Маннит инструкция, аналоги и состав
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: маніт – шестиатомний спирт, який належить до групи цукрів. 15% розчин маніту - прозора безбарвна рідина;
склад: 100 мл розчину містять манітолу 15 г;
допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Розчини осмотичних діуретиків. Код АТС В05ВС01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Маніт має сильну діуретичну дію, обумовлену підвищенням осмотичного тиску плазми і зниженням реабсорбції води. Він сприяє швидкому виведенню рідини із судинного русла, підвищує нирковий кровотік, завдяки чому зменшується гіпоксія ниркової тканини. Препарат не впливає на клубочкову фільтрацію. Діурез супроводжується виведенням значної кількості натрію без помітного впливу на виведення калію.
Діуретичний ефект визначається кількістю препарату, який профільтрований через нирки. Ефект тим більше виражений, чим вище концентрація Маніту і швидкість його введення. При порушенні фільтраційної функції діуретичний ефект може бути відсутній. Після внутрішньовенного введення Маніт сприяє переміщенню екстравазатів у судинне русло, знижує реабсорбцію води, збільшує об’єм циркулюючої крові, має сечогінну дію, знижую внутрішньочерепний тиск. Препарат не впливає на клубочкову фільтрацію, стимулює натрійурез без помітного впливу на виведення калію.
Фармакокінетика. Фільтрується нирками без наступної канальцевої реабсорбції. Не метаболізується в організмі, виводиться з сечею в незміненому вигляді. Швидко виводиться із судинної системи.
Показання для застосування. Маніт застосовують для зниження внутрішньочерепного тиску і зменшення набряку мозку, при гострій печінковій та нирковій недостатності зі збереженою фільтраційною здатністю нирок та інших станах, які потребують посилення діурезу. Внаслідок дегідратуючого ефекту і зниження препаратом внутрішньочерепного тиску його призначають при інтенсивній терапії судомного статусу; використання Маніту для дегідратації можливе при лікуванні гострої застійної глаукоми.
Препарат рекомендований при операціях із штучним кровообігом (запобігання ішемії нирок та гострої ниркової недостатності). Маніт забезпечує підвищення виведення рідини після перфузії, зменшує опір судин нирок, посилюючи в них кровотік. Сприяє виведенню нефротоксинів.
Ефективний при інтоксикації барбітуратамита інших отруєннях. Призначають також при посттрансфузійних ускладненнях, які виникають внаслідок переливання несумісної крові. Маніт не ефективний при азотемії у хворих цирозом печінки та асцитом.
Спосіб застосування та дози. Маніт вводять внутрішньовенно – струминно повільно або крапельно.
Дорослим з профілактичною метою вводять у разовій дозі 0,5 г/кг маси тіла, із терапевтичною – 1 – 1,5 г/кг. Добова доза не може бути вище 140 – 180 г.
Повторно Маніт вводять тільки під контролем водно-сольового балансу; щоб запобігти дегідратації, необхідно вводити в організм рідину.
При операціях із екстракорпоральним кровообігом в апарат безпосередньо перед початком перфузії вводять 20 – 40 г маніту.
Дітям як діуретик вводять внутрішньовенно із розрахунку 0,25 – 2 г на кг маси тіла або 60 г/м2 15% розчину протягом 2 – 6 год.
При церебральному набряку або підвищенні внутрішньо очного тиску вводять внутрішньовенно із розрахунку 1 – 2 г/кг маси або 30 г/м2 поверхні тіла 15% розчину протягом 30 – 60 хв.
Застосовувати тільки в умовах стаціонару!
Побічна дія. При надмірному виведенні рідини можуть з’явитися ознаки зневоднення (галюцинації, диспепсичні явища та ін.).
Введення Маніту при анурії, спричиненій ураженням нирок, може призвести до розвитку набряку легенів.
Протипоказання. Застосування Маніту протипоказане при порушенні видільної функції нирок (органічні ураження із порушенням процесу фільтрації), вираженій недостатності кровообігу і серцевій недостатності.
Передозування. При надмірному виведенні рідини можуть з’явитися ознаки зневоднення (галюцинації, диспепсичні явища та ін.).
Особливості застосування. Повторно Маніт вводять тільки під контролем водно-сольового балансу. Щоб запобігти дегідратації необхідно вводити в організм рідину. Застосовують в умовах стаціонару під контролем лікаря.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Неприпустимо призначення діуретиків.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 15 до 25 °С. У випадку випадання кристалів препарат нагрівають на водяній бані до температури +50 до +70°С. Якщо кристали зникнуть, розчин стане прозорим і при охолодженні до +36°С кристали не випадуть знову, препарат придатний до використання. Термін придатності – 3 роки.