Людиомил^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: maprotiline;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 25 мг мапротиліну гідрохлориду (активна речовина);

допоміжні речовини: аерогель кремнію, кальцію фосфат, лактоза, магнію стеарат, кислота стеаринова, гідроксипропілметилцелюлоза, заліза оксид жовтий, полісорбат 80, титану діоксид, тальк, крохмаль пшеничний, заліза оксид червоний;

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти-неселективні інгібітори зворотного нейронального захоплювання моноамінів. Код АТС N06A A21.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Людіоміл є тетрациклічним антидепресантом, проте має багато властивостей, характерних для трициклічних антидепресантів. Він має добре збалансований спектр дії, підвищує настрій, знімає неспокій, збудливість та психомоторну загальмованість. При прихованій депресії препарат позитивно впливає на симптоми соматичного характеру.

Мапротилін відрізняється від трициклічних антидепресантів за хімічною структурою та фармакологічними властивостями. Він чинить виражену та селективну інгібуючу дію на зворотне захоплення норадреналіну пресинаптичними нейронами кори головного мозку, але майже не чинить інгібуючого впливу на повторне захоплення серотоніну. Мапротилін має слабко або помірно виражену спорідненість із центральними α-адренорецепторами, але чинить виражену антихолінергічну та інгібуючу дію на гістамінові Н₁-рецептори.

Вважається, що в механізмі дії препарату при його тривалому застосуванні також мають значення зміни функціонального статусу нейроендокринної системи (гормон росту, мелатонін, ендорфінергічна система) і/або система нейромедіаторів (норадреналін, серотонін, γ-аміномасляна кислота).

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після одноразового прийому таблетки, вкритої оболонкою, мапротиліну гідрохлорид повільно, але повністю всмоктується. Середнє значення абсолютної біодоступності становить 66 - 70%. Після одноразового застосування внутрішньо 50 мг препарату максимальна концентрація в крові складає 48 - 150 нмоль/л (13 - 47 нг/мл) і досягається в межах 8 годин.

При повторному застосуванні Людіомілу внутрішньо в дозі 150 мг на добу рівноважна концентрація мапротиліну в крові досягається на наступний тиждень лікування і становить 320 – 1270 нмоль/л (100 - 400 нг/мл), незалежно від того, чи застосовується вся добова доза одноразово чи у три прийоми. Величини рівноважної концентрації перебувають у лінійній залежності від дози препарату, але в окремих пацієнтів вони значною мірою варіюють.

Розподіл. Коефіцієнт розподілу мапротиліну між цілісною кров’ю і плазмою становить 1,7. Середнє значення об’єму розподілу становить 23 - 27 л/кг. Зв’язування мапротиліну з білками плазми становить 88 - 90 %, незалежно від віку пацієнта та характеру хвороби. Концентрація мапротиліну у спинномозковій рідині становить 2 - 13% від концентрації в сироватці крові.

Метаболізм. Мапротиліну гідрохлорид значною мірою метаболізується, лише 2 - 4% від прийнятої дози препарату виводиться з сечею у незмінному вигляді.

Основним метаболітом є фармакологічно активна речовина – диметилове похідне. Декілька гідроксильованих і/або метоксильованих метаболітів мають неістотне значення: вони виводяться з сечею у вигляді кон’югатів.

Виведення. Період напіввиведення мапротиліну становить у середньому 43 - 45 годин. Величина загального кліренса варіює від 510 до 570 мл/хв. Після застосування одноразової дози препарату її виведення триває в межах 21 дня: 2/3 дози виводиться з сечею (у незмінному вигляді або у вигляді кон’югатів) і близько 1/3 - з калом.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів. При застосуванні тієї ж самої дози препарату у пацієнтів похилого віку (старше 60 років) рівноважні концентрації активної речовини в крові більші, ніж у пацієнтів молодого віку. Період напіввиведення препарату більший, тому добову дозу потрібно зменшувати у два рази. При порушенні функції нирок (значення функції креатиніну 24 - 37 мл/хв) період напіввиведення мапротиліну незначною мірою змінюється за умови, що функція печінки нормальна. Виведення метаболітів нирками зменшується, але це компенсується збільшенням виведення з жовчю.

 

Показання для застосування.

Депресії:

ендогенні та інволюційні.

