Мебеверин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: mebeverine;

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули білого кольору; вміст капсул - гранули (пелети) білого або майже білого, або білого з кремуватим відтінком кольору, сферичної форми;

склад: 1 капсула містить мебеверину гідрохлориду, пелети, що містять субстанцію, у перерахуванні на мебеверину гідрохлорид 0,2 г (200 мг);

допоміжні речовини, що входять до складу пелет: цукроза, крохмаль кукурудзяний, повідон, етилцелюлоза, тальк, шелак.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при функціональних шлунково-кишкових розладах. Мебеверин. Код АТС А03АА04.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Мебеверин – міотропний спазмолітик з вибірковою дією на гладкі м’язи шлунково-кишкового тракту. Усуває спазм, не впливаючи на нормальну перистальтику кишечнику. Застосовують для лікування хворих із функціональними порушеннями травного тракту, що супроводжуються болем спастичного характеру, а також при вторинних спазмах внаслідок органічних захворювань органів травлення. У терапевтичних дозах препарат блокує натрієві канали мембран гладких м’язових клітин, запобігає входженню іонів натрію в клітину і спазму гладких м’язів внутрішніх органів. На відміну від холінолітичних засобів, Мебеверин не діє на М-холінорецептори і не спричиняє характерних для спазмолітичних засобів з М-холіноблокуючою дією побічних ефектів (відчуття сухості в роті, порушення зору, затримка сечовипускання), що дозволяє застосовувати його для пацієнтів із гіпертрофією передміхурової залози або глаукомою. Застосування Мебеверину не супроводжується розвитком рефлекторної гіпотонії кишечнику.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо зазнає пресистемного гідролізу і не визначається у плазмі крові. Метаболізується у печінці до вератрової кислоти та мебеверинового спирту. Виводиться переважно нирками у вигляді відповідних карбоксильної та диметилкарбоксильної кислот, у невеликих кількостях – із жовчю.

Капсули Мебеверину мають властивості тривалого вивільнення. Після багаторазового застосування не спостерігається значної кумуляції препарату.

Показання для застосування. Симптоматичне лікування болю, зняття спазмів, кишкових розладів і відчуття дискомфорту у кишечнику при синдромі “подразненої товстої кишки”; лікування шлунково-кишкових спазмів вторинного генезу, спричинених захворюваннями печінки, підшлункової залози, кишечнику та жовчних протоків.

Спосіб застосування та дози. Дорослим призначають Мебеверин по 1 капсулі 2 рази на добу за 20 хв. до їди (зранку та ввечері). Капсулу ковтають, не розжовуючи, і запивають водою. Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально.

Побічна дія. У поодиноких випадках можливі алергічні реакції – кропив’янка, набряк Квінке, набряк обличчя, шкірні висипи.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Мебеверин у капсулах не призначений для лікування дітей.

Передозування. У деяких випадках при передозуванні можливе підвищення збудливості ЦНС.

Специфічний антидот невідомий. Рекомендується при передозуванні промивання шлунка і симптоматичне лікування.

Особливості застосування. Оскільки препарат не виявляє звичайних антихолінергічних побічних ефектів, він може застосовуватись пацієнтами з гіпертрофією передміхурової залози і глаукомою. Застосування в період вагітності або годування груддю. При призначенні у період вагітності необхідно співвідносити користь для матері з потенційним ризиком для плода.

При призначенні у терапевтичних дозах Мебеверин не виділяється в грудне молоко.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не описані.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15°С до 25°С.

Термін придатності – 2 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці.