Зивокс^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: linezolid; (s)-N-[[3-[3-флуоро-4-(4-морфолініл)феніл]-2-оксо-5-оксазолідиніл]метил]-ацетамід;

основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, овальні таблетки у плівковій оболонці з надписом чорного кольору “Zyvox 600 mg” з одного боку;

склад: 1 таблетка містить 600 мг лінезоліду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, крохмальгліколят натрієва сіль, магнію стеарат, вода очищена, Opadry White YS-1-18202-A, віск карнаубський, чорнила червоні фармацевтичні Red FGE-15040, спирт ізопропіловий або спирт S.D.3A.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Код АТС J01X Х08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Лінезолід являє собою синтетичний протимікробний засіб і відноситься до класу оксазолідинонів, речовин з антимікробною активністю, активних in vitro відносно аеробних грампозитивних бактерій, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід селективно інгібує синтез білка в бактеріях: він зв’язується з бактеріальними рибосомами і запобігає утворенню функціонального ініціюючого комплексу 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції.

Постантибіотичний ефект лінезоліду in vitro (PAE) для Staphylococcus aureus становив приблизно 2 год. На експериментальних моделях у тварин, PAE in vivo дорівнював 3,6-3,9 год. для Staphylococcus aureus та Streptococcus pneumoniae, відповідно. До лінезоліду чутливі мікроорганізми:

грампозитивні аероби: Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis (включаючи глікопептид-резистентні штами), Enterococcus faecium (включаючи глікопептид-резистентні штами), Enterococcus casseliflavus, Enterococcus gallinarum, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-резистентні штами), Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus haemolyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus intermedius, Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилін-резистентні штами); Streptococcus pyogenes, стрептококи групи Viridans, стрептококи групи С.

грамнегативні аероби: Pasteurella canis, Pasteurella multocida;

грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus spp.;

грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis, Prevotella spp.;

інші: Chlamydia pneumoniae.

Помірно чутливі мікроорганізми:

Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Mycoplasma spp.

Резистентні мікроорганізми:

Neisseria spp., Pseudomonas spp. тощо.

Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії антимікробних препаратів інших класів (наприклад, аміноглікозидів, бета-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів, хінолонів, рифампіцинів, стрептограмінів, тетрациклінів та хлорамфеніколу). Тому перехресної резистентності між лінезолідом та цими препаратами не існує. Лінезолід активний відносно патогенних мікроорганізмів, як чутливих, так і резистентних до цих препаратів. Резистентність відносно лінезоліду розвивається повільно шляхом багатостадійної мутації 23 S рибосомальної РНК і відбувається з частотою менше 1 х 10^-9 - 1 х 10^-11.

Фармакокінетика. Зивокс містить (s)-лінезолід, який біологічно активний і метаболізується в організмі з утворенням неактивних похідних. Середні фармакокінетичні параметри (стандартне відхилення) лінезоліду у здорових добровольців після одноразового і багаторазового (до досягнення стаціонарної концентрації лінезоліду в крові) прийому внутрішньо подані в таблиці:

C_max - максимальна концентрація у плазмі; C_min - мінімальна концентрація у плазмі; T_mах - час до досягнення C_max; AUC* - площа під кривою концентрація-час; t_1/2 період напіввиведення; CL - системний кліренс; SD - стандартне відхилення.

Всмоктування. При пероральному застосуванні лінезолід швидко та інтенсивно всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 2 год., а абсолютна біодоступність становить близько 100%.

Розподіл. Лінезолід швидко розподіляється у тканинах з доброю перфузією. Об’єм розподілу препарату при досягненні рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить у середньому 40-50 л, що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв’язування з білками крові досягає 31% і не залежить від концентрації.

Метаболізм Виявлено, що ізоформи цитохрому Р450 (CYP) не беруть участь у метаболізмі лінезоліду in vitro, і він не інгібує активність клінічно важливих ізоформ CYP (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, ЗА4).

Метаболічне окислення морфолінового кільця призводить у першу чергу до утворення двох неактивних похідних карбонової кислоти з незамкнутим кільцем. Метаболіт гідроксиетилгліцин (А) є основним метаболітом у людини і утворюється внаслідок неферментативного процесу.

Інший метаболіт — аміноетоксиоцтова кислота (В) утворюється у меншій кількості . Також описані інші “малі” неактивні метаболіти.

Виведення. Лінезолід в основному виводиться з сечею у вигляді метаболіту А (40%), незміненого препарату (30 - 35%) і метаболіту В (10%). Незмінений препарат фактично не визначається у фекаліях; з фекаліями виділялося 6% метаболіту А і 3% метаболіту В.

Фармакокінетика в окремих групах хворих.

Кліренс лінезоліду вищий у дітей і знижується зі збільшенням віку.

