Калумид инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: бікалутамід;

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки білого або майже білого кольору, вкриті оболонкою з вигравіруваним знаком “L” на одному боці та - “RG” на іншому;

склад: одна таблетка містить 50 мг бікалутаміду;

допоміжні речовини: ядро таблетки: кремнезем колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон, натрію карбоксиметилкрохмаль, типу А, лактози моногідрат;

плівкова оболонка: опадрай II. 33G28707 білий, гліцерину тріацетат, макрогол 3000, лактози моногідрат, титану діоксид, гіпромелоза.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антиандрогенні засоби. Код АТС L02В B03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Бікалутамід є антиандрогенним нестероїдним засобом, що позбавлений іншого впливу на ендокринну систему. Після вступу в зв’язок з андрогенними рецепторами, не спричинюючи експресії генів, блокує андрогенний ефект, приводячи до регресії пухлини простати. Є рацемним з’єднанням, антиандрогенний ефект має винятково R(-) енантіомер.

Фармакокінетика.

При прийомі внутрішньо добре всмоктується. Прийом їжі не впливає на біозасвоєння.

S(+) і R(-) енантіомери відносно швидко виводяться з організму, час напіввиведення R() енантіомеру - близько 1 тижня. При прийомі добових доз, що дорівнюють 50 мг, R(-) енантіомер бікалутаміду кумулюєтся в плазмі через притаманний йому тривалий період напіввиведення і досягає 10-кратної концентрації, при цьому його концентрація в стадії насичення становить 9 мкг/мл. У стадії насичення 99% енантіомерів, які виявляються в плазмі, становить активний R(-) енантіомер.

Вік, наявність ниркової недостатності та ураження печінки легкої та середньої форми тяжкості не впливають на фармакокінетику R(-) енантіомеру. При тяжких формах захворювання печінки цей енантіомер виводиться з організму повільніше.

Майже весь бікалутамід (96%) зв’язується з білками крові і піддається в організмі окисленню і глюкуронуванню. Його метаболіти в рівних співвідношеннях виводяться із сечею і жовчю.

Показання для застосування. Лікування карциноми передміхурової залози в стадії метастазів (D2) у комбінації з аналогом релізинг-фактора лютеїнізуючого гормону (РФЛГ) або хірургічним каструванням.

Спосіб застосування та дози. Для дорослих чоловіків (у т.ч. і хворих літнього віку): звичайна добова доза - 1 таблетка, вкрита оболонкою (50 мг), один раз на добу. Лікування починають одночасно з прийомом аналога РФЛГ або хірургічним каструванням.

При нирковій недостатності немає необхідності коректувати дозу.

При ураженні печінки немає необхідності коректувати дозу. При ураженні печінки середньої і тяжкої форми тяжкості можлива кумуляція препарату в організмі.

Побічна дія. Препарат звичайно добре переносится хворими, лише в поодиноких випадках потрібно припинити лікування через побічні реакції. Внаслідок фармакологічної дії препарату можлива поява “приливів” крові до обличчя, шкірного свербежу, підвищеної чутливості грудних залоз, гінекомастії, інтенсивність яких зменшується після кастрації.

Прийом препарату може супроводжуватися проносом, нудотою, блюванням, відчуттям слабкості та сухістю шкіри.

Порушення функції печінки (підвищення рівня трансаміназ, холестаз, жовтяниця) лише в деяких випадках має тяжку форму, часто після припинення лікування або у ході лікування воно або набирає менш вираженої форми, або функція печінки нормалізується. Печінкова недостатність у хворих, що приймають бікалутамід, розвивалася дуже рідко, і її зв’язок з лікуванням не встановлений. Іноді виникали серцево-судинні порушення (стенокардія, аритмія і неспецифічні зміни ЕКГ) і тромбоцитопенія.