психогенні, реактивні і невротичні, депресії виснаження;

соматогенні;

приховані депресії;

менопаузна (клімактерична) депресія.

Інші депресивні порушення настрою, що супроводжуються тривогою, дисфорією, дратівливістю, стан апатії (особливо в осіб похилого віку), скарги психосоматичного або соматичного характеру в пацієнтів з депресією і/або при наявності тривожності.

 

Спосіб застосування та дози. Під час лікування хворий повинен перебувати під медичним контролем. Режим дозування слід підбирати індивідуально, змінювати у зв’язку зі змінами стану хворого та його реакції на препарат. Наприклад, можна збільшити дозу ввечері, одночасно знизивши денну дозу, або призначити цілу добову дозу посеред дня в один прийом.

Після того, як буде відзначено істотне зменшення вираженості симптомів, можна зменшити дозу препарату. Однак, якщо при цьому знов буде відзначатися погіршення стану хворого, дозу препарату потрібно збільшити до первинного рівня.

Мета лікування – досягнення терапевтичного ефекту при застосуванні найменшої ефективної дози препарату. Це особливо важливо для підлітків та пацієнтів похилого віку, для яких порівняно з пацієнтами інших вікових груп характерна нестабільність вегетативної нервової системи і більш виражена реакція на препарат.

Таблетки Людіомілу слід ковтати цілими і запивати достатньою кількістю рідини.

Не можна перевищувати добову дозу, що становить 150 мг.

Депресії помірного та середнього ступеня вираженості (особливо в амбулаторних пацієнтів). Людіоміл застосовується в дозі 25 мг 1 - 3 рази на добу або 25 - 75 мг один раз на добу залежно від вираженості симптомів та реакції пацієнта на лікування.

Виражені депресії (особливо у стаціонарних хворих). Людіоміл застосовується у дозі 25 мг 3 рази на добу або 75 мг один раз на добу. При необхідності добова доза Людіомілу може бути підвищена до максимальної величини – 150 мг; ця доза може застосовуватися в один чи декілька прийомів залежно від чутливості та реакції пацієнта.

У разі неадекватної реакції хворого на пероральний прийом або депресії, рефрактерної до лікування, Людіоміл можна вводити внутрішньовенно.

Інші депресивні порушення настрою; діти та підлітки. Рекомендована початкова доза становить 10 мг 3 рази на добу або 25 мг 1 раз на добу. При необхідності добову дозу Людіомілу можна поступово збільшувати до 25 мг три рази на добу або 75 мг один раз на добу, залежно від сприйнятливості та реакції пацієнта на лікування.

Пацієнти похилого віку. У цілому рекомендується застосування невеликих доз Людіомілу. Початкова доза становить 10 мг 3 рази на добу або 25 мг один раз на добу. При необхідності, залежно від сприйнятливості хворого та досягнутого ефекту, добову дозу препарату можна поступово збільшувати до 75 мг (по 25 мг 3 рази на добу або 75 мг один раз на добу).

 

Побічна дія. Побічні дії, звичайно, слабко виражені і скороминущі, зникають після припинення застосування препарату або зниження його дози. Вони не обов’язково пов’язані з рівнем препарату в крові або його дозою. Часто буває важко відрізнити побічні дії препарату від реакцій, що спостерігаються при депресії, такі як загальна слабкість, порушення сну, відчуття тривоги, запор, сухість у роті. Людіоміл необхідно припинити приймати у випадку розвитку серйозних побічних явищ, наприклад, з боку нервової системи або психічної сфери.

Особи похилого віку особливо чутливі до антихолінергічних ефектів Людіомілу, а також до його впливів на нервову, серцево-судинну системи та психічну сферу. У хворих похилого віку здатність метаболізувати та виводити лікарські засоби може бути знижена, внаслідок чого підвищується ризик збільшення рівнів препарату в крові при застосуванні майже терапевтичних доз.

З боку ЦНС

Вплив на психічну сферу: часто - сонливість, загальна слабкість; іноді - підвищення апетиту, збудливість, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, порушення пам’яті, порушення сну, безсоння, нічна тривога, посилення депресії, порушення концентрації уваги; рідко - делірій, дезорієнтація, галюцинації (у пацієнтів похилого віку), нервозність; у деяких випадках - активація симптомів психозу, деперсоналізація.

