Оксалиплатин Синдан инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: компактна маса білого або майже білого кольору, або фрагменти пористої маси.

 склад: 1 флакон містить: оксаліплатину 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для інфузії.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТС L01ХА03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Оксаліплатин є протипухлинним препаратом, який відноситься до нового класу похідних платини, у якому атом платини утворює комплекс із оксалатом і 1,2-діаміноциклогексаном. Препарат виявляє широкий спектр цитотоксичної дії. Він також виявляє активність in vitro і in vivo на різних моделях пухлин, стійких до цисплатину. У комбінації з 5-фторурацилом спостерігалася синергічна цитотоксична дія. Вивчення механізму дії оксаліплатину підтверджує гіпотезу про те, що біотрансформовані, водні похідні оксаліплатину взаємодіють із ДНК шляхом утворення між- і внутришньотяжевих містків і пригнічують синтез ДНК, що спричиняє цитотоксичність і протипухлинний ефект.

Фармакокінетика. In vivo оксаліплатин піддається активній біотрансформації і не виявляється в ультрафільтраті плазми вже до кінця 2-годинного введення у дозі 130 мг/м2, при цьому 15 % введеної платини фіксується в крові, а інші 85 % швидко розподіляються у тканинах або виводяться із сечею. Платина зв'язується з альбуміном плазми і виводиться з сечею протягом перших 48 год. До 5 доби близько 54 % всієї дози виявляється в сечі і менше 3 % — у калі. При нирковій недостатності спостерігалося значне зниження кліренсу оксаліплатину з (17,55±2,18) л/год до (9,95±1,91) л/год. Вплив тяжкої ниркової недостатності на кліренс платини не вивчений.

Показання для застосування.

У комбінації з 5-фторурацилом та фоліновою кислотою у лікуванні:

● метастатичного колоректального раку;

● ад’ювантна терапія раку товстого кишечника ІІІ стадії (С за Дюком) після радикальної резекції первинної пухлини.

Спосіб застосування та дози.

Внутрішньовенно краплинно у вигляді 2–6-годинних інфузій (оксаліплатин застосовується тільки для дорослих). Гіпергідратація при застосуванні оксаліплатину не потрібна. Якщо оксаліплатин застосовується в комбінації з 5-фторурацилом, інфузія оксаліплатину повинна передувати введенню 5-фторурацилу. Ад’ювантна терапія колоректального раку: по 85 мг/м2 1 раз на 2 тижні протягом 12 циклів (6 місяців). Лікування дисемінованого колоректального раку: по 85 мг/м2 1 раз на 2 тижні як монотерапія або в комбінації з 5-фторурацилом. Рекомендації з корекції дози і режиму введення оксаліплатину. У випадку гематологічних порушень (кількість нейтрофілів <1500/мкл та/або тромбоцитів <50000/мкл) призначення наступного курсу відкладають до відновлення лабораторних показників. При розвитку діареї ІV ступеня токсичності (за шкалою ВІЗ), нейтропенії III–IV ступеня (кількість нейтрофілів <10х109/л), тромбоцитопенії III–IV ступеня (кількість тромбоцитів <50х109/л) доза оксаліплатину при наступних введеннях повинна бути знижена з 85 мг/м2 до 65 мг/м2 при терапії дисемінованого колоректального раку і раку яєчників; і до 75 мг/м2 при ад’ювантній терапії колоректального раку додатково до звичайного зниження дози 5-фторурацилу у випадку їх комбінованого застосування. Хворим, у яких протягом інфузії або протягом декількох годин після 2-годинної інфузії розвивається гостра гортанно-глоткова дизестезія, інфузію оксаліплатину варто проводити протягом 6 год. Рекомендації щодо коригування дози оксаліплатину при розвитку нейротоксичності: - при симптомах нейротоксичності, що спричиняють біль, тривалістю більше 7 діб, наступна доза оксаліплатину повинна бути знижена з 85 до 65 мг/м2 при терапії дисемінованого колоректального раку, до 75 мг/м2 – при ад’ювантнїй терапії колоректального раку; - при парестезії без функціональних порушень, що зберігається до наступного циклу, наступна доза оксаліплатину повинна бути знижена з 85 до 65 мг/м2 при терапії дисемінованого колоректального раку, до 75 мг/м2 – при ад’ювантной терапії колоректального раку; - при парестезії з функціональними порушеннями, що зберігається до наступного циклу, оксаліплатин треба відмінити; - при зменшенні виразності симптомів нейротоксичності після відміни оксаліплатину можна розглянути питання про поновлення лікування. При розвитку стоматиту та/або мукозитів II (і вище) ступеня токсичності, лікування оксаліплатином необхідно припинити до зникнення або зниження проявів токсичності до I ступеня. Хворі з нирковою недостатністю. Даних щодо застосування препарату у хворих з тяжким ступенем порушення функції нирок немає. У зв'язку з обмеженістю даних щодо безпеки і переносимості препарату у хворих з помірним ступенем порушення функції нирок, перед застосуванням оксаліплатину варто зважити відношення користь/ризик для хворого. Терапія у даної категорії хворих може бути почата із рекомендованої дози під ретельним контролем функції нирок. При легкому ступені порушення функції нирок корекція дози оксаліплатину не потрібна. Хворі з недостатністю функції печінки. Зміна дозування у хворих зі слабкою або помірною недостатністю функції печінки не потрібна. Даних щодо застосування оксаліплатину у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки немає. Пацієнти літнього віку. Профіль безпеки оксаліплатину як засобу монотерапії або у комбінації з 5-фторурацилом у хворих старше 65 років аналогічний такому у пацієнтів віком до 65 років. Інструкція щодо приготування розчину препарату При приготуванні і при введенні оксаліплатину не можна використовувати голки та інше обладнання, що містить алюміній. Не розчиняти і не розводити 0,9 % розчином натрію хлориду і не змішувати з іншими сольовими (лужними) розчинами або розчинами, що містять хлориди! Для розчинення ліофілізованого порошку варто застосовувати воду для ін'єкцій або 5 % розчин декстрози. При цьому у флакон з 50 мг оксаліплатину додають 10 мл розчинника, а у флакон з 100 мг — 20 мл для одержання розчину в концентрації 5 мг/мл. Безпосередньо після розчинення ліофілізованого порошку приступають до приготування розчину для інфузій. Для приготування інфузійного розчину розчинений оксаліплатин розчиняють у 250–500 мл 5 % розчину декстрози для отримання концентрації не менш 0,2 мг/мл. Розчин для інфузій рекомендується застосовувати відразу після приготування. Інфузійний розчин залишається стабільним протягом 24 год при температурі від 2 до 8 °C. Розчин з ознаками випадання осаду підлягає знищенню. Застосовувати можна тільки прозорий розчин. Розчин оксаліплатину не слід змішувати в одній інфузійній системі з іншими препаратами, особливо з 5-фторурацилом і кальцію фолінатом. Препарат не можна вводити нерозчиненим.

