Нитрогліцерин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

мiжнародна та хімічна назви: nitroglycerin; гліцерину тринітрат; 1,2,3-пропантріолу тринітрат;

основнi фiзико-хiмiчні властивостi: прозора безбарвна або світло-жовта рідина;

склад: 1 мл розчину містить гліцерилу тринітрат, розчин 5% в етанолі у перерахуванні на 100% вміст основної речовини – 200 мг;

допоміжні речовини: етанол ( 96%).

Форма випуску. Концентрат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Вазодилататори, що застосовуються в кардіології. Органічні нітрати. Код АТС С01DA02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Нітрогліцерин являє собою органічний нітрат, вазодилататор, механізм дії якого опосередкований ендотелієм і грунтується на відщепленні молекул NO. Таким чином, Нітрогліцерин розширює периферичні та коронарні судини, збільшує коронарний кровотік, поліпшує кровопостачання міокарда. Нітрогліцерин оптимізує роботу серця, викликаючи зменшення перед- та постнавантаження, збільшення ударного об’єму, зниження діастолічного та кінцевого систолічного опору, зменшення напруження міокарда та роботи серця, сприяє зменшенню споживання міокардом кисню. Крім того, Нітрогліцерин впливає на біохімічні процеси в міокарді; він бере участь в обміні біогенних амінів, зокрема сприяє вивільненню катехоламінів у серці. Спричиняє позитивний інотропний ефект (збільшення ЧСС та сили серцевих скорочень), що є результатом його симпатоміметичної дії.

Фармакокінетика. Відрізняється значними індивідуальними коливаннями, що обумовлені ве-ликим обсягом розподілу, значним розходженням концентрацій у стінках артерій і вен, гідролізом у крові та ін. Ефект розвивається через 1 - 2 хв після початку інфузій, зберігається 3 - 5 хв. Об’єм розподілу – 3,3 ± ½ л/кг при концентрації в сироватці 50 -500 мкг/л. 60% нітрогліцерину зв’язується з білками плазми крові. Кліренс при тривалій інфузії становить 230 ± 9 мл/хв на 1 кг маси тіла. Метаболізується переважно в печінці за участю глутатіонзалежної редуктази. Крім цього, у крові відбувається спонтанний гідроліз нітрогліцерину. Метаболіти переважно водорозчинні, кон’югуються з глюкуроновою кислотою і екскретуються з сечею та жовчю. В ентерогепатичну рециркуляцію не включається.

Показання для застосування. Гострий інфаркт міокарда, гостра лівошлуночкова недостатність, у тому числі при інфаркті міокарда, нестабільна стенокардія, контрольована гіпотензія.

Спосіб застосування та дози. При призначенні препарату слід враховувати переносимість хворими Нітрогліцерину і відповідно підбирати дозу, контролюючи самопочуття хворого, пульс та артеріальний тиск, особливо при максимальній разовій або добовій дозах.

Лікування нітрогліцерином, призначеним для внутрішньовенного крапельного введення, здійснюють шляхом індивідуального підбору швидкості його введення.

Концентрат Нітрогліцерину 1% для внутрішньовенного введення розводять в 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози ех tempore . Цей розчин містить 100 мкг (0,1 мг) Нітрогліцерину в 1 мл. Початкова швидкість введення розчину Нітрогліцерину дорівнює 25 мкг за хвилину (1 мл 0,01% розчину за 4 хв). Швидкість введення регулюється залежно від ефекту і реакції артеріального тиску, який може знизитися на 10 - 25% від початкового, але не повинен бути нижчим 90 мм рт. ст. (систолічний тиск). При відсутності ефекту і допустимому рівні артеріального тиску швидкість введення підвищують на 25 мкг за 1 хвилину кожні 15 - 20 хв. Тобто після першого підвищення швидкості введення хворий одержує 2 мл 0,01% розчину Нітрогліцерину за 4 хв, потім 3 мл – за 4 хв і далі 4 мл за 4 хв. Для досягнення оптимального ефекту швидкість введення 0,01% розчину Нітрогліцерину звичайно не перевищує 100 мкг за хвилину (1 мл розчину за хвилину). При відсутності ефекту від менших доз і допустимому рівні артеріального тиску швидкість введення 0,01% розчину нітрогліцерину може досягати 300 - 400 мкг за хвилину (3 - 4 мл 0,01% розчину за хвилину). Подальше збільшення швидкості недоцільне. Тривалість інфузії визначається клінічними показниками і може становити 2 - 3 доби. Нітрогліцерин для внутрішньовенного введення при необхідності може вводитися повторно під контролем артеріального тиску через будь-які проміжки часу.

Побічна дія.

