Сетронон инструкция, аналоги и состав

Склад лікарського засобу:

діюча речовина: oндансетрон;

1 мл розчину містить 2 мг ондансетрону гідрохлориду дигідрат у перерахунку на ондансетрон;

допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протиблювотні засоби і препарати, що усувають нудоту.

Антагоністи 5НТ₃-рецепторів серотоніну. Код АТС А04АА01.

Клінічні характеристики.

Показання. Профілактика та лікування нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміо- або променевою терапією; післяопераційних нудоти та блювання.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози. Препарат може вводитися внутрішньом’язово або внутрішньовенно, шляхом одноразової повільної ін’єкції або шляхом інфузії. Доза залежить від ступеня вираженості блювотної реакції у відповідь на проведення цитостатичної терапії.

Хіміотерапія та променева терапія:

добова доза для дорослих, як правило, становить 8 - 32 мг, виходячи з нижченаведених критеріїв.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія:

Дорослим призначають по 8 мг внутрішньовенно струминно повільно або внутрішньом’язово, безпосередньо перед початком терапії або через 12 годин після початку терапії.

Для профілактики пізднього або тривалого блювання після перших 24 годин слід продовжувати застосування препарату по 8 мг двічі на добу протягом 5 днів після закінчення курсу протипухлинної терапії.

Високоеметогенна хіміотерапія:

- одноразово 8 мг внутрішньовенно повільно безпосередньо перед початком курса;

- потім внутрішньовенно струминно – по 8 мг кожні 2 - 4 години; або внутрішньовенно краплинно безперервно зі швидкістю 1 мг/год протягом 24 год; або краплинно безпосередньо перед початком хіміотерапії в дозі 32 мг, розведені у 50 - 100 мл відповідного інфузійного розчину протягом 15 хв.

У разі вираженої блювотної реакції при проведенні хіміотерапії ефективність ондансетрону можна збільшити шляхом разового внутрішньовенного введення глюкокортикоїду (наприклад, 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазону до початку хіміотерапії);

- для профілактики блювання у наступні дні – 8 мг внутрішньо двічі на добу протягом 5 днів або після закінчення курсу хіміотерапії.

Діти. Дітям препарат призначається в дозі 5 мг/м² поверхні тіла внутрішньовенно, безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім, через 12 год – 4 мг перорально (1 таблетка); рекомендується продовжити лікування в дозі 4 мг двічі на добу перорально (2 рази по 1 таблетці) протягом 5 днів.

Хворі похилого віку. Змінювати дозу препарату немає потреби.

Хворі з ураженням нирок та печінки. При ураженні нирок змінювати звичайну добову дозу і частоту введення препарату не потрібно. При значному ураженні печінки зменшується кліренс ондансетрону, причому збільшується час напіввиведення його з плазми, тому дозу необхідно знизити максимально до 8 мг на добу.

Післяопераційна нудота і блювання:

Дорослі: слід ввести разову дозу 4 мг внутрішньом’язово або внутрішньовенно, струминно, повільно на початку анестезії.

Для зменшення нудоти і блювання, які виникли, рекомендується внутрішньом’язове або повільне внутрішньовенне введення разової дози препарату 4 мг.

Внутрішньом’язово в одну і ту ж ділянку тіла ондансетрон може бути введений одномоментно в дозі, яка не перевищує 2 мл (4 мг)!

Діти (2 роки та старше): для запобігання післяопераційній нудоті і блюванню при загальній анестезії препарат може бути призначений у разовій дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції до або після індукції анестезії.

Для пом'якшення нудоти та блювання, що розвинулися в післяопераційному період у дітей рекомендується повільне внутрішньовенне введення разової дози препарату 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг).

Відносно попередження і лікування післяопераційної нудоти і блювання у дітей віком до

2 років достатнього досвіду немає.

Хворі похилого віку. Змінювати дозу препарату немає потреби.

Проведення інфузії. Інфузійний розчин повинен бути приготовлений безпосередньо перед використанням. У разі необхідності готовий інфузійний розчин може зберігатися до використання максимально протягом 24 години при температурі 2 - 8°С. Під час проведення інфузії захисту від світла не потрібно; розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 години при природному світлі або нормальному освітленні.

