Химотрипсин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: Chymotrypsin;

основні фізико-хімічні властивості: пориста маса або порошок білого кольору без запаху, гігроскопічний;

 склад: 1 ампула містить 10 мг хімотрипсину.

Форма випуску. Ліофілізований порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовуються в офтальмології.

Код АТС S01K X01.

Фармакологічні властивості. Протеолітичний фермент, який отримують із підшлункових залоз великої рогатої худоби. Розщепляє пептидні зв’язки в молекулі білка, зв’язки, утворені залишками ароматичних амінокислот, забезпечуючи протизапальний ефект. Лізирує некротизовані тканини, не впливаючи на живі клітини внаслідок наявності в них специфічних антиферментів.

Фармакокінетика. Не описана.

Показання до застосування. Свіжі обширні тромбози центральної вени сітківки, помутніння склоподібного тіла травматичного і запального походження, при іритах, іридоциклітах, крововиливах в передню камеру ока, набряках навколо очних тканин після операцій та травм, при інтракапсулярній екстракції катаракти; трахеїти, бронхіти, пневмонії, абсцес легенів, бронхіальна астма з гіперсекрецією; профілактика післяопераційних ускладнень після операцій на легенях, опіки, пролежні, тромбофлебіти, гнійні рани, гнійний синусит, отит, остеомієліт, євстахіїт із в’язким ексудатом.

Спосіб застосування та дози. Хімотрипсин вводять внутрішньом’язово дорослим по 5- 10 мг на добу, дітям по 2,5 мг 1 раз на день. Безпосередньо перед застосуванням 10 мг хімотрипсину розчиняють у 2 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду або 0,5-2 % розчину новокаїну, розчин вводять глибоко у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза. На курс - 6-15 ін’єкцій.

В офтальмологічній практиці застосовують внутрішньом’язово і також 0,2 % розчин для ванночок та 0,25 % розчин у вигляді очних крапель (3-4 рази на день протягом 1-3 днів).

В пульмонології препарат застосовують внутрішньом’язово по 5-10 мг на добу протягом 10-12 днів. Для інгаляцій розчиняють 10 мг препарату в 3 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду та застосовують у вигляді аерозолю через інгалятор чи вводять через бронхоскоп або ендотрахеальний зонд. Кількість інгаляцій залежить від перебігу захворювання й ефективності терапії. Після інгаляції теплою водою полощуть рот і промивають ніс. Одразу ж після інгаляції хворий повинен добре відкашляти мокротиння або його слід відсмоктати.

У хірургії – внутрішньом’язово (тромбофлебіт, остеомієліт, отит, гнійний сінусит та ін.), внутрішньоплеврально (гемоторакс, емпієма), вводять шприцем з тонкою голкою під струп (опіки, пролежні), місцево – за допомогою тампонів з препаратом (лікування гнійних ран). Режим дозування залежить від показань.

Застосування при вагітності та лактації не описане.

Побічна дія. Може виникнути біль і гіперемія на місці ін’єкції, алергічні реакції, нетривале підвищення температури, тахікардія, інколи – подразнення і набряки кон’юнктиви, після інгаляції – охриплість.

Передозування. Не описане.

Протипоказання. При декомпенсації серцевої діяльності, емфіземі легенів з дихальною недостатністю, дистрофії та цирозі печінки, інфекційному гепатиті, панкреатиті, геморагічних діатезах. Не слід вводити препарат у порожнини, що кровоточать та наносити на виразкові поверхні злоякісних пухлин.

Слід з обережністю застосовувати при захворюваннях дихальних шляхів у пацієнтів з активною формою туберкульозу і обов’язково в комплексі зі специфічними препаратами.

Особливості застосування. При застосуванні хімотрипсину іноді виникають подразнення та набряк тканин ока, у цих випадках зменшують концентрацію розчину або припиняють подальше застосування препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Хімотрипсин можна застосовувати в комбінації з антибіотиками та бронходилататорами. При застосуванні хімотрипсину для попередження та зняття алергічних реакцій застосовують протигістамінні препарати.

Умови та термін зберігання. У захищеному від світла місці при температурі від 0 до  10 ºС. Термін придатності – 3 роки.