Доксазозин-Ратиофарм инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: доксазозин (doxazosin); 1-(4-аміно-6,7-диметокси-2-гуїназолініл)-4-[(2,3-дигідро-1,4-бензодтокси-2-іл)карбоніл]піперазин монометансульфонат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору без запаху, видовженої форми з насічкою, що ділить таблетку навпіл, і позначками - “D” з одного боку насічки та “2” – з іншого;

склад: 1 таблетка містить 2,425 мг доксазозину мезилату, що відповідає 2 мг доксазозину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Код АТС С02СА04. Блокатори альфа-адренорецепторів.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Доксазозин є селективним конкурентним блокатором постсинаптичних альфа₁-адренорецепторів. За рахунок зниження тонусу гладеньких м’язів судин доксазозин зменшує загальний периферичний судинний опір, що призводить до зниження артеріального тиску. Після одноразового прийому препарату максимум гіпотензивної дії спостерігається в період від 2 до 6 год., загалом гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год. При тривалому застосуванні доксазозину у хворих не спостерігалось розвитку толерантності.

При лікуванні доксазозином спостерігалось зниження в плазмі крові рівнів тригліцеридів та загального холестерину. У той же час спостерігалось деяке зростання (на 4% - 13 %) співвідношення вмісту ліпопротеїдів високої щільності до загального холестерину. Лікування доксазозином призводило до регресії гіпертрофії лівого шлуночка.

Призначення доксазозину хворим з симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози призводило до значного поліпшення уродинаміки та зменшення проявів захворювання. Застосування препарату Доксазозин-ратіофарм у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози зменшує симптоми порушення відтоку сечі.

Зазначену дію препарату пов’язують з селективною блокадою альфа₁-адренорецепторів, що розташовані в стромі та капсулі передміхурової залози та в шийці сечового міхура.

Фармакокінетика.

Після прийому всередину в терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; концентрація його в крові сягає піка приблизно через 2 год.

Доксазозин зв’язується з білками плазми на 98 %. Доксазозин зазнає активної біотрансформації у печінці. В незміненому вигляді виводиться лише 5 % дози. Виведення з плазми двофазне, з сумарним періодом напіввиведення 22 год., що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: за даними фармакокінетичних досліджень, у людей літнього віку і пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетика препарату суттєво не відрізняється від такої у хворих більш молодшого віку з нормальною функцією нирок.

У пацієнтів з порушенням функції печінки при застосуванні препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин), може змінюватись процес біотрансформації доксазозину.

Показання для застосування.

Артеріальна гіпертензія: при лікуванні артеріальної гіпертензії Доксазозин-ратіофарм може застосовуватись як монотерапія, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (тіазидні діуретики, бета-адреноблокатори, антагоністи кальцію або інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту);

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози: у цих випадках Доксазозин-ратіофарм можна призначати як за наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному артеріальному тиску.

Спосіб застосування та дози. Дорослі приймають препарат Доксазозин-ратіофарм внутрішньо один раз на день (вранці або ввечері) незалежно від прийому їжі, не розжовуючи і запиваючи водою.

При лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію дози препарату залежно від особливостей перебігу хвороби можуть змінюватись від 1 мг до 16 мг на добу (максимальна добова доза).

Початкова доза становить 1 мг на добу (1/2 таблетки препарату Доксазозин-ратіофарм таблетки по 2 мг). Терапевтична доза титрується поступово, починаючи з 1 мг/добу, з періодом титрації 1–2 тижні залежно від індивідуальної реакції. Через 1 – 2 тижні лікування препаратом дозу можна збільшувати до 2 мг, потім до 4 мг та до вищої дози – 8 мг. Середня добова доза становить 2 –

4 мг/добу.

При лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози без артеріальної гіпертензії звичайно використовують дози, що дорівнюють 2-4 мг на добу (1-2 таблетки препарату Доксазозин-ратіофарм). Початкова доза 1 мг 1 раз на добу. Дозу можна підвищувати з інтервалом 1-2 тижні до 2 мг; далі до 4 мг. Максимальна доза становить 8 мг на добу (4 таблетки препарату Доксазозин-ратіофарм). Препарат Доксазозин-ратіофарм приймають тривалий час. Тривалість лікування визначається індивідуально, залежно від тяжкості та перебігу захворювання.

Побічна дія. При застосуванні доксазозину, особливо на початку лікування, найчастіше спостерігаються ортостатичні реакції, запаморочення.

З метою запобігання ортостатичним реакціям хворі повинні уникати різких змін положення тіла.

За частотою проявів побічні реакції при вживанні доксазозину можна поділити на: часті (> 1%):

Загальні: алергічні реакції, втомлюваність, нудота, астенія, головний біль, біль у грудній клітці, сонливість.

З боку серцево-судинної системи: запаморочення, аритмія, периферичні набряки (набряки ніг).

З боку дихальної системи: задишка, риніт.

З боку шлунково-кишкого тракту: запор, діарея.

З боку центральної нервової системи: розлади еякуляції, апатія, розлади акомодації.

З боку периферичної нервової системи: м’язові судоми.

З боку сечовивідної системи: часті позиви до сечовипускання, посилення сечовиділення.

Нечасті (0,1 – 1%)

Загальні: набряк обличчя/загальний набряк, синкопе, почервоніння обличчя, гарячка/озноб, блідість.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, постуральна гіпотензія, аритмія, ішемія, стенокардія, тахікардія.