Вплив на неврологічну сферу: часто - легке запаморочення, головний біль, тремор, міоклонус; іноді - запаморочення, дизартрія, парестезії, м’язова слабкість; рідко - судоми, атаксія, акатизія; у деяких випадках - зміни електроенцефалограми, дискінезії, розлад координації рухів, падіння.

Побічні явища, що пов’язані з антихолінергічною дією: часто - сухість у роті; іноді - запор, пітливість, припливи, нечіткість зорового сприйняття, порушення акомодації, порушення сечовипускання; у деяких випадках - стоматит, карієс зубів.

Серцево-судинна система: іноді - синусова тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначущі зміни ЕКГ (наприклад, зміни інтервалу ST або зубця T) у пацієнтів, які не мають відхилень з боку серця; рідко – аритмії, підвищення артеріального тиску; у деяких випадках – порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад, розширення комплексу QRS, блокада ніжок пучка Гіса, зміни інтервалу PQ), запаморочення, непритомність.

Шлунково-кишковий тракт: іноді – нудота, блювання, дискомфорт у животі; рідко - діарея, підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, лужної фосфатази); у деяких випадках - гепатит з жовтяницею або без неї.

Дерматологічні реакції: іноді – алергічні шкірні реакції (висип, кропив"янка), що супроводжуються пропасницею, фотосенсибілізацією; у деяких випадках – свербіж, пурпура, набряк (місцеві та загальні), шкірний васкуліт, випадання волосся, алопеція, мультиформна еритема.

Ендокринна система: іноді – підвищення ваги тіла, порушення лібідо, потенції; у деяких випадках - збільшення молочних залоз, галакторея, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Органи дихання: у деяких випадках алергічний альвеоліт з еозинофілією або без неї, бронхоспазм.

Органи кровотворення: у деяких випадках – лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія.

Органи відчуття: у деяких випадках – шум у вухах, порушення смакових відчуттів, закладеність носа.

Нижчезазначені симптоми іноді виникають після термінової відміни або швидкого зниження дози препарату: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, збудження, відчуття тривоги, посилення депресії або депресивних порушень настрою, які вимагали лікування. Поява цих симптомів не вказує на наявність лікарської залежності.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до мапротиліну або будь-яких інших компонентів препарату, перехресна гіперчутливість до трициклічних антидепресантів.

Захворювання, що супроводжуються судомним синдромом або зниженим порогом судомної готовності (ушкодження головного мозку будь-якої етіології, алкоголізм).

Гостра стадія інфаркту міокарда та порушення внутрішньосерцевої провідності.

Виражені порушення функції печінки та нирок.

Закритокутова глаукома.

Затримка відтоку сечі (наприклад, при захворюваннях передміхурової залози).

Одночасне лікування інгібіторами МАО.

Гостре отруєння алкоголем, снодійними або психотропними засобами.

Передозування. При передозуванні Людіомілу розвиваються такі ж симптоми та скарги, що й при передозуванні трициклічних антидепресантів. Основними ускладненнями є порушення з боку діяльності серця та неврологічні розлади. У дітей випадковий прийом препарату внутрішньо може призвести до летального кінця незалежно від дози.

Симптоми, звичайно, проявляються в межах 4 годин після застосування і досягають максимальної величини через 24 години. Внаслідок повільного всмоктування (антихолінергічна дія препарату), тривалого періоду напіввиведення гепатоентеральної рециркуляції мапротиліну ризик для життя пацієнта зберігається протягом 4 - 6 днів.

Можливі такі симптоми:

З боку ЦНС: сонливість, ступор, кома, атаксія, неспокій, збудливість, посилення рефлексів, ригідність м’язів, хореоатетозні рухи, судоми.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, тахікардія, аритмії, порушення внутрішньосерцевої провідності, шок, серцева недостатність, дуже рідко - зупинка серця.

Крім того, можливі пригнічення дихання, ціаноз, блювання, пропасниця, мідріаз, пітливість, олігурія, анурія.

Лікування. Специфічного антидоту немає, лікування є, в основному, симптоматичним та підтримуючим. Пацієнти, у яких відзначаються ознаки передозування Людіомілу, особливо діти, повинні бути госпіталізовані і перебувати під пильним медичним спостереженням не менше 72 годин.

