Що потрібно знати про аносмію

Аносмія – це повна втрата здатності розпізнавати запахи. Цей розлад ольфакторної (нюхової) функції може бути постійним або тимчасовим, залежно від причини. Крім повної втрати здатності відчувати різні запахи (тобто власне аносмії), у пацієнтів іноді спостерігається часткове погіршення нюху, що має назву гіпосмія.

Останнім часом ці патології, які ще недавно зустрічались досить рідко, значно почастішали, оскільки гіпосмія і аносмія нерідко виникають у пацієнтів з коронавірусною хворобою COVID-19. Тому не дивно, що збільшилась і кількість публікацій у науковій літературі, присвячених цим розладам.

Що ж таке аносмія?

Аносмія – це повна втрата нюху. Деякі люди мають аносмію з моменту народження, тоді як у інших аносмія виникає з плином часу, тобто є набутою.

Експерти припускають, що на аносмію та гіпосмію страждають приблизно 3%-20% людської популяції.

Іноді люди називають аносмію «нюховою сліпотою».

Нюх – це складний фізіологічний процес, що передбачає спілкування мозку та носа як органу нюху. Коли людина відчуває запах, повітря потрапляє в ніс, і молекули запаху прикріплюються до рецепторів нерва, який реагує на їх дію і має назву нюховий нерв.

Ці нерви знаходяться у нюховому епітелії – тканині, що вистилає носову порожнину. Коли молекули запаху з навколишнього середовища стимулюють ці нерви, вони передають сигнали в головний мозок.

Мозок отримує нюхову інформацію і переробляє її в запах, який людина може ідентифікувати.

Ознаки та симптоми

Коли у людей розвивається аносмія, вони зазвичай рано чи пізно помічають, що більше не можуть відчувати запахи, які можна ідентифікувати.

Водночас люди, які через генетичні особливості народилися з аносмією, можуть не усвідомлювати, що хворі на аносмію, оскільки вони ніколи не мали здатності відчувати запахи.

Спричинити втрату нюху можуть також нейродегенеративні захворювання, такі як хвороба Паркінсона та хвороба Альцгеймера.

Якщо людина, у якої раніше було діагностоване нейродегенеративне захворювання, помітить у себе втрату нюху, вона повинна якомога швидше звернутися до лікаря. Іноді аносмія є найпершою ознакою нейродегенеративних захворювань.

Коли людина вже не відчуває запаху, вона втрачає здатність відчувати специфічні запахи в продуктах харчування та навколишньому середовищі. Такі запахи часто є сигналами про небезпеку (наприклад, запах зіпсованої їжі або диму під час пожежі). Люди, які живуть з аносмією, можуть відчувати зниження якості життя, пов’язане із погіршенням соціальних стосунків, харчування та почуття благополуччя.

Причини розвитку аносмії

Декілька факторів можуть сприяти виникненню аносмії, зокрема:

• спадкова схильність;
• похилий вік;
• хронічні синоназальні захворювання, які вражають носову порожнину або носові пазухи;
• важка травма голови;
• інфекції верхніх дихальних шляхів;
• нейродегенеративні захворювання.

Спадкова аносмія

Деякі люди можуть успадковувати аносмію, а це означає, що вона існує у них від моменту народження. Лікарі відносять аносмію, не пов'язану з будь-яким іншим захворюванням, до ізольованої вродженої аносмії (ІВА).

Наразі дослідникам відомі лише два гени, пов’язані з ІВА. Вченим потрібно провести подальші дослідження, щоб з’ясувати більше про генетичну основу цієї патології.

Старіння

З віком нюх у людей погіршується. Старі люди також можуть втратити здатність розрізняти різні запахи.

Вчені припускають, що до можливих причин втрати нюху у деяких людей похилого віку належать:

• зменшення кількості нервових волокон і рецепторів в нюховій цибулині – частині мозку, що є відповідальною за переробку інформації про запахи;
• втрата сенсорних клітин в слизовій оболонці носа;
• погіршення когнітивних функцій центральної нервової системи.

Хронічні синоназальні захворювання

Люди з хронічними синоназальними захворюваннями можуть мати одну з двох категорій таких захворювань: хвороби, пов’язані з порушенням прохідності у носових ходах, і хвороби, що мають нейросенсорну природу.

