Престариум^® 8 мг инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

мiжнародна та хiмiчна назви: периндоприл (perindopril) (2S,3аS,7aS)-1-[(S)-N-[(S)-1(Етоксикарбоніл)

бутил]аланіл]октагідро-1H індол-2 карбоксилова кислота, терт-бутиламінова сіль;

основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: зелені, круглі, двоопуклі, таблетки без оболонки, з тисненням з обох сторін, - з однієї сторони та - з іншої.

склад: 1 таблетка містить 8 мг периндоприлу, солі тертбутиламіну;

допомiжнi речовини: целюлоза мiкрокристалiчна, лактози моногідрат, гідрофобний колоїдний кремній, магнію стеарат, алюмінієво-мідний комплекс хлорфілінів (E 141) лак фарбовий.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).

Код АТС C09AA04.

Фармакологiчнi властивостi.

Фармакодинаміка. Периндоприл – інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II (ангіотензинперетворюючий фермент – АПФ). АПФ, або кіназа, - це екзопептидаза, яка сприяє перетворенню ангіотензину I у судинозвужувальний ангіотензин II, а також викликає розпад судинорозширювача брадикініну до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ приводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі, підвищення активності реніну у плазмі та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, інгібування АПФ приводить до підвищення рівня брадикініну, підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреїнкінінової системи та до активації системи простагландину. Периндоприл підвищує рівень брадикініну, що веде до покращення функціювання та релаксації ендотелію судин і має вирішальну роль у зменшенні кардіоваскулярного ремоделювання, покращенні фібринолітичного балансу.

Периндоприл сприяє розширенню та зменшенню опору периферійних судин. Периферичний кровотік збільшується, однак частота серцевих скорочень не зростає.

Завдяки складному механізму дії Престаріум^® 8 мг знижує підвищений артеріальний тиск.

Периндоприл діє через свій активний метаболіт - периндоприлат.

Артеріальна гіпертензія

Престаріум^® 8 мг ефективно знижує артеріальний тиск при всіх ступенях артеріальної хвороби: м’якої, помірної та тяжкої; знижує систолічний та діастоличний артеріальний тиск. Периндоприл ефективно діє протягом 24 годин. Максимальна гіпотензивна дія досягається через 4-6 годин після однократного прийому.

У більшості пацієнтів стабілізація артеріального тиску на фоні застосування периндоприлу відбувається протягом 1 місяця і зберігається тривалий час без виникнення тахіфілаксії та звикання. При припиненні вживання препарату ефекту відміни не спостерігається.

Окрім ефективного зниження артеріального тиску периндоприл поліпшує еластичність великих артерій, коригує структурні зміни у малих артеріях, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка, попереджує прогресування атеросклерозу та має антиішемічні властивості.

Фармакокiнетика.

Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Біодоступність - 65-70 %.

Період напіврозпаду периндоприлу в плазмі крові - 1 година. Близько 20% від загальної кількості абсорбованого перинодоприлу перетворюється у периндоприлат - активний метаболіт. Крім активного периндоприлату препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі досягається через 3-4 години після прийому.

Вживання їжі дещо сповільнює перетворення периндоприлу у периндоприлат та знижує його біодоступність, але це не має суттєвого клінічного значення. У плазмі крові периндоприлат існує у вигляді вільної та зв’язаної з АПФ фракції (остання відповідає за антигіпертензивну дію). З АПФ зв’язується менше 30% периндоприлату, цей показник є дозозалежним.

Периндоприлат виводиться із сечею, період напіврозпаду його незв’язаної фракції становить 3-5 годин. За рахунок поступової дисоціації комплексу периндоприлат + АПФ ефективний період напіввиведення зв’язаного з АПФ периндоприлату становить 25 годин, що забезпечує ефективний 24-годинний контроль артеріального тиску. Стадія рівноважної концентрації в плазмі настає через 4 дні від початку лікування.

Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з серцевою та нирковою недостатністю. Рекомендовано проводити підбір дози для пацієнтів з нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності та кліренс креатиніну.

Діалізний кліренс периндоприлу - 70 мл/хв.

Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати дозу.

Показання для застосування.

Артеріальна гіпертензія.

Запобігання серцево–судинним ускладненням у пацієнтів з документованою стабільною ішемічною хворобою серця. Довготривале лікування зменшує ризик виникнення інфаркту міокарда та серцевої недостатності (за результатами дослідження EUROPA).

Спосiб застосування та дози.

Для перорального прийому.

Приймати вранці, одноразово, бажано перед їдою.

Престаріум^® 8 мг таблетки не підлягають поділу.

Максимальна добова доза – 8 мг.