Необхідно якнайшвидше провести промивання шлунка або, якщо пацієнт у свідомості, викликати блювання. Якщо пацієнт непритомний, перед початком промивання шлунка слід провести інтубацію трахеї; блювання у цьому випадку викликати заборонено. Вказані заходи рекомендовано проводити, якщо від початку передозування пройшло не більше 12 годин, оскільки антихолінергічна дія препарату може сповільнити його всмоктування. Для сповільнення всмоктування мапротиліну можна застосовувати активоване вугілля.

Лікування полягає в сучасних методах інтенсивної терапії з постійним моніторуванням функцій серця, газового складу та електролітів крові. При необхідності застосовують протисудомну терапію, штучну вентиляцію легенів та інші методи реанімації. З моменту появи інформації про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судомні напади, його застосування у випадках передозування Людіомілу не рекомендовано. Гемодіаліз та перітонеальний діаліз неефективні, оскільки концентрації мапротиліну в плазмі крові незначні.

Особливості застосування. Є окремі повідомлення про розвиток судом при застосуванні терапевтичних доз Людіомілу у хворих, які не мали вказівок в анамнезі на судоми. Іноді в цих випадках мали місце фактори (наприклад, одночасне застосування лікарських засобів, які знижують поріг судомної готовності), дія яких може призводити до розвитку судом. Ризик розвитку судом може підвищуватися при одночасному застосуванні фенотіазинових похідних, при раптовій відміні одночасного застосування бензодіазепінів або у випадку швидкого підвищення дози Людіомілу більше, ніж звичайна рекомендована доза. Хоча чіткого причинного зв’язку виявлено не було, однак очевидно, що ризик появи судом може зменшуватися при дотриманні таких рекомендацій: розпочинати лікування Людіомілом необхідно з невеликої дози; зберігати початкову дозу незмінною протягом 2-х тижнів із наступним повільним підвищенням дози, невеликими “кроками”; для тривалого підтримуючого лікування застосовувати мінімальну ефективну дозу; уникати одночасного застосування лікарських засобів, які знижують поріг судомної готовності (наприклад, фенотіазинів) або, якщо такі засоби все ж таки застосовуються, з великою обережністю змінювати їх дози; уникати швидкої відміни одночасного застосування бензодіазепінів.

Є повідомлення про те, що трициклічні та тетрациклічні антидепресанти можуть викликати аритмії, синусову тахікардію та сповільнення внутрішньосерцевої провідності. У зв’язку з цим необхідна обережність при призначенні вказаних препаратів хворим похилого віку та пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями, у тому числі з інфарктом міокарда в анамнезі, аритміями та/або ішемічною хворобою серця. Цим пацієнтам, особливо при тривалому лікуванні антидепресантами, показаний постійний контроль функції серця, у тому числі ЕКГ. Пацієнтам, які схильні до ортостатичної гіпотензії, слід постійно вимірювати артеріальний тиск.

У хворих на шизофренію, які приймали трициклічні антидепресанти, іноді спостерігались загострення психотичної симптоматики. Ризик розвитку такого ускладнення слід враховувати при призначенні Людіомілу. У хворих з циклічними афективними розладами, які приймали трициклічні антидепресанти в період депресивної фази захворювання, мали місце гіпоманіакальні або маніакальні явища. У цих випадках може виникнути необхідність у зниженні дози Людіомілу, майже його відміни, і призначенні антипсихотичного засобу.

При тяжких депресіях завжди підвищений ризик суїцидальних дій, який може зберігатися аж до появи ремісії. Є повідомлення про те, що в окремих випадках застосування антидепресантів може призводити до посилення суїцидальних тенденцій. В одному з досліджень у групі хворих, які отримували профілактичне лікування Людіомілом (монополярна депресія), було виявлено посилення суїцидального типу поведінки. Як встановлено, Людіоміл може співставлятися з іншими антидепресантами за таким показником, як частота летального кінця, що трапляється внаслідок передозування. Тому на всіх стадіях лікування необхідне пильне спостереження за хворими.