При розведенні ін’єкційного розчину можна застосовувати наступні інфузійні разчини:

- 0,9% інфузійний розчин натрію хлориду;

- 5% інфузійний розчин глюкози;

- 10% інфузійний розчин маніту;

- інфузійний розчин Рінгера;

- 0,3 % інфузійний розчин калію хлориду і 0,9% інфузійний розчин натрію хлориду;

- 0,3% інфузійний розчин калію хлориду і 5% інфузійний розчин глюкози.

Введення ін’єкційного розчину в одному шприці з іншим лікарським препаратом не допускається.

Побічні реакції.

Алергічні реакції: кропив’янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.

Місцеві реакції: гіперемія, біль, печіння у місці введення.

З боку травної системи: гикавка, сухість у роті, запори або діарея, іноді транзиторне підвищення активності амінотрансфераз, недостатність функції печінки.

З боку серцево-судинної системи: біль у грудній клітці, у поодиноких випадках з депресією ST, брадикардія, аритмії, зниження артеріального тиску.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тимчасове порушення гостроти зору (при швидкому внутрішньовенному введенні), спонтанні рухові розлади, напади судом, пригнічення центральної нервової системи, парестезії, слабкість, екстрапірамідна симптоматика, непритомність.

Інші: відчуття жару і припливу крові до обличчя, гіпокаліємія, гіперкреатинінемія.

Передозування. При передозуванні можливо загострення симптомів, що описані у розділі «Побічні реакції».

Лікування: відміна препарату і симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Дані про тератогенність у людини відсутні, тому під час вагітності застосування препарату не рекомендується. Ондансетрон виділяється з материнським молоком, тому під час застосування препарату необхідно припинити годування груддю.

Діти. Дані щодо застосування ондансетрону для профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей до 2-х років обмежені.

Особливості застосування. При призначенні пацієнтам з помірними і вираженими порушеннями функції печінки не рекомендується перевищувати дозу 8 мг/добу. При дуже вираженій блювотній реакції в результаті хіміотерапії ефективність препарату можна підвищити шляхом разового внутрішньовенного введення глюкокортикоїдів (наприклад 20 мг дексаметазону) до початку хіміотерапії.

У деяких пацієнтів, з надмірною чутливістю до інших високоселективних антагоністів рецепторів 5-НТ₃ (серотонину), відзначалася реакція надчутливості і до ондансетрону. Ондансетрон збільшує час проходження через товсту кишку, тому за хворими з ознаками підгострої непрохідності кишечнику після застосування препарату потрібне особливе спостереження.

Інфузійний розчин готують безпосередньо перед застосуванням. У разі необхідності він може зберігатися протягом 24 год при температурі 2 - 8°С при звичайній освітленості. Під час проведення інфузії захист від світла непотрібний; розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 год при природному освітленні.

Стерилізація ампул в автоклаві заборонена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Під час лікування препаратом слід утримуватися від керування ав тотранспортом та правцювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії. Препарат у вигляді інфузійного розчину при концентрації ондансетрону 16 - 160 мкг/мл (8 мг/500 мл - 8 мг/50 мл) може вводитися через Y-подібний катетер сумісно з такими препаратами:

- цисплатин при концентрації до 0,48 мг/мл (наприклад, 240 мг/500 мл) при застосуванні протягом 1 - 8 год;

- 5-фторурацил при концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г/3 л або 400 мг/ 500 мл) при застосуванні з мінімальною швидкістю 20 мл/год (500 мл/24 год.). Концентрація 5-флюороурацилу вище 0,8 мг/мл може спричиняти осадження ондансетрону. Розчин 5-флюороурацилу для інфузії може містити не більше 0,045% магнію хлориду поряд з іншими сумісними компонентами;

- карбоплатин при концентрації до 0,18 мг/мл – 9,9 мг/мл (наприклад, 90 мг/500 мл – 990 мг/100 мл), введення протягом 10 - 60 хв;

- етопозид при концентрації до 0,144 – 0,25 мг/мл (наприклад, 72 мг/500 мл – 250 мг/1000 мл), введення протягом 30 - 60 хв;

