Меридиа^® инструкция, аналоги и состав

Склад:

діюча речовина: 1 капсула містить 10 мг або 15 мг сибутраміну гідрохлориду моногідрату, що еквівалентно 8,37 або12,55 мг сибутраміну відповідно;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

склад оболонки капсул: індигокармін (Е 132), титану діоксид (Е 171), желатин, натрію лаурилсульфат, хіноліновий жовтий (Е 104) - тільки для капсул по 10 мг;

склад чорнил для нанесення написів на капсули: заліза оксид чорний (Е 172), шелак, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, лецитин (Е 322)* та диметикон* (* - якщо є маркування білими чорнилами).

Лікарська форма.

Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при ожирінні. Препарати для лікування ожиріння центральної дії. Код АТС А08АA10.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат Меридіа® показаний як додаткова терапія у рамках комплексної програми із зменшення маси тіла у:

• пацієнтів з ожирінням з індексом маси тіла (ІМТ) від 30 кг/м² та більше;

• пацієнтів з ожирінням з ІМТ від 27 кг/м² та більше, якщо є інші фактори ризику, обумовлені надмірною масою тіла, такі як цукровий діабет ІІ типу або дисліпопротеїнемія.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний:

• при підвищеній чутливості до сибутраміну або до будь-якого компонента препарату;

• за наявності органічних причин ожиріння;

• при відомих або встановлених серйозних порушеннях харчування - Anorexia nervosa (анорексія) або Bulimia nervosa (булімія);

• при психічних захворюваннях;

• при синдромі Жиль де ла Туретта;

• при одночасному прийомі інгібіторів МАО або прийомі раніше ніж за 2 тижні після відміни інгібіторів МАО;

• при застосуванні препаратів центральної дії для лікування психічних розладів (наприклад, антидепресанти, антипсихотики), порушень сну (триптофан) або для зменшення маси тіла;

• при встановлені ішемічної хвороби серця, некомпенсованої серцевої недостатності, вроджених вад серця, оклюзивних захворювань периферійних артерій, тахікардії, аритмії, цереброваскулярних захворювань (інсульт, транзиторні порушення мозкового кровообігу);

• за наявності неадекватно контрольованої артеріальної гіпертензії

 (АТ >145/90 мм рт.ст.) (див. також розділ “Особливості застосування”);

• при гіпертиреозі;

• при тяжких порушеннях функції печінки;

•  при тяжких порушеннях функції нирок та у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на діалізі;

• при доброякісній гіперплазії простати із затримкою сечі;

• при феохромоцитомі;

• при закритокутовій глаукомі;

• при встановленій фармакологічній, наркотичній та алкогольній залежності;

• при вагітності та в період годування груддю;

• дітям віком до 18 років та пацієнтам, старше 65 років через відсутність достатнього клінічного досвіду.

Спосіб застосування та дози.

Початкова доза для дорослих становить 10 мг препарату Меридіа® на добу (1 капсула).

Капсулу слід приймати один раз на добу, вранці, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю рідини (склянка води). Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі.

У пацієнтів, які слабо реагували на прийом 10 мг Меридіа® (критерій: зниження маси тіла менше ніж на 2 кг за 4 тижні), за умови доброї переносимості препарату добова доза може бути збільшена до 15 мг, тобто 1 капсула препарату Меридіа® по 15 мг.

У пацієнтів, які слабо реагували на прийом 15 мг препарату Меридіа® (критерій: зниження маси тіла менше ніж на 2 кг за 4 тижні), подальше лікування цим препаратом слід припинити.

Лікування не повинно тривати понад 3 місяці у хворих, які недостатньо добре реагують на терапію, тобто у тих, яким протягом трьох місяців лікування не вдається досягнути 5 % рівня зниження маси тіла порівняно з вихідним рівнем.

Лікування не слід продовжувати, якщо при подальшій терапії, після досягнутого зменшення маси тіла, пацієнт знову набирає вагу 3 кг і більше.