Синоназальні хвороби, пов’язані з порушенням прохідності, відносяться до патологій, що впливають на потік повітря, а саме:

• поліпи в носі;
• синоназальні пухлини;
• алергічний риніт або поліноз;
• викривлення перегородки носа.

Люди з нейросенсорною синоназальною хворобою можуть мати пошкодження або дисфункцію вздовж нервового шляху між носом та мозком. Деякі хвороби, які можуть пошкодити цей шлях, включають вірусні захворювання верхніх дихальних шляхів та наслідки вдихання токсинів.

Інфекція верхніх дихальних шляхів є причиною нейросенсорної втрати нюху у 43% випадків цього розладу. Пухлини також можуть викликати нейросенсорну аносмію.

До токсинів, які можуть сприяти аносмії, належать:

• компоненти тютюнового диму;
• наркотики;
• отруйні пари.

Нейродегенеративні захворювання

Деякі нейродегенеративні захворювання, які можуть спричинити аносмію або часткову втрату нюху, включають наступні патології:

• хвороба Паркінсона;
• хвороба Альцгеймера;
• хвороба Хантінгтона;
• бічний аміотрофічний склероз.

Ідіопатична аносмія

Іноді лікарі не можуть встановити, чому людина втратила нюх. Цей розлад відомий як ідіопатична аносмія.

Діагностика аносмії

Загальні обстеження, як правило, не включають перевірку нюху або запаху. Щоб виявити, чи є у пацієнта аносмія, лікар повинен покладатися на інформацію, отриману від самого хворого, стосовно втрати або зміни нюхової функції.

Загалом, вчені припускають, що така інформація про нюх, отримана від самого хворого, є специфічним, але не чутливим методом діагностики. Це означає, що деякі люди, можливо, не зможуть розпізнати у себе аносмію у разі її виникнення.

Поліпшення анкет-опитувальників щодо здоров’я може допомогти лікарям краще діагностувати аносмію.

Діагностичні анкети можуть допомогти ідентифікувати більше людей з аносмією, коли такі анкети використовуються для опитування як молодих людей, так і людей похилого віку про будь-які зміни у їх здатності відчувати запахи та наявності відчуттів примарного запаху.

За допомогою такого опитування лікарі на основі відповідей хворого можуть зрозуміти необхідність направлення пацієнта на подальший, більш ґрунтовний огляд для діагностики порушення нюху.

Лікування аносмії

Приймаючи рішення про найбільш підходящий метод лікування людини, що страждає на аносмію, лікарі повинні вибрати терапію, яка відповідає причині.

Людям з генетичними розладами можуть бути призначені такі варіанти лікування як клітинна та генна терапія.

Якщо у людини аносмія розвинулася після інфекції, лікарі можуть запропонувати добавку глюконат цинку або тренування нюхової функції. Таке тренування складається з серії вправ, метою яких є навчити пацієнта, який втратив нюх, знову розпізнавати запахи. За допомогою набору відомих запахів, пов'язаних з прямими образами, пацієнт тренує свій нюх і нюхову пам'ять.

Люди з посттравматичними нюховими розладами, що виникають внаслідок травми голови, також можуть отримати користь від тренування нюху.

Тренування нюху передбачає інтенсивне нюхання чотирьох різних запахів двічі на день протягом декількох секунд протягом щонайменше 4 місяців. Люди можуть отримати більше користі від цієї терапії, якщо нюхатимуть різноманітні запахи по черзі протягом тривалого періоду тренувань.

Варіантами лікування людей з аносмією, що виникає внаслідок синоназальних розладів, є хірургічні втручання або призначення кортикостероїдних препаратів. Лікарі можуть порекомендувати як пероральні кортикостероїдні препарати у вигляді пігулок, так і назальні препарати у вигляді крапель для носа чи аерозолю.

Нещодавно дослідники довели, що місцеві інтраназальні стероїди є ефективними при алергічному риніті особливо тоді, коли людина приймає їх разом з інтраназальним антигістамінним препаратом.

Пероральні кортикостероїди також можуть бути ефективними при аносмії, хоча дози препаратів та тривалість такого лікування все ще достеменно не визначені.