Трициклічні антидепресанти у пацієнтів зі схильністю до них та в пацієнтів похилого віку можуть провокувати розвиток лікарських (деліріозних) психозів, особливо в нічний час. Ці явища, звичайно, зникають самостійно через декілька днів після відміни препарату.

Слід уникати раптової відміни або раптового зниження дози Людіомілу, оскільки це може призвести до побічних дій.

Електросудомна терапія в період застосування Людіомілу можлива тільки при уважному спостереженні за пацієнтом.

Існує незначна кількість повідомлень про зміни числа лейкоцитів у периферичній крові під час лікування Людіомілом, тому слід періодично контролювати цей показник та наявність пропасниці і болю в горлі. Дотримання цих рекомендацій особливо актуальне в перші місяці лікування та при тривалій терапії Людіомілом.

Під час тривалої терапії Людіомілом рекомендується регулярно контролювати показники функції печінки та нирок.

Людіоміл слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на підвищення внутрішньоочного тиску або затримку сечі, особливо при гіпертрофії передміхурової залози.

Трициклічні антидепресанти можуть викликати паралітичну кишкову непрохідність, особливо в пацієнтів похилого віку, які перебувають у стаціонарі. Тому у випадку появи запору в пацієнта необхідно вжити відповідних заходів.

Людіоміл слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з гіпертиреозом, а також у тих, хто приймає препарати гормонів щитовидної залози (можливе підвищення частоти побічних дій з боку серця).

При тривалому лікуванні антидепресантами можливе підвищення ризику появи карієсу зубів. У зв’язку з цим при тривалій терапії рекомендується постійне обстеження пацієнта стоматологом.

Внаслідок антихолінергічної дії трициклічних антидепресантів можливе зниження сльозовиділення та відносне збільшення кількості слизу в складі слізної рідини, що може призвести до порушення епітелію рогівки у пацієнтів, які носять контактні лінзи.

Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджувати анестезіолога про те, що пацієнт приймає Людіоміл. Продовження лікування Людіомілом буде більш безпечним порівнянно з тими порушеннями, які можуть виникнути внаслідок раптової відміни препарату перед операцією.

Застосування в період вагітності та лактації. У дослідженнях на тваринах було виявлено, що Людіоміл не має тератогенної або мутагенної дії, не призводить до фертильності або уражень плоду. Однак безпека застосування препарату для лікування жінок в період вагітності поки що не встановлена. Відомі окремі повідомлення про можливий взаємозв’язок між побічними діями на плід людини і застосуванням Людіомілу. Людіоміл не слід призначати в період вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувальний лікувальний ефект відносно матері перевищує ризик для плода.

З метою запобігання розвитку у новонародженого таких симптомів як задишка, летаргія, збудження, тахікардія, гіпотензія, судоми, гіпотермія Людіоміл слід відмінити хоча б за 7 тижнів до очікуваного дня пологів (за умови, що це дозволяє стан пацієнтки).

Мапротилін проникає в грудне молоко. Після прийому Людіомілу в добовій дозі 150 мг протягом 5 днів концентрація мапротиліну в грудному молоці перевищує концентрацію в плазмі в 1,3 - 1,5 раза. Хоча в опублікованих повідомленнях вказується, що Людіоміл не призводить до розвитку побічних явищ у новонароджених, у період лактації слід відмінити або прийом препарату, або грудне годування.

Вплив на здатність керувати автомашиною та працювати з механізмами. Пацієнтів, що приймають Людіоміл, слід попереджувати про те, що в них можуть виникнути нечіткість зору, сонливість та інші порушення з боку ЦНС і, що в таких випадках їм слід відмовитися від керування автомобілем, механізмами, а також від занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Пацієнтів слід також попереджувати про те, що вживання алкоголю або інших засобів може супроводжуватись посиленням вказаних побічних дій.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не слід призначати Людіоміл протягом 14 днів після відміни інгібіторів МАО (ризик виражених лікарських взаємодій, що призводить до розвитку гіперпірексії, тремору, генералізованих клонічних судом, делірію, можливий летальний кінець). Цього правила дотримуються і тоді, коли інгібітори МАО призначаються після попередньої терапії Людіомілом.