Артеріальна гіпертензія.

На початку лікування або за необхідності поступового підбору дози доцільно розпочинати з прийому Престаріуму^® 4 мг, таблетки по 4 мг 1 таблетка вранці, через місяць лікування за необхідності дозу можна збільшити та перейти на прийом Престаріуму^® 8 мг 1 таблетка вранці.

Престаріум^® 8 мг (1 таблетка на добу) призначається для довготривалого лікування пацієнтам з документованою стабільною ішемічною хворобою серця, незалежно від супутньої патології, віку та додаткової терапії.

Лікування починають з призначення Престаріуму® 4 мг таблетки по 4 мг 1 таблетка вранці. Через два тижні за умови доброї переносимості дозу підвищують до 8 мг та переходять на довготривалий прийом Престаріуму^® 8 мг 1 таблетка вранці.

Пацієнти похилого віку – дивись розділ “особливості застосування”.

Побічна дія.

Може виникнути сухий кашель, головний біль, іноді - артеріальна гіпотензія (особливо після прийому першої дози), задишка, стенокардія, нудота, біль у животі, діарея, запор, астенія, порушення настрою, сну, запаморочення, анорексія, шум у вухах, порушення зору, парестезії, судоми.

Зрідка можуть виникнути ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, алергічні реакції, в тому числі шкірні висипання, ниркова недостатність та інші.

Дуже рідко при застосуванні будь-яких інгібіторів АПФ: панкреатит, печінкова недостатність, гепатит, жовтуха, підвищення рівня печінкових трансаміназ та рівня білірубіну у плазмі; у пацієнтів з печінковою недостатністю можливо виникнення печінкової енцефалопатії.

З боку лабораторних показників - анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз; можливо підвищення концентрації калію, креатиніну та сечовини в сироватці крові.

Протипоказання. Підвищена чутливість до периндоприлу та складових препарату;

ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі після застосування інгібіторів АПФ,

вагітність (особливо II і III триместри), період годування груддю, дитячий вік.

Передозування.

Симптомами передозування є тяжка артеріальна гіпотензія, шок, загальмованість, брадикардія, електролітний дисбаланс і ниркова недостатність. Лікування необхідно негайно припинити.

У разі передозування пацієнт повинен знаходитись у стаціонарі під наглядом лікаря.

Слід контролювати рівень електролітів і креатиніну в плазмі. Лікування залежить від характеру та тяжкості симптомів. Необхідно зменшити абсорбцію інгібітору АПФ вживанням адсорбентів та промити шлунок. У разі тяжкої гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтального положення з низьким узголів’ям та відновити об’єм циркулюючої крові фізіологічним розчином та/чи плазмозамінниками. За необхідності слід розглянути можливість введення ангіотензину II. За наявності брадикардії та інших вагусних реакцій необхідно призначити атропін. У разі крайньої потреби розглядають питання щодо імплантації водія ритму. Необхідно контролювати та коригувати життєво важливі функції.

У випадку ангіоневротичного набряку призначають антигістамінні препарати, глюкокортикоїди. Якщо клінічна ситуація супроводжується набряком язика, голосової щілини, гортані, необхідно почати лікування шляхом п/ш введення 0,3-0,5 мл розчину адреналіну (1:1 000), для забезпечення прохідності дихальних шляхів показана інтубація чи ларинготомія.

Периндоприл може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу (70 мл/хв).

Не рекомендовано застосування поліакрилонітрилових високопроточних мембран.

Особливості застосування.

Перед початком застосування препарату та під час його прийому необхідно проводити моніторинг артеріального тиску, функції нирок і калію плазми крові.

У хворих на гіповолемію, з дефіцитом натрію в зв’язку із застосуванням діуретиків, безсольовою дієтою, через блювання, діарею або в зв’язку з діалізом можливий розвиток раптової тяжкої гіпотензії, ниркової недостатності. У таких випадках доцільно компенсувати втрати рідини і солей до початку лікування периндоприлом та забезпечити адекватний медичний нагляд.

Пацієнти з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки після операції трансплантації нирки, з порушенням функції нирок, печінки, порушенням кровотворення, аутоімунними захворюваннями, вираженим аортальним або

мітральним стенозом, тяжкою серцевою недостатністю та з тенденцією до електролітних порушень, а також пацієнти, які вживають додатково діуретики (які не виводять калій), дигоксин або судинорозширювачі, повинні починати лікування під наглядом лікаря, якщо потрібно - в умовах стаціонару.

З метою зменшення ризику появи симптоматичної гіпотензії пацієнтам, які приймають великі дози діуретиків, рекомендовано припинити вживання діуретиків за 2-3 дні до початку лікування Престаріумом^® 8 мг, якщо це неможливо - необхідно зменшити дозу діуретиків або початкову дозу препарату.