Фармакокінетика лінезоліду істотно не змінюється у групі пацієнтів віком від 65 років і старше.

Відмічено деякі фармакокінетичні відмінності у жінок, що виражалися у дещо нижчому обсязі розподілу, зниженні кліренсу приблизно на 20%, інколи у більш високих концентраціях у плазмі.

Оскільки період напіввиведення лінезоліду у жінок і чоловіків істотно не відрізняється, необхідності у коригуванні дози препарату не виникає.

У пацієнтів з помірною, середньою та тяжкою нирковою недостатністю коригування дози не потрібне, оскільки немає залежності між кліренсом креатиніну і виведенням препарату через нирки. Оскільки 30% дози препарату виводиться протягом 3 год. гемодіалізу, у пацієнтів, які отримують подібне лікування, лінезолід слід призначати після діалізу.

Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з помірною або середньою печінковою недостатністю, у зв’язку з чим немає необхідності у коригуванні дози препарату. Фармакокінетика лінезоліду у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена. Однак оскільки лінезолід метаболізується внаслідок неферментативного процесу, то очевидно, що функція печінки істотно не змінює метаболізм лінезоліду.

Показання для застосування. Зивокс показаний для лікування інфекцій, що викликані чутливими анаеробними і аеробними грампозитивними мікроорганізмами, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією, такі як:

нозокоміальна пневмонія;

позагоспітальна пневмонія;

інфекції шкіри і м’яких тканин;

ентерококові інфекції, включаючи викликані резистентними до ванкоміцину штамами Enterococcus faecalis та faecium.

Спосіб застосування та дози. Зивокс призначається 2 рази на добу, внутрішньо. Пацієнтів, які почали лікування з парентеральної форми, за клінічними показниками можна перевести на будь-яку лікарську форму препарату для прийому внутрішньо. У такому разі підбір дози не потрібний, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100%.

Дози, що рекомендовані для дорослих та підлітків (12 років і старших):

Дози, що рекомендовані для дітей (від 5 до 11 років включно):

Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.

Максимальна доза для дорослих і дітей не повинна перевищувати 600 мг 2 рази на добу.

Побічна дія. Біль, спазм у животі, здуття, відхилення гематологічних показників та показників функції печінки, діарея, головний біль, кандидомікоз, нудота, спотворення смаку, блювання, минуща анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія і панцитопенія. Нейропатія (периферична, зорового нерву) зрідка спостерігалася при застосуванні лінезоліду, особливо при перевищенні максимальної рекомендованої тривалості лікування в 28 днів.

Протипоказання. Підвищена чутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компонента, що входить до складу готової лікарської форми. Діти молодше 5 років.

Передозування. Про випадки передозування лінезоліду не повідомлялося. Рекомендується симптоматичне лікування поряд із заходами, направленими на підтримання рівня клубочкової фільтрації. При гемодіалізі виводиться приблизно 30% дози лінезоліду.

Особливості застосування. Псевдомембранозний коліт різного ступеня тяжкості може розвинутися на фоні застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінезолід, що слід враховувати при розвитку діареї у пацієнта, який отримує антибіотикотерапію. У деяких пацієнтів, що отримують лінезолід, може розвинутися минуща мієлосупресія (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія і панцитопенія), що залежить від тривалості терапії. У зв’язку з цим необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові у пацієнтів які мають підвищений ризик кровотечі, прояви мієлосупресії, які приймають препарати що здатні зменшити кількість гемоглобіну чи кількість тромбоцитів у крові або функціональні властивості тромбоцитів, а також при тривалості лікування лінезолідом більше 2 тижнів.

Застосування в період вагітності та лактації. Адекватні і контрольовані дослідження щодо використання препарату Зивокс у вагітних жінок не проводилися. Зивокс слід застосовувати під час вагітності лише за абсолютними показаннями, тобто коли потенційна користь терапії препаратом перевершує потенційний ризик.

Невідомо, чи проникає лінезолід у грудне молоко жінок, що годують груддю, тому слід виявляти особливу обережність при застосуванні лінезоліду у цієї категорії хворих.

Вплив на здатність керувати автомобілем. Ніякого впливу препарату на здатність водити автомобіль або використовувати інші механізми не спостерігалося.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лінезолід є слабким зворотним неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО), тому у деяких пацієнтів препарат може викликати помірне посилення пресорної дії псевдоефедрину гідрохлориду і фенілпропаноламіну гідрохлориду.

Рекомендується зменшити початкові дози адренергічних препаратів, таких як допамін (або його агоністи) і в подальшому здійснювати титрування дози.

Фармакокінетика лінезоліду не змінюється при одночасному призначенні азтреонаму і гентаміцину.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С.

Термін придатності препарату - 3 роки.