Нимотоп^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: nimodipine;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий жовтуватий розчин;

склад: 1 флакон 50 мл містить 10 мг німодипіну;

допоміжні речовини: спирт етиловий 96%, макрогол 400, натрію цитрат, кислота лимонна безводна, вода для ін’єкцій.

Форма випуску.

Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Код АТС С08СА06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Німодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Вибірково діє на кальцієві канали типу L, блокуючи трансмембранне надходження іонів кальцію. Особливістю препарату є його переважний вплив на кровопостачання головного мозку. Препарат виявляє дилатаційну дію на судини мозку і має протиішемічні властивості. Препарат запобігає або усуває спазми судин, спричинені різноманітними біологічно активними речовинами (серотонін, простагландини, гістамін), виявляє нейро- та психотропну активність.

Під впливом німодипіну відбувається більш виражене збільшення перфузії в уражених відділах головного мозку з недостатнім кровопостачанням, ніж у здорових ділянках. Особливо чітко цей ефект виявляється при спазмах кровоносних судин після субарахноїдальної кровотечі. Своєчасне призначення препарату сприяє зменшенню тяжкості симптомів, обумовлених ішемією мозку, а в ряді випадків – зменшенню летальності.

Фармакокінетика.

Всмоктування. При тривалій інфузії зі швидкістю 0,03 мг/кг/год середні сталі концетрації німодипіну в плазмі крові досягають значень 17,6-26,6 нг/мл. Після внутрішньовенної болюсної інфузії відзначається двофазне зниження концентрації нимодипіну в плазмі крові через 5-10 хв і приблизно через 60 хв. Об’єм розподілу німодипіну становить 0,9-1,6 л/кг, загальний кліренс – 0,6-1,9 л/год/кг.

Розподіл.

Зв’язування з білками плазми досягає 97-99%. Проникає крізь плаценту. Концентрація німодипіну і його метаболітів в материнському молоці значно перевищує концентрацію в плазмі крові. Німодипін добре проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр і виявляється в спинномозковій рідині в концентрації, що відповідає 0,5% рівня препарату в плазмі крові.

Метаболізм та виведення. Німодипін метаболізується шляхом дигідрогенізації дигідроперидинового кільця та окислювального розщеплення ефірів. Три основних метаболіти, що виявляються в плазмі крові, не мають клінічно значимої фармакологічної активності.

Вплив німодипіну на активність печінкових ферментів не вивчався. Німодипін виводиться з організму у вигляді метаболітів: 50% введеної дози - із сечею, 30% - з жовчю.Період напіввиведення німодипіну становить 1,1-1,7 год. Остаточний період напіввиведення - 5-10 год.

Показання для застосування. Профілактика і лікування ішемічних неврологічних розладів, обумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми.

Спосіб застосування та дози.

Внутрішньовенна інфузія

Курс інфузійної терапії починають з внутрішньовенного краплинного введення Німотопу дорослим в дозі 2 мг (10 мл розчину) протягом 2 годин – з урахуванням маси тіла хворого за 1 годину вводять 0,015 мг/кг. Потім за умови доброї переносимості препарату (відсутність вираженої гіпотензії) дозу збільшують до 2 мг/год, що відповідає 0,030 мг/кг за 1 годину. Пацієнтам з масою тіла менше 70 кг і особам з лабільним артеріальним тиском введення препарату варто починати з дози 0,5 мг/год (2,5 мл розчину за 1 годину).

Інфузійний розчин Німотоп^® застосовується для безперервного внутрішньовенного вливання через центральний катетер із застосуванням інфузійного насоса та триканального крана одночасно з одним з наступних розчинів: 5% глюкози, 0,9% натрію хлорид, розчин Рінгера з молочною кислотою і магнезією, розчин декстрану 40 або 6% гідроксіетилонового крохмалю у співвідношенні приблизно 1:4 (Німотоп^® / інший розчин). В якості супутньої інфузії також може використовуватись манітол, людський альбумін або кров.

