Застосування крему Аргосульфан у терапії венозних трофічних виразок

Трофічні виразки (ТВ) – це найбільш часте ускладнення хронічної венозної недостатності, що уражає до 2% працездатного населення індустріально розвинутих країн. У людей похилого віку ця цифра сягає 4-5%. За останні роки спостерігається очевидний прогрес у терапії ТВ, однак частота їх виникнення залишається свого роду константною.

Масовий характер захворювання обумовлює необхідність активної участі лікарів різноманітних спеціальностей і насамперед лікарів загальної практики у виявленні, лікуванні і профілактиці венозних ТВ. Серед усіх гнійно-некротичних процесів найбільш поширеною патологією є ТВ на фоні хронічної венозної недостатності (ХВН).

Щодо етіопатогенезу захворювання, то, незалежно від форми ХВН, в основі порушень трофіки шкіри і розвитку виразок лежить венозна гіпертензія. У результаті останньої розгортається цілий каскад патологічних процесів на тканинному (гіпоксія), мікроциркуляторному (мікротромбози і сладж формених елементів крові) і клітинному (активація лейкоцитів з викидом лізосомальних ферментів) рівнях. Унаслідок виникнення первинного афекту порушується бар'єрна функція шкіри, потім наступає швидка бактеріальна контамінація ТВ, яка може носити генералізований характер.
ТВ венозної етіології не є гостро виникаючим процесом, і їх формування, як правило, проходить поступово та стадійно. Треба пам'ятати, що тривалість стадій залежить від характеру патології. При посттромбофлебітичній хворобі ТВ виникають у декілька разів швидше, ніж при варикозній хворобі. Велике значення мають і конституційні особливості організму (надлишок маси тіла прискорює порушення трофіки шкіри), режим праці та відпочинку (тривалі статичні навантаження і піднімання важких речей є негативними факторами). Спочатку на шкірі гомілок, звичайно в ділянці медіальної гомілки, з'являється гіперпігментація, потім через деякий час у центрі пігментованої ділянки виникає індурація шкіри, яка набуває лакового вигляду. Розвивається так звана біла атрофія шкіри, яку можна розглядати як передвиразковий стан.
У подальшому мінімальна травма призводить до виразкового дефекту. Площа та глибина виразкового дефекту прогресивно збільшується, приєднується перифокальна запальна реакція м'яких тканин – гострий індуративний целюліт. Надалі можливе вторинне інфікування з розвитком локальних (піодермія, абсцес) та поширених (флегмона, рожисте запалення, сепсис) гнійно-запальних ускладнень.
Щодо діагностики ТВ, треба зауважити, що важливим моментом є підтвердження їх венозного походження. При цьому конкретизація флебопатології не повинна бути самоціллю, оскільки це не має вирішального значення в лікуванні.
Прямий зв'язок трофічних порушень шкіри с хронічною венозною патологією не викликає сумнівів, якщо:
• у наявності є об'єктивні ознаки ураження венозної системи (варикозні вени в типових та атипових місцях);
• в анамнезі були підтверджений тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок або ситуації, які вказують на високу його ймовірність (переломи кісток, хірургічні операції, пункції вен нижніх кінцівок);
• ультразвукова діагностика патологічних вено-венозних викидів крові або порушення прохідності глибоких вен при доплерографії.
Порушення трофіки шкіри з виникненням ТВ може відбуватися при багатьох захворюваннях. Насамперед, це облітеруючий атеросклероз. Треба пам'ятати, що під час обстеження хворого необхідно визначати артеріальну пульсацію на стопах нижніх кінцівок. При атеросклерозі порушення трофіки шкіри спостерігаються в місцях, які часто травмуються взуттям. Атеросклеротичний генез ТВ частково підтверджує симптом переможної кульгавості та ознаки ураження інших органів та систем. Велику допомогу надає ультразвукова доплерографія з вимірюванням плечо-гомілкового індексу. Якщо він дорівнює 0,8 або нижче, то наявність периферичного атеросклерозу не викликає сумнівів.
Наявність у хворого цукрового діабету дозволяє визначитися з генезом виразки, яка є наслідком діабетичної ангіо- і нейропатії.
Ще одна причина виникнення трофічних виразок – це синдром Марторелла (ТВ, які пов'язані з ангіоспазмом та амілоїдозом судин мікроциркуляторного русла). Такі пацієнти (частіше жінки) мають в анамнезі важку артеріальну гіпертензію, яка погано лікується медикаментами. ТВ у цьому випадку утворюються в атипових місцях (передня поверхня гомілки, верхня третина гомілки) і характеризуються вираженим больовим синдромом.
Нейротрофічні виразки пов'язані з ураженням хребта або периферичних нервів та мають безболісний перебіг та дуже погану регенерацію. Також ТВ інколи виникають у зоні рубців після операцій та травм. Окрім вищеперерахованих чинників, утворення ТВ може відбуватися при системних ураженнях сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, васкуліти).
