Далацин Ц^™ инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: кліндаміцин (clindamycin);

основні фізико-хімічні властивості: капсули по 150 мг: капсули з лиловим корпусом та темно-червоною кришечкою із написом P&U 225, що заповнені білим порошком; капсули по 300 мг: капсули із лиловим корпусом та кришечкою із написом P&U 395, що заповнені білим порошком;

склад: ДАЛАЦИН ™Ц капсули 150 мг:

В одній капсулі міститься кліндаміцину (у вигляді кліндаміцину гідрохлориду) - 150 мг;

допоміжні речовини: крохмаль, лактоза, тальк, магнію стеарат, натрію еритрозин, натрію індиготиндисульфонат, титану діоксид, желатин.

ДАЛАЦИН ™ Ц капсули 300 мг:

В одній капсулі міститься кліндаміцину (у вигляді кліндаміцину гідрохлориду) - 300 мг;

Форма випуску. капсули.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди та лінкозаміди. Код АТС J01FF01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Активною речовиною препарату є кліндаміцин - напівсинтетичний антибіотик, який синтезується з лінкоміцину шляхом заміщення 7-®-гідроксильної групи на 7-(S)-хлор.

Кліндаміцин може діяти бактерицидно або бактеріостатично, що залежить від чутливості мікроорганізму і концентрації антибіотика.

In vitro кліндаміцин виявляє дію на такі ізольовані форми мікроорганізмів:

Аеробні грампозитивні коки, включаючи:

золотистий стафілокок;

епідермальний стафілокок (штами, що виробляють і не виробляють пеніциліназу). При проведенні досліджень іn vitro відзначався швидкий розвиток стійкості до кліндаміцину у деяких стафілококових штамів, резистентних до еритроміцину;

стрептококи (за виключенням фекального стрептокока);

пневмококи.

Анаеробні грамнегативні бактерії, включаючи:

Bacteroides species (включаючи групу В. fragilis і групу В. melaninogenicus),

Fusobactenum specie;

Анаеробні грампозитивні бактерії, що не утворюють спори, включаючи:

Propionibacterium spp.;

Eubacterium spp.;

Actinornyces spp..

Анаеробні і мікроаерофільні грампозитивні коки, включаючи:

Peptococcus spp.;

Peptostreptococcus spp.;

Microaerophilic streptococci;

Clostridium spp. ( клостридії виявляють більшу резистентність до кліндаміцину, ніж більшість інших анаеробів);

Більшість видів клостридій, зокрема С1оstridium perfringens, чутливі до кліндаміцину, але деякі види, як наприклад C.sporogenes і C.terium, часто стійкі до дії кліндаміцину. У зв’язку з цим потрібно проводити проби на чутливість.

Різні організми, включаючи:

Chlamydia trachomatis;

Toxoplasma gondii;

Plasmodium falciparum і Pneumocystis carinii (у поєднанні з примахіном);

Gardnerella vaginalis;

Mobiluncus mulieris, Mobiluncus curtisii;

Mycoplasma hominis.

Нижчезазначені мікроорганізми звичайно резистентні до кліндаміцину:

аеробні грамнегативні бактерії:

Streptococcus faecalis;

Nocardia species;

Neisseria meningitidis;

штами пеніцилінрезистентних Staphylococcus aureus;

штами Haemophilus influenzae.

кліндаміцину гідрохлорид активний як in vitro, так і in vivo.

Фармакокінетика.

Всмоктування

після перорального прийому відбувається майже повне (90%) всмоктування кліндаміцину. У дорослих після перорального прийому кліндаміцину у дозі 150 мг максимальний рівень препарату у сироватці крові (2,5 мкг/мл) досягається через 45 хвилин. Через 3 години після перорального прийому концентрація препарату у сироватці крові складає 1,5 мкг/мл, а через 6 годин складає 0,7 мкг/мл.

При внутрішньому застосуванні всмоктування кліндаміцину (у кількісному відношенні) не залежить більшою мірою від одночасного прийому їжі, але в такому випадку всмоктування препарату може відбуватися повільніше.

Розподіл препарату в організмі

40 - 90% введеного препарату зв’язується в організмі з білками. Після перорального застосування акумуляція препарату в організмі не відзначається. Кліндаміцин легко проникає у більшість тканин і рідин організму. Концентрація кліндаміцину у кістковій тканині досягає приблизно 40% (20 - 75%) концентрації препарату у сироватці крові. У материнському молоці концентрація препарату складає 50 - 100% концентрації у сироватці крові, в синовіальній рідині 50%, у мокротинні - 30 - 75%, у перитонеальній рідині - 50%, у крові плода - 40%, у гною - 30% і в плевральній рідині - 50 ¸ 90% концентрації у сироватці крові. Кліндаміцин не проникає у спинномозкову рідину, навіть у випадку менінгіту.

