Реминил инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: galantamine;

основні фізико-хімічні властивості:

капсули 16 мг: капсули рожевого кольору з написом "G16" на корпусі. Вміст капсул – пелети білого або майже білого кольору.

капсули 24 мг: капсули коричневого кольору з написом "G24" на корпусі. Вміст капсул – пелети білого або майже білого кольору.

склад: 1 капсула містить галантаміну гідроброміду в кількості, що відповідає 16 мг або 24 мг галантаміну;

допоміжні речовини: гіпромелоза, макрогол, етилцелюлоза, діетилфталат, сахароза..

Форма випуску. Капсули пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при деменції. Інгібітори холінестерази. Код АТС N06DA04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Галантамін, третинний алкалоїд, є селективним і зворотним інгібітором ацетилхолінестерази. Крім цього, галантамін підсилює властиву ацетилхоліну дію на нікотинові рецептори, в результаті зв’язування з алостеричною ділянкою рецептора. Завдяки підвищенню активності холінергічної системи може покращуватись когнітивна функція у пацієнтів із деменцією альцгеймерівського типу.

Фармакокінетика.

Абсолютна біодоступність галантаміну досить висока і складає 88,5 ± 5,4 %. Капсули пролонгованої дії біоеквівалентні таблеткам, котрі застосовують двічі на день та котрі мають відповідні характеристики AUC24 (площа подкривої концентрація) та мінімальна і максимальна концентрації (Cmin.,Cmax)досягається через 4,4 години, та на 24 % нижча у порівняно з такою при прийомі таблеток. Прийом їди не має значущого впливу на швидкість та повноту всмоктування препарату у формі капсул пролонгованої дії.

Об’єм розподілу (Vd)ss дорівнює 175 л, рівень зв’язування з білками плазми –18 %.

До 75 % галантаміну метаболізується в організмі людини. Елімінація галантаміну носить біекспоненціальний характер, а кінцевий період напіввиведення дорівнює приблизно 8 –10 год.

Протягом 7 днів після одноразового перорального прийому 4 мг 3Н-галантаміну 90–97 % препарату виділялося з сечею і 2,2–6,3 % – з калом. Після внутрішньовенного введення і перорального прийому 18–22 % дози екскретувалось у вигляді незмінного галантаміну з сечею протягом 24 год, нирковий кліренс був біля 68,4 ± 22,0 мл/хв, що складає 20–25 % загального кліренсу із плазми. Фармакокінетика капсул пролонгованої дії галантаміну носить лінійний характер у дозовому діапазоні від 8 до 24 мг.

Результати клінічних досліджень продемонстрували, що у пацієнтів із хворобою Альцгеймера концентрації галантаміну в плазмі крові на 30–40 % вище, ніж у молодих здорових людей.

Фармакокінетичні параметри галантаміну у пацієнтів з легким порушенням функції печінки (5–6 балів за шкалою CHILD) були подібні до таких у здорових людей. У пацієнтів з помірним порушенням фунції печінки (7–9 балів за шкалою CHILD) AUC і період напіввиведення галантаміну були підвищені приблизно на 30 %.

Популяційне фармакокінетичне дослідження й аналіз із дослідженням ряду моделей показали, що у пацієнтів із хворобою Альцгеймера і порушенням функції нирок дозу галантаміну коригувати не треба, якщо кліренс креатиніну в них складає не менше 9 мл/хв.

Показання для застосування.

Ремініл показаний для лікування деменції альцгеймерівського типу легкого або помірного ступеня.

Спосіб застосування та дози.

Схема лікування:

Ремініл капсули пролонгованої дії застосовуються один раз на добу, вранці, бажано під час їди. Капсули проковтують цілими, запиваючи невеликою кількістю рідини. Капсули не можна розжовувати або розкривати.

- Початкова доза

Рекомендована початкова доза галантаміну складає 8 мг на добу (по 4 мг два рази на добу при застосуванні препарату у формі таблеток Ремініл 4 мг та 8 мг), її слід приймати протягом 4 тижнів.

- Підтримуюча доза.

-                     Початкова підтримуюча доза складає 16 мг на добу, і пацієнти повинні приймати цю дозу не менше 4 тижнів.

-                     Питання про підвищення підтримуючої дози до максимально рекомендованої 24 мг на добу слід вирішувати після всебічної оцінки клінічної ситуації, а саме досягнутого ефекту і переносимості.

-                     У випадку відсутності клінічної відповіді на збільшення дози або непереносимості дози 24 мг/добу, повинна бути розглянута можливість зниження дози до 16 мг/добу.

