Борная кислота инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: Acidum boricum*;

основні фізико-хімічні властивості: борна кислота (Н3ВО3) – безбарвні, блискучі, трохи жирні на дотик лусочки або дрібний кристалічний порошок. Розчинна у холодній (1:25) і (легко) – в киплячій (1:4) воді; розчинна також у спирті (1:25). Водні розчини мають слабокислу реакцію;

склад: кислоти борної - 40 мг.

Форма випуску. Порошок для зовнішнього застосування.

Фармакотерапевтична група. Антисептичні та дезінфікуючі засоби. Код АТС D08AD.

Фармакологічні властивості. Борна кислота має антисептичну і фунгістатичну активність, а також в’яжучу дію. Коагулює білки (в тому числі ферментні) мікробної клітини, порушує проникність клітинної оболонки. 5% водний розчин інгібує процеси фагоцитозу, 2-4% розчин затримує ріст і розвиток бактерій. Має слабку подразнювальну дію на грануляційні тканини.

Адсорбується через уражену ділянку шкіри, слизову оболонку травного тракту (при випадковому потраплянні всередину).

Фармакокінетика. Препарат добре проникає через шкіру и слизові оболонки; погано виводиться із організму і може накопичуватися у внутрішніх органах та тканинах.

Показання для застосування. Борну кислоту призначають при кон’юнктивітах, дерматитах, екземах, у тому числі мокнучій екземі, попрілостях, піодермії, гострих і хронічних отитах, кольпітах.

Спосіб застосування та дози. Борну кислоту застосовують у дорослих і дітей старше 15 років, враховуючи при цьому можливість нанесення лише на обмежені ділянки тіла.

0,5%, 1%, 2%, 3% спиртові розчини застосовують при отитах: у зовнішній слуховий прохід вводять змочені розчином турунди, а також закапують по 3 – 5 крапель 2 – 3 рази на добу.

При дерматитах, мокнучій екземі для примочок використовують 3% водний розчин. Водні розчини готують із порошку ex tempore.

При піодермії, попрілостях для змазування уражених ділянок шкіри застосовують також у вигляді 10% розчину в гліцерині. Цей розчин використовують і для змазування слизової оболонки при кольпітах. Для промивання кон´юнктивального мішка при кон´юнктивітах призначають 2% водний розчин.

Тривалість курсу лікування – не більше 3-5 діб.

Побічна дія. Можливий (особливо при передозуванні, тривалому застосуванні, порушенні функції нирок) розвиток гострих і хронічних реакцій – нудоти, блювання, головного болю, сплутаності свідомості, судом, проносу, шкірного висипу, десквамації епітелію. Може розвинутися олігурія. В окремих випадках виникають шокові стани.

2

Протипоказання. Порушення функції нирок, вагітність, індивідуальна непереносимість. Протипоказана матерям-годувальницям для обробки молочних залоз і дітям віком до 15 років.

Передозування. Симптоми гострого отруєння, нудота, блювання, діарея, порушення кровообігу і пригнічення центральної нервової системи (ЦНС), зниження температури тіла, шок, кома, еритематозний висип (можливий летальний кінець протягом 5-7 днів). Симптоми хронічної інтоксикації (при тривалому застосуванні) - виснаження, стоматит, екзема, місцевий набряк тканин, порушення менструального циклу, анемії, судоми, алопеція. Лікування симптоматичне. Можливе застосування гемо- та перитонеального діалізу.

Особливості застосування. Водні розчини готують із порошку ex tempore.

Не рекомендується промивати порожнини тіла, можливе всмоктування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Взаємодія поки що не відома.

Умови та термін зберігання. Зберігати в прохолодному, захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі +8 -15 ºС.

Термін придатності не обмежений.