З боку центральної нервової системи: нечіткість зору, головний біль (особливо на початку курсу лікування, при тривалій терапії зменшується), запаморочення та відчуття слабкості, рухове занепокоєння.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, у тому числі ортостатична, відчуття жару, рефлекторна тахікардія, гіперемія обличчя. Іноді при різкому падінні артеріального тиску може спостерігатися посилення симптомів стенокардії (парадоксальні “нітратні” реакції). Рідко можливий розвиток синусової брадикардії внаслідок стимуляції об’ємних рецепторів лівого шлуночка з наступним підвищенням тонусу блукаючого нерва.

З боку травного каналу: сухість у роті, нудота, блювання.

Алергічні реакції: в окремих випадках – висипання на шкірі, свербіж.

Протипоказання. Шок, колапс, артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст., діастолічний артеріальний тиск нижче 60 мм рт.ст.), гострий інфаркт міокарда з низьким тиском наповнення лівого шлуночка, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення внутрішньочерепного тиску (у тому числі при геморагічному інсульті, після перенесеної травми голови), закритокутова глаукома з високим внутрішньоочним тиском, підвищена чутливість до нітратів, одночасне застосування з віагрою (силденафілом), токсичний набряк легенів. Вагітність і лактація. Дитячий вік.

Передозування.

Симптоми: головний біль, нудота, блювання, гіпотензія, відчуття жару або озноб, підвищене потовиділення, диспное, підвищення внутрішньочерепного тиску (мозкові симптоми аж до розвитку судом і коми), метгемоглобінемія (ціаноз і тахіпное).

Лікування: надмірну артеріальну гіпотензію можна усунути шляхом зниження швидкості інфузії препарату або припинення його введення. Фармакологічні ефекти нітрогліцерину зберігаються протягом 5 -10 хв після припинення інфузії. Якщо припинення інфузії не приносить бажаного ефекту, хворого слід покласти в горизонтальне положення з опущеним головним кінцем ліжка; у важких випадках показане застосування вазоконстрикторних засобів, допаміну. При метгемоглобінемії внутрішньовенно вводять 0,1 - 0,15 мл 1% розчину метиленового синього на кг маси тіла.

Особливості застосування. З обережністю застосовують у пацієнтів з вираженим церебральним атеросклерозом, порушеннями мозкового кровообігу, при схильності до ортостатичної гіпертензії, при тяжкій анемії, у пацієнтів літнього віку, а також при гіповолемії і виражених порушеннях функції печінки та нирок. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Нітрогліцерин може зменшувати швидкість психомоторних реакцій, що слід враховувати при керуванні транспортними засобами або занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Слід з обережністю виконувати фізичні вправи на спині у результаті посилення ортостатичних гіпотензивних ефектів.

Тривале внутрішньовенне введення може призвести до розвитку толерантності до гемодинамічного ефекту препарату.

Вагітність і лактація.

Застосування нітрогліцерину при вагітності і в період лактації можливе лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Педіатрія.

Досвіду застосування препарату у дітей немає.

У процесі інфузії необхідно контролювати артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, тиск заклинювання в легеневих капілярах (моніторинг гемодинаміки), враховувати об’єм рідини, що вводиться. Розводять препарат лише в скляному посуді: бо в посуді з полівінілхлориду адсорбується не більше 3% Нітрогліцерину за 6 годин інфузії. Крім того, деякі розчинники підвищують небезпеку побічної дії: пропіленгліколь різко підвищує осмотичний тиск, виникає молочнокислий ацидоз, депресивний стан, енцефалопатія Верике, етиловий спирт діє як кардіодепресант, калій сприяє виникненню фібриляції шлуночків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з іншими вазодилататорами, інгібіторами АПФ, блокаторами кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами, діуретиками, трициклічними антидепресантами, інгібіторами МАО, віагрою (силденафілом), опіоїдними аналгетиками, етанолом та етанолвмісними препаратами посилюється гіпотензивна дія нітрогліцерину; з бета-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів та інгібіторами АПФ спостерігається посилення, а з симпатоміметиками (норадреналін, мезатон) – пригнічення антиангінальної дії; з дигідроерготаміном – можливе підвищення його концентрації в плазмі. Застосування нітрогліцерину на фоні хінідину або новокаїнаміду може викликати ортостатичний колапс. При застосуванні з гепарином можливе зниження антикоагулянтної дії. Атропін та інші препарати, що мають М-холіноблокуючу дію (етацизин, етмозин), можуть знизити ефект нітрогліцерину, у результаті зниження секреції та біозасвоєності препарату. Фенобарбітал активує метаболізм нітратів в печінці, донатори сульфідрильних груп (каптоприл, ацетилцистеїн, унітіол) відновлюють знижену чутливість до препарату.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі від +8°С до +15°С, подалі від вогню. Термін придатності – 2 роки.