КАПД 2 инструкция, аналоги и состав
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний стерильний апірогенний розчин практично без запаху, з теоретичною осмолярністю 358 мОсм/л;
склад:
1 літр містить
натрію хлориду 5,786 г,
натрію лактату 50 % розчин 7,85 г,
(= натрію лактату 3,925 г)
кальцію хлориду 2 Н2О 0,2573 г,
магнію хлориду 6 Н2О 0,1017 г,
глюкози (у вигляді 15,0 г,
глюкози моногідрату)
Na+ 134,0 ммоль,
Са++ 1,75 ммоль,
Мg++ 0,5 ммоль,
Сl– 103,5 ммоль,
лактату 35,0 ммоль;
допоміжні речовини: кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для перитонеального діалізу.
Фармакотерапевтична група. Розчини для перитонеального діалізу. Код АТС В05D.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. При перитонеальному діалізі очеревина є дифузійною мембраною, через яку речовини і вода можуть піддаватися ультрафільтрації з крові. Розчин для перитонеального діалізу КАПД 2 забезпечує поверхневу елімінацію речовин, що звичайно виводяться із сечею, та гомеостаз водного і електролітного балансу. Розчину для перитонеального діалізу КАПД 2 відрізняється від розчинів для перитонеального діалізу КАПД 3 та КАПД 4 концентрацією глюкози.
Натрій. Концентрація натрію в КАПД 2 дорівнює 134 ммол/л та розроблена для пацієнтів з адаптованим (низьким) споживанням натрію. Всі пацієнти з нирковою недостатністю тренуються на низьке споживання натрію з їжею, що містить приблизно 150 ммоль Na+ на добу. При дозуванні 4 х 2 літри розчину КАПД 2 видалення натрію досягає приблизно 150 ммоль.
Хлорид. Концентрація хлоридних іонів балансує на рівні плазми. Видалення хлориду відбувається за рахунок конвекції.
Кальцій. Концентрація кальцію в розчині для перитонеального діалізу КАПД 2 повинна бути достатньо високою для підтримування позитивного балансу. Концентрація 1,75 ммоль/л була рекомендована та показала ефективність протягом багатьох років клінічного досвіду. Пацієнти, що отримують замісну ниркову терапію, звичайно страждають від порушення кісткового метаболізму, що зумовлено гіперпаратиреоїдизмом. Для досягнення фізіологічного рівня кальцію має значення рівень фосфатів у плазмі, вітамін D, часткове переміщення фосфатів з їжі. Постійна підтримка кальцію на необхідному рівні забезпечує нормальну мінералізацію кісток.
Магній. У КАПД 2 представлена концентрація магнію 0,5 ммоль/л. Враховуючи підвищення рівня магнію в плазмі, магній може впливати на кістковий метаболізм унаслідок супресії секреції паратиреоїдного гормону.
Лактат. Лактат є буферною речовиною для корекції ацидозу у хворих з уремією. Це метаболічний попередник бікарбонату. За допомогою концентрації лактату 35 ммоль/л в розчині для перитонеального діалізу концентрація бікарбонату плазми підтримується на рівні 25 ммоль/л.
Глюкоза. Розчин для перитонеального діалізу містить глюкозу як осмотичний агент. Концентрація в 1,5% глюкози видаляє приблизно 200 мл води на інстиляцію з 30 г глюкози в 2 л розчину для перитонеального діалізу. Якщо необхідно видалити більшу кількість рідини, використовується розчин з більш високою концентрацією глюкози і, як наслідок цього, з більшою осмолярністю (наприклад КАПД 3 з 4,25% глюкози, КАПД 4 з 2,3% глюкози). Глюкоза абсорбується швидше на ранній стадії нової інстиляції, коли відбувається основна частина ультрафільтрації. Осмотична рівновага досягається скоріше, ніж рівновага глюкози. Незважаючи на збільшення концентрації глюкози в плазмі, гіперглікемія не доведена.
Абсорбція глюкози протягом діалізу забезпечує значне збільшення калорій у пацієнта. Кількість абсорбованої глюкози може досягати 12-34% від загального енергетичного харчування. Незважаючи на постійну перитонеальну абсорбцію глюкози, деякі пацієнти стали інсулін залежними de novo. Хворі на діабет, яким нормалізують рівень глюкози крові шляхом прямих ін’єкцій інсуліну в діалізат, не потребують підшкірних ін’єкцій інсуліну.
Фармакокінетика. Фармакокінетичне вивчення не проводилось, оскільки склад розчину для перитонеального діалізу КАПД 2 дуже подібний до складу плазми.
Показання для застосування.
Кінцева стадія хронічної ниркової недостатності та гостра ниркова недостатність.
Спосіб застосування та дози.
Звичайно вливають від 1 500 мл до 2 500 мл розчину на сеанс лікування 4 рази на добу. Якщо в момент початку процедури пацієнт страждає від напруження брюшної стінки, дозу треба зменшити. Для дітей слід використовувати дозу між 30 і 40 мл на кілограм маси тіла на процедуру. Пацієнтам з масою тіла, що вища за середню, і/або стійким до великих об’ємів наповнення можна вводити 2 500 мл або 3 000 мл на один сеанс.
Після нагрівання до температури тіла розчин вводиться інтраперитонеально через вживлений перитонеальний катетер. Час введення – від 5 до 20 хвилин. Розчин залишається в очеревинній порожнині 4-8 годин, а потім зливається. Розчин для перитонеального діалізу КАПД 2 використовується як для короткої так і довготривалої терапії.
Побічна дія. Залежно від об’єму вливання та досягнутої ультрафільтрації може виникати відчуття роздутості в животі та абдомінальний біль; біль плечового пояса, диспное внаслідок підняття діафрагми, діарея, запор; постійна втрата протеїну (близько 15 г на добу), гіпокаліємія. Концентрація глюкози в розчині може призвести до підвищення рівня глюкози в крові.
Протипоказання. Гіпокаліємія.
Використання розчину для перитонеального діалізу КАПД 2 у нижченаведених клінічних ситуаціях може бути дозволено тільки після детального розгляду вітального ризику:
локалізований перитоніт;
перфорація очеревини;
вагітність;
внутрішньоперитонеальна пухлина;
свіжа абдомінальна рана;
недавня абдомінальна операція;
грижа;
легеневі захворювання, особливо пневмонія;
кахексія;
надмірна гіперліпідемія;
великий спайковий процес;
запальні кишкові захворювання.
Передозування. Якщо спостерігається утруднення дихання внаслідок підняття діафрагми, розчин необхідно терміново злити з перитонеальної порожнини.
Особливості застосування. Розчин для перитонеального діалізу КАПД 2 використовується у відповідності з необхідним осмотичним тиском і концентрацією калію як ізольовано, так і в комбінації з іншим розчином для перитонеального діалізу, що має більший або менший осмотичний тиск. Для контролю ефективності лікування вміст креатиніну та сечовини у плазмі необхідно перевіряти з постійними інтервалами. Електроліти натрій, калій, магній, кальцій, фосфор, а також кислотно-лужну рівновагу і протеїн плазми необхідно регулярно контролювати. Рівень цукру в крові слід перевіяти через регулярні інтервали часу. При діабеті добова доза інсуліну коригується залежно від рівня глюкози в крові. Рекомендовано щоденно перевіряти масу тіла і баланс введеної та виведеної рідини.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Несумісність цього розчину з іншими препаратами не відома.
Умови та термін зберігання. Зберігати в місцях, недоступних для дітей, при кімнатній температурі (до 25°С). Не заморожувати.
Термін придатності – 2 роки.