Лікарям може бути складно передбачити, чи буде хірургічне втручання дійсно ефективним при аносмії. Водночас ендоскопічна операція на навколоносових повітряних пазухах дійсно може покращити стан деяких людей з аносмією.

Деякі випадки аносмії також можуть спонтанно пройти без лікування. Це може статися приблизно у 32%-66% пацієнтів з інфекцією верхніх дихальних шляхів.

Проблемою аносмії є те, що досить багато людей, які страждають на це захворювання, повідомляють, що їм важко знайти та отримати належну медичну допомогу.

Частина проблеми полягає в тому, що деякі люди, які живуть з аносмією, відчувають труднощі при виявленні, ідентифікації та розрізненні цієї патології.

Ускладнення аносмії

Люди, що страждають на аносмію, можуть відчувати зниження якості життя. Втрата нюху може вплинути на романтичну та сексуальну близькість, оскільки запах інтимного партнера є частиною чуттєвого досвіду.

Може стати менш приємною і їжа, коли людина не здатна відчути її запах.

Окрім того, аносмія також може бути потенційно небезпечною патологією. Зазвичай нюх людини може повідомити їй про небезпеку з боку навколишнього середовища, наприклад, про витік газу або наявність диму. Здатність відчувати запах зіпсованої їжі або отруйних рідин може запобігти тому, щоб людина випадково проковтнула якусь токсичну речовину.

У людей, які живуть з хворобою Альцгеймера або Паркінсона, можуть розвинутися важкі ускладнення від аносмії, включаючи недоїдання, проблеми з безпекою та підвищений ризик смертності.

Зв’язок аносмії з COVID-19

Новий коронавірус, що став причиною пандемію інфекційної хвороби, відомої як COVID-19, спричинює погіршення здатності відчувати смак і запах у багатьох пацієнтів.

Ці симптоми виникають на початку захворювання і іноді можуть бути єдиним симптомом у людей, організм яких уражений вірусом SARS-CoV-2.

У ході досліджень, проведених на початку пандемії COVID-19, вчені повідомляли, що аносмія спостерігалася приблизно у 5% осіб з інфекцією SARS-CoV-2. Однак подальші дослідження протягом пандемії виявили більш високі показники аносмії.

Дослідники пояснюють той факт, що аносмія розвивається не у всіх хворих на COVID-19, генетичними відмінностями, які впливають на здатність вірусу прикріплюватися до рецепторів в носовій порожнині.

Ця особливість може впливати на поширення вірусу. Потрібно провести подальші дослідження, щоб підтвердити ці припущення.

Якщо дослідження дійсно зможуть підтвердити правильність такої гіпотези, це може допомогти клініцистам точніше визначити, які групи людей є більш схильними до розвитку COVID-19, і також може підвищити ефективність боротьби з пандемією.

У пацієнтів з інфекцією SARS-CoV-2, як правило, відчуття смаку та запаху відновлюються через кілька днів або тижнів, але у деяких людей таке відновлення може зайняти набагато більше часу.

Коли звертатися до лікаря

Людина, що помітила у себе втрату або зміну нюху, повинна звернутися до лікаря. Залежно від причини аносмії лікарі підберуть метод лікування. Воно може включати клітинну терапію, лікарські препарати, тренування нюху або хірургічне втручання.

Якщо пацієнт підозрює, що, можливо, він інфікований коронавірусом, або відчуває симптоми COVID-19, він повинен перейти на самоізоляцію та зателефонувати до свого сімейного лікаря, щоб отримати інструкції.

Висновки

Хоча аносмія, так само як і гіпосмія не становлять загрози для життя, небезпечними можуть бути їх ускладнення.

Запах дозволяє людям розпізнати небезпечне середовище або зіпсовану їжу, а люди, які страждають на аносмію, втрачають цю здатність.

Запах також доставляє задоволення. Запах смачної їжі, свіжого повітря сільської місцевості або чуттєвих ароматів інтимних моментів покращує щоденні враження людини. Люди, які втратили нюх, можуть відчувати зниження якості життя.

Лікарі виявили кілька причин розвитку аносмії. Деякі з них можуть призвести до постійної або тимчасової втрати нюху. Вибір найбільш підходящого методу лікування вимагає точної діагностики причини аносмії.

Джерело:

https://www.medicalnewstoday.com/articles/what-is-anosmia