З боку дихальної системи: носова кровотеча, бронхоспазм, кашель, фарингіт.

З боку шлунково-кишкого тракту: анорексія, посилення апетиту, метеоризм.

З боку центральної нервової системи: нічні кошмари, погіршення пам’яті, емоційна лабільність.

З боку периферійної нервової системи: тремор, судоми.

З боку сечовивідної системи: нетримання сечі.

З боку опорно-рухового апарату: біль у м’язах, набряки та біль у суглобах, м’язова слабкість.

Шкірні реакції: алопеція.

Метаболічні: спрага, гіпокаліємія.

Інші органи: порушення смакових відчуттів, аномалії сльозовиділення.

Поодинокі (0,01 – 0,1%)

З боку серцево-судинної системи: порушення мозкового кровообігу.

З боку дихальної системи: набряк гортані.

З боку шлунково-кишкого тракту: біль у шлунку, блювання, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів.

З боку нервової системи: депресія, збудження, парестезія, імпотенція.

З боку вегетативної нервової: системи: пріапізм, сухість у роті.

Шкірні реакції: висипання, свербіж, пурпура.

Інші органи: порушення смакових відчуттів, гінекомастія, зниження температури тіла у осіб літнього віку, розлади зору, шум у вухах, припливи, збільшення маси тіла.

Рідкісні (<0,01%)

Лабораторні показники: підвищення у крові азоту сечовини і креатиніну, зниження рівня еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів.

За результатами контрольованих клінічних випробувань у хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози спостерігались ті ж самі прояви побічних явищ, що й у хворих з артеріальною гіпертензією.

Протипоказання. Препарат Доксазозин-ратіофарм протипоказаний у випадках відомої підвищеної чутливості до доксазозину, інших похідних хіназоліну або допоміжних речовин препарату. Препарат не рекомендується приймати дітям до 12 років, під час вагітності та лактації.

Передозування.

Симптоми: суттєве зниження артеріального тиску, що іноді супроводжується запамороченням.

Лікування: хворому слід терміново прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами.

При необхідності застосовують плазмозамінники та вазопресорні засоби, досліджують функцію нирок і підтримують її нормальний стан. Діаліз не ефективний.

Особливості застосування.

Особливу обережність необхідно проявляти при призначенні препарату Доксазозин-ратіофарм за наявності у хворого:

- набряку легенів, обумовленому аортальним або мітральним стенозом;

- недостатності правого шлуночка серця, обумовленого емболією легень або випотом до порожнини перикарда;

- недостатності лівого шлуночка з низьким тиском наповнення;

- недостатності серцевого викиду.

Також особливо обережно слід призначати цей препарат хворим

з порушеннями функції печінки, особливо у тих випадках, коли одночасно застосовуються препарати, що здатні негативно впливати на функцію печінки. У разі погіршення показників функціонального стану печінки препарат терміново відміняють.

При порушеннях функції печінки у рідкісних випадках виникає ризик ортостатичної гіпотензії як “феномена першої дози” та пролонгованого гіпотензивного ефекту.

Таблетки Доксазозин-ратіофарм містять лактозу. Даний препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісним спадковим захворюванням – непереносимістю глюкози, з недостатністю лактази, галактоземією або синдромом порушення всмоктування глюкози/галактози

Застосування під час вагітності та лактації: досі досвід застосування доксазозину у хворих на артеріальну гіпертензію в період вагітності та годування груддю недостатній. Тому, незважаючи на відсутність тератогенного та ембріотоксичного ефектів за результатами експериментальних досліджень, препарат Доксазозин-ратіофарм може призначатись у період вагітності та годування груддю тільки тоді, коли очікуваний результат лікування виправдовує потенційний ризик для плода.

Застосування у дітей: у зв’язку з тим, що дотепер досвід застосування доксазозину у дітей недостатній, приймати препарат Доксазозин-ратіофарм дітям віком до 12 років не рекомендується.

Застосування при керуванні транспортом і роботі з технікою: у зв’язку з тим, що доксазозин може спричиняти ортостатичні реакції (запаморочення при зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне) на початку лікування або в період підвищення дозування, хворим доцільно утримуватись від усіх потенційно небезпечних видів діяльності, а саме: від керування автотранспортом та іншими засобами і механізмами. Вживання алкоголю може посилювати небажані реакції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Доксазозин посилює гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів. Препарат не впливає на зв’язування білків плазми крові людини дигоксину, варфарину, фенітоїну або індометацину.

Антигіпертонічний ефект препарату можна потенціювати при одночасному застосуванні з вазодиляторами та нітратами.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть знизити антигіпертензивний ефект доксазозину.

Симпатоміметики можуть знизити антигіпертензивний ефект доксазозину; доксазозин може послабити судинні реакції та зміни тиску у відповідь на введення дофаміну, ефедрину, епінефрину, метарамінолу, метоксаміну та фенілефрину.

Відсутні дослідження взаємодій доксазозина з речовинами, що впливають на печінковий метаболізм (напр. циметидином), проте така взаємодія не виключена.

Доксазозин може підвищувати активність реніну у плазмі і виділення з сечею ванілілмигдальної кислоти. Це слід враховувати при інтерпретуванні лабораторних даних.

Не відзначалось несприятливої взаємодії при одночасному застосуванні доксазозину та тіазидних діуретиків, фуросеміду, бета-адреноблокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, антибіотиків, пероральних гіпоглікемічних засобів, непрямих антикоагулянтів і урикозуричних засобів.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30 °С.

Термін придатності - 3 роки.