-                     Лікування підтримуючою дозою препарату може продовжуватися доки триває позитивний терапевтичний ефект. Однак проведення повторної оцінки ефективності лікування повинно відбуватися регулярно. При відсутності подальшого ефекту від терапії Ремінілом, слід розглянути питання відміни препарату.

-                     При різкій відміні Ремінілу (наприклад, при підготовці до операції) загострення симптомів не виникає.

Пацієнти із захворюванням печінки та нирок.

У пацієнтів з помірним і тяжким враженням печінки концентрації галантаміну в плазмі можуть бути вище, ніж у пацієнтів без таких уражень. У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки початкова доза галантаміну повинна складати 8 мг/добу вранці або по 4 мг два рази на добу. У цьому випадку рекомендовано застосування препарату у формі таблеток Ремініл 4 мг та 8 мг). Приймати не менше 4 тижнів. Добова доза для таких пацієнтів не повинна перевищувати 16 мг/добу. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (більше 9 балів за шкалою CHILD) Ремініл не рекомендується. У пацієнтів з кліренсом креатиніна більш 9 мл/хв дозу Ремінілу коригувати не потрібно. Пацієнтам з важким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 9 мл/хв) Ремініл не рекомендується.

Супутня терапія.

Якщо пацієнт отримує сильні інгібітори ізоферментів CYP2D6 або CYP3А4, то може виникнути необхідність знизити дозу Ремінілу.

Побічна дія.

Найбільш частими небажаними явищами (частота яких складала ≥ 5 % або удвічі перевищувала частоту у пацієнтів, які отримували плацебо) при проведенні клінічних випробувань препарату були нудота, блювання, черевний біль, диспепсія, анорексія, слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість і схуднення. Такі небажані явища, як нудота, блювання й анорексія, частіше виникали у жінок.

Іншими частими небажаними явищами були сплутаність свідомості, раптові падіння, травми, безсоння, риніт і інфекції сечових шляхів. Більшість цих небажаних явищ виникали під час поступового підвищення дози Ремінілу. Більшість з перелічених побічних ефектів проявлялися на етапі підбору дози. Нудота та блювання, будучи найчастішими небажаними явищами, в більшості випадків продовжувались менше одного тижня, у більшості пацієнтів вони виникали тільки один раз. У таких ситуаціях можуть бути використані протиблювотні засоби. Під час лікування також повинно бути забезпечене адекватне надходження рідини до організму.

Тремор, непритомність і тяжка брадикардія спостерігались рідко.

Під час лікування галантаміном не було значних змін лабораторних показників.

Протипоказання.

Ремініл не можна призначати пацієнтам з гіперчутливістю до галантаміну гідроброміду або до будь-якого іншого компоненту, який входить у склад препарату.

Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (більше 9 балів за шкалою CHILD) або пацієнтам з важким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 9 мл/хв) Ремініл протипоказаний.

Ремініл також протипоказаний пацієнтам з проявами серйозних порушень функції печінки та функції нирок одночасно.

Передозування.

Симптоми

Ознаки передозування галантаміну схожі із такими при передозуванні холіноміметиками. Окрім м’язової слабкості або фасцикуляції можуть спостерігатись деякі або всі симптоми холінергічної кризи: сильна нудота, блювання, спастичні болі в череві, підсилене слиновідділення, сльозотеча, нетримання сечі і кала, сильна пітливість, брадикардія, артеріальна гіпотензія, колапс і судоми. Виражена м’язова слабкість у поєднанні з гіперсекрецією слизової оболонки трахеї і бронхоспазмом може призвести до летальної блокади дихальних шляхів.

У важких випадках як загальний антидот можна використовувати такі антихолінергічні препарати, як атропін. Спочатку рекомендується ввести 0,5 – 1,0 мг внутрішньовенно, частота і величина наступних доз залежать від динаміки клінічного стану пацієнта.

Стратегії лікування передозування постійно вдосконалюються, і тому слід звертатись у найближчий центр лікування отруєнь для отримання сучасних рекомендацій щодо лікування передозування галантаміну.

Особливості застосування.

Звичайно пацієнти з хворобою Альцгеймера худнуть. Лікування інгібіторами ацетилхолінестерази, включно з галантаміном, супроводжується зниженням маси тілах таких пацієнтів, тому необхідно під час лікування стежити за їх масою тіла.

Застосування Ремінілу для лікування інших видів деменції або інших порушень пам’яті не досліджувалось.

