Манит-новофарм инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: mannitol; D-маніт;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка жовтувата рідина;

склад: 100 мл розчину містить манітолу 15 г;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Розчини осмотичних діуретиків. Код АТС В05В С01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Осмотичний діуретик за рахунок підвищення осмотичного тиску плазми і фільтрації без наступної канальцевої реабсорбції, призводить до утримання води в канальцях і збільшення об’єму сечі, підвищуючи осмолярність плазми, спричиняє переміщення рідини з тканин (зокрема очного яблука, головного мозку) у судинне русло. Не впливає на клубочкову фільтрацію. Діурез супроводжується помірним збільшенням натрійурезу без суттєвого впливу на виведення К⁺. Діуретичний ефект тим вищий, чим більша концентрація (доза). Не ефективний при порушенні фільтраційної функції нирок, а також при азотемії у хворих на цироз печінки і з асцитом. Спричиняє підвищення об’єму циркулюючої крові (через зростання осмотичного тиску у судинному руслі).

Фармакокінетика. В організмі метаболізується незначно. Період напіввиведення - приблизно 100 хв. (при гострій нирковій недостатності може зрости до 36 год.). Діуретичний ефект проявляється через 1 - 3 год після введення, зниження тиску спинномозкової рідини і внутрішньоочного тиску – протягом 15 хв після початку інфузії. Максимальне зниження внутрішньоочного тиску відмічається через 30 - 60 хв після початку введення. Зниження тиску спиномозкової рідини зберігається протягом 3 - 8 год, зниження внутрішньоочного тиску – протягом 4 - 8 год після закінчення інфузії. Приблизно 80% введеної дози виводиться з сечею протягом 3 год.

Показання для застосування. Набряк мозку, черепно-мозкова гіпертензія (у сполученні з нирковою або нирково-печінковою недостатністю); епілептичний статус; глаукома (гострий напад); операції з екстракорпоральним кровообігом; гостра печінкова та/або ниркова недостатність (із збереженою фільтраційною функцією нирок), посттрансфузійні ускладнення після введення несумісної крові, отруєння барбітуратами, форсований діурез при інших отруєннях.

Спосіб застосування та дози. Препарат вводять внутрішньовенно (струминно повільно або крапельно). Загальна доза і швидкість введення залежать від показань і клінічного стану хворого.

Манітол-Новофарм вводять у разовій дозі 0,5 - 1,5 г на кг маси тіла.

Введення препарату можна повторювати кожні 8 год, але не більше 140 - 180 г на добу.

Перед введенням препарат слід підігріти до температури 37°С (можна на водяній бані).

При нирковій недостатності з олігурією вводять 0,2 г препарату на 1 кг маси тіла протягом 3 - 5 хв., далі спостерігають за діурезом протягом 1 - 2 год; якщо він становить більше 30 мл на годину або підвищується на 50%, продовжують введення препарату внутрішньовенно повільно так, щоб діурез тримався на рівні 40 мл за 1 год.

Максимальна добова доза для дорослих 50 - 100 г, для дітей – 0,25 - 0,2 г на кг маси тіла.

Побічна дія. Зневоднення організму (сухість шкіри, диспепсія, м’язова слабкість, судоми, сухість у роті, спрага, галюцинації, зниження артеріального тиску), гіпонатріємія, флебіт, гіпокаліємія, шкірні висипання.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату; тяжка хронічна серцева недостатність; тяжкі форми дегідратації; гіперосмолярний стан, ниркова недостатність з порушенням фільтраційної функції нирок; геморагічний інсульт; субарахноїдальний крововилив; гіпонатріємія; гіпохлоремія; гіпокаліємія; вагітність і період лактації.

Передозування. Швидке введення препарату у високих дозах може призвести до збільшення об’єму позаклітинної рідини, гіпонатріємії і гіперкаліємії, а також до перенавантаження серця об’ємом, особливо у хворих з гострою або хронічною нирковою недостатністю, зневоднення організму.

Лікування – симптоматичне.

Особливості застосування. Препарат застосовується тільки в умовах стаціонару. При обширних травмах (ураженнях) головного мозку, що супроводжуються обширними порушеннями цілосності гематоенцефалічного бар’єру, не застосовуати. Необхідно контролювати осмотичність крові, баланс води та іонів з показниками центральної гемодинаміки. Після введення пробної дози необхідно стежити за діурезом. Не можна робити висновки, виходячи з питомої ваги сечі.

При низьких температурах розчин може кристалізуватися. У таких випадках пляшку з розчином слід нагріти у теплій воді при температурі 60 - 70°С, періодично сильно струшуючи. Перед застосуванням розчин необхідно охолодити до 36°С.

Вагітність і лактація.

Застосування препарату можливо лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Можливо збільшення токсичної дії серцевих глікозидів ( пов’язаного з гіпокаліємією).

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому місці при температурі від 5°С до 25°С. Термін придатності – 3 роки.

Примітка. У разі випадання кристалів препарат нагрівають на водяній бані при температурі 50 - 70°С. Якщо кристали розчиняться, розчин стане прозорим і при охолоджені до температури нижче 36°С кристали не випадуть знову, препарат придатний для застосування.

Незмочування внутрішньої поверхні пляшок не є протипоказанням для застосування препарату.