань печiнки, пiдшлункової залози та системи кровi у процесi лiкування необхiдно перiодично проводити такi лабораторно-хiмiчнi аналiзи: контроль функцiї печiнки (трансамiнази, бiлiрубiн, загальний бiлок), визначення показникiв зсідання кровi (тромбопластиновий час, фiбриноген) та вмiст α-амiлази в сечi. Цi показники лабораторних аналiзiв у немовлят та дiтей до 3 років визначають до початку лiкування, потiм через невеликi промiжки часу (через 1,3,5,7,9 тижнiв) i пiзнiше з чотиритижневими перервами до кiнця перших 6 мiсяцiв лiкування.

У пiдлiткiв (приблизно з 15 рокiв) та у дорослих у кожному випадку перед початком лiкування, а також у першому пiврiччi проводять щомiсячний контроль клiнiчних даних та показникiв лабораторних аналiзiв. При пiдозрi на ураження печiнки цей контроль у хворих здiйснюють у коротшi промiжки часу.

Вуличний рух та реактивна спроможнiсть хворих

На початку лiкування вальпроєвою кислотою, при застосуваннi її у бiльш високих дозах та/або при комбiнуваннi з речовинами, що впливають на центральну нервову систему, у хворих настiльки може слабшaти реакцiйна здатнiсть, що незалежно вiд впливу на основне захворювання, вони не зможуть самостiйно перебувати на вулицi, керувати або обслуговувати машини. Цe явище особливо сильно виявляється при одночасному вживаннi алкоголю.

Взаємодiя з лiкарськими засобами.

Протиепiлептичнi засоби, якi iндукують ферменти, такi як фенобарбiтал, фенiтоїн та карбамазепiн, можуть прискорювати виведeння вальпроєвої кислоти з органiзму i тим самим зменшувати активнiсть Конвульсофiну.

При комбiнуваннi Конвульсофiну з фенобарбiталом або примiдоном необхiдно враховувати клiнiчно значуще пiдвищення рiвня барбiтуратiв у плазмi кровi, що може виражатися в посиленнi седативного ефекту.

Конвульсофiн може збiльшувати або зменшувати концентрацiю фенiтоїну в плазмi кровi. У таких випадках рекомендовано пильно контролювати вмiст фeнiтoїну в плазмi кровi.

При застосуваннi Конвульсофiну разом з карбамазепiном у виняткових випадках може розвинутися кома та стан зaтьмарення свiдомостi.

У разi одночасного призначення вальпроєвої кислоти з клоназепамом у хворих може вiдзначатися раптова сухiсть у ротi, а в деяких випадках – статус абсансу.

Вальпроєва кислота може посилювати дiю заспокiйливих та снодiйних засобiв, а також iнших психотропних препаратiв, таких як нейролептики, антидепресанти та iнгiбiтори МАО. Тому хворi не повиннi самостiйно комбiнувати цi препарати.

У разi одночасного прийому вальпроєвої кислоти та антикоагулянтних засобiв, а також ацетилсалiцилової кислоти у хворих може вiдзначатися пiдвищена схильнiсть до кровотечi (необхiдно перiодично робити аналiзи картини кровi).

Крiм того, ацетилсалiцилова кислота порушує зв’язування вальпроєвої кислоти з бiлками плазми кровi. Таким же чином вальпроєва кислота впливає на метаболiзм та зв’язування з бiлками плазми кровi iнших лiкарських речовин (наприклад, кодеїну).

Оскiльки вальпроєва кислота частково метаболiзується в органiзмi до утворення кетонових тiл, то у хворих на цукровий дiабет з пiдозрою на кетоацидоз необхiдно враховувати можливу хибнопозитивну реакцiю при проведеннi проб на видiлення кетонових тiл.

Застосування разом з антацидами знижує протисудомний ефект.

При застосуванні разом з еритроміцином – токсична дія на головний мозок.

Не виключено, що потенцiйно токсичнi для печiнки лiкарськi засоби, так само як i алкоголь, можуть посилювати токсичний вплив вальпроєвої кислоти на печiнку.

Тому пiд час лiкування хворим не можна вживати спиртнi напої.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25°C.

Зберігають у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 5 років.