Розчин Німотоп^® не можна додавати в інфузійний флакон або змішувати з іншими препаратами. Рекомендується продовжувати введення німодипіну в ході анестезії, хірургічих втручань та ангіографії. Для сполучення поліетиленової трубки, по якій надходить розчин Німотоп^®, каналу надходження супутнього розчину та центрального катетера необхідно використовувати триканальний кран.

З метою профілактики внутрішньовенну терапію німодипіном слід починати не пізніше, ніж через 4 дні після крововиливу, і продовжувати протягом всього періоду максимального ризику розвитку вазоспазму, тобто до 10-14 днів після субарахноїдального крововиливу.

Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну дорослим в дозі 60 мг x 6 разів на добу (кожні 4 години).

Якщо в процесі терапевтичного або профілактичного застосування розчину Німотоп^® проводиться хірургічне лікування крововиливу, внутрішньовенну терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.

Терапевтичне застосування. Якщо вже мають місце ішемічні неврологічні порушення, спричинені вазоспазмом внаслідок субарахноїдального крововиливу, інфузійну терапію потрібно розпочинати якомога раніше і проводити протягом щонайменше 5 днів, але не більше 14.

Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну дорослим в дозі 60 мг x 6 разів на добу (кожні 4 години).

Якщо в процесі терапевтичного або профілактичного застосування розчину Німотоп^® проводиться хірургічне лікування крововиливу, внутрішньовенну терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.

Введення в цистерни головного мозку. В ході хірургічного втручання свіжоприготований розчин німодипіну (1 мл інфузійного розчину Німотоп^® і 19 мл розчину Рінгера), підігрітий до середньої температури тіла, можна вводити інтрацистернально. Розчин необхідно використати одразу після приготування.

Якщо у пацієнта виникають несприятливі реакції на застосування препарату, необхідно або зменшити дозу, або припинити терапію німодипіном. При тяжких порушеннях функції печінки, особливо при цирозі печінки, біодоступність німодипіну може бути підвищена внаслідок зменшення повноти первинного метаболізму і уповільнення метаболічної інактивації. При цьому побічні реакції (наприклад, зниження артеріального тиску) можуть бути більш вираженими. У таких випадках дозу необхідно зменшити, орієнтуючись на рівень артеріального тиску, а при необхідності відмінити лікування.

Німодипін чутливий до дії світла, тому необхідно запобігати прямому попаданню на нього сонячного світла: слід використовувати скляні шприци і з’єднувальні трубки чорного, коричневого, жовтого або червоного кольору; крім того, інфузійний насос і трубки доцільно обернути в світлонепроникний папір. При розсіяному денному світлі або штучному освітленні Німотоп^® можна використовувати протягом 10 годин без проведення спеціальних запобіжних заходів.

Німодипін, активна речовина інфузійного розчину Німотоп^®, абсорбується полівінілхлоридом, тому для парентерального введення Німотопу^® необхідно використовувати тільки системи з поліетиленовими трубками.

Побічна дія.

Органи шлунково-кишкового тракту: можливі диспептичні явища, нудота, у рідкісних випадках –діарея, сухість у роті, зміна апетиту, в поодиноких випадках - непрохідність кишечнику внаслідок його паралічу.

Нервова система: можливі запаморочення, головний біль.

Серцево-судинна система: можливі виражене зниження артеріального тиску, гіперемія обличчя, припливи, відчуття жару в голові, підвищене потовиділення, а також брадикардія; в більш поодиноких випадках – тахікардія.

Система крові: в дуже рідкісних випадках (<1%) – тромбоцитопенія.

Лабораторні показники: підвищення активності трансаміназ, лужної фосфатази і гамаглутамілтрансферази, порушення функції нирок з підвищенням концентрації сечовини і/або креатиніну в плазмі крові. При лікування слід враховувати, що препарат містить 23,7 об’ємних % спирту (200 мг спирту на 1 мл розчину) і 17% поліетиленгліколя 400.

Місцеві реації: флебіт (при введенні інфузійного розчину Німотопу в периферичні вени без супровідного розчину).

Протипоказання.

