Доксициклин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Doxycyclinе; моногідрохлорид (4S,4aR,5S,5aR,6R,12aS)-4-диметиламін-3,5,10,12,12а-пентагідрокси-6-метил-1,11-діокси-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідронафтацен-2-карбоксіамідbу у суміші з етанолом (2:1), напівгідрат С₂₂Н₂₄N₂О₈ x HCl x ¹/₂ C₂Н₅ОН x ¹/₂ Н₂О;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від жовтого до бурштинового кольору;

склад: 1 мл розчину містить 20 мг доксицикліну (у вигляді доксицикліну гідрохлориду);

 допоміжні речовини: полівідон К17, магнію хлорид 6 – водний, етаноламін, натрію піросульфіт, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Тетрацикліни. Код АТС J 01 AA 02 .

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Доксициклін є антибіотиком групи тетрациклінів. Має широкий спектр дії відносно грамнегативних та грампозитивнихи бактерій, а також найпростіших.

Бактеріостатичний механізм дії препарату полягає у гальмуванні синтезу білка на рибосомальному рівні.

Антибактеріальна активність.

Доксициклін in vitro має антибактеріальну дію віднисно:

- грамнегативних бактерій

Neisseria gonorrhoeae, Campylobacter granulomatis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Pasteurella pestis, Pasteurella tularensis, Vibrio cholerae, Bartonella bacilliformis, Brucella spp.; мінливу чутливість мають Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter aerogenez, Shigella spp., Mima spp., Herellea spp., Bacteroides spp.;

грампозитивних бактерій

Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus faecalis, Streptococcus faecium, Staphylococcus aureus, a-гемолітичні стрептококи групи viridans;

інші мікроорганізми

Rickettsia, Chlamydia psittaci, Chlamydia trahomatis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Borrelia recurrentis, Treponema pallidum, Treponema pertenue, Clostridium spp., Fusobacterium fusiforma, Actinomyces spp., Bacillus anthracis, Propionibacterium acnes, Entamoeba spp., Balantidium coli, Plasmodium falciparum.

Стійкість до доксицикліну спостерігається серед багатьох штамів, особливо серед грампозитивних бактерій. Це явище характеризується неоднорідністю, оскільки часто спостерігається великий діапазон у стійкості бактерії у різних регіонах світу. Механізм стійкості до доксицикліну пов’язаний зі зниженням здатності препарату проникати всередину бактеріальної клітини.

Штами Streptococcus pneumoniae, стійкі до доксицикліну, проявляють також стійкість до інших тетрациклінів, а також часто до пеніцилінів та макролідів (перехресна стійкість). Спостерігається синергізм дії між доксицикліном та макролідами.

Фармакокінетика. Після введення препарату у дозі 100 мг або 200 мг шляхом внутрішньовенного вливання у концентрації 0,4 мкг/мл протягом відповідно 1 або 2 годин максимальна концентрація доксицикліну становить 2,5 мкг/мл або 3,6 мкг/мл.

Приблизно 50% доксицикліну метаболізується у печінці. З білками сироватки зв’язується на 80 - 90%.

Біологічний період напівжиття препарату становить від 18 до 22 годин та подовжується приблизно до 25 годин у хворих на печінкову недостатність. Завдяки тривалому періоду напівжиття препарат можливо вводити раз на добу.

Доксициклін добре розчиняється у жирах. Легко проникає у біологічні рідини та тканини організму. Препарат досягає високих концентрацій у водянистій волозі ока, у предміхуровій залозі, яєчниках, матці, сечовому міхурі, жовчі, печінці, м’язах, тканинах зубів та кістках, у бронхіальному дереві, легенях, лімфатичних вузлах, навколоносових пазухах, піднебінних мигдаликахиПроходить через плаценту. Проникає у материнське молоко.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок приблизно 40% препарату виводиться у незмінному стані з сечею, інша частина препарату видаляється з калом, переважно у виді метаболітів.

Доксициклін не піддається значному кумулюванню у пацієнтів з нирковою недостатністю. Біологічний період напівжиття та величина AUC доксицикліну не змінюються. У пацієнтів з нирковою недостатністю непотрібно змінювати дозування.

