Відшарування сітківки: що це. Вітреоретинальний хірург як швидка допомога

З яких причин сітківка може розірватися і що відбувається потім? Чому не можна зволікати з операцією? Про хворобу, що призводить до інвалідності, розповідає експерт з 21-річним досвідом Юлія Панченко: доктор медичних наук, професор, член Європейського товариства вітреоретинальних хірургів та Європейського товариства катарактальних і рефракційних хірургів, лікар вищої категорії, вітреоретинальний хірург офтальмологічного центру “Ексімер”

Що відбувається при відшаруванні сітківки

Насправді ми бачимо не очима, а мозком. Око це орган, який можна порівняти з глобусом, що поділяється на дві частини. Екватор, що розділяє око на ці дві частини, є місцем кріплення сітківки. І якщо одна півкуля є оптичною системою (рогівка, кришталик), то інша – продовженням головного мозку, нейросенсорною тканиною – сітківкою.

Сітківка складається з 10 шарів і приймає зображення лише маленькою центральною частиною – макулярною ділянкою (5-7 мм). Коли оптика (рогівка й кришталик) заломлює зображення, то воно фокусується саме на центральну ділянку. Для належного функціонування сітківки треба, щоб ці 5-7 мм мали 10 шарів правильно розташованої сітківки, аби імпульси потрапляли на макулу (центральну ділянку), а далі гангліонарні клітини проводили зображення у зоровий нерв та головний мозок.

Отже, щоб сітківка належно функціонувала, всі шари мають між собою правильно з’єднуватися.

Також важливо, щоб нейросенсорна тканина дуже щільно прилягала до пігментного епітелію сітківки. За відшарування сітківки на периферії відбувається її розрив (уявіть ґудзик, який вирвали із сорочки зі шматком тканини), формується клапан і рідина зі скловидного тіла витікає та розшаровує нейросенсорний шар і пігментний епітелій сітківки.

Якщо нейросенсорний шар (палички та колбочки) тривалий час не поєднується з пігментним епітелієм внаслідок розшарування рідиною, клітини гинуть і перестають правильно передавати імпульси у зоровий нерв та головний мозок. Ось чому потрібне термінове хірургічне втручання – закрита субтотальна вітректомія з ендолазерною коагуляцією та тампонадою газоповітряною сумішшю або силіконовою олією.

Симптоми

В 90 % короткозорих людей, в яких око збільшене в об’ємі, є периферична вітреоретинальна дегенерація – витончення у місці кріплення сітківки в екваторі ока. Тривалий час ця проблема може жодним чином себе не виявляти: якихось скарг чи погіршення зору немає.

Проте первинне регматогенне відшарування сітківки буває не лише в короткозорих, а й у тих, хто має дистрофічні ділянки в сітківці.

Які ж передвісники повинні насторожити? Зокрема, це поява:

• спалахів;
• блискавок;
• плям або цяток, що плавають в оці.

Таке відбувається, коли скловидне тіло на периферії починає трохи зачіпати сітківку. І в якийсь момент, зазвичай за фізичного навантаження (підйом ваги, заняття спортом), сітківка розривається. Однак цьому обов’язково передують наведені вище симптоми.

Тож важливо раз на рік проходити розширене детальне офтальмологічне дослідження – з оглядом периферії очного дна й комп’ютерною томографією сітківки. Адже більшість захворювань можна передбачити, особливо регматогенне відшарування сітківки.

Хто в зоні ризику

Найперше – короткозорі. Вони є найбільшою групою ризику, тому обстеження раз на рік дає змогу вчасно виявити дегенеративні ділянки в сітківці й запобігти її розриву чи відшаруванню профілактичною процедурою – периферичною лазерною коагуляцією. Така маніпуляція не потребує спеціальної підготовки та реабілітації й виконується амбулаторно.

Особливо уважними мають бути ті, в кого немає короткозорості чи інших захворювань очей, але є ізольовані дегенерації сітківки, які знов-таки можна виявити лише на огляді. Та слід зазначити, що не всі периферичні дегенерації підлягають лазерному лікуванню, іноді (за відсутності спалахів, блискавок, цяток) їх потрібно просто спостерігати.

