Дитилин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: Suxamethonium;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина;

склад: 1 мл розчину містить суксаметонію (дитиліну) 20 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота аскорбінова, розчин кислоти хлористоводневої, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Міорелаксанти з периферичним механізмом дії. Код АТС М03А В01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Деполяризуючий міорелаксант короткої дії. Викликає блокаду нервово-м’язового збудження та розслаблення скелетних м’язів. Швидко гідролізується сироватковою холінестеразою. Після введення препарату міорелаксація настає в такій послідовності: м’язи пальців рук, очей, ніг, шиї, спини, потім міжреберні м’язи та діафрагма. Справляє швидку та нетривалу дію, не кумулюється в організмі. Короткий латентний період і подальше повне відновлення тонусу м’язів дає змогу створити підконтрольну релаксацію скелетних м’язів. Під дією псевдохолінестерази суксаметоній розкладається з утворенням холіну та бурштинової кислоти. Дія дитиліну розвивається безпосередньо після введення, приблизно через 2-3 хв після ін’єкції розслаблення скелетних м’язів досягає максимуму та зберігається близько 3 хв. Приблизно через 5 хв після ін’єкції міорелаксація припиняється. Десятикратна доза (200 мг) викликає повний параліч з виключенням дихальних м’язів, що триває 8 хв без побічних ефектів та наслідків. Дитилін дає змогу підтримувати підконтрольну мієлорелаксацію при хурургічних втручаннях, особливо при застосуванні у вигляді внутрішньовенних інфузій. Повне відновлення нервово-м’язової провідності спостерігається в найкоротший час після припинення його введення. Після внутрішньовенного введення в дозі 1,5-2,0 мг/кг настає порушення проведення нервово-м’язового збудження та повне розслаблення скелетних м’язів з попередньою фібриляцією.

Показання для застосування. Дитилін застосовують як міорелаксант короткої дії в умовах наркозу та штучної вентиляції легенів для інтубації трахеї, для підтримання міоплегії при оперативних втручаннях, для виконання бронхоскопії та інших ендоскопічних процедур, для репозиції кісткових уламків та вправлення вивихів. Крім того, Дитилін застосовують для усунення судом при правці, отруєнні стрихніном, для профілактики спонтанних травм при електроімпульсній терапії, при короткочасних хірургічних втручаннях, які потребують міорелаксації.

Спосіб застосування та дози. Введення Дитиліну допускається лише за наявності всіх умов для проведення штучного дихання або після переведення хворого на кероване дихання.

Дитилін вводять внутрішньовенно. Дози добирають залежно від необхідного ступеня паралічу, маси тіла та від індивідуальної чутливості хворого до препарату. Для інтубації та повного розслаблення скелетних і дихальних м’язів під час проведення операції Дитилін вводять в дозі 1,5-2 мг/кг. Для одержання тривалого розслаблення мускулатури протягом усієї операції Дитилін можна вводити фракційно кожні 5-7 хв. по 0,5-1 мг/кг ( 20-60 мг). Треба мати на увазі, що повторна доза Дитиліну, особливо при тривалих хірургічних втручаннях (понад 3 год.), діє більш тривало.

Введення Дитиліну можна поєднувати з введенням антидеполяризуючих релаксантів, які вводять на фоні Дитиліну після попередньої інтубації трахеї.

Побічна дія. Можливі порушення збудливості та провідності міокарда, іноді – артеріальна гіпертензія, брадикардія, асистолія, міалгії (особливо в м’язах грудної клітки та живота), підвищення внутрішньоочного тиску, порушення функції печінки, гіперглікемія, анафілактичний шок, колапс, при передозуванні - короткочасна зупинка дихання.

Протипоказання. Застосування Дитиліну протипоказано немовлятам, дорослим при глаукомі, печінковій недостатності, проникаючих травмах очей, при вираженій анемії, тотальних опіках та ранах, дефіциті псевдохолінестерази, при одночасному введенні препаратів крові, підвищеній чутливості до суксаметонію.

Передозування. Якщо Дитилін вводиться багаторазово і через 25-30 хв після останньої ін’єкції у хворого не відновлюється м’язовий тонус, дихання залишається поверхневим і при цьому відсутні перелічені вище явища, які могли бути причиною подовження дії Дитиліну, можна думати про перехід деполяризуючого блока в антидеполяризуючий. Для зняття цього блока слід застосовувати прозерин за звичайною методикою: у вену вводять попередньо атропін у дозі 0,5-0,7 мг (0,5-0,7 мл 0,1 % розчину), чекають прискорення пульсу і через 1-2 хв вводять внутрішньовенно прозерин у дозі 1,5 мг (3 мл 0,05 % розчину). Якщо ефект недостатній, ту саму дозу прозерину вводять повторно (при брадикардії додатково вводять атропіну сульфат).

Особливості застосування. З обережністю препарат слід застосовувати при тяжких захворюваннях печінки, анемії, кахексії, захворюваннях, що перебігають із зміною активності холінестерази, в період вагітності (суксаметоній перетинає плацентарний бар’єр). Повільне введення Дитиліну, а також премедикація внутрішньовенним введенням атропіну в дозі 1-1,5 мг значною мірою запобігає розвитку брадикардії. При багаторазовому введенні Дитиліну іноді може розвинутися надто тривала релаксація м’язів і тривале апное. В окремих випадках спостерігається надмірна реакція з подовженим пригніченням дихання. Це зумовлено генетичними порушеннями утворення холінестерази. Якщо функція зовнішнього дихання не відновлюється через 20-25 хв, вводять прозерин та інші антихолінестеразні засоби: спочатку вводять атропін (0,5-0,7 мл 0,1 % розчину), на фоні тахікардії через 1-2 хв внутрішньовенно вводять 1,5 мг прозерину (3 мл 0,05 % розчину). Якщо ефект недостатній - прозерин у тій же дозі вводять ще раз. Через 10-12 год після застосування Дитиліну може виникнути м’язовий біль. Попереднє введення за 1 хв до Дитиліну 3-4 мг d-тубокурарину або 10-15 мг диплацину запобігає фібрилярним посмикуванням м’язів і появі м’язового болю.

Препарат застосовують в умовах спеціалізованого стаціонару при наявності апаратури для ШВЛ.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Дитилін у лужному середовищі (наприклад при змішуванні з барбітуратами в одному шприці) гідролізується.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі не вище 5 ºС ( заморожування не допускається).

Термін придатності – 1,5 року.