Біотрансформація препарату

Час напіврозпаду кліндаміцину складає ± 1,5 - 3,5 години. У хворих з тяжкими порушеннями ниркової або печінкової функції час напіврозпаду дещо подовжений. При наявності легкої або середньотяжкої форми захворювання нирок або печінки схему лікування змінювати не потрібно. Кліндаміцин майже повністю метаболізується.

Виведення з організму

10 - 20% препарату виводиться з організму нирками у мікробіологічно активній формі, 4% - з калом. Решта виводиться з організму у формі біологічно неактивних продуктів обміну, головним чином з жовчю і калом.

Показання для застосування. Кліндаміцин є єфективним засобом при лікуванні нижчезазначених інфекцій, якщо вони викликані чутливими до нього анаеробними бактеріями або штамами грампозитивних аеробних бактерій, таких як стрептококи і пневмококи, а також чутливими до кліндаміцину різновидами Chlamydia trachomatis:

Інфекції верхніх дихальних шляхів, у тому числі: тонзиліт, фарингіт, синусит, запалення середнього вуха і скарлатина.

Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, у тому числі: бронхіт, пневмонія, емпієма плеври і абсцес легені.

Інфекційні захворювання шкіри і м’яких тканин, у тому числі: вугри, фурункули, целюліт, імпетиго, абсцеси, інфіковані рани, специфічні інфекційні процеси шкіри і м’яких тканин, викликані чутливими до цього препарату збудниками, такими як бешиха і пароніхія (панарицій).

Інфекційні захворювання кісток і суглобів, у тому числі: остеомієліт і септичний артрит.

Кліндаміцин показаний при лікуванні гінекологічних інфекцій, включаючи ендометрит, целюліт, інфекції піхвової манжетки, абсцеси труби і яєчників, сальпінгіт і запальні захворювання органів таза, якщо він призначається у поєднанні з відповідним антибіотиком, активним відносно грамнегативних збудників. У випадку інфекцій шийки матки, викликаних Chlamydia trachomatis, було показано, що терапія, що виключає кліндаміцин, є ефективною для повного одужання.

Інфекційні захворювання черевної порожнини, у тому числі: перитоніт і абсцеси черевної порожнини (у поєднанні з іншими антибіотиками, які діють на грамнегативні аеробні бактерії).

Септицемія і ендокардит. Доказана ефективність кліндаміцину у певних випадках ендокардиту: препарат виявляє бактерицидну дію на збудника інфекції in vitro при застосуванні таких концентрацій препарату, які досягаються у сироватці крові людини.

Інфекції ротової порожнини, такі як: періодонтальний абсцес і періодонтит.

Токсоплазмовий енцефаліт у хворих на СНІД. Була доведена ефективність кліндаміцину у поєднанні з пиріметаміном у пацієнтів з непереносимістю стандартної терапії.

Пневмоцистна пневмонія у хворих на СНІД. У хворих, що не переносять або резистентні до стандартної терапії, кліндаміцин може використовуватися у комбінації з примахіном.

Обмежені дані неконтрольованих досліджень, де використовувалися найрізноманітніші дози, дають можливість припустити, що кліндаміцин, що застосовується або перорально, або парентерально у дозі 20 мг/кг/день протягом мінімум 5 днів є доброю альтернативною терапією при використанні як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з хініном або амодіахіном, для лікування мультирезистентного Plasmodium falciparum.

Спосіб застосування та дози. дози і спосіб застосування препарату залежать від тяжкості захворювання, стану хворого і чутливості збудника інфекції до призначеного препарату.

ДЛЯ ДОРОСЛИХ:

Дози кліндаміцину гідрохлориду у формі капсул для перорального застосування: 600 - 1800 мг в день, розподілені на 3 або 4 рівні дози.

ДЛЯ ДІТЕЙ СТАРШИХ 1 МІСЯЦЯ:

Доза капсул кліндаміцину гідрохлориду:

8 - 25 мг/кг/день у 3 або 4 прийоми;

Щоб уникнути подразнення слизової оболонки стравоходу капсули кліндаміцину слід приймати, запиваючи повною склянкою води.

ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ, ЩО ВИКЛИКАНІ БЕТА-ГЕМОЛІТИЧНИМ СТРЕПТОКОКОМ.