Людіоміл може знижувати (або майже блокувати) антигіпертензивну дію препаратів, які впливають на передачу адренергічного збудження, таких як гуанетелін, бетанідин, резерпін, клонідин та альфаметилдопа. Тому у випадках, коли одночасно із застосуванням Людіомілу необхідне лікування артеріальної гіпертензії, слід застосовувати лікарські засоби іншого типу (наприклад, діуретики, вазодилятатори, β-адреноблокатори, які не зазнають вираженої біотрансформації). Крім того, слід мати на увазі, що швидка відміна Людіомілу може призвести до вираженої гіпотензії.

Людіоміл може потенціювати серцево-судинні ефекти симпатоміметичних засобів, таких як адреналін, норадреналін, ізопреналін, ефедрин, фенілефрин, у тому числі і в тих випадках, коли вони входять до складу крапель для носа або місцевих анестетиків (наприклад, тих, що застосовуються у стоматології). У цих ситуаціях слід уважно спостерігати за хворими (контроль артеріального тиску, серцевого ритму) та старанно підбирати дози препаратів.

Людіоміл може потенціювати дію лікарських засобів, що мають антихолінергічний вплив (наприклад, фенотіазинів, антипаркінсонічних препаратів, атропіну, біперидену, антигістамінних препаратів) на зіницю ока, ЦНС, кишечник та сечовий міхур.

Не слід призначати Людіоміл у комбінації з антиаритмічними засобами типу хінідину. Антихолінергічна дія хінідіну може бути синергічною до дії Людіомілу, а його вираженість залежна від доз цих препаратів.

Одночасне застосування Людіомілу з основними транквілізаторами може призвести до підвищення концентрації мапротиліну у плазмі, зниження порогу судомної готовності та розвитку судом. Комбінація препарату з тіоридазином може призводити до розвитку тяжких аритмій.

Лікарські засоби, які активують мікросомальні ферменти печінки (барбітурати, карбамазепін та пероральні контрацептиви), можуть посилювати метаболізм мапротиліну і, відповідно, знижувати ефективність Людіомілу. При необхідності слід переглядати дози вказаних лікарських засобів. Крім того, може відзначатися збільшення концентрацій фенітоїну або карбамазепіну в сироватці крові і, відповідно, прискорення характерних для них побічних дій. У разі таких комбінацій лікарських засобів можливо буде необхідним перегляд доз препаратів.

Метилфенідат може призводити до підвищення концентрації трициклічних антидепресантів у плазмі крові та посилення їх дії.

У випадку, коли Людіоміл застосовується разом з β-адреноблокаторами, які характеризуються високою біотрансформацією (наприклад, з пропранололом), може відзначатися підвищення концентрації мапротиліну в плазмі крові. При застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід регулярно вимірювати рівень мапротиліну в плазмі і, при необхідності, відповідним способом змінювати дозу Людіомілу.

Людіоміл може посилювати антикоагулянтну дію кумаринових похідних шляхом інгібування їх метаболізму в печінці. У цих випадках слід пильно моніторувати величину протромбінового часу, а при необхідності знижувати дозу антикоагулянту.

Одночасне застосування Людіомілу з похідними сульфонілсечовини або інсуліну може призводити до потенціювання гіпоглікемічної дії. У хворих на цукровий діабет необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові як на початку терапії Людіомілом, так і наприкінці.

Одночасне застосування Людіомілу з флуокситином або флувоксаміном може призвести до значного підвищення рівня мапротиліну в крові і розвитку відповідних побічних дій. Внаслідок великого періоду напіввиведення флуокситину та флувоксаміну ці побічні явища можуть зберігатися тривалий час.

Пацієнтів, які приймають Людіоміл, слід попереджувати про те, що їх реакція на алкоголь, барбітурати та інші засоби, що пригнічують ЦНС, може бути більш вираженою.

Одночасне застосування Людіомілу з бензодіазепіном може призводити до посилення седативної дії.

Показано, що циметидин інгібує метаболізм деяких трициклічних антидепресантів, що призводить до підвищення їх концентрації в крові і збільшення частоти побічних реакцій (сухість у роті, порушення зору). Хоча про взаємодію циметидину з Людіомілом не повідомлялося, можливо у випадку одночасного застосування цих препаратів потрібно буде знизити дозу Людіомілу.

Умови та термін зберігання. Особливі рекомендації відносно умов зберігання відсутні. Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці. Термін придатності - 5 років.