Тривалий перебіг ТВ призводить до розвитку паратравматичних уражень шкіри – дерматиту, піодермії, екземи. Головною причиною їх розвитку є подразнення шкіри гнійними масами та чисельними мазевими пов'язками. Дерматит має три стадії: еритематозну, бульозну, некротичну.
Найбільш частим супутником хронічних виразок є паратравматична мікробна екзема, яка виникає внаслідок вторинної екзематизації поверхневих стрептококових та грибкових уражень та сенсибілізації до піогенної інфекції. Тривалий перебіг порушень трофіки шкіри зумовлює розвиток різноманітних грибкових уражень м'яких тканин, частота яких сягає 76%. Одним з грізних ускладнень трофічних виразок є злоякісне переродження, яке зустрічається в 1,6-3,5% випадків, але діагностується нерідко в далеко запущених стадіях. Майже у кожного п'ятого хворого в процес втягується сегмент кістки та розвивається осифікуючий периостит з вогнищами вираженого остеосклерозу. Часті спалахи місцевої інфекції можуть призвести до незворотних змін лімфатичного апарату, що клінічно проявляється вторинною лімфедемою (слоновістю).
Сучасна програма лікування ТВ базується на принципі етапності. Так, першочерговою є закриття ТВ, а надалі – хірургічні і терапевтичні заходи, які направлені на профілактику їх рецидивів та стабілізацію патологічного процесу. Програма консервативної терапії суворо залежить від стадії виразкового процесу. У фазі ексудації головним завданням є санація та очищення ТВ від патогенної флори і некротичних тканин, а також боротьба з місцевим запаленням. Головним завданням у фазі проліферації стає стимуляція зросту та дозрівання сполучної тканини. У фазу репарації необхідно надійно захистити сполучнотканинний рубець від можливого зовнішнього механічного ушкодження, нівелювати вплив венозної гіпертензії і тканинних факторів, які сприяють утворенню виразок.
На сьогодні дуже актуальним є питання пошуку препарату для місцевого лікування трофічних виразок. Польський фармацевтичний завод «Єльфа» виробляє оригінальний препарат Аргосульфан. Це гідрофільний крем, який у своєму складі містить високу концентрацію сульфатіазолу срібла. Аргосульфан виробляють у найсучаснішому в Європі цеху мазей на фармацевтичному заводі, який дав життя таким відомим мазям, як Флуцинар і Лоринден.
Бактерицидні властивості срібла відомі давно. Відображенням цього факту на релігійно- побутовому рівні є «свята вода» та столове срібло. Широкого використання в медицині препарати срібла набули в 20-40-ві роки, а коларгол і протаргол, з моменту винаходу яких пройшло більше ніж 100 років, використовуються і зараз. З появою антибіотиків сфера застосування препаратів срібла звузилася. Однак широке використання антибіотиків, з одного боку, призвело до швидкого поширення антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів, з іншого – з'ясувалося, що вони негативно впливають на мікробіоциноз та викликають дисбактеріози. Окрім того, оскільки більшість антибіотиків не діє на гриби, це призвело до різкого зростання кількості змішаних інфекцій.
Усе це зумовило постійний пошук нових антибактеріальних препаратів. Знову ефективними виявилися препарати срібла. Аргосульфан має широкий спектр дії. Він активний щодо стафілококів, стрептококів, синьогнійної палички, клебсієл, клостридій та інших мікроорганізмів (зокрема антибіотикорезистентних), виявляє віруліцидний та фунгіцидний ефекти.
Аргосульфан проникає в некротичні тканини і ексудат. Механізм його антибактеріальної дії відрізняється від механізму дії інших солей срібла. Сульфатіазол срібла в рані повільно дисоціює, рівномірно звільняючи іони срібла в токсичних для мікроорганізмів концентраціях. Частково іони срібла дифундують у міжклітинний простір до некротизованих тканин. Іони срібла активізують протизапальні і проліферативні процеси в ушкоджених тканинах і гальмують ріст і поділ бактерій шляхом зв'язування з РНК. Гідрофільна кремова основа і відповідний рН крему забезпечують знеболюючий і протисвербіжний ефекти.
Результати багаточисельних зарубіжних і вітчизняних клінічних досліджень показали високу ефективність використання препарату Аргосульфан при лікуванні опіків, ТВ будь-якого генезу, пролежнів, гнійних ран, піодермій (табл.).
Крем Аргосульфан 2% прискорює загоювання ран за рахунок стимуляції дозрівання грануляційної тканини, при цьому він лагідний до сполучної тканини. Препарат запобігає вторинному інфікуванню ран. Аргосульфан малотоксичний, має низьку сенсибілізуючу активність.
Аргосульфан широко використовується українськими лікарями як препарат вибору в лікуванні ТВ, пролежнів, опіків та гнійних ран. Задовольняючи численні побажання українських фахівців, завод почав виробляти туби по 40 та 15 грамів. Виробнича політика фармацевтичного заводу «Єльфа» – це європейська якість, ефективність, безпечність продукції, що в сукупності з невисокими цінами на препарати гарантує підвищення якості життя людей.

За матеріалами представництва фармацевтичного заводу «Єльфа»