Глюкоза-Дарниця инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: dextrose; монгідрат D-(+)-глюкопіраноза;

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або трохи жовтувата рідина;

склад: 1 мл розчину містить 0,4 г глюкози моногідрату у перерахуванні на безводну речовину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Кровозамінні і перфузійні розчини. Вуглеводи.

Код АТС В05В A03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Засіб вуглеводного живлення. Глюкоза забезпечує субстратне поповнення енерговитрат, активує обмінні процеси в організмі. 40 % розчин глюкози як гіпертонічний розчин підвищує осмотичний тиск крові, внаслідок чого посилюється рух рідини з тканин у кров; покращує антитоксичну функцію печінки, підвищує скоротливість міокарду, збільшує діурез.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення глюкоза надходить в органи і тканини, де фосфорилюється, перетворюючись на глюкозо-6-фосфат, що активно включається в різні ланки обміну речовин організму. Запаси глюкози відкладаються у клітинах тканин у вигляді глікогену.

Показання для застосування. Секреторна анурія (преренальна форма), асфіксія новонародженого та травматична асфіксія; бронхіоліт, галактоземія, гіпоксія плода; глаукома (гострий напад); делірий алкогольний та інфекційний, кататонія фебрильна; коматозний стан; крововилив у передню камеру ока; круп; набряк гортані; набряк мозку; отруєння анестезином, антабусом, миш’яком та його сполуками, закисом вуглецю, синільною кислотою, тетраетилсвинцем, чотирихлористим вуглецем, етиловим (і метиловим) спиртом; гіпоглікемія; асфіксія внаслідок повішення; передеклампсія; спазм судин сітківки; токсико-алергічні реакції; токсичний набряк легенів; укус змії; черепно-мозкова травма; енцефаліт.

Спосіб застосування та дози. Внутрішньовенно, дуже повільно, по 20-40-50 мл на введення. За необхідності вводять краплинно, зі швидкістю до 30 крапель за хвилину, до 300 мл на добу.

Максимальна добова доза для дорослих – 300 мл.

Для дітей препарат дозують залежно від вікової здатності утилізувати глюкозу. Так, у немовлят глюкоза утилізується зі швидкістю 6-7 мг/кг/хв. У дітей старшого віку – зі швидкістю 11-12 мг/кг/хв. Загальна кількість введеної дитині глюкози не повинна перевищувати 6 г/кг/добу у перерахуванні на суху речовину.

Побічна дія. Гіперглікемія, пропасниця, гіперволемія, можливий розвиток іонного (електролітного) дисбалансу. У місці введення можливий розвиток тромбофлебіту.

Протипоказання. Гіперглікемія, цукровий діабет, гіпергідратація, післяопераційні порушення утилізації глюкози; гіперосмолярна кома, гіперлактацидемія.

Передозування. Гіперглікемія, глюкозурія, підвищення осмотичного тиску крові аж до розвитку гіперглікемічної гіперосмолярної коми, гіпергідратація і порушення електролітної рівноваги.

Лікування: припинення прийому препарату, за необхідності призначення інсуліну з розрахунку 1 ОД на кожні 0,45-0,9 ммоль/л глюкози крові до досягнення рівня 4,5 ммоль/л. Рівень глюкози крові необхідно знижувати поступово. Одночасно з призначенням інсуліну проводять інфузію збалансованих сольових розчинів.

Особливості застосування. Необхідно проводити контроль рівня цукру та електролітів у крові.

З обережністю застосовують при тяжкій серцевій недостатності, набряку легенів, олігурії, анурії, гіпонатріємії; при гострому порушенні мозкового кровообігу, тому що він може збільшувати ушкодження структур мозку і погіршувати стан захворювання, крім випадків корекції гіпоглікемії.

При гіпокаліємії введення препарату необхідно поєднувати одночасно з корекцією дефіциту калію через небезпеку посилення гіпокаліємії; при гіпотонічній дегідратації – одночасно з введенням гіпертонічних сольових розчинів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не слід вводити в одному шприці з гексаметилентетраміном, тому що глюкоза є сильним окислювачем. Не рекомендується змішувати в одному шприці з лужними розчинами: із загальними анестетиками і снодійними, тому що знижується їх активність, розчинами алкалоїдів; інактивує стрептоміцин, знижує ефективність ністатину.

Для поліпшення засвоєння глюкози при нормоглікемічних станах введення препарату бажано поєднувати із застосуванням інсуліну короткої дії із розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози (підшкірно).

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності – 3 роки.