Хелицид® 10,20 инструкция, аналоги и состав
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: omeprazol; 5-метокси-2-[[4-метокси-3,5-диметил-2-піридилметил]сулфініл]бензимідазол;
основні фізико-хімічні властивості: Хеліцид 10: тверді желатинові капсули зі світло-коричнювато-жовтою основною частиною та світло-оранжевою кришкою; в капсулах містяться білі або майже білі сферичні гранули (пелети);
Хеліцид 20: тверді желатинові капсули зі світло-коричнювато-жовтою основною частиною та світло-коричневою кришкою; в капсулах містяться білі або майже білі сферичні гранули (пелети);
склад: 1 капсула містить омепразолу 10 або 20 мг;
допоміжні речовини: сахарні гранули (сахароза, крохмаль кукурудзяний, вода очищена), лактоза безводна, гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, натрію лаурилсульфат, динатрію фосфатдигідрат, гіпромелози фталат, діетилу фталат.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки. Код АТС A02BC01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Омепразол пригнічує кінцеву стадію секреції соляної кислоти в парієтальних клітинах слизової оболонки шлунка, внаслідок чого знижується рівень базальної та стимульованої секреції незалежно від природи подразника.
Фармакокінетика. Омепразол концентрується в парієтальних клітинах слизової оболонки шлунка, де перетворюється в активну сульфанамідну похідну, що шляхом взаємодії з SH-групами інгібує Н+ / К+ - АТФ-азу. Період напіввиведення становить ½ – 1 годину, при цьому протисекреторна дія зберігається протягом 24 годин. Не пригнічує секрецію пепсину та внутрішнього фактора. Метаболізується в печінці, до 75 – 80% омепразолу виділяється у вигляді метаболітів із сечею, а кількість, що залишилась, – з калом.
Показання для застосування. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), синдром Золлінгера-Еллісона, хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка в стані загострення, невиразкова диспепсія; у складі комплексної терапії, спрямованої на ерадикацію Helicobacter pylori.
Спосіб застосування та дози. При лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення Хеліцид призначають у дозі 20 мг 2 рази на добу. ГЕРХ – 20 мг 2 рази на добу протягом 4 – 8 тижнів, підтримуюча терапія при ГЕРХ становить 20 мг 1 раз на добу протягом 12 місяців.
Тривалість курсу лікування залежить від терміну загоювання виразки, який визначається за даними ендоскопічного обстеження, і становить, як правило, при виразці дванадцятипалої кишки 2 – 4 тижні, при виразці шлунка – 2 – 6 тижнів, при лікуванні ГЕРХ – 8 – 12 тижнів.
При лікуванні хворих із синдромом Золлінгера-Еллісона початкова доза препарату становить 60 мг, у разі необхідності добову дозу можна збільшити до 80 мг. Дозу препарату слід добирати таким чином, щоб рівень секреції в шлунку був до 10 ммоль HCl/год (для хворих, яким зробили резекцію шлунка – до 5 ммоль HCl/год). При призначенні препарату в дозі 80 мг на день добову дозу слід розділити на два прийоми з інтервалом 12 годин.
За наявності у хворих Helicobacter pуlori Хеліцид слід призначати в комбінації з протимікробними препаратами.
Найчастіше застосовуються такі схеми комплексного лікування:
- омепразолу 20 мг + амоксициліну 1 000 мг + кларитроміцину 500 мг;
- омепразолу 20 мг + метронідазолу 500 мг + кларитроміцину 500 мг.
Вищезазначені дози приймаються 2 рази на добу (вранці та ввечері) протягом 1 тижня.
Для профілактики рецидиву пептичної виразки у пацієнтів з особливо загрозливим станом можна протягом тривалого часу щоденно приймати по 20 – 40 мг, проте в деяких випадках достатньою буває добова доза омепразолу 10 мг. Для профілактики виразок або ерозій шлунка і дванадцятипалої кишки при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів здебільшого призначають по 20 мг омепразолу на добу при одночасному лікуванні за допомогою нестероїдного протизапального препарату.
Для профілактики рецидиву рефлюкс-езофагіту рекомендується застосовувати дозу омепразолу, яка становить 10 – 40 мг на добу, при цьому необхідно завжди індивідуально визначати найменшу ефективну дозу на підставі результатів ендоскопічного дослідження.
При тяжких формах захворювання і при синдромі Золлінгера-Еллісона необхідно проводити підтримуюче лікування, яке може тривати навіть декілька років.
При хронічному гастриті з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка в стані загострення приймають 20 – 40 мг протягом 2 – 3 тижнів.
При невиразковій диспепсії приймають 20 – 40 мг протягом 2 – 3 тижнів.
Капсулу слід ковтати цілою, запиваючи нейтральною рідиною.
Побічна дія. Здебільшого препарат переноситься добре. Побічні ефекти відмічаються приблизно в 1% хворих. Найчастіше відмічаються диспептичні розлади (відчуття важкості в епігастральній ділянці, нудота, метеоризм, діарея) та головний біль. Зрідка можливі транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів, болючість суглобів і м’язів, алергічні реакції у вигляді шкірних висипань та свербежу.
Протипоказання. Підвищена чутливість до омепразолу, інших компонентів препарату. Вагітність, період грудного вигодовування. Препарат призначений для лікування дорослих (безпека застосування препарату для осіб молодше 18 років не встановлена).
Передозування. Ознаки передозування омепразолу були відмічені після прийому від 320 до 900 мг препарату (тобто у кількості, що в 16 – 45 разів більша за терапевтичну дозу).
Симптоми передозування: нечіткість зору, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, сонливість, сухість у роті, головний біль, нудота, тахікардія, аритмія.
Особливості застосування. Перед початком курсу лікування необхідно виключити (на підставі даних ендоскопічного дослідження з біопсією) наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунка), тому що лікування препаратом може змінити симптоматику та відстрочити правильну діагностику.
Застосування препарату у терапевтичних дозах не чинить негативного впливу на діяльність, яка потребує високої швидкості психічних і фізичних реакцій (наприклад керування транспортними засобами, обслуговування машин, робота на висоті тощо).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Прийом омепразолу уповільнює елімінацію діазепаму, варфарину, фенітоїну та інших препаратів, які розпадаються шляхом окислення в печінці, що може призводити до збільшення їх концентрації в плазмі.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від дії світла, недоступному для дітей місці при температурі 10 – 25 °С. Термін придатності – 3 роки.