Химотрипсин кристаллический инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

 міжнародна назва: Chymotrypsinum;

 основні фізико-хімічні властивості: пориста маса або порошок білого кольору без запаху, гігроскопічний, легкорозчинний у воді та фізіологічному розчині;

 склад: 1 ампула містить 0,01 г кристалічного ліофілізованого хімотрипсину, отриманого із підшлункової залози великої рогатої худоби.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гематологічні засоби. Ферменти. Код АТС B06AA04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Протеолітичний фермент, який отримують із підшлункових залоз великої рогатої худоби, гідролізує переважно зв’язки, утворені залишками тирозину, фенілаланіну та іншими ароматичними амінокислотами. Розщеплює пептидні зв’язки в молекулах білка та продуктів його розпаду. Виявляє протизапальну дію, оскільки фактори запалення являють собою білки або високомолекулярні пептиди (брадикінін, серотонін, некротичні продукти та ін.).

Лізує некротизовані тканини, не впливаючи на життєздатні клітини, в наслідок наявності в них специфічних антиферментів.

Фармакокінетика. Не вивчалась.

Показання для застосування. Захворювання органів дихання – трахеїти, бронхіти, бронхоектатична хвороба, пневмонія, абсцеси легенів, ателектаз, бронхіальна астма з підвищеною секрецією; в хірургії і травматології – профілактика ускладнень після операції на легенях, опіки і пролежні, тромбофлебіт, гнійні рани; в оториноларингології – при гнійних синуситах, гострих і підгострих ларинготрахеїтах і бронхітах з густим в’язким мокротинням, після трахеотомії для полегшення видалення густого в’язкого ексудату, при гострих і підгострих гнійних середніх отитах і євстахіїтах з в’язким ексудатом; в офтальмології – при великих тромбозах центральної вени сітківки, гострої непрохідності центральної артерії сітківки, помутнінні скловидного тіла травматичного і запального походження, екстракції катаракти.

Спосіб застосування та дози. При захворюваннях органів дихання (трахеїти, бронхіти, бронхоектатична хвороба, пневмонія, абсцеси легенів, ателектаз, бронхіальна астма з підвищеною секрецією) препарат застосовують внутрішньом’язово дорослим по 5 –10 мг, дітям по 2,5 мг на добу протягом 10 – 12 днів. В подальшому, через 7–10 днів, курс лікування можна повторити. При хронічних, тривалих процесах лікування можна

повторити 3 – 4 рази. Препарат може застосовуватися при ексудативних плевритах, емпіємах – внутрішньоплеврально (спосіб застосування див. нижче).

 У хірургічній практиці:

– з метою профілактики післяопераційних ускладнень (операція на легенях) препарат вводять внутрішньом’язово дорослим по 5–10 мг, дітям по 2,5 мг щоденно, починаючи за 5–10 днів перед операцією і продовжуючи протягом 3 – 4 днів після неї. У післяопераційному періоді (при ателектазі, який виник, або на початковій стадії пневмонії) препарат призначають внутрішньом’язово дорослим по 5–10 мг, дітям по 2,5 мг (в 1 – 3 мл 0,25% розчину новокаїну) на добу. При цьому рекомендується комбінувати введення хімотрипсину внутрішньом’язово з вагосимпатичною блокадою на боці ураження за Вишневським і застосуванням хімотрипсину аерозольно у 5% водному розчині в кількості 3 – 4 мл. При гемотораксах, емпіємах хімотрипсин вводять щоденно внутрішньоплеврально по 20 –30 мг (розводити у 5 – 10 мл фізіологічного розчину або 0,25% новокаїну).

