Зоперцин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий кристалічний порошок;

склад: 1 флакон містить піперациліну натрію, еквівалентно піперациліну 4 г, тазобактаму натрію, еквівалентно тазобактаму 0,5 г;

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Комбінації пеніцилінів у тому числі з інгібіторами

β-лактамаз. Код АТС J01CR05.

Фармакологічні властивості. Комбінований антибактеріальний препарат, який містить піперацилін – напівсинтетичний антибіотик широкого спектру дії і тазобактам – інгібітор більшості β-лактамаз.

Фармакодинаміка. Механізм дії піперациліну натрію зумовлений інгібуванням синтезу стінки клітини, препарат проявляє бактерицидну активність. Тазобактам натрію є інгібітор β-лактамаз Річмойда Сайкеса ΙΙΙ класу: пеніцилінази та цефалоспорінази. Тазобактам в рекомендованих дозах не стимулє хромосоми β-лактамази.

Присутність тазобактама значно розширює спектр дії піперациліна. До піперациліну/ тазобактаму чутлива більшість штамів мікроорганізмів які продукують β-лактамази і є стійкими до піперациліну. Препарат активний у відношенні широкого спектру бактерій:

чутливі (аеробні грампозитивні бактерії) – Brevibacterium spp., Сorynebacterium xerosis, Corynebacterium spp., Enterococcus durans, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Gemella haemolysans, Gemella morbillorum, Lactococcus lactis cremoris, Propionibacterium granulosum, Propionibacterium spp., Staphylococcus aureus, метицилін-чутливі, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus sciuri, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus spp. (coagulase negative), Streptococcus agalactiae, Streptococcus anginosus, Streptococcus

β-негемолітичні групи А. Streptococcus beta гемолітичні групи D, Streptococcus constellatus, Streptococcus gordonii, Streptococcus intermedius, Streptococcus milleri, Streptococcus milleri-group, Streptococcus mitis, Streptococcus morbillorum, Streptococcus oralis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus sanguis, Streptococcus viridans, Streptococcus viridans group, Streptococcus spp.;

чутливі (аеробні грамнегативні бактерії) – Acinetobacter anitratus, Acinetobacter lwoffii, Aeromonas sobria, Alcaligenens spp., Branhamella catarrhalis, Burkholderia cepacia, Citrobacter diversus, Citrobacter farmeri, Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Citrobacter spp., Eikenella corrodens, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coli, Escherichia hermannii, Escherichia vulneris, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus spp., Klebsiella ornithinolytica, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus, indole positive, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Providencia stuartii, Providencia species, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas putida, Pseudomonas spp., Salmonella arizonae, Salmonella species, Serratia liquefaciens, Serratia marcescens, Serratia odorifera, Serratia spp., Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella sonnei;

чутливі (анаеробні грампозитивні бактерії) – Bifidobacterium spp., Clostridium bifermentans, Clostridium butyricum, Clostridium cadaveris, Clostridium clostridiforme, Clostridium difficile, Clostridium hastiforme, Clostridium limosum, Clostridium perfringens, Clostridium ramosum, Clostridium tertium, Clostridium spp., Eubacterium aerofaciens, Eubacterium lentum, Eubacterium spp., Peptococcus asaccharolyticus, Peptococcus spp., Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus prevotii, Peptostreptococcus species;

чутливі (анаеробні грамнегативні бактерії) – Bacteroides caccae, Bacteroides capillosus, Bacteroides distasonis, Bacteroides fragilis, Bacteroides fragilis group, Bacteroides ovatus, Bacteroides putredinis, Bacteroides stercoris, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Bacteroides ureolyticus, Bacteroides vulgatus, Bacteroides spp., Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium varium, Fusobacterium spp., Porphyromonas asaccharolytica, Porphyromonas gingivalis, Porphyromonas species, Prevotella bivia, Prevotella disiens, Prevotella intermedia, Prevotella melaninogenica, Prevotella oralis, Prevotella spp.;

з проміжною чутливістю (аеробні грампозитивні бактерії) – Enterococcus avium, Enterococcus faecium, Propionibacterium acnes;

з проміжною чутливістю (аеробні грамнегативні бактерії) – Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Acinetobacter spp., Enterobacter aerogenes, Pseudomonas stutzeri, Stenotrophomonas maltophilia;

стійкі (аеробні грампозитивні бактерії) – Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus

aureus (methicillin resistant), Staphylococcus coagulase negative (methicillin resistant).

