Изоптин^® инструкция, аналоги и состав

Діюча речовина: верапамілу гідрохлорид;

склад: 1 таблетка містить 40 мг або 80 мг верапамілу гідрохлориду ;

допоміжні речовини: кальцію дигідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрій кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, натрію лаурил сульфат, макрогол 6000, тальк, титану діоксид Е171.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Селективний антагоніст кальцію з переважною дією на серце, похідне фенілалкіламіну. Код АТС С08DA01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування ішемічної хвороби серця, включаючи: хронічну стабільну стенокардію (класична стенокардія напруження); стенокардію спокою; вазоспастичну стенокардію (варіантна стенокардія, стенокардія Принцметала).

Лікування пароксизмальної надшлуночкової тахікардії; тріпотінні/мерехтінні передсердь (за винятком синдрому Вольфа – Паркінсона - Уайта (WPW).

Лікування артеріальної гіпертензії, коронарній хворобі, профілактика міокардіальної ішемії.

Протипоказання.

Кардіогенний шок.
Гостра фаза інфаркту міокарда з ускладненнями (брадикардія, гіпотензія, недостатність лівого шлуночка).
Тяжкі порушення провідності (AV блокада II і III).
Синдром слабкості синусового вузла (якщо не імплантований штучний водій ритму).
Синоартріальна блокада.
Відома гіперчутливість до верапамілу або до будь-якого компонента препарату.
Маніфестна серцева недостатність.
Мерехтіння /тріпотіння предсердь та одночасна наявність синдрому WPW(підвищенний ризик спровокування вентрикулярної тахикардії ).
Під час лікування ізоптином не застосовувати одночасно внутривенно бетарецепторні блокатори ( за виключенням інтенсивної терапії).

Спосіб застосування та дози.

Для Ізоптину 40 мг:

Дорослі та підлітки вагою більше ніж 50 кг:

Коронарна хвороба серця

Рекомендоване дозування становить в межах (120 мг)-240 мг-480 мг на день: 3-4 разових дози, відповідно: 3-4 рази на день 1 таблетку (відповідно 120 мг-160 мг на день).

Застосування препарату показане пацієнтам, в яких достатня ефективність препарату відчувається вже після прийому невеликих доз (наприклад, хворі з порушеннями функції печінки або літні люди).

Для більших дозувань ( наприклад 240мг-480 мг на добу) в розпорядженні є форми застосування з підходящим кількісним вмістом біологічно активної речовини).

Гипертонія

Рекомендоване дозування становить в межах (120 мг)-240 мг-360 мг на день – 3 разові дози, відповідно: 3 рази на день 1 таблетку (відповідно 120 мг на день).

Для більших дозувань ( наприклад 240мг-360 мг на день) в розпорядженні є форми застосування з підходящим кількісним вмістом біологічно активної речовини).

Пароксизмальна суправентрикулярна тахикардія

Мерехтіння предсердь/тріпотіння предсердь

Рекомендоване дозування становить в межах (120 мг)-240 мг-480 мг на день – 3-4 разові дози, відповідно: 3-4 рази на день 1 таблетку (відповідно 120 мг-160 мг на день).

Для більших дозувань ( наприклад 240мг -480 мг на день) в розпорядженні є форми застосування з підходящим кількісним вмістом біологічно активної речовини).

Діти (тільки при порушеннях послідовності серцевих ударів):

Діти дошкільного віку до 6-ти років:

Рекомендоване дозування в межах 80 мг -120 мг на день –2- 3 разові дози, відповідно: 2-3 рази на день 1 таблетку (відповідно 80мг- 120 мг на день).

Діти шкільного віку 6-14 років:

Рекомендоване дозування в межах 80 мг-360 мг на день –2- 4 разові дози, відповідно: 2-4 рази на день 1-2 таблетки (відповідно 80мг - 320 мг на день).

Для більших дозувань ( наприклад 360мг на день) в розпорядженні є форми застосування з підходящим кількісним вмістом біологічно активної речовини).

Для Ізоптину 80 мг:

Дорослі та підлітки вагою більше ніж 50 кг:

Коронарна хвороба серця

Рекомендоване дозування становить в межах 240 мг-480 мг на день - 3-4 разових дози, відповідно: 3-4 рази на день 1 таблетку (відповідно 240мг-320 мг на день).