У пацієнтів з нирковою недостатністю підвищується концентрація доксицикліну у жовчі, у результаті чого підвищується виділення цього антибіотика з калом.

Гемодіаліз не впливає на зміну біологічного періоду напівжиття препарату у сироватці.

Показання для застосування.

Доксициклін застосовують у наступних випадках:

- інфекції дихальних шляхів – бронхіти, запалення легенів, спричинені нетиповими мікроорганізмами: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae. При інфекціях дихальних шляхів етіології Haemophilus influenzae, Klebsiella spp., Streptococcus pneumoniae, доксициклін застосовується як альтернативний препарат у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну.

інфекції сечових шляхів – неспецифічні уретрити, запалення сечового міхура, запальні процеси у ділянці малого таза, спричинені переважно Chlamydia trahomatis, Ureaplasma urealyticum;

- інфекції жовчних шляхів, спричинені Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Bacteroides spp.;

- інфекції травного тракту, спричинені, зокрема, штамами Escherichia coli, Entamoeba histolityca, Shigella spp., Vibrio cholerae, Clostridium spp.;

- тяжкі інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами (Clostridium spp., Propionibacterium acnes, Staphylococcus aureus).

Увага! Перед тим, як розпочати лікування доксицикліном, необхідно провести дослідження на чутливість до нього виділеного збудника. Лікування може бути розпочато до одержання результатів чутливості мікроорганізму.

Спосіб застосування та дози.

Препарат вводиться виключно внутрішньовенно.

Дорослі

У перший день лікування вводять 200 мг доксицикліну (2 флакони) одномоментно чи у 2 введення – 100 мг кожні 12 годин, а потім переходять до підтримуючої дози – 100 мг/добу. При тяжких інфекціях протягом всього періоду лікування вводять 200 мг/добу.

Діти віком від 8 років

Дітям з масою тіла до 50 кг у перший день лікування призначають 4 мг/кг маси тіла/добу у 2 введення, а потім 2 мг/кг маси тіла/добу одномоментно чи у два введення.

Дітям з вагою тіла більше 50 кг доксициклін призначають як дорослим.

Доксициклін можливо призначати внутрішньовенно тільки у випадках, коли застосування препарату внутрішньо не ефективне.

Після покращання стану здоров’я пацієнта лікування рекомендується продовжувати препаратом у формі для прийому внутрішньо.

Доксициклін необхідно вводити ще протягом 24 - 48 годин після зникнення симптомів.

При інфекціях, викликаних b-гемолітичним стрептококом, препарат необхідно застосовувати як мінімум 10 днів.

Доксициклін вводять повільно виключно у виді внутрішньовенного вливання. Тривалість вливання повинна становити від 1 до 4 годин (не повинна бути менше 1 години та не перевищувати 12 годин).

Спосіб приготування розчину для інфузій

- Основний розчин - вміст флакона розвести водою для ін’єкцій до 10 мл.

- Розчин для внутрішньовенного вливання - 10 мл основного розчину розвести у 100 - 1000 мл 0,9% розчину натрію хлоріду чи 5% розчині глюкози.

- Отриманий розчин, що містить від 1 мг до 0,1 мг доксицикліну у 1 мл, слід приготувати безпосередньо перед застосуванням.

Розчин необхідно захищати від світла.

Не слід зберігати розведений розчин доксицикліну.

Побічна дія.

- Симптоми з боку травного тракту - втрата апетиту, нудота, блювання, пронос, глосит, утруднення ковтання, ентероколіт, запальні зміни у ділянці відхідникового отвору;

- гепатотоксичність - спостерігається рідко;

- шкірні симптоми - папульозно-плямиста висипка, рідко - десквамозний епідерміт, фотосенсибілізація;

- алергічні реакції у виді висипки, дерматитів, кропив’янка, рідко - еозинофілія, анафілаксія, ангіоневротичний набряк, системний червоний вовчак, перикардит;

- підвищення внутрішньочерепного тиску;

- збільшення концентрації небілкового азоту у сироватці крові;

-гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія спостерігаються рідко;

- біль, подразнення, печія у місці введення, рідко - тромбофлебіт.