Як і інші холіноміметики, Ремініл слід застосовувати з обережністю при наступних станах:

Серцево-судинні захворювання. Холіноміметики можуть проявляти ваготонічний вплив на серце (наприклад, брадикардія). Наслідки таких ефектів можуть бути найбільш серйозними у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла і з іншими супровентрикулярними порушеннями провідності, а також у пацієнтів, які одночасно застосовують препарати, що знижують частоту серцевих скорочень, наприклад дигоксин або бета-адреноблокатори. Лікування Ремінілом рідко супроводжується вираженою брадикардією або непритомністю.

Шлунково-кишкові захворювання. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку виразкової хвороби, наприклад, у тих, хто має виразкову хворобу в анамнезі або схильний до неї, необхідно проводити моніторинг відповідних симптомів. Слід відзначити, що у ході клінічних досліджень не виявлено у пацієнтів, які застосовували Ремініл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, збільшення частоти пептичних виразок і шлунково-кишкових кровотеч. Ремініл не рекомендується застосовувати у пацієнтів з обструкцією шлунково-кишкового тракту, а також у пацієнтів, яким недавно була зроблена операція на органах травлення.

Неврологічні захворювання. Вважається, що холіноміметики мають певну здатність викликати генералізовані судоми. Слід пам’ятати, що судомна активність може бути проявом самої хвороби Альцгеймера. У клінічних випробуваннях не спостерігалось підвищення частоти судом у пацієнтів, які застосовували Ремініл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У поодиноких випадках підвищення холінергічного тонусу може погіршувати перебіг хвороби Паркінсону.

Захворювання легень. Через холіноміметичну активність препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які страждають на тяжку форму бронхіальної астми або обструктивну хворобу легень.

Сечостатеві захворювання. Ремініл не рекомендується призначати пацієнтам з обструкцією сечових шляхів, а також пацієнтам, які недавно перенесли операцію сечового міхура.

Анестезія. Ремініл як холіноміметик, може посилювати сукцинілхолінотипічну м’язову релаксацію під час анестезії.

Діти.

Ремініл не рекомендується застосовувати для лікування дітей. Інформація про застосування Ремінілу дітьми відсутня.

Вагітність та лактація.

Досліджень щодо застосування Ремінілу у вагітних жінок немає. Ремініл можна призначати вагітним жінкам, тільки якщо потенційна користь від його застосування перевищує можливий ризику для плоду.

Не відомо чи виділяється Ремініл із грудним молоком. Однак жінки, які застосовують Ремініл повинні утриматись від годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою.

Хвороба Альцгеймера може погіршувати здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Крім того, сам Ремініл, як і інші холіноміметики, здатен викликати сонливість і запаморочення, які негативно відображаються на керуванні автомобілем і роботі з механізмами, особливо в перші тижні після початку лікування цим препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Галантамін не можна приймати одночасно з іншими холіноміметиками. Він є антагоністом антихолінергічних препаратів. Галантамін, як і інші холіноміметики може вступати в фармакодинамічні взаємодії з препаратами, які знижують частоту серцевих скорочень (наприклад, дигоксин і бета-адреноблокатори). Галантамін також підсилює блок нервово-м’язової провідності деполяризаційного типу під час наркозу (наприклад, під час використання як периферичного міореклаксанту суксаметонія).

Інші препарати, які впливають на метаболізм галантаміну.

Препарати, які є сильними інгібіторами ізоферментів CYP2D6 і CYP3А4, можуть збільшувати AUC галантаміну.

Фармакокінетичні дослідження з багаторазовим прийомом препаратів показали, що AUC галантаміну при одночасному застосуванні його з кетоконазолом і пароксетином збільшується відповідно на 30 і 40 %. При одночасному використанні з еритроміцином, який також є інгібітором ізоферменту CYP3А4, AUC галантаміну збільшується тільки ≈ на 10 %. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з хворобою Альцгеймера показали, що кліренс галантаміну знизився приблизно на 25–33 % при одночасному застосуванні цього препарату з такими відомими інгібіторами ізоферменту CYP2D6, як амітриптилін.

Таким чином, на початку лікування сильними інгібіторами ізоферментів CYP2D6 і CYP3А4 може підвищуватись частота холінергічних небажаних явищ, головним чином, нудота та блювання. У цих ситуаціях, у залежно від переносимості терапії певним пацієнтам, може знадобитися зниження підтримуючої дози галантаміну.

Вплив галантаміну на метаболізм інших препаратів.

Терапевтичні дози галантаміну (24 мг/добу) не впливали на кінетику дигоксину і варфарину.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в недоступному для дітей місці.

Термін придатності 2 роки.