Пацієнтам із супутніми захворюваннями рекомендується продовжувати лікування препаратом тільки в тому випадку, якщо втрата маси тіла супроводжується іншими клінічними корисними ефектами, такими як покращення ліпідної характеристики у пацієнтів з дисліпідемією або глікемічним контролем при діабеті ІІ типу.

Тривалість лікування Меридіа® не повинна перевищувати 1 року, оскільки щодо тривалішого періоду прийому препарату дані відсутні.

Побічні реакції.

Найчастіше небажані ефекти виникають на початку лікування (у перші 4 тижні). Їх тяжкість та частота з часом послаблюються. Небажані ефекти, загалом, мають нетяжкий та оборотний характер.

Небажані ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені таким чином (часто >10 %, іноді 1-10 %).

Органи і системи	Частота	Небажані ефекти
Серцево-судинна система (див. розділ “Зміни серцево-судинної системи”)	Іноді	тахікардія підвищення артеріального тиску вазодилатація (почервоніння шкіри з відчуттям тепла)
Травна система	Часто	втрата апетиту запор
	Іноді	нудота загострення геморою
Центральна нервова система	Часто	сухість у роті безсоння
	Іноді	головній біль запаморочення неспокій парестезії (порушення чутливості шкіри)
Шкіра	Іноді	пітливість
Органи чуття	Іноді	зміна смаку

Серцево-судинна система.

Спостерігалося підвищення систолічного та діастолічного артеріального тиску у стані спокою, в середньому, на 2-3 мм рт. ст., а також прискорення серцебиття, в середньому, на 3-7 ударів за хвилину. В поодиноких випадках не можна виключати більшого підвищення артеріального тиску та прискорення серцебиття.

Будь-яке клінічно значиме підвищення кров’яного тиску та прискорення пульсу зазвичай виникає на ранніх етапах лікування (перші 4-12 тижнів). У таких випадках терапію слід припинити.

Щодо застосування препарату у пацієнтів з гіпертензією див. розділ “Протипоказання” та “Особливі застереження”.

Клінічно значимі побічні ефекти, що спостерігалися в клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження, наводяться нижче:

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, пурпура Геноха-Шонлейн.

Серцево-судинні порушення: фібриляція передсердь, пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія.

Порушення з боку імунної системи: алергічні реакції гіперчутливості від легких висипів на шкірі та кропивниці до ангіоневротичного набряку та анафілаксії.

Психіатричні порушення: збудження, депресія у пацієнтів як із випадками депресії в анамнезі, так і без них.

Порушення з боку нервової системи: судоми, серотоніновий синдром при застосуванні в комбінації з іншими засобами, що впливають на вивільнення серотоніну, тимчасовий, короткочасний розлад пам’яті.

Порушення зору: нечіткість зору.

Шлунково-кишкові розлади: діарея, блювання, шлунково-кишкова геморагія.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: алопеція, висип, кропив’янка, шкірні реакції, що супроводжуються кровотечею (екхімоз, петехія).

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: гострий інтерстиціальний нефрит, мезангіокапілярний гломерулонефрит, затримка сечі.

Порушення з боку репродуктивної системи: аномальна еякуляція/оргазм, імпотенція, порушення менструального циклу, маткова кровотеча.

Дослідження: оборотне підвищення рівнів печінкових ферментів.

Інше: дуже рідко можуть спостерігатися такі симптоми відміни, як головний біль та підвищений апетит.

Передозування.

Існує обмежений досвід передозування сибутраміну. Побічні реакції, що спостерігалися найчастіше та асоціювалися з передозуванням, включають тахікардію, гіпертензію, головний біль та запаморочення. Лікування має включати загальні заходи, що застосовуються для лікування передозування: моніторинг дихальної і серцево-судинної функції та загальні

симптоматичні й підтримуючі заходи. Застосування активованого вугілля на ранньому етапі може зменшити абсорбцію сибутраміну. Також може бути корисним промивання шлунка. Пацієнтам із підвищеним артеріальним тиском або тахікардією може бути показане обережне застосування бета-блокаторів. Результати дослідження на пацієнтах з термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на діалізі, показали, що метаболіти сибутраміну практично не виводяться шляхом гемодіалізу.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Не застосовується.

