Ветряная оспа

Общая информация
Вітряна віспа – це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним шляхом передачі, спричинене вірусом родини герпес-вірусів (Varicella zoster) і характеризується наявністю своєрідного плямисто-папульозно-везикульозного висипу на шкірі та слизових оболонках.

В00-В09 Вірусні інфекційні хвороби, які характеризуються ушкодженнями шкіри та слизових оболонок
В01 Вітряна віспа (varicella)

Клиническая картина

Клінічні критерії:

Типові форми вітряної віспи:

інкубаційний період триває від 11 до 21 дня;
захворювання розпочинається гостро: з підвищення температури тіла (висота температурної кривої визначається тяжкістю перебігу хвороби) та з появи висипу;
іноді за 1-5 днів до появи висипу спостерігаються продромальні явища у вигляді субфебрильної температури тіла, в’ялості, відсутності апетиту та появи «раш-висипу» (скарлатиноподібного, еритематозного, короподібного);
вітряний висип з’являється одночасно з підвищенням температури тіла чи на декілька годин пізніше, спочатку утворюються невеликі плями, які швидко перетворюються на папули та везикули; везикули зазвичай однокамерні;
висип розташований на шкірі тулуба, обличчя, кінцівок, волосистої ділянки голови, рідше – на слизових оболонках рота, дихальних шляхів, очей, зовнішніх статевих органів;
висип може супроводжуватися свербінням;
на слизових оболонках елементи висипу швидко мацерують із утворенням поверхневих ерозій, які загоюються протягом 1-2 днів;
на шкірі пухирці поступово підсихають та вкриваються кірочками. Після злущення кірочок на їх місці тривалий час зберігається легка пігментація, в рідкісних випадках – рубчики;
процес висипання відбувається поштовхами, з інтервалом в 1-2 дні, протягом 2-4 днів, рідко – до 7-9 днів, тому спостерігається несправжній поліморфізм висипу;
кожне нове висипання супроводжується новим підвищенням температури тіла.

Атипові форми вітряної віспи:

рудиментарна форма розвивається у дітей із залишковим імунітетом чи після введення в період інкубації імуноглобулінів плазми крові. З’являється нерясна папульозна висипка з поодинокими дрібними пухирцями на тлі нормальної температури тіла;
для пустульозної форми типовим є утворення на місці пухирців пустул із гнійним вмістом, захворювання супроводжується високим рівнем інтоксикації, після відпадання кірочок часто залишаються рубці;
при бульозній формі поряд із типовими везикулами з’являються великі, діаметром до 2-3 см, пухирі з в’ялою покришкою і каламутним вмістом, пухирі можуть лопатися з утворенням великих ерозивних поверхонь. Після епітелізації останніх нерідко залишається бурувата пігментація;
геморагічна форма розвивається у виснажених, ослаблених хворих, які страждають на гемобластоз, геморагічний діатез, сепсис або тривалий час отримували глюкокортикостероїди чи цитостатики, у них на 2-3-й день захворювання вміст пухирців стає геморагічним, кірочки мають чорний колір; можливі крововиливи у шкіру та слизові оболонки, носові кровотечі;
гангренозна форма розвивається у виснажених хворих, при поганому догляді; при цій формі захворювання поряд із типовим висипом з’являються пухирці з геморагічним вмістом та значною запальною реакцією довкола них; у подальшому утворюється кров’яний («чорний») струп, після відторгнення якого з’являються глибокі, округлі виразки з брудним некротичним дном і підритими краями;
генералізована або вісцеральна форма зустрічається у новонароджених або дітей старшого віку з імунодефіцитними станами чи у тих, які довго отримували глюкокортикостероїди. При цьому спостерігається специфічне ураження внутрішніх органів.

Диагностика

Параклінічні дослідження:

загальний аналіз крові (лейкопенія, відносний лімфоцитоз, нормальні показники ШЗЕ);
під час мікроскопії мазків із елементів висипу, які забарвлені срібленням за Морозовим, виявляють тільця Арагао (скупчення вірусу);
РФА дозволяє виявити антиген вірусу в мазках – відбитках із вмісту везикул;
для серологічного дослідження використовують парні сироватки; діагностичним вважається наростання титру у 4 рази і більше протягом 10-14 діб; дослідження проводять за допомогою РЗК, РНГА, ІФА, РІА.

Лечение

При легких та середньотяжких формах вітряної віспи в імунокомпетентних пацієнтів терапія спрямована на профілактику вторинних бактеріальних ускладнень. Для цього щоденно змінюють одяг, постільну білизну, змащують везикули 1% розчином брильянтового зеленого, 1-2% розчином калію перманганату або іншими антисептичними засобами, після їжі полощуть рот 5% розчином борної кислоти, слабким розчином перманганату калію, фурациліну чи кип’яченою водою.

Етіотропна терапія

Засобом етіотропної терапії вітряної віспи є ацикловір. Препарат показаний для:

пацієнтів із онкогематологічними захворюваннями;
реципієнтів органів, кісткового мозку;
хворих, які отримують кортикостероїдні препарати;
дітей з вродженими Т-клітинними імунодефіцитами;
пацієнтів із ВІЛ-інфекцією;
хворих із вродженою вітряною віспою;
пацієнтів із вітряною віспою, ускладненою ураженнями нервової системи, гепатитом, тромбоцитопенією, пневмонією;
хворих із тяжкими формами вітряної віспи.

Крім ацикловіру, при вітряній віспі ефективними є такі препарати, як валацикловір, фамцикловір, ганцикловір.

Противірусну терапію призначають із першого дня захворювання. Доза ацикловіру становить 10-30 мг/кг маси тіла тричі на добу при парентеральному введенні у дітей першого року життя і 500 мг/м2 поверхні тіла тричі на добу у дітей віком від 1 року. Курс лікування триває 7 діб чи 48 годин після появи останніх елементів висипу. Імунокомпетентним дітям віком від 2 років та підліткам при тяжких формах хвороби ацикловір можна призначати всередину: разова доза для дітей віком 2-6 років становить 400 мг, від 6 років – 800 мг, кратність прийому становить 4 рази на добу.

При тяжких, генералізованих формах вітряної віспи, особливо у новонароджених та дітей першого року життя, можливе використання внутрішньовенного полівалентного імуноглобуліну щодня у дозі 0,4 г/кг маси тіла (3-5 уведень на курс) чи специфічного варицелозостерного імуноглобуліну у дозі 0,2 мл/кг маси тіла.

Ускладнення

Енцефаліти – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Мієліт – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Енцефаломієліт – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Полінейропатія – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Неврит зорового нерва – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Серозний менінгіт – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Гостра тромбоцитопенія – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Крововилив у наднирники – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Несправжній круп – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Пневмонія – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Бактеріальні ускладнення: флегмона, абсцес, імпетиго, бульозна стреп-тодермія, бешиха, лімфаденіт, гнійний кон’юнктивіт, кератит, стоматит – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Сепсис – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Артрит – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Остеомієліт – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Нефрит – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.