У клінічних випробуваннях комбінованого застосування бікалутаміду з аналогом РФЛГ у ?1% випадків спостерігали такі побічні дії, однак їх зв’язок з лікуванням не доведений, оскільки більшість симптомів може бути пояснена літнім віком хворих:

ССС: серцева недостатність;

ЖКТ: анорексія, сухість у роті, диспепсія, запор, підвищене газоутворення;

ЦНС: запаморочення, безсоння, підвищена сонливість, зниження лібідо;

дихальна система: диспное;

сечостатева система: імпотенція, ніктурія;

система кровотворення: анемія;

шкірні покриви: висипка, підвищене потовиділення, гірсутизм;

ендокринна система: цукровий діабет, гіперглікемія, збільшення або зменшення маси тіла;

інші: біль у животі, грудях, малому тазі, головний біль, набряки, пропасниця.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату. Дитячий вік. Жіноча стать. Одночасне лікування терфенадином, астемізолом або цисапридом.

Передозування. Даних щодо передозування препарату у людини немає. Специфічного антидоту немає, лікування - симптоматичне, за необхідності - моніторинг життєво важливих функцій організму.

Проведення діалізу, ймовірно, неефективно внаслідок високого ступеня спорідненості бікалутаміду з білками плазми та інтенсивного метаболізму.

Особливості застосування. Метаболізм бікалутаміду здійснюється головним чином у печінці. При тяжкому ураженні печінки елімінація препарату значною мірою сповільнюється і приводить до його кумуляції. Призначення препарату пацієнтам із захворюванням печінки середнього і тяжкого ступеня тяжкості вимагає підвищеної обережності.

Лікування може супроводжуватися порушенням функції печінки, тому слід регулярно контролювати функцію печінки.

У випадках, якщо відмічається тяжке порушення функції печінки, слід припинити лікування бікалутамідом.

 Вагітність і період лактації

Препарат не призначається особам жіночої статі.

Дія препарату на здатність керувати автомобілем і механізмами, робота на яких пов’язана з підвищеним ризиком травматизму.

Даних про негативний вплив бікалутаміду на здатність керувати автомобілем і небезпечними механізмами немає. Разом з тим, іноді препарат може спричинювати запаморочення та сонливість. При виникненні таких побічних ефектів слід припинити роботи, пов’язані з підвищеним ризиком травматизму.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Даних, що підтверджують будь-яку фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію між бікалутамідом і РФЛН, немає.

Бікалутамід блокує ензими системи СУР450. Особливої уваги вимагає призначення бікалутаміду з лікарськими речовинами, у метаболізмі яких бере участь СУР3А4. У меншому ступені бікалутамід блокує СУР 2С9, 2С19 і 2D6.

Незважаючи на те, що клінічні випробування з використанням антипірину для визначення активності СYP450 не підтвердили наявності інтеракцій між бікалутамідом і мідазоламом, середня експозиції мідазоламу (AUC) зросла на 80% після 28-денного застосування його в комбінації з бікалутамідом. У разі прийому препаратів з низьким терапевтичним індексом подібне збільшення AUC може мати клінічні наслідки, тому одночасне застосування бікалутаміду з циклоспорином і блокаторами кальцієвих канальців вимагає підвищеної обережності. У таких випадках може знадобитися зниження доз останніх, особливо при збільшенні частоти побічних дій. При одночасному застосуванні циклоспорину на початку лікування і при завершенні його рекомендується проводити вимір концентрації препарату в плазмі і моніторинг побічних клінічних реакцій.

При одночасному лікуванні препаратами, що блокують мікросомальне окислювання, наприклад циметидином, кетоконазолом, слід виявляти обережність через можливе підвищення концентрації бікалутаміду.

 У випробуваннях in vitro бікалутамід витісняє антикоагулянти кумаринового типу зі зв’язків з білками плазми. Слід регулярно контролювати протромбіновий час у хворих, які приймають антикоагулянти кумаринового типу одночасно з бікалутамідом.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15-30 ⁰С.

Термін придатності – 2 роки.