Для більших дозувань ( наприклад 360мг-480 мг на день) в розпорядженні є форми застосування з підходящим кількісним вмістом біологічно активної речовини).

Гіпертонія

Рекомендоване дозування в межах 240 мг-360 мг на день – 3 разові дози, відповідно: 3 рази на день 1 таблетку (відповідно 240 мг на день).

Для більших дозувань ( наприклад 360 мг на день) в розпорядженні є форми застосування з підходящим кількісним вмістом біологічно активної речовини).

Пароксизмальна суправентрикулярна тахикардія

Мерехтіння предсердь/тріпотіння предсердь

Рекомендоване дозування в межах 240 мг-480 мг на день – 3-4 разові дози, відповідно: 3-4 рази на день 1 таблетку (відповідно 240 мг-320 мг на день).

Діти (тільки при порушеннях послідовності серцевих ударів):

Діти дошкільного віку до 6-ти років:

Рекомендоване дозування в межах 80 мг-120 мг в день –2- 3 разові дози. Для цього в розпорядженні є форми застосування з підходящим кількісним вмістом біологічно активної речовини (40 мг)

Діти шкільного віку 6-14 років:

Рекомендоване дозування становить в межах 80 мг-360 мг в день –2- 4 разові дози, відповідно: 2-4 рази на день 1 таблетка (відповідно 160мг- 320 мг на день).

Ізоптин 80 мг застосовується в тих випадках, коли не досягається бажанного ефекту при прийомі менших доз (наприклад 80 мг на день).

Побічні реакції.

Застосування верапамілу може асоціюватися з небажаними явищами з боку серцево-судинної системи: аритмія на фоні брадикардії (синусова брадикардія, AV-блокада II або III ступеня або брадиаритмія з фібриляцією передсердь), артеріальна гіпертензія, зупинка синусового вузла або асистолія.

Іноді може розвинутися або загостритися серцева недостатність, значне зниження артеріального тиску та/або ортостатичні реакції.

Дуже рідко у пацієнтів, які приймали верапаміл, спостерігалось збільшення частоти серцевих скорочень (тахікардія).

Повідомлялося про досить часте виникнення нудоти (рідко – блювання), метеоризму або запорів.

У поодиноких випадках можуть з’явитися головний біль, нервозність, запаморочення, стомлюваність, сенсорні розлади, такі як дзвін у вухах, парестезія, невропатія та тремор, пітливість, почервоніння шкіри та відчуття жару.

Рідко повідомлялося про алергічні реакції (еритема, свербіж, кропив’янка, макулопапілярна екзантема та еритромелалгія. Дуже рідко повідомлялося про бронхоспазм.

Можуть виникати периферичні набряки як наслідок місцевого розширення артеріол. Також повідомлялося про транзиторне підвищення рівнів трансаміназ та/або лужної фосфатази, алергічний гепатит.

Значне зниження переносимості глюкози та імпотенція спостерігалися рідко.

В поодиноких випадках у пацієнтів похилого віку при довготривалій терапії розвивалась гінекомастія, яка повністю минала після відміни препарату.

Дуже рідко спостерігались крововиливи у шкіру або слизові оболонки (пурпура). Були окремі повідомлення про фотодерматити.

Рідко спостерігалися міалгія, артралгія.

У поодиноких випадках повідомлялося про ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона. Дуже рідко повідомлялося про гіперплазію ясен (гінгівіт та кровотеча), яка минала після відміни препарату.

Передозування.

Симптоми отруєння при передозуванні верапамілом залежать від кількості прийнятого препарату, часу, коли були вжиті детоксикаційні заходи, та віку пацієнта.

Переважають такі симптоми:

зниження артеріального тиску (в деяких випадках до рівнів, які неможливо визначити); симптоми шоку, втрата свідомості; AV блокада I і II ступенів, часто у вигляді періодів Венкебаха; повна AV блокада, AV дисоціація, синусова брадикардія, блокада синусового вузла, зупинка серця або асистолія.

Терапевтичні заходи спрямовані на видалення речовини з організму та відновлення стабільності серцево-судинної системи.

Загальні заходи: промивання шлунка рекомендується навіть у разі, якщо минуло більше 12 годин з моменту прийому препарату і моторика шлунково-кишкового тракту не визначається (відсутність кишкових шумів). Загальні реанімаційні заходи включають непрямий масаж серця, штучне дихання, дефібриляцію, кардіостимуляцію.

