Реабілітація дітей-інвалідів

Реабілітація дітей-інвалідів

Медико-соціальна експертиза хворих, що не досягли повноліття, дітей віком від 15 до 18 років, дітей-інвалідів (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності здійснюється лікарсько-консультативною комісією.

Ким проводиться медико-соціальна експертиза дітей-інвалідів?

Такі комісії функціонують у закладах охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської міської держадміністрацій. Міські, районні, міжрайонні, районні у містах комісії утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров'я місцевих держадміністрацій.

Лікарсько-консультативні комісії здійснюють такі функції.

  1. визначають:
    • наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини лід час взаємодії із зовнішнім середовищем;
    • категорію «дитина-інвалід» або «дитина-інвалід підгрупи А», причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які постраждали від нещасного випадку на виробництві;
    • потребу дитини-інваліда у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань;
    • потребу дитини-інваліда у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо;
    • ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини- інваліда до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування;
  2. складають (коригують) за участю представників органів управління освіти та соціального захисту населення індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда, в якій визначаються обсяги реабілітаційних заходів, терміни їх проведення та виконавці; здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання зазначеної програми;
  3. надають батькам або законним представникам дитини направлення за медичними показаннями до медико-соціальної експертної комісії для отримання довідки на забезпечення батьків або законних представників дитини-інваліда автомобілем; довідку про наявність у дитини тяжких форм деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вона не може проживати в квартирі або в одній кімнаті із членами своєї сім'ї; довідку про потребу дитини, дитини- інваліда в домашньому догляді; довідку для отримання путівки на санаторно- курортне лікування; консультаційну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям-інвалідам;
  4. надають висновок про потребу дитини в дієтичному харчуванні; потребу дитини-інваліда у транспортуванні до навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, реабілітаційних установ та інших установ, які надають соціальні послуги; про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною- інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує медичний висновок та складає індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, терміни проведення та виконавці.

Медичний висновок у триденний термін надсилається до органу, в якому дитина-інвалід перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію, а у разі первинного встановлення категорії «дитина- інвалід» - до органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини-інваліда. Індивідуальна програма реабілітації готується у двох примірниках, які підписуються головою лікарсько-консультативної' комісії та завіряються її печаткою. Перший примірник індивідуальної програми видається інваліду чи законному представнику дитини-інваліда. а другий примірник залишається у лікарсько-консультативної комісії. Далі лікарсько-консультативна комісія надсилає засвідчені в установленому порядку копії індивідуальної програми до закладу охорони здоров'я та органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини-інваліда.

Що таке індивідуальна програма реабілітації?

Індивідуальна програма реабілітації - це комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда, яка складається за зареєстрованим місцем проживання або лікування інвалідів.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. N 1686. Метою програми є визначення гарантованих державою переліків реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, що надаються ди- ти ні-інваліду з урахуванням фактичних потреб залежно від віку, статі, виду захворювання (каліцтва) безоплатно або на пільгових умовах. Обсяг реабілітаційних послуг, що надаються за індивідуальною програмою реабілітації дитини- інваліда, не може бути меншим від передбаченого типовою програмою.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда с обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Проте така програма має для дитини-інваліда рекомендаційний характер. Законний представник дитини-інваліда має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Законний представник дитини-інваліда бере участь у виборі конкретних технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, реабілітаційних послуг і санаторно-курортного лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів можуть здійснюватися такі види реабілітаційних заходів щодо інвалідів, дітей-інвалідів:

  • медичні, які передбачають медикаментозне лікування, відновлювальну терапію, реконструктивну хірургію, ендопротезування, забезпечення виробами медичного призначення, протезуванням, ортезуванням;
  • фізичні, які передбачають відновлення, покращення, стабілізацію, координацію рухових дій, уміння користуватися протезами, ортезами та іншими технічними засобами реабілітації, що поліпшать самообслуговування, адаптацію інваліда, дитини-інваліда в суспільному житті;
  • психологічні, які мають на меті психокорекцію якостей і функцій інваліда, його мотивації до життєдіяльності та праці, профілактику негативних психічних станів, навчання прийомам і методам психологічної саморегуляції;
  • професійні, які передбачають сприяння у професійному навчанні та професійній адаптації;
  • трудові, які передбачають раціональне працевлаштування і психологічну підтримку в процесі професійної адаптації до виробничих умов;
  • соціальні, які передбачають соціально-побутову адаптацію і соціально- середовищну орієнтацію, соціальне обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення;
  • психолого-педагогічні, які передбачають психологічну і педагогічну корекцію розвитку;
  • фізкультурно-спортивні, які передбачають фізкультурно-спортивну підготовку та адаптацію, організацію і проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять.