У випадку появи значних небажаних симптомів застосування препарату необхідно негайно припинити.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до доксицикліну чи інших тетрациклінів або до будь-якої речовини , що входить до складу препарату;

- дитячий вік до 8 років.

Не можна застосовувати вагітним жінкам, особливо у другій половині вагітності, а також у період годування груддю.

Передозування.

Симптоми передозування доксицикліну - гарячка, почервоніння обличчя, запаморочення, іноді може розвинутися колапс. У випадку появи вищезазначених симптомів препарат необхідно відразу ж відмінити. Слід проводити моніторинг основних життєвих функцій (пульс, дихання) та у випадку необхідності застосувати симптоматичне лікування.

Застосування гемодіалізу для виведення препарату із крові не є ефективним.

Особливості застосування.

Під час лікування доксицикліном може наступити надмірний розвиток нечутливих мікроорганізмів, наприклад Candida. Якщо виникне інфікування нечутливими мікроорганізмами, досициклін слід відмінити та розпочати відповідне лікування.

Під час лікування необхідно уникати перебування на сонці або впливу УФ-випромінювання (солярій) через можливу появу фотодерматозу.

Обережно застосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю чи пацієнтам, що приймають інші гепатотоксичні препарати.

Застосування при вагітності і годуванні груддю

 Застосування препарату під час вагітності припустимо тільки за абсолютними показаннями, коли застосування у матері більш безпечного альтернативного препарату неможливе чи протипоказано.

Дослідження на тваринах показують, що тетрацикліни проникають через плаценту та накопичуються у тканинах плода. Констатовано також, що доксициклін у порівнянні з іншими тетрациклінами має меншу спорідненість до ембріональних тканин, але це не виключає можливість його токсичного впливу на плід, що розвивається. Крім того, доксициклін, що приймають у період розвитку зубів (останній триместр вагітності, передпологовий період, раннє дитинство) може призвести до забарвлення та ушкодження зубів.

Доксициклін проникає у молоко матері, тому не слід його приймати жінкам, що годують груддю.

Вплив на можливість керувати автотранспортом і обслуговувати механічні пристрої.

Дані про вплив препарату на можливість керувати автотранспортом і обслуговувати механічні пристрої відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Посилює дію антикоагулянтів – похідних кумарину та сульфонілсечовини; під час застосування доксицикліну може бути необхідним зменшення дози цих препаратів.

Збільшує нефротоксичну дію метоксифлурану та інших потенційно нефротоксичних препаратів. Посилює токсичну дію метотрексату та циклоспорину А.

Зменшує антибактеріальну дію пеніцилінів та інших антибіотиків бактерицидної дії.

Зменшує ефективність пероральних контрацептивів. Під час лікування доксицикліном рекомендується застосовувати додаткові ефективні методи контрацепції.

Препарати, що індукують мікросомальні ензими (барбітурати, карбамазепін, дифенілгідантоїн), а також алкоголь прискорюють метаболізм доксицикліну, у результаті чого може скоротитися його біологічний період напівжиття та зменшитись терапевтична дія. У пацієнтів, що приймають вищезазначені препарати, можливо збільшити добову дозу доксицикліну.

При одночасному застосуванні доксицикліну та теофіліну частіше виникають побічні явища з боку травної системи.

Доксициклін впливає на результати визначень глюкози, уробіліногену, білка та катехоламінів у сечі.

Розчин доксицикліну для внутрішньовенного вливання має кислу реакцію, тому має фізико-хімічну несумісність з лужними препаратами, а також препаратами, нестійкими у середовищі з низьким рН (з розчинами амінофіліну, гідрокортизону, еритроміцину, вітамінів групи В, варфарину, деяких сульфаніламідів).

Умови та термін зберігання.

Препарат зберігати при температурі від 2°С до 8°С, у недоступному для дітей місці, захищати від світла.

Термін придатності - 2 роки.