Діти. Препарат не слід застосовувати у дітей.

Особливості застосування.

Препарат Меридіа® слід приймати тільки у тих випадках, коли всі інші заходи стосовно зменшення маси тіла були малоефективними, тобто якщо зменшення маси тіла протягом трьох місяців становило менше 5 кг.

Лікування за допомогою препарату Меридіа® повинно здійснюватися в рамках комплексної терапії щодо зменшення маси тіла під наглядом лікаря, який має практичний досвід лікування ожиріння. Комплексна терапія включає як зміну дієти та способу життя, так і збільшення фізичної активності. Пацієнтам необхідно у межах терапії препаратом Меридіа® змінити свій життєвий устрій та звички таким чином, щоб після закінчення лікування забезпечити збереження досягнутого зменшення маси тіла. Важливим компонентом терапії є створення передумов до стійкої зміни звичок харчування та способу життя, які є необхідними для збереження досягнутого зниження маси тіла також і після відміни медикаментозного лікування.

Пацієнти повинні чітко усвідомлювати собі, що недодержання цих вимог призведе до повторного збільшення маси тіла, тому навіть після припинення лікування вони повинні знаходитися під контролем лікаря.

В усіх хворих, які приймають Меридіа®, необхідно контролювати рівень артеріального тиску та пульс. У перші 2 місяці лікування ці параметри слід контролювати кожні 2 тижні, далі - один раз на місяць У пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією, у яких рівень АТ ≤ 145/90 мм рт. ст., цей контроль має здійснюватися особливо ретельно і, за необхідності, через коротші інтервали. У пацієнтів, рівень артеріального тиску яких двічі при повторному вимірюванні перевищував 145/90 мм рт. ст., лікування препаратом слід припинити (див. розділ “Побічна дія, зміни в серцево-судинній системі”).

Хоча не встановлено жодного зв’язку між прийомом сибутраміну та розвитком первинної легеневої гіпертензії, при регулярному медичному контролі необхідно звертати особливу увагу на такі симптоми, як прогресуюча задишка, біль у грудній клітці та набряки ніг. Хворого слід поінформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у випадку виникнення подібних симптомів.

У хворих на епілепсію Меридіа® слід застосовувати з особливою обережністю.

Дослідження, проведені у хворих з легким та помірним ступенем порушень функції печінки, показали підвищення концентрації сибутраміну в плазмі крові. І хоча при цьому небажані ефекти не спостерігалися, у таких хворих призначення Меридіа® слід робити з особливою обережністю.

Хоча нирками виводяться тільки неактивні метаболіти, призначати препарат Меридіа® хворим з легким або помірним ступенем порушень функції нирок слід з обережністю.

Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, в яких у сімейному анамнезі були відзначені моторні або вербальні тики.

Жінкам репродуктивного віку під час прийому сибутраміну слід користуватися надійними засобами контрацепції.

Існує можливість зловживання препаратами, що діють на ЦНС. Однак доступні клінічні дані не мають доказів лікарського зловживання сибутраміном.

Викликає занепокоєння, що застосування деяких препаратів від ожиріння пов’язане з підвищенням ризику серцевої вальвулопатії. Однак клінічні дані не дають доказів збільшення кількості випадків при застосуванні сибутраміну.

Сибутрамін необхідно з обережністю призначати пацієнтам з відкритокутовою глаукомою та пацієнтам із ризиком підвищення внутрішньоочного тиску (наприклад, у сімейному анамнезі).