Основними формами реабілітаційних заходів є:

  • надання реабілітаційних послуг;
  • забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення;
  • матеріальне забезпечення.

Реабілітаційні послуги надаються дітям-інвалідам в установах і закладах системи реабілітації інвалідів, а також у разі потреби за місцем проживання дитини-інваліда.

Технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів є:

  • протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне взуття;
  • спеціальні засоби для самообслуговування та догляду;
  • засоби для пересування;
  • допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому;
  • меблі та оснащення;
  • спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією;
  • спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і заняття трудовою діяльністю;
  • спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар.

Виробами медичного призначення є прилади, комплекси, системи обладнання, інструменти, пристрої, імплантанти, приладдя, матеріали або інші вироби, призначені для діагностики, лікування та профілактики захворювань.

Грошові компенсації на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів виплачуються у випадках, якщо передбачений індивідуальною програмою реабілітації інваліда і Державною типовою програмою реабілітації інвалідів засіб або послуга реабілітації, які повинні бути надані дитині-інваліду безоплатно, не можуть бути надані чи якщо законний представник дитини-інваліда придбав відповідний засіб або оплатив послугу за власний рахунок.

Зазначені грошові компенсації призначає і виплачує місцева державна адміністрація з урахуванням дотримання інвалідом індивідуальної програми реабілітації інваліда.

Розміри грошових компенсацій інвалідам, на дітей-інвалідів визначаються відповідно до вартості технічних та інших засобів та/або послуг реабілітації, виробів медичного призначення, які повинні бути надані інваліду, дитині-інваліду безоплатно або на пільгових умовах згідно з Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.

Медична реабілітація дітей-інвалідів здійснюється в лікувально-профілактичних закладах, реабілітаційних установах відповідного типу.

Медична реабілітація включає всі види відновного лікування у стаціонарних, амбулаторних і санаторно-курортних умовах, диспансерне спостереження, профілактичні заходи, а також реконструктивну хірургію, протезування та ортезування.

При виникненні у хворих дефекту здоров'я в результаті захворювання або травми, в тому числі при переході захворювання у хронічну стадію, лікарсько- консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів або реабілітаційні установи складають відповідний розділ індивідуальної програми реабілітації інваліда. Конкретні обсяги, методи, місце реалізації і терміни проведення реабілітаційних заходів визначаються в індивідуальній програмі реабілітації інваліда.

Фінансування заходів з реабілітації дітей-інвалідів, витрат на утримання реабілітаційних установ здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, цільових страхових фондів, засновників реабілітаційних установ, добровільних пожертвувань та інших джерел, передбачених законом.

З метою ефективної реалізації державної політики у сфері забезпечення дітей-інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації розроблено Порядок взаємодії Міністерства соціальної політики України та Фонду соціального захисту інвалідів із забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб технічними та іншими засобами реабілітації (ТЗР), затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 08.10.2014 №739.

Фонд соціального захисту інвалідів формує перелік ТЗР та надсилає його до структурних підрозділів обласних, Київської міської державних адміністрацій з питань соціального захисту населення для формування потреби на виготовлення, післягарантійний ремонт у кількісному вираженні.

Структурні підрозділи районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад з питань соціального захисту населення визначають кількісну потребу у ТЗР та подають до структурних підрозділів соціального захисту населення, які щороку не пізніше 15 травня та 1 листопада надсилають Фонду узагальнену інформацію про кількісну потребу в ТЗР.

Який механізм забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації дітей-інвалідів?

Механізм безоплатного забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації дітей-інвалідів передбачено у Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 р. № 321.

До технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються діти-інва- ліди через структурні підрозділи соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, належать:

  • протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття;
  • спеціальні засоби для самообслуговування та догляду;
  • засоби для пересування;
  • допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому;
  • меблі та оснащення;
  • спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією.

Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років із вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату.

Діти-інваліди забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації без права їх продажу, дарування та передачі протягом строку, на який видається такий засіб.