При інфекціях, що викликаються бета-гемолітичним стрептококом лікування слід продовжувати не менше 10 днів.

ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ТАЗА

Після парентерального ведення препарату протягом 6 днів слід продовжувати прийом внутрішньо кліндаміцину гідрохлориду у кількості 450 мг кожні 6 годин до завершення 10 - 14 денного циклу терапії.

ІНФЕКЦІЇ ШИЙКИ МАТКИ, ЩО ВИКЛИКАНІ chlamydia TRACHOMATIS

Для лікування інфекцій шийки матки, викликаних Chlamydia trachomatis: 450 мг кліндаміцину гідрохлориду внутрішньо 4 рази на добу протягом 10 - 14 днів.

ТОКСОПЛАЗМОВИЙ ЕНЦЕФАЛІТ У ХВОРИХ НА СНІД.

кліндаміцину гідрохлорид перорально у дозі 600 - 1200 мг кожні 6 годин протягом 2 тижнів, потім 300 - 600 мг перорально кожні 6 годин.

Звичайно курс терапії складає 8 - 10 тижнів. Доза піриметаміну складає 25 - 75 мг перорально кожний день протягом 8 - 10 тижнів. Фолінієва кислота 10 - 20 мг/добу повинна призначатися при застосуванні більш високих доз піриметаміну.

ПНЕВМОЦИСТНА ПНЕВМОНІЯ У ПАЦІЄНТІВ ЗІ СНІДом.

кліндаміцину гідрохлорид 300 - 450 мг перорально кожні 6 годин протягом 21 дня і примахін 15 - 30 мг перорально один раз в день протягом 21 дня.

ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО СТРЕПТОКОКОВОГО ТОНЗИЛІТУ/ФАРИНГІТУ

Доза кліндаміцину гідрохлориду в капсулах для перорального застосування складає 300 мг два рази в день протягом 10 днів.

ЛІКУВАННЯ МАЛЯРІЇ

Дорослим: від 10 до 20 мг/кг/день; дітям: 10 мг/кг/день, що вводиться рівними дозами кожні 12 годин протягом 7 днів як монотерапія або у комбінації із хініном (12 мг/кг кожні 12 годин) або хлорохініном (від 15 до 25 мг кожні 24 години) протягом 3 – 5 днів.

Побічна дія:

Шлунково-кишковий тракт

Біль у животі, нудота, блювання і пронос (див. розділ “Особливості застосування"), явища езофагіту.

Реакції гіперчутливості

У деяких випадках відзначається макуло-папульозний висип і кропив’янка. Генералізований короподібний висип легкого і середнього ступеня вираженості - побічна реакція, яка найчастіше зустрічається. З кліндаміцином були пов’язані рідкі випадки мультиформної еритеми, що нагадує синдром Стівенса-Джонсона. Було описано декілька випадків анафілактоїдних реакцій.

Печінка

За час лікування кліндаміцином спостерігалися явища жовтяниці і порушення функції печінки.

Шкіра і слизові оболонки

Свербіж, вагініт, а також рідко - ексфоліативний і везикуло-бульозний дерматит.

Гемопоез

Були відзначені випадки транзиторної нейтропенії (лейкопенії) та еозинофілії, а також випадки агранулоцитозу і тромбоцитопенії, але при цьому не вдалося встановити етіологічного зв’язку між цими явищами і терапією кліндаміцином, що проводилася.

Протипоказання. Призначення кліндаміцину протипоказане хворим з підвищеною чутливістю до кліндаміцину, лінкоміцину або до будь-якого з компонентів препарату.

ДАЛАЦИН Ц в капсулах не слід призначати пацієнтам з патологією щитовидної залози.

Передозування. У випадку передозування специфічне лікування відсутнє. Період напіввиведення кліндаміцину із сироватки крові складає 24 годни. Кліндаміцин не може бути легко усунутий із крові за допомогою діалізу чи перитонеального діалізу.

У разі виникнення алергічних побічних реакцій, має проводитись звичайна терапія таких станів, що включає застосування кортикостероідів, адреналіну та антигістамінних засобів.

Особливості застосування.

