Слава Україні!

Передменструальний синдром

Передменструальний синдром

Передменструальний синдром (ПМС) – функціональний розлад центральної нервової системи (ЦНС) під впливом несприятливих екзо- чи ендогенних факторів на фоні набутої або вродженої лабільності гіпоталамо-гіпофізарно-оваріальної системи.

Наказ МОЗ України № 676 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги»

Класифікація ПМС

Класифікація за МКХ-10

№ 94 Біль та інші стани, пов’язані з жіночими статевими органами та менструальним циклом, передменструальний синдром

Класифікація ПМС залежно від особливостей клінічної симптоматики та вираженості передменструальних розладів:

  • передменструальні симптоми;
  • власне передменструальний синдром;
  • передменструальні дисфоричні розлади;
  • передменструальна магніфікація.

Класифіація за ступенем тяжкості:

  • легка форма – поява 3-4 симптомів за 2-10 днів до початку менструації за значної вираженості 1-2 з них;
  • тяжка форма – поява 5-12 симптомів за 3-14 днів до початку менструації за значної вираженості 2-5 з них.

Класифікація за стадіями розвитку ПМС:

  • компенсована стадія – поява симптомів ПМС під час лютеїнової фази менструального циклу (МЦ) та їх нівелювання з початком менструації, з часом його перебіг не прогресує;
  • субкомпенсована стадія – перебіг захворювання з часом погіршується, симптоматика наростає, але припиняється після закінчення менструації;
  • декомпенсована стадія – тяжкий перебіг ПМС – клініка наявна і після закінчення менструації, а «світлі проміжки» між зникненням та появою симптомів скорочуються.

Клініка ПМС

ПМС – складний симптомокомплекс, який характеризується різними психопатологічними, вегетосудинними та обмінно-ендокринними порушеннями, що проявляються у лютеїнову фазу МЦ.

Характерною рисою перебігу ПМС є циклічність його маніфестації, яка може бути пов’язана як з лютеїновою фазою циклу у жінок із регулярним МЦ, так і мати певну періодичність у хворих із порушеннями МЦ, після гістеректомії, у пубертатному або перименопаузальному періоді (табл. 1).

До передменструальних розладів належать такі симптомокомплекси:

Психопатологічні порушення:

  • емоційна лабільність;
  • дратівливість;
  • збудження;
  • депресія;
  • плаксивість;
  • апатія;
  • погіршення пам’яті;
  • втомлюваність;
  • слабкість;
  • порушення формули сну (безсоння/летаргія);
  • суїцидальні думки;
  • відчуття страху, туги;
  • порушення лібідо;
  • гіперчутливість до звуків, запахів.

Неврологічні симптоми:

  • головний біль (мігрень);
  • запаморочення;
  • диcкоординація рухів;
  • гіперестезії;
  • збільшення частоти або поява нападів епілепсії;
  • кардіалгія/аритмія;
  • збільшення частоти або поява нападів астми;
  • явища вазомоторного риніту.

Порушення водно-електролітного балансу:

  • периферичні набряки;
  • збільшення маси тіла;
  • масталгія;
  • порушення діурезу;
  • зміни питомої ваги сечі.

Гастроінтестинальні прояви:

  • зміни апетиту (анорексія, булемія);
  • зміни смакових уподобань;
  • нудота, блювання;
  • метеоризм.

Шкірні прояви:

  • вугревий висип;
  • зміни жирності шкіри;
  • збільшення потовиділення;
  • кропивниця;
  • свербіж;
  • гіперпігментація.

Кістково-м’язові прояви:

  • біль у кістках, м’язах, суглобах, люмбалгія;
  • зменшення м’язової сили.

Окремо виділяють передменструальну магніфікацію – обтяження або загострення наявних соматичних захворювань у передменструальний період (так звані атипові форми ПМС):

  1. Вегетодизоваріальна міокардіодистрофія.
  2. Гіпертермічна офтальмоплегічна мігрень.
  3. Гіперсомнічна хвороба.
  4. Циклічні алергічні реакції:
    • виразковий гінгівіт;
    • стоматит;
    • дерматит;
    • бронхіальна астма;
    • іридоцикліт.

Діагностику передменструальних розладів проводять згідно з алгоритмом, представленим на рисунку.