Гемодіаліз не показаний. Гемофільтрація та, можливо, плазмофорез може бути корисним (антагоністи кальцію добре зв’язуються з білками плазми).

Особливі заходи: усунення кардіодепресивних впливів, гіпотензії і брадикардії. Специфічним антидотом є кальцій: внутрішньовенно вводять 10-20 мл 10% розчину глюконату кальцію (2,25 – 4,5 ммоль). За необхідності можна повторити введення або провести додаткову уповільнену крапельну інфузію (напр., 5 ммоль/год.).

Додаткові заходи: при AV блокаді II і III ступенів, синусовій брадикардії, зупинці серця застосовують атропін, ізопротеренол, орсипреналін або кардіостимуляцію.

У випадку гіпотензії внаслідок кардіогенного шоку та артеріальної вазодилятації застосовують допамін (до 25 мкг/кг за хв.), добутамін (до 15 мкг/кг за хв.), або норадреналін. Концентрації кальцію у сироватці повинні відповідати верхній межі норми або бути трохи вищими норми. У зв’язку з вазодилятацією на ранніх етапах здійснюється введення замісної рідини (розчин Рингера або фізіологічний розчин).

Вагітність та годування груддю: препарат не слід приймати в першому та другому триместрах вагітності. Прийом в третьому триместрі вагітності має відбуватися маленькими дозами з врахуванням ризику для матері та дитини, а також не слід приймати в період лактації, оскільки біологічно активна речовина потрапляє в материнське молоко

Особливості застосування.

При призначенні верапамілу та визначенні його дози особливу увагу слід приділяти пацієнтам:

з AV блокадою І ступеня;
з гіпотензією (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.);
з брадикардією (частота серцевих скорочень менше 50 ударів за хвилину);
з фібриляцією/тріпотінням передсердь та супутнім синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (ризик виникнення шлуночкової тахікардії);
сильно обмеженій функції печінки;
захворюваннях з шкідливою нервово-м’язової трансмісією (миостенія(Myastenia gravis),синдром Ламберта-Ітона,прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена).

Взаємодія з лікарськими засобами:

Верапаміл є субстратом та інгібітором цитохрома (Cytochrom) Р 450 3 А4. При одночасному прийомі симвастатину, який метаболізується через цитохром (Cytochrom)

Р 450 3 А4,верапаміл може підвищувати рівень симвастатину в крові і тим самим

підвищувати ризик токсичного ураження м’язів. Дозування симвастатину має бути

відповідно узгодженим.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами: залежно від індивідуальної реакції здатність до керування транспортними засобами або роботи з механізмами може бути порушена. Особливо це стосується початкової фази лікування, при зміні гіпотензивного препарату, а також при одночасному прийомі препарату з алкоголем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Антиаритмичні засоби, бетарецепторні блокатори,засоби для інгаляційного наркозу:

Взаємне посилення кардіоваскулярної дії (атриовентрикулярне блокування високого ступеню, зниження частоти серцевих сокращений високого ступеню, поява серцевої недостатності, значне пониження кров’яного тиску).

Під час лікування препаратом не застосовувати одночасно внутривенно бетарецепторні блокатори ( за виключенням інтенсивної терапії)

Гіпотензивні засоби, диуретики (сечогінні препарати), вазодилататори (судинорозширюючі засоби):

Посилення гіпотензивного ефекту.

Дигоксин (Digoxin):

Підвищення рівня дигоксину в плазмі, спричинене пониженим нирковим виведенням(слід звертати ретельну увагу на симптоми передозування дигоксином та при необхідності зменшити дозу глюкозиду, після визначення рівня дигоксину в плазмі).

Хінідін (Chinidin):

Можливе посилене пониження кров’яного тиску, у хворих з гипертрофічною обструктивною кардіміопатією можлива поява набряку легенів, підвищення рівня хінідіну в плазмі.

Карбамазепін (Carbamazepin):

Посилення дії карбамазепіну,підвищення нейротоксичних побічних ефектів.

Літій (Lithium):

Послаблення дії літію,підвищення нейротоксичності

М’язові релаксанти:

Можливе посилення дії через верапамілгідрохлорид.

Ацетилсаліцилова кислота:

Посилена кровоточивість.