Лікування кліндаміцином, як і лікування майже всіма іншими антибіотиками, може супроводжуватися розвитком тяжкої форми коліту, що може призвести до загибелі пацієнта. Клінічна картина коліту, що розвився при лікуванні кліндаміцином, може бути різною, починаючи з легкої клінічної картини з водянистим проносом і закінчуючи тяжким настирним проносом, який супроводжується лейкоцитозом, ознобом, сильним переймоподібним болем у животі з можливими кров’янисто-слизистими виділеннями в випорожненні. При подальшому погіршенні стану може розвинутись перитоніт, шок і токсичний мегаколон. Клінічна картина звичайно дає змогу поставити діагноз коліту, викликаного терапією антибіотиками. Діагноз підтверджується виявленням псевдомембранозного коліту при проведенні ендоскопічного обстеження, а також при виявленні у калі Clostridium difficile або токсинів С. difficile. Розвиток коліту, викликаного антибіотиками, відзначалося під час лікування або навіть через 2 - 3 тижні після введення антибіотика; це ускладнення найчастіше тяжче перебігає у хворих похилого віку та виснажених хворих.

У випадку розвитку легкої форми коліту, викликаного антибіотиками, рекомендується припинення лікування кліндаміцином і призначення холестираміну та холестиполу, які, як показали дослідження in vitro, здатні зв’язувати токсини.

Рекомендовані дози холестираміну та холестиполу складають 5 г три рази на день і 4 г три рази на день, відповідно.

При розвитку тяжкої форми коліту, викликаного антибіотиками, необхідно провести відповідну терапію, яка включає призначення рідин, електролітів і білків.

Проведені дослідження вказують на те, що токсини, які виробляються клостридіями, особливо С. difficile, є найважливішою і безпосередньою причиною розвитку коліту, викликаного антибіотиками. Крім того, в дослідженнях in vitro показано, що ці токсигенні клостридії звичайно мають чутливість до ванкоміцину. При призначенні ванкоміцину в дозі 125 - 500 мг 4рази на день відзначається швидке зникнення токсину з калу і одночасне припинення проносу. Рідко після припинення лікування ванкоміцином розвиваються рецидиви коліту. Холестирамін та холестипол зв’язують ванкоміцин in vitro. При одночасному призначенні вищевказаних лікарських засобів і ванкоміцину рекомендується розділити час прийому цих препаратів.

Як інший вид лікування коліту, що розвинувся, можна призначати перорально бацитрацин у дозі 25 000 ОД 5 разів на день протягом 7 - 10 днів.

Необхідно уникати призначення препаратів, що пригнічують перистальтику кишечнику.

При призначенні препарату хворим, у яких в анамнезі є захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо коліт, дозу кліндаміцину необхідно підбирати з обережністю.

Кліндаміцин не слід призначати для лікування менінгіту, оскільки препарат погано проникає через гематоенцефалічний бар"єр. В умовах in vitro доказано, що кліндаміцин і еритроміцин є антагоністами, у зв’язку з чим не рекомендується одночасне призначення цих препаратів.

Якщо лікування проводиться протягом тривалого часу, то в цьому випадку необхідно слідкувати за функцією печінки та нирок.

Внаслідок лікування кліндаміцином може трапитися активізація іншої флори, яка не чутлива до цього препарату, особливо дріжджової флори.

Кліндаміцину фосфат потрібно призначати з обережністю хворим, які схильні до алергічних реакцій.

Вагітність і лактація

Безпека застосування при вагітності не встановлена.

Повідомлялося про появу кліндаміцину у грудному молоці в концентрації від 0,7 до 3,8 мкг/мл.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Між лінкоміцином та кліндаміцином існує перехресна резистентнісь. Існує також антагонізм між кліндаміцином та еритроміцином.

Кліндаміцин деякою мірою є нейромускулярним блокатором і може посилювати дію інших нейромускулярних блокаторів в організмі, тому препарат необхідно призначати з обережністю хворим, які отримують міорелаксанти.

Несумісність.

Далі зазначені препарати фізично несумісні з кліндаміцину фосфатом: ампіцилін, фенітоїн натрію, барбітурати, амінофілін, глюконат кальцію та сульфат магнію.

Відомо, що кліндаміцину фосфат фізично і хімічно сумісний, коли він розчинений у 5% декстрозі на воді або розчині хлориду натрію для ін’єкцій, з антибіотиками, що використовуються в стандартних концентраціях: амікацину сульфат, азтреонам, цефамандолу нафат, цефазолін натрію, цефотоксим натрію, цефокситин натрію, цефтазидим натрію, цефтизоксим натрію, гентаміцину сульфат, нетилміцину сульфат, піперацилін та тобраміцин.

Сумісність і стабільність лікарських сумішей буде залежати від концентрацій та інших умов.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (20 - 25°С).

Термін придатності – 5 років.