 Фармакокінетика. Всі показники фармакокінетики при роздільному та сумісному застосуванні піперациліну та тазобактаму були однотипні.

Адсорбція. Після внутрішньовенного введення пікова концентрація піперациліну та тазобактаму в плазмі виникає негайно. Після введення 4 г піперациліну натрію пікова концентрація в плазмі становить 298 мкг/мл.

Після введення 500 мг тазобактаму натрію пікова концентрація в плазмі – 34 мкг/мл.

Всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі (С mах) досягається відразу ж після внутрішньовенної (в/в) ін’єкції.

Розподілення. Зв’язування з протеїнами властиве як для піперациліну так і для тазобактаму і дорівнює приблизно 30 %. Піперацилін та тазобактам вільно розповсюджуються, зокрема в легенях, жіночих репродуктивних органах (матка, яєчники, фаллопієві труби), жовчному міхурі, жовчі, слизовій оболонці кишечнику, інтерстиціальній рідині. Концентрація в тканинах в цілому складає від 50 % до 100 % порівняно з плазмовою. Розподілення піперациліну та тазобактаму в цереброспінальну рідину є низьким у випадку відсутності запалення оболонок мозку.

Метаболізм. Піперацилін метаболізується до дезетилового метаболіту, який проявляє антимікробну активність. Тазобактам метаболізується до одиничного метаболіту, що проявляє фармакологічну та антибактеріальну активність.

Виведення. Час напіввиведення піперациліну та тазобактаму з плазми складає від 0,7 год до 1,2 год. Піперацилін та тазобактам виводяться через нирки за допомогою гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції. Піперацилін виводиться швидко, оскільки є необмінним лікарським засобом. 68 % дози виводиться з сечею. Тазобактам та його метаболіти виводяться в основному (на 80 %) через нирки. Період напіврозпаду (Т1/2) у здорових добровольців складає від 36 хв. до 72 хв.

У пацієнтів з цирозом печінки період напіврозпаду (Т1/2) піперациліну зростає на 25 % та тазобактаму – на 8 %.

Показання для застосування. Інфекції середньої тяжкості, спричиненими чутливими до препарату штамами:

інфекції нижніх дихальних шляхів;

інфекції сечовидільної системи;

неускладнені та ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин (абсцес, інфіковані трофічні виразки);

інфекційно-запальні захворювання тазу чи післяпологові інфекції (в т. ч. ендометрит);

апендицит ( ускладнений розривом апендикса, перитонітом і/або

абсцедуванням);

септицемія.

Спосіб застосування та дози. Спосіб та дозу визначають індивідуально в кожному конкретному випадку залежно від перебігу та локалізації інфекції. Застосовується тільки внутрішньовенно повільно струйно або краплинно. Для дорослих і дітей старше

12 років середня добова доза складає 12 г піперациліну та 1,5 г тазобактаму, тобто 4,5 г Зоперцину кожні 8 годин.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендуються дози, наведені в таблиці.

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Рекомендована доза

> 20 80

4,5 г кожні 8 год

< 20

4,5 г кожні 12 год

Для хворих, що перебувають на гемодіалізі максимальна доза Зоперцину складає 2,25 г кожні 8 год. Оскільки під час гемодіалізу виводиться 30 % 40 % Зоперцину за 4 години, застосовують одну додаткову дозу 2 г піперациліну і 0,25 г тазобактама після кожного сеансу діалізу. (добова доза 8 г піперациліну і 1 г тазобактаму). Для хворих з нирковою недостатністю контролюють концентрацію Зоперцину в плазмі, що дозволяє регулювати потрібну дозу лікарського засобу.

Тривалість лікування складає від 7 до 10 днів. Рекомендована тривалість застосування препарату при госпітальній пневмонії складає від 7 до 14 днів. В інших умовах терапія ведеться залежно від важкості інфекції, клінічного та бактеріологічного прогресу та ефективності лікування.

Для приготування розчину для внутрішньовенного введення як розчинник використовують 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози, стерильну воду для ін’єкцій. Для внутрішньовенного введення струйно вміст флакону, що містить 4,5 г препарату, розводять в 20 мл одного із вищезгаданих розчинів. Струшують до повного розчинення. Речовина розчиняється повністю, не залишаючи ніякого нерозподіленого залишка. Дозу слід вводити протягом 3 5 хвилин.