-Як і в разі застосування засобів, що інгібують зворотне захоплення серотоніну, у пацієнтів, які приймають сибутрамін, існує потенціал підвищеного ризику кровотечі (включаючи гінекологічну, шлунково-кишкову та інші види шкірної або слизової кровотечі). Тому сибутрамін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, схильних до кровотечі, або у тих, які приймають супутні лікарські засоби з відомою здатністю впливати на гемостаз або функцію тромбоцитів.

-Рідко повідомлялося про випадки депресії, суїцидального мислення та суїциду у пацієнтів, які перебувають на терапії сибутраміном. Тому слід приділяти особливу увагу пацієнтам з випадками депресії в анамнезі. При виникненні ознак або симптомів депресії під час лікування сибутраміном, слід розглянути необхідність припинення застосування сибутраміну та початку відповідного лікування.

-Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати у пацієнтів з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, недостатності Лапп-лактази або мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

Засоби, що впливають на ЦНС, можуть впливати на розумову активність, пам’ять, швидкість реакцій. І хоча в дослідженнях сибутрамін не впливав на ці функції, застосування Меридіа® може обмежити здатність до активної участі при роботі на транспорті, обслуговуванні машин та механізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні сибутраміну з лікарськими засобами, що впливають на активність ферменту CYP3A4. До інгібіторів CYP3A4 належать кетоконазол, еритроміцин, тролеандоміцин та циклоспорин. Одночасний прийом кетоконазолу або еритроміцину із сибутраміном призводив до підвищення концентрацій метаболітів сибутраміну в плазмі. Середня частота серцевих скорочень збільшувалася, в середньому, на 2,5 удари за хвилину порівняно із застосуванням сибутраміну самостійно. Також при цьому відзначалось клінічно несуттєве збільшення інтервалу QT на 9,5 мс.

Рифампіцин, макроліди, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та дексаметазон індукують фермент CYP3A4 та можуть прискорювати метаболізм сибутраміну.

Одночасне застосування декількох препаратів, які підвищують рівень серотоніну в крові, може призвести до серйозних взаємодій. Так званий серотоніновий синдром може розвинутися в поодиноких випадках при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗС) з деякими препаратами для лікування мігрені (суматриптан, дигідроерготамін) або з деякими опіоідами (пентазоцин, пефідин, фентаніл, декстрометорфан), або у разі застосування двох інгібіторів зворотного захоплення серотоніну одночасно.

Оскільки сибутрамін блокує зворотне захоплення серотоніну, його не слід призначати з препаратами подібної дії, а також з препаратами, що підвищують рівень серотоніну в плазмі.

Медикаментозна взаємодія при одночасному застосуванні Меридіа® із засобами, що підвищують артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, вивчена недостатньо. До таких засобів належать деякі препарати, що застосовуються при кашлю, застудних захворюваннях, протиалергічні препарати, протинабрякові засоби (наприклад, ефедрин, псевдофедрин, ксилометазолін). Тому в разі одночасного призначення таких засобів слід дотримуватися обережності.

Препарат не впливає на ефективність пероральних контрацептивів.

При разовому одночасному застосуванні сибутраміну та алкоголю посилення негативної дії останнього не було відмічено. Однак алкоголь абсолютно не узгоджується з рекомендованими при прийомі Меридіа® дієтичними заходами.

Інгібітори моноаміноксидази можна приймати не раніше ніж через 2 тижні після припинення прийому сибутраміну.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Сибутрамін пригнічує зворотне захоплення моноамінів (перш за все серотоніну та норадреналіну) та чинить дію in vivo за рахунок метаболітів (М1 та М2), які є первинними та вторинними амінами. Сибутрамін та його метаболіти не є ані агентами, що вивільняють моноаміни, ані інгібіторами моноамінооксидази. Вони не мають спорідненості до великої кількості нейротрансмітерних рецепторів, а саме: серотонінергічних (5-НТ1, 5-НТ1А, 5-НТ1В, 5-НТ2а, 5-НТ2с), адренергічних (β, β1, β3, α1, α2), допамінергічних (D1, D2), мускаринових, гістамінергічних (Н1), бензодіазепінових та NMDA-рецепторів.