Доксорубіцін (Doxorubicin)

При одночасному прийманні орально доксорубіціну та верапамілу підвищується біодоступність та максимальний рівень доксорубіціну в плазмі у хворих з дрібноклітиновим раком легенів.

У хворих в стадії прогресуючої пухлини значних змін фармакокінетики доксорубіціну при одночасному внутрішньовенному застосуванні верапамілу не спостерігається.

Етанол:

Затримується розпад етанолу та підвищується рівень етанолу в плазмі,тим самим верапаміл посилює дію алкоголю.

Взаємодія на основі цитохрому Р 450 ізоензиму 3А

Верапамілу гідрохлорид метаболізується в печінці через цитохром Р 450 ізоензим 3А4

та інгібує цей ензим.

В зв’язку з цим слід звернути увагу на такі взаємодії:

Інші інгібітори цитохрому Р 450 ізоензиму 3А4,як,наприклад азол-фунгістатика (наприклад клотримазол або кетоцоназол), протеінові інгібітори (наприклад ритонавір або індинавір), макроліди (наприклад еритроміцин або кларитроміцин) та циметидин:

Підвищення рівня верапамілу гідрохлориду в плазмі та/або рівень цього лікарського засобу в плазмі через (взаємний) вплив розпаду.

Індуктори цитохрому Р 450 ізоензиму 3А4, як, наприклад фенитоїн, рифампіцин, фенобарбітал, карбамазепін:

Пониження рівня верапамілгідрохлориду в плазмі та послаблення дії верапамілгідрохлориду.

Субстрати цитохрому Р 450 ізоензиму 3А4, наприклад антиаритмічні засоби (наприклад

аміодарон або хінідин), інгібітори СSE ( наприклад ловастатин або аторвастатин), мідазолам, циклоспорін, теофилін, празосін:

Підвищення рівня цих лікарських засобів в плазмі.

Симвастатин:

При одночасному застосуванні верапамілу та сімвасатіну великими дозами підвищується ризик миопатії, рабдоміолізу. Дозування симвастатину має бути відповідно узгодженим. Застереження:

Під час застосування ізоптіну слід уникати страв та напоїв з грейпрутом. Грейпфрут може підвищити рівень верапамілу гідрохлориду в плазмі.

Фармакологічні властивості. Фармакокінетика. Верапаміл, діюча речовина препарату Ізоптин(R), блокує трансмембранний потік іонів кальцію у клітини серця та гладеньких м’язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму в клітинах міокарда, та за рахунок зменшення постнавантаження.

Завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і спазм коронарних артерій знімається. Ці властивості визначають антиішемічну та антиангінальну ефективність препарату Ізоптин® при всіх формах ішемічної хвороби серця.

Антигіпертензивна ефективність препарату Ізоптин® зумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень в якості рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігається.

Препарат Ізоптин® має виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується.

Фармакокінетика. Верапаміл швидко та майже повністю всмоктується в тонкому кишечнику. Ступінь всмоктування становить 90 – 92 %. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 - 2 год. після прийому дози. Період напіввиведення становить від 3 до 7 год. Зв’язування з білками плазми становить 90%. Верапаміл майже повністю метаболізується, внаслідок чого утворюються різні метаболіти. Серед цих метаболітів тільки норверапаміл фармакологічно активний.

Верапаміл та його метаболіти виводяться в основному через нирки; лише 3 - 4% виводяться у незміненому вигляді. 50% введеної дози виводиться протягом 24 год., 70% виводиться протягом 5 днів. До 16% препарату виводиться з фекаліями. Нещодавно одержані дані свідчать, що немає різниці у фармакокінетиці верапамілу у людей із здоровими нирками та у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності. Період напіввиведення збільшується у пацієнтів з цирозом печінки завдяки низькому кліренсу та великому об’єму розподілення.

Середня абсолютна біодоступність у здорових суб’єктів після однократного прийому препарату становить 22%, що пояснюється екстенсивним печінковим метаболізмом першого проходження. Біодоступність збільшується у 1,5 – 2 рази після багаторазового прийому.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 40 мг: двоопуклі, білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «40» з одного боку, та логотипом – з другого;

таблетки по 80 мг: двоопуклі, білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «Isoptin 80» з одного боку та логотипом вище риски- з другого.

Термін зберігання. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.