Ксилат инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рiдина без запаху; теоретична осмолярність – 610 мОсм/л, рН 6,0 - 7,6;

склад: 100 мл розчину містять ксиліту 5,0 г, натрію ацетату 0,26 г, натрiю хлориду 0,6 г, кальцiю хлориду 0,01 г, калiю хлориду 0,03 г, магнiю хлориду 0,01 г.

Йонний склад препарату: Na ⁺ - 134,4 ммоль/л, K ⁺ - 4,0 ммоль/л, Ca ⁺⁺ - 0,9 ммоль/л, Mg ⁺⁺ - 1,1 ммоль/л, Cl ^- - 110,6 ммоль/л, СН₃СОО^- - 31,7 ммоль/л. Енергетична цінність – 200 ккал/л;

допоміжні речовини: вода для iн’єкцiй.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Розчини для внутрішньовенного застосування. Код АТС В05ХА02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Основними дiючими речовинами в препаратi є ксиліт і натрiю ацетат. Ксиліт – це п’ятиатомний спирт, який при внутрішньовенному введенні швидко включається в загальний метаболізм, 80 % якого засвоюється в печінці і накопичується у вигляді глікогену, решта ксиліту засвоюється тканинами інших органів (нирок, серця, підшлункової залози, надниркових залоз, головного мозку) та виділяється із сечею. Продукт обміну вуглеводів ксиліт є пентитолом і безпосередньо включається в пентозофосфатний цикл метаболізму. Ксиліт, на відміну від фруктози і сорбіту, не спричиняє зниження в печінці нуклеотидів (АТФ, АДФ, АМФ), а також він безпечний для введення хворим, які не переносять фруктози або мають дефіцит ферменту фруктозо-1,6-дифосфатази. Вважається, що ксиліт має більшу антикетогенну, азотзберігаючу дію, ніж глюкоза, і однаково добре засвоюється, як в перед-, так і в післяопераційний період. Зважаючи на те, що ксиліт є джерелом енергії з незалежним від інсуліну метаболізмом, діє антикетогенно і ліпотропно, він рекомендується для застосування як засіб парентерального харчування хворих, особливо тих, які перенесли операції на шлунково-кишковому тракті. Максимальна швидкість утилізації ксиліту становить 0,25 г/кг маси тіла/год.

Натрію ацетат належить до залужнюючих засобів сповільненої дії. Він викликає накопичення основ за рахунок метаболізації забуферованого препарату і показаний при тих видах метаболічного ацидозу, при яких накопичення надлишку Н⁺ іде повільно (наприклад, при нирковому та дефіцитному недихальному ацидозі). При використанні натрію ацетату, на вiдмiну вiд розчину натрiю гiдрокарбонату, корекцiя метаболiчного ацидозу вiдбувається повiльніше, в мiру включення його і не спричиняє рiзких коливань рН.

Споживання кисню при метаболізмі натрію ацетату виражено менше, ніж при метаболізмі лактату. Натрію ацетат протягом 1,5-2 годин повністю метаболізується в еквівалентну кількість натрію гідрокарбонату, не спричиняє явищ внутрішньоклітинного інтерстиціального набряку головного мозку і підвищення агрегації тромбоцитів та еритроцитів. Важливо, що споживання кисню при метаболізмі ацетату значно менше, ніж при метаболізмі лактату, в зв'язку з чим препарати з ацетатом краще застосовувати для лікування тяжкого шоку різного походження.

Слід враховувати що, завдяки своєму складу Ксилат належить до групи багатокомпонентних гіперосмолярних розчинів і, таким чином, має гемодинамічну та осмодіуретичну дію.

Показання для застосування. Препарат призначають для зменшення iнтоксикацiї, покращення мiкроциркуляцiї, корекцiї кислотно-основного стану, покращення гемодинамiки при травматичному, операційному, гемолітичному та опіковому шоках (з урахуванням осмолярності крові та сечі), при гострiй крововтратi, а також при опiковiй хворобi, при затяжних гнiйних процесах, при рiзних iнфекцiйних хворобах, при хронiчних активних гепатитах, при передоперацiйнiй пiдготовцi i в пiсляоперацiйний перiод, а також для часткового покриття потреби у вуглеводах, що виникає при цукровому діабеті та інших порушеннях утилізації глюкози.

Спосіб застосування та дози. Вводять внутрiшньовенно краплинно, зі швидкістю 50-70 крапель на хвилину, тобто 2,1-3,0 мл/кг/год або 150–210 мл/год при масі тіла 70 кг. Максимальна доза: 2100 мл на добу при масі тіла 70 кг = 1,5 г ксиліту/кг маси тіла/добу. Максимальна швидкість інфузії: 210 мл/год при масі тіла 70 кг (70 крапель на хвилину) = 0,15 г ксиліту/кг маси тіла/год;

- при травматичному, опiковому, пiсляоперацiйному i гемолiтичному шоках - дорослим по 600-1000 мл (10-15 мл на кг маси тiла хворого), одноразово i повторно протягом доби;

- при гострiй крововтратi - дорослим по 1000-1400 мл (до 20 мл/кг). В цьому випадку інфузії Ксилату рекомендується також проводити на дошпитальному етапi, в спецiалiзованiй машинi "Швидкоi допомоги";

- при хронiчних і токсичних гепатитах - дорослим по 400 мл (5-6 мл/кг), краплинно, повторно протягом доби (необхідний контроль показникiв функцii печiнки);

- в передоперацiйний перiод та пiсля рiзних хiрургiчних втручань дорослим в дозi 400-600 мл (6-10 мл/кг) краплинно, одноразово або повторно, щоденно, протягом 3-5 днiв;

- для парентерального харчування хворих, у тому числі на діабет, – дорослим по 600–1000 мл (10-15 мл на кг маси тiла хворого), одноразово i повторно протягом доби.

Побічна дія. Нудота, здуття живота, пронос, біль у животі. Ксилат, як і інші гіпертонічні та гіперосмолярні розчини, при тривалому введенні може спричиняти подразнення периферійних вен у місці введення.

Протипоказання. Гіперосмолярна кома, анурія. Ксилат не треба вводити у випадках, коли протипоказано вливання рiдини (набряки, крововилив у мозок, тромбоемболiя, серцево-судинна декомпенсацiя, гiпертонiчна хвороба Ш ст.).

Передозування. При значному передозуваннi препарату може спостерігатися нудота, здуття кишечнику, пронос, біль у животі.

Особливості застосування. При хворобах печінки препарат застосовують під контролем показників функції печінки. Оскільки Ксилат має жовчогінні властивості, його введення при жовчокам'яній хворобі слід здійснювати під контролем лікаря. Введення Ксилату хворим на цукровий діабет необхідно здійснювати під контролем вмісту цукру в крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарат не можна змішувати з фосфат- та карбонатвміщуючими розчинами. Ксилат не повинен бути розчином-носієм для інших препаратів. Додавання препаратів може призвести до фізико-хімічних змін. Якщо таке додавання необхідне, то слід контролювати дотримання стерильності, ретельного перемішування та сумісності препаратів.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному вiд свiтла мiсцi, при температурi вiд 2 до 25 ^оС. Заморожування препарату не допускається. Термiн придатності - 2 роки.