– у фтизіохірургії препарат призначають з тією ж метою і в таких самих дозах на фоні специфічної антибактеріальної терапії. При хронічному фіброзно-кавернозному туберкульозі легенів, ускладненому бронхітом, курс передопераційної підготовки триваліший (по 10 – 12 днів), іноді повторюється до максимальної санації бронхіального дерева;

– у загальній хірургії при лікуванні опіків і пролежнів після видалення некротичних тканин, які вільно видаляються, хімотрипсин у дозі 20 мг розводять у 20 мл 0,25% розчину новокаїну і тонкою голкою декількома уколами вводять під струп. Бажано перед введенням зробити насічки на струпі. На наступній перев’язці лізовані некротичні тканини необхідно видаляти механічно;

– при тромбофлебітах препарат призначають внутрішньом’язово дорослим по 5–10 мг, дітям по 2,5 мг щоденно 7 – 10 днів. У випадку неефективності першого курсу лікування повторні курси недоцільні;

– для лікування гнійних ран внутрішньом’язові введення препарату поєднують із місцевим лікуванням рани тампонами, змоченими у 5% розчині хімотрипсину.

 В офтальмології :

– при екстракції катаракти хімотрипсин у розведенні 1:5000 вводиться у задню камеру ока з наступним промиванням передньої камери фізіологічним розчином через 4 хвилини після введення препарату.

– при лікуванні тромбозів центральної вени сітківки, гострої непрохідності центральної артерії сітківки хімотрипсин застосовують у вигляді 5% розчину, приготованого на 1% розчині новокаїну. Вводять підкон’юнктивально по 0,2 мл 1 – 2 рази на тиждень.

В оториноларингології :

– при синуситах препарат вводять у гайморову порожнину в кількості 5 – 10 мг у 3 – 5 мл фізіологічного розчину після її проколу і промивання;

– при отитах закапують у вухо по 0,5 – 1 мл 0,1% розчину хімотрипсину (готується на фізіологічному розчині);

– при мікроопераціях на вусі, метою яких є відновлення або поліпшення слуху (тимпанопластика, стапедектомія), для розм’якшення фіброзних утворень у середньому вусі під час операції вводять у порожнину 0,1% розчин хімотрипсину. Одночасно з місцевим застосуванням хімотрипсин слід вводити внутрішньом’язово по 2,5–5 мг 1–2 рази на день. Препарат розводять в 1–2 мл 0,25 - 0,5% розчину новокаїну або фізіологічного розчину.

 Побічна дія. Після інгаляції хімотрипсином зрідка спостерігається охриплість, що зникає без будь-яких лікувальних заходів, субфебрильна температура, яка швидко проходить. В очній практиці в деяких випадках розвиваються явища подразнення і набряку кон’юнктиви; в таких випадках рекомендується зменшувати концентрацію препарату, що застосовується.

Протипоказання. Декомпенсація серцевої діяльності, емфізема легенів з недостатністю дихання, декомпенсовані форми туберкульозу легенів, гостра дистрофія і цироз печінки, інфекційний гепатит, панкреотити, нефрити, геморагічний діатез. Хімотрипсин не вводять у центри запалення і рани, що кровоточать, та порожнини, не завдають на виявлені поверхні злоякісних новоутворень. Алергічні реакції, що пов’язані зі всмоктуванням продуктів протеолізу некротичних тканин.

Передозування. У зв’язку з низькою токсичністю препарату випадків передозування не спостерігалось.

Особливості застосування. Застосовувати кристалічний хімотрипсин при лікуванні захворювань дихальних шляхів у хворих з активним туберкульозним процесом, який гостро перебігає, слід з обережністю, у зв’язку з розвитком вираженої температурної гістаміноподібної реакції та обов’язково в поєднанні зі специфічними препаратами.

З профілактичною метою слід рекомендувати введення антигістамінних препаратів перед застосуванням хімотрипсину, видалення некротичних тканин після впливу на них препарату (відкашлювання або відсмоктування мокротиння, промивання ран тощо).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Хімотрипсин може застосовуватися в комбінації з антибіотиками і бронхорозширювальними засобами.

Умови та терміни зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 0 до + 10°С. Термін придатності – 3 роки.

 Приготований розчин хімотрипсину може зберігатися протягом 1 доби при температурі (2 – 5)°С.