Зменшення приросту маси тіла відбувається за рахунок впливу сибутраміну на центри насиченності, тобто препарат забезпечує відчуття насиченості. Показано, що ці ефекти відбуваються внаслідок пригнічення зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) та норадреналіну.

Фармакокінетика. Сибутрамін добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та екстенсивно метаболізується в печінці. Пік концентрації у плазмі (Сmax) досягається через 1,2 години після разового прийому 20 мг сибутраміну гідрохлориду.

 Період напіввиведення сибутраміну становить 1,1 години Максимальна концентрація активних метаболітів (М1 та М2) досягається протягом 3 годин, а період напіввиведення становить 14 та 16 годин відповідно. При повторному прийомі рівноважні концентрації метаболітів М1 та М2 досягалися через 4 дні з приблизно подвійним накопиченням.

Фармакокінетика сибутраміну та його метаболітів у осіб з ожирінням така сама, як і в осіб з нормальною масою тіла. Існують відносно обмежені дані щодо клінічно значимої різниці фармакокінетичних параметрів у жінок та чоловіків. Фармакокінетичні характеристики у здорових літніх людей (середній вік 70 років) були таким ж, як і в здорових осіб молодого віку.

Ниркова недостатність.

Диспозицію 1, 2, 5 та 6 метаболітів сибутраміну вивчали на пацієнтах з різним ступенем ниркової функції. Сам сибутрамін не піддавався вимірюванню.

Ниркова недостатність зазвичай не впливала на AUC активних метаболітів 1 та 2, за виключенням того, що AUC метаболіту 2 в пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на діалізі, становила приблизно половину від того, що вимірювалося у нормальних суб’єктів (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв). AUC неактивних метаболітів 5 та 6 підвищувалися в 2-3 рази у пацієнтів з помірною недостатністю (30 мл/хв < кліренс креатиніну ≤ 60 мл/хв), у 8-11 разів – у пацієнтів з тяжкою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) та в 22-33 рази – у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на діалізі, у порівняно з нормальними суб’єктами. Приблизно 1 % пероральної дози визначався в діалізаті у вигляді комбінації метаболітів 5 та 6 в процесі діалізу, тоді як метаболіти 1 та 2 в діалізати не визначалися.

Сибутрамін не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на діалізі.

Печінкова недостаність.

У осіб з тяжкими порушеннями функції печінки біодоступність активних метаболітів після разового прийому препарату була на 24 % вище, ніж сибутраміну.

Зв’язування сибутраміну та його метаболітів М1 та М2 з білками плазми становить приблизно 97 %, 94 % та 94 % відповідно. Печінковий метаболізм є основним шляхом виведення сибутраміну та його активних метаболітів М1 та М2. Інші (неактивні) метаболіти виводяться із сечею, співвідношення виведення із сечею та калом становить 10:1.

Дослідження in vitro мікросом печінки свідчать про те, що CYP 3A4 є основним ізоферментом цитохрому Р450, що відповідає за метаболізм сибутраміну. У дослідженнях in vitro не виявлено спорідненості сибутраміну до CYP 2D6, ферменту з низькою активністю, що відповідає за фармакокінетичні взаємодії з різними ліками. Крім того, дослідження in vitro показали, що сибутрамін суттєво не впливає на активність основних ізоферментів цитохрому Р450, включаючи CYP 3A4.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: капсули по 10 мг: тверді желатинові капсули, з написами, з синьою кришечкою та жовтим корпусом, містять від білого до майже білого кольору легкосипучий порошок; капсули по 15 мг: тверді желатинові капсули, з написами, з синьою кришечкою та білим корпусом, містять від білого до майже білого кольору легкосипучий порошок.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.