Для внутрішньовенного введення краплинно вміст флакону, що містить 4,5 г препарату, розводять в 20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, далі одержаний розчин розчиняють в 50 мл одного з вказаних розчинів, або в 5 % розчині декстрози у воді, або в суміші 5 % розчину декстрози і 0,9 % натрію хлориду. Струшують до повного розчинення. Речовина розчиняється повністю, не залишаючи ніякого нерозподіленого залишка Дозу слід вводити протягом 30 хвилин.

Побічна дія.

З боку травного тракту діарея, запор, нудота, блювання.

З боку ЦНС тривога, занепокоєння, безсоння, головний біль, у поодиноких випадках можливі тремор, конвульсії, запаморочення.

З боку серцево-судинної системи підвищення артеріального тиску, набряки, біль в грудях, у поодиноких випадках можливі гіпотензія, тахікардія, аритмія.

Алергічні реакції висипання, свербіж;

З боку респіраторної системи задишка

 

Протипоказання. Зоперцин протипоказаний хворим з алергічними реакціями на будь-які пеніциліни, цефалоспорини чи інгібітори β-лактамази.

 

Передозування. Зоперцин відноситься до пеніцилінової групи і може бути причиною нервово-м’язової збудженості чи конвульсій, внаслідок внутрішньовенного введення великої дози (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю). В цих випадках терапія симптоматична. Висока концентрація піперациліну та тазобактаму може бути знижена за допомогою гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.

 

Особливості застосування. При застосуванні препаратів пеніцилінової групи спостерігались серйозні реакції гіперчутливості препаратів, що вимагали негайної медичної допомоги з застосуванням епінефрину, кисню, внутрішньовенного введення стероїдів та інтубації дихальних шляхів.

У разі виникнення важкої персистуючої діареї необхідно враховувати можливість розвитку псевдомембранозного ентероколіту, викликаного агресивним штамом Clostridium difficile (NAP1/027), виражена токсичність якого, ймовірно, повязана з підвищеним виробленням токсинів А і В. У разі виникнення даного ускладнення необхідно відмінити препарат і призначити перорально тейкопланін або ванкоміцин.

У хворих з нирковою недостатністю, які застосовували бета-лактамні антибіотики, включаючи піперацилін, мало місце відхилення показників коагуляції, таких як час коагуляції, агрегація тромбоцитів та утворення тромбіну. Це може передувати появі кровотеч.

При появі симптомів порушення коагуляції, застосування препарату повинно бути зупинено та підібрана відповідна терапія.

При тривалому лікуванні необхідно періодично контролювавти функцію нирок, печінки.

При використанні пеніцилінів, зокрема піперациліну у пацієнтів з кістозним фіброзом, може спостерігатись підвищення температури та висипання.

Вагітність і лактація. Під час вагітності Зоперцин можна застосовувати лише в тих випадках, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода.

Зоперцин у незначних концентраціях виділяється з грудним молоком, тому застосувати препарат у жінок, які годують груддю можливо лише в тих випадках, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для дитини, або припинити годування груддю.

Дитячий вік. В достатній мірі не установлена безпека та ефективність застосування піперацилін/тазобактам у дітей молодше 12 років.

З обережністю призначають Зоперцин пацієнтам віком старше 65 років.

В період лікування не вживати алкоголь.

Здатність безпосередньо впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами досі не встановлена. У разі виникнення побічних реакцій – див. “Побічна дія” (запаморечення, конвульсії і інше) слід утриматись від керувуння автотранспортом або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування Зоперцину з гепарином може викликати порушення системи коагуляції крові. Одночасне застосування Зоперцину з тобраміцином зменшує площу під кривою ”концентрація-час” на 11 %, нирковий кліренс на 32 %.

Одночасне застосування ванкуроніуму разом з Зоперцином призводить до пролонгації нейромускулярної блокади.Пробенецид збільшує час напіввиведення препарату Зоперцин.

Зоперцин не змішують з іншими лікарськими засобами в шприці чи інфузійному флаконі, оскільки їх сумісність не доведено. Зоперцин може застосовуватись одночасно з іншими антибіотиками, але лікарські засоби повинні вводитись окремо.

Результати лабораторних випробувань у пацієнтів, які застосовують піперацилін/ тазобактам повинні бути інтерпретовані обережно з підтвердженням іншими діагностичними методами.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 250С в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.

Після розчинення препарату у стерильній воді для ін’єкцій розчин зберігає свою активність 24 години при температурі 20 250С або 48 годин при температурі 2 80С.

Читайте также
Пользователей также интересует