Технічні та інші засоби реабілітації, призначені для безоплатного забезпечення дітей-інвалідів за рахунок коштів державного бюджету, виготовпяються, постачаються і ремонтуються підприємствами, що відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим Мінсоцполітики, перелік яких визначається цим же Міністерством.

Днем отримання технічного та іншого засобу реабілітації вважається день надання його у користування дитині-інваліду чи його законному представнику, а у разі надсилання поштою - день, зазначений у повідомленні про його вручення. Вказана дата вноситься до централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Підставою для забезпечення інвалідів по слуху та дітей-інвалідів по слуху мобільними телефонами є висновок ЖК, що підтверджує інвалідність по слуху. Такі діти віком від 7 років забезпечуються мобільними телефонами для письмового спілкування.

Діти-інваліди по зору віком від 14 років забезпечуються годинниками (електронними - діти віком від 6 років), аудіоплеєрами. Діти-інваліди по зору віком від 6 років забезпечуються палицями тактильними.

Ліжками з ручним регулюванням або з електричним приводом та протип- ролежневими матрацами забезпечуються діти-інваліди з-поміж постійно лежачих, що підтверджується відповідним записом в індивідуальній програмі чи висновком ЛКК. Проте, діти-інваліди (з-поміж постійно лежачих), які забезпечуються протипролежневими матрацами, не забезпечуються протипролеж- невими подушками.

Діти-інваліди пріоритетно забезпечуються взуттям на протези нижніх кінцівок, взуттям на ортези (апарати, тутори) нйжніх кінцівок та ортопедичним взуттям при таких патологіях нижніх кінцівок:

  • різко виражена деформація стопи - варусна, вальгусна (з (або без) розпластаністю переднього відділу стопи, відхиленням першого пальця III—ГУ ступеню), наявність молоткоподібних пальців;
  • різниця у довжині нижніх кінцівок більше ніж 3 сантиметри - для дорослих, більш як 2 сантиметри - для дітей;
  • слоновість, набряки внаслідок хронічного лімфостазу нижніх кінцівок, гігантизм (за умови наявності перевищення співвідношення обхвату в пучковій частині стопи (перетин 0,72/0,68) над довжиною стопи (L) більше ніж 20 міліметрів та перевищення параметрів обхвату гомілки більш ніж 400 міліметрів - для взуття для дітей та більше ніж 500 міліметрів - для взуття для дорослих);
  • вроджена клишоногість і плосковальгусна установка стоп у дітей II—III ступеня;
  • неврологічні захворювання, що спричиняють деформацію стоп та суглобів усіх видів;
  • облітеруючий ендартеріїт (атеросклероз) однієї або двох ніг III ступеня за наявності трофічних виразок;
  • ампутація стопи за Лісфранком, Шопаром, Горанжо;
  • різниця у довжині стоп (2 сантиметри і більше);
  • деформація стопи, що потребує виготовлення взуття на індивідуальному ортопедичному копилі (за гіпсовим зліпком або ортопедичному копилі, адаптованому до індивідуальних вимог пацієнта);
  • падаюча стопа.

У разі коли дитина-інвалід чи її законний представник своєчасно не звернулися із заявою про заміну технічного та іншого засобів реабілітації, термін експлуатації яких закінчився, зазначені засоби за пропущений період не видаються.

Взяття на облік дітей-інвапідів

Облік дітей-інвалідів, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, ведуть органи соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання осіб. Орган соціального захисту населення має право взяти на облік в установленому Мінсоцполітики порядку, дитину-інваліда за їх фактичним місцем проживання, перебування.

Для взяття на облік дитина-інвалід або її законний представник подають до органу соціального захисту населення заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Разом із заявою про взяття на облік пред'являються такі документи дитини-інваліда:

  • паспорт або свідоцтво про народження (для дітей віком до 16 років);
  • висновок ЛКК про встановлення інвалідності для дітей-інвалідів у разі, коли особа вперше звертається до органів соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності;
  • індивідуальна програма дитини-інваліда або висновок ЛКК, яка містить показання для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (індивідуальна програма не пред'являється інвалідами для забезпечення спеціальними засобами для орієнтування, спілкування та обміну інформацією у випадках, передбачених пунктами 8-10 цього Порядку);
  • висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи (для постраждалих внаслідок антитерористичної операції з-поміж мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції та яким не встановлено інвалідність);
  • довідка про реєстрацію місця проживання для дітей, у тому числі дітей- інвалідів, віком до 16 років, та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання;

Законний представник дитини-інваліда подає документи, що підтверджують його особу та повноваження.

