Ланзап инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: ланзопразол;

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули майже білого кольору с написом LANZAP на корпусі та кришці. Вміст капсул - сферичні пелети білого або майже білого кольору;

склад: кожна капсула містить ланзопразолу 30 мг,

допоміжні речовини: манітол, магнію карбонат освітлений, лактоза, кальцію кармелоза, цукроза, повідон, натрію метилгидроксибензоат, натрію пропілгідроксибензоат, гіпромелози фталат, цетиловий спирт, титану діоксид.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичной виразки та гастроезофагального рефлюксу. Код АТС А02В С03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Ланзопразол належить до противиразкових, протисекреторних засобів, які пригнічують базальну та стимульовану секрецію в обкладкових клітинах шлунка, внаслідок специфічної дії на фермент Н+-К+- АТФ-ази (протонний насос) шлунка. Гальмування соляної кислоти при прийомі Ланзапу дозазалежнє, при дозі 30 мг він гальмує утворення соляної кислоти приблизно на 80 – 97 %. Ланзопразол також гальмує утворення пепсину та виявляє захисну дію, підвищує оксигенацію слизової оболонки і секрецію бікарбонатів. Ланзопразол має антихелікобактерну активність in vitro у 4 рази більшу за омепразол.

Фармакокінетика. Ланзопразол є лабільною кислотою і тому міститься у гранулах, які мають кишковорозчинне покриття. Максимальний рівень концентрації у плазмі від  0,75 до 1,15 мг/л досягається протягом 1,5 – 2,2 годин. Ланзопразол виводиться із організму із жовчю і сечею. Період напіввиведення препарату становить 1,3 – 1,7 год. Виведення препарату уповільнюється у хворих з нирковою недостатністю та у хворих похилого віку. У хворих з нирковою недостатністю абсорбція Ланзопразолу практично не змінюється. Хоча їжа знижує абсорбцію і біодоступність препарату, його гальмуючий вплив на шлункову секрецію залишається однаковим до і після прийому їжи. Зв’язок препарату з білками плазми становить  97,7 – 99,4%.

Показання для застосування. Лікування загострень пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивно-виразковий езофагіт, пептична виразка, яка розвинулась на фоні прийому нестероїдних протизапальних засобів, стресові виразки, синдром Золлінгера-Еллісона, системний мастоцитоз, ерадікація Helicobacter pylori в слизовій оболонці шлунка у інфікованих пацієнтів, протирецидивне лікування хворих на дуоденальну та шлункову виразки, схильних до частих загострень та розвитку ускладнень, протирецидивне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Спосіб застосування та дози. Капсули Ланзапу приймають всередину цілими,  не розламуючи та не розжовуючи. Прийом їжі не впливає на ефективність препарату.

Пептичні виразки дванадцятипалої кишки та стресові виразки –  30 мг (1 капсула), 1 раз вранці, протягом 3 – 4 тижнів.

Пептичні виразки шлунка та ерозивно-виразковий езофагіт –  30 мг на добу протягом 4 – 8 тижнів.

У тяжких випадках дозу препарату підвищують до 60 мг на добу.

Синдром Золлінгера-Еллісона – дози препарату призначаються індивідуально до досягнення рівня базальної кислотної продукції менше 10 ммоль/годину.

Лікування інфекції Helicobacter pylori: однотижнева потрійна терапія –

Ланзап 30 мг, 2 рази на добу разом із метронідазолом 500 мг, 2 рази на добу (або тинідазолом 500 мг, 2 рази на добу) та кларитроміцином 250 мг, 2 рази на добу або амоксициліном 1000 мг, 2 рази на добу;

Ланзап 30 мг, 2 рази на добу разом із кларитроміцином 500 мг, 2 рази на добу та амоксициліном 1000 мг, 2 рази на добу.

Однотижнева “квадро"-терапія, яка дає змогу добитися ерадикації Helicobacter pylori: Ланзап по 30 мг, 2 рази на добу разом із препаратами вісмуту (колоїдний субстрат вісмуту, або галат вісмуту, або субсаліцилат вісмуту) 120 мг, 4 рази на добу (доза в перерахунку на окис вісмуту) разом з тетрацикліном 500 мг, 4 рази на добу та метранідазолом 400 мг, 3 рази на добу або тинідазолом 500 мг, 2 рази на день.

Побічна дія. Більшість хворих добре переносять препарат. При тривалому застосуванні можуть виникнути:

З боку органів травлення: діарея, біль у животі, рідко - запори.

З боку нервової системи: головний біль, рідко – запаморочення, сонливість.

Шкірні реакції: шкірний висип, кропив’янка, мультиформна еритема.

Протипоказання. Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до компонентів препарату, вагітності та годуванні груддю. Препарат не рекомендується приймати дітям до 12 років.

Передозування. Дані про симптоми передозування відсутні.

Особливості застосування. Перед початком та після завершення терапії Ланзапом необхідно зробити ендоскопічне дослідження для виключення випадків не діагностованого злоякісного процесу, оскільки лікування Ланзапом може замаскувати симптоми та відстрочити правильну діагностику.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Оскільки метаболізм Ланзапу здійснюється в печінці через систему цитохрома Р450, слід з обережністю призначати його разом з діазепамом, фенітоїном, варфарином, пропранололом, преднізолоном, теофіліном (при цьому Ланзап може зменшувати їх елімінацію, що потребує зниження доз цих препаратів). Антациди, які містять гідроокиси алюмінію і магнію, слід застосовувати не раніше, ніж через 2 години після прийому Ланзапу.

Умови та термін зберігання. Препарат зберігають у сухому, темному, недоступному для дітей місці при температурі до 25ºС.

Термін придатності - 2 роки.