  1. Перший етап діагностики включає виявлення циклічності маніфестації захворювання та його зв’язку з лютеїновою фазою МЦ. Особливо актуальним та тяжким цей етап є за відсутності регулярного МЦ у досліджуваної жінки. В основі діагностичного пошуку лежать ретельний збір анамнезу, а також упровадження методу самоспостереження – ведення пацієнткою щоденника з позначками наявності та інтенсивності патологічних проявів упродовж 2-3 міс.

    З метою диференційної діагностики різних форм передменструальних розладів доцільно залучати суміжних фахівців. Так, для формування діагнозу ПМДР та його диференціації від психіатричної патології необхідна консультація психіатра; для адекватної діагностики власне ПМС, передменструальних симптомів та передменструальної магніфікації – залучення невролога, терапевта, психотерапевта.
  2. Гормональні дослідження:
    • визначення сироваткових концентрацій гормонів (фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів, пролактину естрадіолу, прогестерону, загального та/або вільного тестостерону, дегідроепіандростерону-сульфату протягом МЦ – у фолікулярну, овуляторну та лютеїнову фази. За умови неможливості виконання повного обсягу дослідження, його доцільно проводити у ІІ фазу МЦ або на момент маніфестації клінічної симптоматики ПМС.
    • тести функціональної діагностики у динаміці МЦ.
  3. УЗД органів малого таза, що дозволяє опосередковано вивчити гормонопродукуючу функцію яєчників на підставі визначення їх морфологічних характеристик (біометрії, стану фолікулогенезу, якості та співвідношення фолікулів і строми) та матки (товщини та якості ендометрію, структури міометрію).
  4. Допоміжні методи: ЕКГ, електроенцефалографія, МРТ голови, УЗД щитоподібної та молочних залоз, мамографія, антропометричні дослідження (визначення індексу маси тіла – ІМТ = вага (кг)/зріст (м)), вимірювання діурезу, екскреторної функції нирок.

Лікування ПМС

Лікування ПМС включає медикаментозну та немедикаментозну терапію.

Немедикаментозна терапія:

  • нормалізація режиму праці та відпочинку;
  • дозовані фізичні навантаження;
  • психотерапія;
  • фізіотерапія, масаж.

Нормалізація режиму харчування:

  1. Контрольований калораж 1200-1500 ккал/добу, з яких 30% повинні складати протеїни; 20% – жири; 50% – вуглеводи.
  2. Дрібний режим харчування – 5-6 разів на добу. Такий харчовий режим дозволяє нормалізувати метаболізм жирової тканини та запобігти зниженню рівня цукру у крові.
  3. Виключення або зменшення вживання таких продуктів:
    • солі, всіх видів консервів, заморожених овочів та фруктів, гострих сортів сиру, копчень, солінь, чипсів тощо;
    • простих вуглеводів;
    • насичених жирних кислот: жирів тваринного походження;
    • алкоголю, що зменшує резерви вітамінів і мінералів в організмі та порушує обмін вуглеводів;
    • кави, чаю, какао, коли, що містять кофеїн, який може посилити неспокій, дратівливість, відчуття напруження у молочних залозах.
  4. Доцільне включення до раціону:
    • вітамінів груп А, В, С, Е (для щоденного прийому):
      • вітамін А – 10-15 мг;
      • вітаміни групи В – 25-50 мг (крім вітаміну В6);
      • вітамін В6 – 50-150 мг;
      • вітамін Е – 100-600 мг;
    • вітамін С – 100 мг;
    • вітамін D – 100 мг;
    • кальцій – 100-150 мг;
    • магній – 200-300 мг;
    • цинк – 25 мг;
    • хром – 100 мг.
    • мікроелементів Mg, K, Ca, що беруть участь у регуляції стану нервової системи (у тому числі вегетативної нервової системи), підтримці водно-електролітного балансу та у процесах міорелаксації;
    • мікроелементів Zn, Cu, Se – як антиоксидантів;
    • поліненасичених жирних кислот, що містяться в оливковій, соняшниковій, арахісовій олії, печінці тріски, несоленій ікрі;
    • соків, передусім морквяного та лимонного;
    • чаю з трав.

Медикаментозну терапію ПМС призначають та проводять диференційовано, відповідно до ступеня тяжкості та клінічного перебігу синдрому (табл. 2). Групи препаратів наведені у послідовності, рекомендованій при їх призначенні.