Орган соціального захисту населення на підставі цих документів:

  • формує особову справу дитини-інваліда щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації;
  • заповнює картку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації;
  • вносить особисті дані дитини-інваліда до банку даних;
  • видає дитині-інваліду роздруковане направлення на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації у разі, коли:
    • дитина-інвалід або її законний представник вперше звернулися щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації;
    • дитина-інвалід або її законний представник письмово звернулися щодо зміни підприємства, на якому йому було видано попередній технічний та інший засоби реабілітації;
    • інформує дітей-інвалідів та їх законних представників про підприєм-ства, до яких вони можуть звернутися з питань забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.

Днем звернення за технічними та іншими засобами реабілітації вважається дата надходження заяви про взяття на облік разом із документами, про що робиться запис у журналі реєстрації.

У разі зміни зареєстрованого місця проживання дитина-інвалід або її законний представник звертаються із заявою про взяття на облік до органу соціального захисту населення за новим зареєстрованим місцем проживання, який протягом п'яти робочих днів з дня її надходження надсилає відповідний запит до органу соціального захисту населення за попереднім зареєстрованим місцем проживання. Орган соціального захисту населення передає не пізніше місячного терміну після надходження запиту особову справу дитини-інваліда органу соціального захисту населення за новим зареєстрованим місцем проживання.

Забезпечення протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям та допоміжними засобами для особистого догляду та захисту

Дитина-інвалід або и законний представник звертаються до підприємства із заявою про забезпечення протезно-ортопедичним виробом, ортопедичним взуттям, допоміжними засобами для особистого догляду та захисту (індивідуальні засоби реабілітації) та паспортом або іншим документом, що засвідчує особу.

Підприємство незалежно від місця проживання дитини-інваліда оформляє замовлення на виготовлення індивідуального засобу реабілітації. Замовлення затверджується керівником підприємства або уповноваженою ним особою.

Підприємство за зверненням дитини-інваліда або її законного представника на підставі електронного направлення оформляє замовлення на виготовлення індивідуальних засобів реабілітації на два місяці раніше закінчення терміну їх експлуатації.

Забезпечення засобами для одягання та роздягання, допоміжними засобами особистої гігієни, допоміжними засобами для особистої рухомості, переміщення та підйому, засобами для пересування, меблями, оснащенням, спеціальними засобами для орієнтування, спілкування та обміну інформацією

З метою забезпечення засобами для одягання та роздягання, допоміжними засобами для особистої гігієни, допоміжними засобами для особистої рухомості, переміщення та підйому, засобами для пересування, меблями, оснащенням, спеціальними засобами для орієнтування, спілкування та обміну інформацією (технічні засоби реабілітації) дитина-інвалід або її законний представник звертаються до органу соціального захисту населення або сервісного центру за зареєстрованим місцем їх проживання чи за місцем фактичного проживання для оформлення заявки на забезпечення технічними засобами реабілітації.

Дитина-інвалід або и законний представник можуть за бажанням отримати технічний засіб реабілітації безпосередньо на підприємстві, в сервісному центрі або органі соціального захисту населення.

Технічні засоби реабілітації видаються разом з інструкцією з експлуатації і талоном на гарантійний ремонт.

Діти-інваліди забезпечуються на вибір одним із таких виробів:

  1. допоміжні засоби особистої гігієни:
    • крісло-стільць; сидіння на унітаз; сидіння-надставка на унітаз;
    • сидіння для ванни; сидіння для душу; табурет; стілець;
    • східці; східці з поручнем; підставка до ванни;
  2. засоби для ходіння, керовані однією рукою, та засоби для ходіння, керовані обома руками:
    • палиці;
    • палиці з трьома або більше ніжками;
    • милиці ліктьові;
    • милиці з опорою на передпліччя;
    • милиці пахвові;
    • ходунки-рамки;
    • ходунки на колесах;
    • ходунки-стільці;
    • ходунки-столи;
  3. меблі:
    • стіл-парта, стійка-парта, стіл робочий;
    • табурет, стілець.

Діти-інваліди можуть бути забезпечені базовими моделями технічних засобів реабілітації (крім засобів для пересування) на мінімальний термін, передбачений переліком або моделями, що мають підвищену надійність чи розширені функції, на максимальний строк, передбачений переліком.