Побічна дія.

Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалась відповідно до наступної градації: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, ≤1/10); іноді (>1/1000, ≤1/100); рідко (>1/10 000, ≤1/1000); дуже рідко (≤1/10 000), включаючи окремі повідомлення. З боку системи кровотворення: дуже часто — анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфопенія; часто — фебрильна нейтропенія (включаючи ІІІ–ІV ступінь), сепсис на фоні нейтропенії; рідко — гемолітична анемія, імунна тромбоцитопенія. З боку системи травлення: дуже часто — нудота, блювання, діарея, стоматит, мукозит, біль в області шлунка, запори, втрата апетиту; часто — диспепсія, гастро-езофагальний рефлюкс, гикавка; іноді — кишкова непрохідність; рідко — коліт, включаючи випадки псевдомембранозного коліту. З боку центральної і периферичної нервової системи: дуже часто — периферична сенсорна нейропатія, порушення чутливості, головний біль, астенія; часто — запаморочення, менінгізм, депресія, безсоння; іноді — підвищена нервозність; рідко — дизартрія. Нейротоксичність є побічним явищем, що обмежує дозу. Часто симптоми сенсорної нейропатії провокуються холодом. Тривалість цих симптомів, які звичайно минають у проміжку між курсами, збільшується залежно від сумарної дози оксаліплатину. Функціональні порушення у вигляді погіршення виконання точних рухів є можливими наслідками сенсорного пошкодження. Ризик функціональних порушень при сумарній дозі близько 850 мг/м2 (10 циклів) становить близько 10 %, досягаючи 20 % у випадку сумарної дози 1020 мг/м2 (12 циклів). Після припинення лікування в більшості випадків ступінь тяжкості неврологічних симптомів зменшується або вони повністю зникають. У 3 % хворих через 3 роки після закінчення лікування спостерігалися або стійкі локальні парестезії помірної інтенсивності (2,3 %), або парестезії, що впливають на функціональну активність (0,5 %). На фоні лікування оксаліплатином відзначені гострі нейросенсорні прояви, які зазвичай виникали протягом декількох годин після введення препарату і найчастіше провокувались впливом холоду. Вони характеризувалися минущою парестезією, дизестезією або гіпестезією, рідко (1–2 %) — гострим синдромом гортанно-глоткової дизестезії. Останній проявлявся суб'єктивним відчуттям дисфагії і задишки без об'єктивних ознак респіраторного дистрес-синдрому (ціанозу або гіпоксії) або спазмом гортані, або бронхоспазмом (без стридору або свистячого дихання). Також спостерігалися такі явища, як спазм м'язів нижньої щелепи, дизартрія і відчуття тиску в грудній клітці. Зазвичай ці симптоми швидко зникали як без застосування медикаментозної терапії, так і при введенні антигістамінних і бронходилятуючих засобів. Збільшення часу інфузії при наступних циклах терапії оксаліплатином дозволяють зменшити частоту цього синдрому. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто — біль у спині; часто — артралгія, біль в кістках. З боку органів дихання: дуже часто — кашель, задишка; часто — риніт, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко — фіброз легень. З боку серцево-судинної системи: часто — біль за грудниною, тромбофлебіт глибоких вен, тромбоемболія легеневих артерій. З боку сечовидільної системи: часто — гематурія, дизурія. З боку шкіри і придатків шкіри: дуже часто — алопеція, шкірні висипи; часто — лущення шкіри долонь і стоп, еритематозні висипи, підвищена пітливість, порушення з боку нігтів. З боку органів зору і слуху: часто — кон’юнктивіт, порушення зору; рідко — транзиторне зниження гостроти зору, випадання полів зору, зниження слуху, неврит слухового нерва. Алергійні реакції: рідко (при застосуванні монотерапії) або часто (у комбінації з 5-фторурацилом з або без кальцію фолінату) можуть спостерігатися бронхоспазм, ангіоневротичий набряк, гіпотензія та анафілактичний шок. Часто відзначалися випадки таких алергійних проявів, як висипи (особливо кропив’янка), кон’юнктивіт або риніт. Місцеві реакції: при екстравазації препарату — біль і запальні реакції в місці введення. З боку лабораторних показників: дуже часто — підвищення рівня ЛФ, активності печінкових ферментів, вмісту білірубіну, лактатдегідрогенази, гіпокаліємія, порушення вмісту натрію і глюкози в сироватці крові; часто — підвищення рівня креатиніну. Інші: дуже часто — підвищення температури тіла, підвищена втома, збільшення маси тіла, порушення смаку.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до оксаліплатину, мієлосупресія (кількість нейтрофілів <2·109/л та/або тромбоцитів <100·109/л), периферична сенсорна нейропатія з функціональними порушеннями до початку першого курсу лікування, виражене порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв), вагітність, період годування груддю.

 Передозування. У випадку передозування можна чекати більш вираженого прояву побічних ефектів. Варто встановити ретельний контроль за пацієнтом, зокрема гематологічний контроль. Якщо буде потреба, призначається симптоматична терапія. Антидот до оксаліплатину не відомий.

Особливості застосування. Введення оксаліплатину варто здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування цитотоксичних препаратів. Постійний контроль за можливими токсичними ефектами при лікуванні оксаліплатином обов'язковий. Регулярно (1 раз на тиждень), а також перед кожним введенням оксаліплатину варто проводити контроль формених елементів периферичної крові і показників функції нирок і печінки. Перед початком кожного циклу терапії оксаліплатином варто проводити неврологічне обстеження з метою виявлення ознак нейротоксичності. Хворих треба проінформувати про можливість стійких симптомів периферичної сенсорної нейропатії після закінчення курсу лікування. Локальні помірні парестезії кінцівок можуть тривати до 3 років після закінчення лікування за схемою ад’ювантного застосування препарату. З появою респіраторних симптомів (сухий кашель, диспное, хрипи або виявлення легеневих інфільтратів при рентгенологічному дослідженні), лікування оксаліплатином варто призупинити до виключення наявності інтерстиціального пневмоніту. Такі симптоми, як дегідратація, паралітичний ілеус, непрохідність кишечнику, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз і ниркова недостатність можуть бути обумовлені вираженою діареєю або блюванням, особливо при застосуванні оксаліплатину в комбінації з 5-фторурацилом. Хворих з алергійними реакціями на інші сполуки платини в анамнезі варто контролювати на наявність алергійних симптомів. У випадку реакції на оксаліплатин, подібної на анафілактичну, інфузію варто негайно перервати і призначити відповідне симптоматичне лікування. Подальше застосування оксаліплатину у випадку розвитку алергійних реакцій протипоказано. У випадку екстравазації інфузію треба негайно припинити і почати місцеве симптоматичне лікування. Дозу препарату, що залишилась, варто ввести в іншу вену. Обом партнерам протягом лікування оксаліплатином варто використовувати надійні засоби контрацепції. При використанні оксаліплатину повинні дотримуватись всі звичайні інструкції, прийняті для застосування цитотоксичних препаратів. При попаданні препарату на шкіру або слизові оболонки, їх треба негайно і ретельно промити водою.

Вагітність та годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності та годування груддю через високу токсичність.

Застосування в педіатрії Безпека та ефективність застосування препарату для дітей не встановлені

Керування автотранспортом і механізмами, що рухаються.

Препарат не виявляє дії на нервову систему, однак через ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи і розвиток симптомів інтоксикації при керуванні автотранспортом і механізмами, треба бути обережним.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Істотної зміни зв'язування оксаліплатину з білками плазми при одночасному застосуванні з ерітроміцином, саліцилатами, гранисетроном, паклітакселом і вальпроатом натрію не спостерігалося. При взаємодії з алюмінієм можливе утворення осаду і зниження активності оксаліплатину. Оксаліплатин можна вводити тільки попереду 5-фторурацилу.

Фармацевтично не сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду та іншими сольовими (лужними) розчинами або розчинами, що містять хлориди.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С;

Термін придатності – 3 роки.