Банеоцин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: жовтувата гомогенна мазь з легким запахом;

склад: 1 г мазі містить бацитрацину цинку - 0.00386 г (що відповідає 250 МО, враховуючи вміст 68 МО бацитрацину на 1 мг бацитрацину цинку, 5% надлишку включно); неоміцину сульфату - 0.00787 г (що відповідає 5000 МО, враховуючи вміст 667 МО неоміцину на 1 мг неоміцину сульфату, 5% надлишку включно);

допоміжні речовини: ланолін, парафін білий м’який.

Форма випуску. Мазь.

Фармакотерапевтична група. Антибіотики для місцевого застосування. Код АТС D06АХ54.

Фармакологічні властивості. Банеоцин – комбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування, який містить два бактерицидних антибіотики із синергічною дією. Бацитрацин – поліпептидний антибіотик, який має бактерицидну дію шляхом пригнічення синтезу компонентів клітинної мембрани, в той час як неоміцин – антибіотик групи аміноглікозидів, гальмує синтез білка в бактеріальній клітині.

Бацитрацин активний головним чином відносно грампозитивних мікроорганізмів (гемолітичного стрептокока, стафілококів, Clostridium, Corynebacterium diphtheriae, Treponema pallidum), а також відносно деяких грамнегативних патогенних мікроорганізмів, таких як Neisseria i Haemophilus influenzae. Спектр дії препарату включає також актиноміцети і фузобактерії. Стійкі до бацитрацину штами зустрічаються рідко. Неоміцин впливає як на грампозитивні, так і на грамнегативні мікроорганізми (стафілококи, Proteus, Enterobacter aerogenes, Klebsiela pneumoniae, Shigella, Haemophilus influenzae, Pasteurella, Neisseria meningitidis, Vibrio cholerae, Bordetella pertussis, Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Streptococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Escherichia coli, Mycobacterium tuberculosis, Borrelia i Leptospira interrogans. Комбіноване застосування обох препаратів забезпечує широкий антимікробний спектр, що не включає Pseudomonas, Nocardia, гриби і віруси.

Звичайно бацитрацин та неоміцин не призначають системно.

Фармакокінетика. При місцевому застосуванні Банеоцину у вигляді аплікацій, всмоктування його компонентів (неоміцину та бацитрацину) через інтактну шкіру майже відсутнє, отже найвища концентрація препарату утворюється у місці нанесення препарату. Однак у хворих зі значними ушкодженнями покриву шкіри слід взяти до уваги можливість всмоктування Банеоцину, внаслідок чого можуть виникати ускладнення (ураження вестибулярного або кохлеарного апаратів, нефротоксичний ефект та виникнення нервово-м’язової блокади).

Гній та інші біологічні матеріали (кров, її компоненти та ін.) не впливають на антимікробну активність Банеоцину, тому тканинна переносимість препарату оцінюється як відмінна.

Показання для застосування.

Інфекції шкіри (фурункули, карбункули (у тому числі після оперативного лікування), фолікуліт волосистої частини голови, гнійний гідраденіт, псевдофурункульоз, пароніхія); вторинні бактеріальні інфекції шкіри (у тому числі імпетиго, інфіковані варикозні виразки, вторинна бактеріальна екзема, вторинна інфекція при дерматозах, порезах, опіках, в хірургічній косметології); після хірургічних втручань.

Спосіб застосування та дози.

Застосовується для зовнішнього використанняю Застосовувати 2-3 рази на добу. Доза не повинна перевищувати 1 г неоміцину на добу протягом 7 діб. Мазь наносити на ділянку, що підлягає лікуванню. При необхідності застосовують пов’язку.

Застосуванню мазі з турундами віддають перевагу при місцевому лікуванні інфікованих порожнин і ран (наприклад, інфекцій зовнішніх слухових проходів, ран, хірургічних розрізів).

Побічна дія.

Зрідка можуть спостерігатися почервоніння та сухість шкіри, висипка і свербіж. З моменту першої реєстрації не було зареєстровано жодного випадку негативної реакції на Банеоцин.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до неоміцину чи бацитрацину, або інших аміноглікозидів. При перфорації барабанної перетинки забороняється використовувати у зовнішньому слуховому проході. Якщо можлива неконтрольована абсорбція препарату, не використовувати у хворих з вираженими порушеннями видільної функції кардіальної або ниркової етіології, а також при наявності уражень вестибулярної та кохлеарної систем.

Передозування. У випадках токсичних чи алергічних реакцій препарат потрібно відмінити. Нервово-м’язова блокада усувається препаратами кальцію або неостигміном.

Особливості застосування. Ефект Банеоцина підсилюється під пов’язкою. З обережністю слід призначати препарат при ацидозі, myasthenia gravis та інших захворюваннях нервово-м’язового апарату.

У пацієнтів з поширеними ураженнями шкіри слід брати до уваги можливість всмоктування активних компонентів Банеоцину і, внаслідок цього, розвиток ото- і нефротоксичної дії і блокади нервово- м’язової провідності.

Ризик розвитку токсичних ефектів збільшується при виражених порушеннях функції печінки і/або нирок. Тому слід проводити аналізи крові, сечі, аудіометричні дослідження до і під час терапії Банеоцином.

Слід враховувати, що тривале застосування препарату у хворих на хронічний середній отит збільшує ризик розвитку ототоксичної дії.

Слід запобігати попадання препарату в очі.

Застосування в період вагітності та лактації. Можливе застосування Банеоцину при вагітності і в період лактації при необхідності. Але слід запобігати застосування препарату при наявності великої площі ураження шкіри (із-за ризику всмоктування активних речовин).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Якщо має місце системна абсорбція, тоді супутні призначення цефалоспоринів або інших аміноглікозидів підвищують ризик нефротоксичної реакції. Одночасне використання діуретиків може провокувати ото- та нефротоксичні ефекти. У хворих, що отримують наркотики, анестетики або міорелаксанти, системна абсорбція може потенціювати явища нервово-м’язової блокади.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла та вологи місці при температурі не вище 25⁰С.

Термін придатності – 3 роки.