В зоні ризику також люди після 50 років, особливо хворі на цукровий діабет 1 або 2-го типу, артеріальну гіпертензію, ревматичні або інші системні захворювання. А також ті, хто скаржиться на помутніння в скловидному тілі або мали запальні процеси в оці. Ці категорії пацієнтів повинні частіше проходити обстеження в офтальмолога.

Чому не можна гаяти часу

Відшарування сітківки можна порівняти з апендицитом у хірургії: це невідкладний стан в офтальмології, який загрожує втратою зору. Чим раніше проведена операція, тим більше шансів повернути або зберегти зір. Упродовж перших днів, у найгіршій ситуації – 1-2 тижнів, хірургу потрібно відновити анатомію ока, щоб шари сітківки поєднувалися між собою і могли правильно функціонувати. Адже клітини, які не отримують живлення, починають гинути.

Звісно, вітреоретинальний хірург у будь-якому випадку (у будь-який термін відшарування сітківки) за допомогою сучасного обладнання й новітніх технологій відновить анатомію ока. Так, після операції око матиме правильну анатомічну форму, але його функція, зір, вже може бути втрачена!

Отже, що швидше провести хірургічне втручання, то більше шансів для збереження або відновлення зору.

Сучасний метод без розрізів і швів

Закрита субтотальна вітректомія є ендоскопічною операцією, без розрізів та швів, за якої видаляється скловидне тіло. Це дає змогу звільнити сітківку від тракцій (стягування). Рідина з-під сітківки дренується й потім виконується лазерна коагуляція сітківки, яка повертає її у правильний анатомічний стан.

Лазерна коагуляція не передбачає використання якихось ниток, клею або зварювання. Це мікровтручання спеціальним лазерним імпульсом, що діє на пігментний епітелій, інакше кажучи, він робить опік. Після маніпуляції протягом місяця там формується рубець, який блокує розрив сітківки. Але для його формування потрібен час, від 14 днів до 2 місяців. Для цього в око вводиться газоповітряна суміш або силіконова олія. Така хоріоретинальна спайка утворює лінію кріплення сітківки біля екватора ока.

Операцію проводить тільки висококваліфікований хірург – на спеціальному обладнанні й за допомогою сучасних технологій. Адже вітректомії 20 гейдж, 23, 25 і 27 гейдж, хоч технічно й виконуються однаково, проте мають різні терміни реабілітації та кінцевий функціональний результат. Тут головні критерії:

• тривалість операції;
• травматичність;
• вплив на сітківку та зоровий нерв.

Чим менший калібр (діаметр) інструмента, тим менш травматичне втручання і тим кращий функціональний результат, тобто вищий зір.

Цифровий індекс позначає калібр інструменту, яким треба зануритися в око: 20 гейдж дорівнює 0,9 мм, 25 гейдж – 0,05-0,03 мм. При технології 25-27 гейдж операція проводитиметься без швів і розрізів завдяки мікропроколам.

Якщо все правильно зроблено, на наступну добу вже можна отримати хороший анатомічний, але не завжди ідеальний функціональний результат. Адже багато залежить від нейросенсорних клітин, які зберегли (чи ні) свою функцію та можливість правильно працювати. Це можна порівняти з інсультом у головному мозку: в одних людей після лікування повністю відновлюється життя, а в деяких – функції ноги або руки, на жаль, втрачаються.

Відмінність вітректомії 20, 23, 25 або 27 гейдж виявляється не в анатомічному результаті, а у функціональному: чим менше травми завдається оку (меншим калібром інструмента), тим кращий результат.

Унікальність фаху вітреоретинального хірурга

Вітреоретинальному хірургу під силу вилікувати більшість захворювань скловидного тіла й сітківки. Крім того, він оперує ускладнені катаракти, коли кришталик змінює свою позицію, та складні травми ока. Щоб робити такі хірургічні втручання, фахівець повинен мати дуже високу кваліфікацію і вміти працювати на високотехнологічному обладнанні.

Експерт Юлія Панченко зазначає, що часто до них у клініку приїжджають пацієнти з Ізраїлю, Німеччини, Америки, бо, попри хороше устаткування та кваліфікацію хірургів у цих країнах, людям важко потрапити до лікаря. А в Україні на сьогодні вітреоретинальна хірургія розвинена на дуже високому рівні і кваліфікація вітчизняних хірургів не поступається майстерності європейських та американських спеціалістів.