- цефтазидим у дозі 250 мг – 2 г з додаванням дистильованої води для ін’єкцій, за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції (наприклад, 250 мг/2,5 мл або 2 г/10 мл), введення протягом 5 хв;

- циклофосфамід в дозі 100 мг – 1 г з додаванням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції (100 мг циклофосфаміду/5 мл), введення протягом 5 хв;

- доксорубіцин в дозі 10 - 100 мг з додаванням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції (10 мг/5 мл), введення протягом 5 хв;

- при застосуванні з дексаметазоном можливе введення 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазону повільно, протягом 2 - 5 хв, у вигляді внутрішньовенної ін’єкції через У-подібне з’єднання інфузійного апарата, через яке приблизно протягом 15 хв проходить 8 - 32 мг ондансетрону, розведеного в 50 - 100 мл основного інфузійного розчину.

Препарат не слід застосовувати в одному шприці або в одній крапельниці з іншими лікарськими засобами.

Ондансетрон метаболізується ферментною системою – цитохром Р₄₅₀печінки, тому ферментативні індуктори або інгібітори можуть змінювати його кліренс і час напіввиведення препарату.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні:

- з індукторами цитохрому CYP_2D6 і CYP_3А – барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глютетимід, гризеофульвін, динітроген оксид, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн, рифампіцин, толбутамід;

- з інгібіторами ферментів CYP_2D6 і CYP_3А – алопуринол, макролідні антибіотики, антидепресанти (інгібітори МАО), хлорамфенікол, цметидин, естрогенмістні пероральні контрацептиви, дилтіазем, дисульфірам, флуконазол, фторхінолони, ізоніазид, кетоконазол, ловастатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ондансетрон - високоселективний антагоніст рецепторів 5-НТ₃ (серотоніну). Медикаменти цитостатичної хіміотерапії і радіотерапія можуть викликати підвищення рівня серотоніну внаслідок подразнення слизової оболонки шлунка і тонкого кишечнику, що, у свою чергу, шляхом активації вагусних аферентних волокон, які містять рецептори 5-НТ₃, викликає блювотний рефлекс. Подразнення вагусних аферентних волокон може призвести до підвищення рівня серотоніну і в area postrema, що знаходиться в нижній частині четвертого шлуночка мозку, що також сприяє виникненню блювання внаслідок стимуляції розташованих там рецепторів 5-НТ₃. Ондансетрон гальмує появу блювотного рефлексу внаслідок антагоністичної дії на рецептори 5-НТ₃, що знаходяться на нейронах як центральної, так і периферичної нервової системи. Очевидно, на цьому механізмі дії базується попередження і лікування післяопераційного і викликаного цитостатичною терапією блювання та нудоти.

Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні у дозі 0,15 мг/кг дорослим до 75 років максимальна концентрація у крові становить, у середньому, приблизно 100 нг/мл, в осіб старше 75 років – 170 нг/мл. При внутрішньовенній інфузії 32 мг протягом 15 хв максимальна концентрація досягає 264 нг/мл. При внутрішньом’язовому введенні максимальна концентрація ондансетрону у крові реєструється через 10 хв після ін’єкції і становить близько 25 нг/мл. Зв’язування з білками плазми – 70 - 76%. Основна частина введеної дози (85 - 90%) гідроксилюється у печінці за участі цитохрому P‑450 до сполук індольного циклу, а далі кон’югує з глюкуроновою і сірчаною кислотами. Загальний об’єм розподілу становить 1,9 л/кг, період напіввиведення залежно від віку – від 3,5 до 5,5 години. Препарат екскретується з організму нирками, при цьому 5% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому введенні.

У дітей, а також у осіб з ураженнями печінки зменшується загальний кліренс, у пацієнтів похилого віку збільшується період напіввиведення і загальний кліренс препарату. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15 - 60 мл/хв) знижені системний кліренс і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є клінічно незначуще невелике збільшення періоду напіввиведення препарату. У жінок рівень максимальної концентрації і біодоступність препарату вищі, а кліренс і рівень розподілу нижчі, ніж у чоловіків.

Фармацевтичні характеристики.

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність. Не спостерігалась.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при кімнатній температурі 15- 25°С.