Глутаргин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: Arginine glutamate;

основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина жовтуватого кольору;

склад: 1 мл містить аргініну глутамату (у перерахуванні на 100% речовину) 400 мг;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Препарати, що застосовують при захворюваннях печінки. Гепатотропні препарати. Код АТС А05 ВА 01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Глутаргін є сполученням аргініну та глутамінової кислоти, які відіграють важливу роль у забезпеченні біохімічних процесів нейтралізації і виведення з організму високотоксичного метаболіту обміну азотистих речовин – аміаку. Гіпоамоніємічні ефекти препарату реалізуються шляхом активації знешкодження аміаку в орнітиновому циклі синтезу сечовини, зв’язування аміаку в нетоксичний глутамін, а також підсилення виведення аміаку з центральної нервової системи та його екскреції з організму. Завдяки цим властивостям Глутаргіну знижуються загальнотоксичні, у тому числі нейротоксичні, ефекти аміаку.

Глутаргін виявляє також гепатопротекторну дію завдяки своїм антиоксидантним, антигіпоксичним та мембраностабілізуючим властивостям, позитивно впливає на процеси енергозабезпечення в гепатоцитах.

При алкогольній інтоксикації Глутаргін стимулює утилізацію алкоголю в монооксигеназній системі печінки, попереджує пригнічення ключового ферменту утилізації етанолу – алкогольдегідрогенази; прискорює інактивацію та виведення токсичних продуктів метаболізму етанолу в результаті збільшення утворення та окислення янтарної кислоти; знижує пригнічуючий вплив на ЦНС за рахунок нейромедіаторних властивостей збуджуючої глутамінової кислоти. Завдяки цим властивостям Глутаргін виявляє антитоксичні та витверезуючі ефекти.

Глутаргін не виявляє ембріотоксичних, гонадотоксичних і мутагенних ефектів, не викликає алергічних та імунотоксичних реакцій.

Показання для застосування. Гострі та хронічні гепатити різної етіології, отруєння гепатотропними отрутами (блідою поганкою, хімічними та лікарськими речовинами), цироз печінки, лептоспіроз. Печінкова енцефалопатія, прекома та кома, що супроводжуються гіперамоніємією. Стан гострого алкогольного отруєння середнього та тяжкого ступеня, у тому числі алкогольна енцефалопатія та кома. Постінтоксикаційні розлади, що спричинені прийомом алкоголю.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають дорослим внутрішньовенно. Вводять краплинно 2 рази на день по 5 мл (2 г) на 150–250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду зі швидкістю 60–70 крапель за хвилину.

У тяжких випадках добова доза препарату підвищується до 15–20 мл (6–8 г). Курс лікування – 5–10 діб. Вища добова доза – 20 мл (8 г).

Для лікування алкогольного отруєння призначають по 2 мл (0,8 г) 2 рази на добу протягом 2–3 днів, потім дозу зменшують до 1 мл (0,4 г) 2 рази на добу протягом 10 днів. У тяжких випадках (алкогольна кома) добова доза підвищується до 5 мл (2 г) 2 рази на добу.

Після курсу лікування 40% розчином Глутаргіну, при необхідності, слід перейти на застосування таблеток Глутаргіну.

Побічна дія. Не встановлена.

Протипоказання. Відносним протипоказанням є стан пропасниці, підвищена збудливість та психотичні реакції з бурхливим перебігом, тяжке порушення фільтраційної (азотовидільної) функції нирок.

Передозування. Симптоми: біль у ділянці грудної клітки, атріовентрикулярна блокада.

Лікування: у цих випадках необхідне внутрішньовенне введення кортикостероїдів.

Особливості застосування. При призначенні пацієнтам з порушеннями функцій ендокринних залоз слід враховувати, що препарат стимулює секрецію інсуліну та гормону росту.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні амінофілін потенціює підвищення концентрації ендогенного інсуліну в крові.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.