У разі реноваскулярної гіпертензії рекомендована початкова добова доза – 2 мг

(¹/₂таблетки Престаріум^® 4 мг) однократно, з подальшим підбором необхідної дози.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно підбирати дозу залежно від тяжкості останньої. Рекомендований також періодичний контроль рівня калію та креатиніну.

При значенні кліренсу креатиніну 30-60 мл/хв периндоприл призначають у добовій

дозі 2 мг (¹/₂таблетки Престаріум^® 4 мг); при значенні 15-30 мл/хв призначають по 2 мг (¹/₂таблетки Престаріум^® 4 мг), через день; при значенні кліренсу менше 15 мл/хв призначають у дозі 2 мг на день діалізу (¹/₂таблетки Престаріум^® 4 мг).

Престаріум^® 8 мг не призначається пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з високо- проточними поліакриловими мембранами через можливість виникнення анафілактичної реакції.

Пацієнти похилого віку більш чутливі до великих доз препаратів, тому пацієнтам похилого віку дозу слід підбирати.

Лікування осіб похилого віку, які хворіють на артеріальну гіпертензію, слід розпочинати з дози 2 мг (¹/₂таблетки Престаріум^® 4 мг), один раз на добу, вранці, яка за необхідності може бути поступово збільшена до 8 мг (1 таблетка Престаріум^® 8 мг).

Лікування пацієнтів похилого віку, які мають документовану стабільну ішемічну хворобу серця, слід розпочинати з дози 2 мг (¹/₂таблетки Престаріум^® 4 мг) 1 раз вранці, через 1 тиждень дозу підвищують до 4 мг та приймають Престаріум^®4 мг таблетки по 4 мг 1 таблетка вранці, через два тижні за умови доброї переносимості дозу підвищують до 8 мг та переходять на довготривалий прийом Престаріуму^® 8 мг 1 таблетка вранці.

Печінкова недостатність: не потребує підбору дози.

Дослідження EUROPA, яке тривало 4 роки, довело, що довготривале лікування Престаріумом^® 8 мг запобігає розвитку серцево–судинних ускладнень у пацієнтів з документованою стабільною ішемічною хворобою серця:

- Престаріум^® 8 мг вірогідно знижує ймовірність розвитку фатального і нефатального інфаркту міокарда на 24% .

- Престаріум^® 8 мг вірогідно знижує ймовірність розвитку серцевої недостатності, яка потребує госпіталізації, на 39%

Пацієнти із серцевою недостатністю

Пацієнти з документованою серцевою недостатністю не були включені у дослідження, тому немає даних щодо застосування Престаруму^® 8 мг пацієнтами з документованою серцевою недостатністю. Пацієнтам з документованою серцевою недостатністю рекомендована первинна доза Престаріуму^® становить 2 мг (¹/₂таблетки Престаріум^® 4 мг) на день у вигляді однократної ранкової дози, яка збільшується до 4 мг (1 таблетка Престаріуму^®4 мг) на день відповідно до міжнародних рекомендацій.

Інгібітори АПФ можуть впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з різними механізмами тільки у разі розвитку артеріальної гіпотензії тиску або запаморочення.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами.

Алкоголь, діуретики, антигіпертензивні засоби, нейролептики, трициклічні антидепресанти потенціюють гіпотензивний ефект периндоприлу і підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, триамтерен) може призвести до гіперкаліємії.

Гіперкаліємія також може бути спровокована одночасним прийомом циклоспорину, препаратів калію, харчових добавок, які містять калій, що особливо актуально за наявності ниркової недостатності, цукрового діабету.

Нестероїдні протизапальні препарати, особливо індометацин, протидіють антигіпертензивному ефекту інгібіторів АПФ (периндоприлу).

При застосуванні з препаратами літію можлива затримка виведення літію з організму і відповідно підвищення ризику його побічної та токсичної дії.

Засоби, які пригничують функцію кісткового мозку, разом з інгібіторами АПФ підвищують ризик нейтропенії і/чи агранулоцитозу.

Естрогени: за рахунок затримки рідини в організмі при одночасному застосуванні можливо зменшення антигіпертензивної дії препарату.

Симпатоміметики: можливо ослаблення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ.

За умови проведення оперативного втручання необхідно повідомити анестезіолога про прийом інгібіторів АПФ (периндоприлу) (посилення кардіодепресивної дії засобів для наркозу).

Умови та термін зберігання.

Термiн придатності - 2 роки.

Не вживати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберiгати при температурi нижче 30 °C, в недоступному для дiтей мiсцi.