Враховуючи серйозні показання, единим абсолютним протипоказанням є індивідуальна підвищена чутливість до препарату.

Передозування.

Симптоми. При гострому передозуванні спостерігаються виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія або брадикардія.

Лікування. Негайна відміна препарату. При подальшому зниженні артеріального тиску внутрішньовенно вводять норадреналін або дофамін. Оскільки специфічний антидот невідомий, терапія симптоматична.

Особливості застосування.

Спеціальні попередження та запобіжні заходи. Тривале внутрішньовенне вливання Німотопу варто проводити за допомогою інфузійного насоса через центральний катетер, одночасно вливаючи кровозамінники або засоби для поповнення об’єму крові, що циркулює (5% розчин глюкози, 0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з молочною кислотою і магнезією, розчин декстрану-40, 6% розчин крохмалю, манітол, людський альбумін або кров).

Німотоп не можна додавати в інфузійний пакет/флакон або змішувати з іншими препаратами. Оскільки німодипін адсорбується полівінілхлоридом, необхідно використовувати лише поліетиленові інфузійні трубки. Під час наркозу, операції, ангіографії та інших лікувальних маніпуляцій доцільно продовжувати інфузію розчину німодипіну.

Застосування німодипіну потребує особливої обережності при генералізованому набряку тканин головного мозку, вираженому підвищенні внутрішньочерепного тиску, а також при артеріальній гіпотензії з рівнем систолічного тиску менше 100 мм рт. ст.

При лікуванні осіб літнього віку, хворих з вираженими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 20 мл/хв) і тяжкою патологією серцево-судинної системи рекомендується індивідуальний добір дози препарату і систематичний контроль артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, електрокардіограми, показників функцій нирок і печінки. В разі потреби показане зменшення дози або відміна препарату.

Вагітність і лактація. Дослідження з вивчення впливу інфузійного розчину німодипіну на репродуктивну функцію не проводилися. При виникненні необхідності введення Німотопу під час вагітності варто ретельно оцінити очікувану користь і потенційний ризик.

Досвіду застосування у дітей немає.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Здатність керувати автомобілем і механізмами може бути порушена у зв’язку з можливим виникненням запаморочення. При застосуванні інфузійного розчину Німотопу цей фактор зазвичай не має значення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Тривале застосування німодипіну з флуксетином може призвести до підвищення концентрації німодипіну у плазмі крові майже на 50%.

Концентрація флуоксетину значно зменшується, при цьому вміст активного метаболіту флуоксетину – норфлуоксетин не змінюється.

Одночасне тривале застосування німодипіну і нортриптиліну призводить до невеликого збільшення концентрації німодипіну (при цьому концентрація нортриптиліну в плазмі крові не змінюється).

При тривалому застосуванні галоперидолу не виявлено лікарської взаємодії німодипіну з галоперидолом.

Одночасне внутрішньовенне призначення зидовудину і німодипіну призводить до значного збільшення AUC для зидовудину і зниження об’єму його розподілу і кліренсу.

У пацієнтів, що приймають гіпотензивні препарати, Німотоп^® може збільшувати гіпотензивний ефект останніх.

Необхідно по можливості запобігати одночаснму призначенню з іншими антагоністами кальцію (наприклад, ніфедипіном, дилтіаземом або верапамілом) або з препаратами L-ДОПА (при необхідності такого лікування його необхідно проводити під ретельним наглядом лікаря).

Сумісна терапія потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад, аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом) може викликати порушення функції нирок. Подібне лікування повинно проводитись під ретельним наглядом. Якщо виявлено порушення функції нирок, лікування німодипіном необхідно припинити.

Одночасне внутрішньовенне введення бета-адреноблокаторів може призвести до подальшого зниження артеріального тиску і порушення серцевої діяльності (аж до виникнення вираженої серцевої недостатності).

Інфузійний розчин Німотоп^® містить 23,7 об’ємних % спирту, необхідно враховувати можливу взаємодію спирту з іншими лікарськими засобами.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці! Зберігати при температурі не вище 30°С, в захищеному від світла місці. Термін придатності – 4 роки.