Ибупрофен - Авант™ инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: Ibuprofen;

основні фізико–хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, рожевого кольору, вкриті оболонкою;

склад: кожна таблетка містить ібупрофену 200 або 300 мг.

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, кремній колоїдний безводний, метилпарабен, пропілпарабен, полівінілпіролідон, тальк очищений, барвник еритрозін, желатин, бджолиний віск, карнаубський віск, діоксід титана, шелак, сахароза, карбонат кальцію, для форми 200 мг – етилцелюлоза.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби, що застосовуються при захворюваннях опірно-рухового апарату. Код АТС М01АЕ01.

Фармакологічні властивості.

Ібупрофен, як і інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), діє шляхом пригнічення синтезу простагландинів. Ібупрофен пригнічує синтез простогландинів у тканинах шляхом зниження активності циклооксигенази (ЦОГ-1, ЦОГ-2), яка збуджує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Протизапальна, болезаспокійлива та жарознижувальна дії ібупрофену базуються переважно на пригніченні активності ізоферменту ЦОГ-2. Вважається, що активність ЦОГ-1 є причиною небажаної дії НПЗП на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та агрегацію тромбоцитів.

При пероральному використанні ібупрофен всмоктується швидко – вже через 1 - 2 години досягається максимальна концентрація препарату в плазмі крові.

Ібупрофен активно (до 90 %) зв‘язується з білками плазми, повільно проникає у синовіальні порожнини, де його концентрація може залишатися високою, в той час як концентрація в плазмі зменшується. Метаболізм ібупрофену відбувається в печінці. Ібупрофен швидко й повністю виводиться з організму. Період напіввиведення із плазмі становить майже 2 год. Понад 90 % прийнятої дози виводиться нирками у вигляді метаболітів та їх сполук. Головними метаболітами є гідроксильне та карбоксильне похідні.

Показання для застосування. Ібупрофен застосовують для симптоматичного лікування різних станів, що супроводжуються незначним або помірним больовим синдромом (головний, зубний, м‘язовий, післятравматичний біль, дисменорея, біль у спині, біль в суглобах при ревматичному артриті, ревматизмі, остеоартрзі, сіднична невралгія, біль у горлі тощо).

Спосіб застосування та дози. Дози ібупрофену і тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням характеру, ступеня тяжкості та особливостей перебігу захворювання, досягнутого терапевтичного ефекту та переносимості препарату.

Дорослі та діти віком понад 12 років: 1 - 2 таблетки (200 - 400 мг ібупрофену) 3 - 4 рази на день після прийому їжі.

При тривалому лікуванні ревматичних захворювань не слід приймати понад 10 таблеток протягом 24 год.

Діти від 6 до 12 років: по 7,5 мг ібупрофену на 1 кг ваги дитини на один прийом (вживати з інтервалами по 6 - 8 год, але не більш ніж 30 мг/кг маси тіла на добу).

Побічна дія. Звичайно препарат не викликає ніяких побічних дій, але у деяких хворих препарат може спричинити розлади функціонування шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються нудотою, блюванням, запором або проносом; а також шлунково-кишкові кровотечі, пригнічення агрегації тромбоцитів, збільшення часу кровотеч. При індивідуальній підвищеній чутливості до ібупрофену можливий розвиток алергічних реакцій.

При виникненні подібних симптомів потрібно негайно звернутися до лікаря.

Після відміни препарату побічні реакції у більшості випадків повністю минали.

Протипоказання. Підвищена чутливість до ібупрофену або до інших компонентів препарату, геморагічний діатез, загострення хронічної виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки. Помічена раніше алергічна реакція на ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні препарати (нежить, кропив'янка, бронхіальна астма, анафілактичний шок). Тяжка ниркова або печінкова недостатність. Вагітність та період лактації. Ранній дитячий вік (до 6 років)

Передозування. Небажані реакції, що супроводжують передозування ібупрофену, залежать, як правило, від дози препарату і часу, що минув з моменту прийому.

Найчастіше спостерігаються такі симптоми передозування, як біль у ділянці живота, нудота, блювання, сонливість, головний біль, артеріальна гіпотензія, брадикардія або тахікардія.

Специфічного антидоту для лікування отруєння ібупрофеном не існує, тому в разі передозування слід вжити негайних заходів симптоматичної та підтримуючої терапії

 ( відповідно до клінічного стану хворого).

Особливості застосування.

Застосування препарату в періоди вагітності та лактації

Не рекомендується застосовувати препарат жінкам під час вагітності та в період лактації.

Вплив на здатність до керування автомобілем та до роботи з механічними пристроями

У терапевтичних дозах ібупрофен не впливає на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Сумісне використання препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, включаючи ібупрофен, може спричинити ослаблення гіпотензивної дії інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (наприклад, каптоприлу, еналаприлу) і бета-адреноблокаторів.

У багатьох хворих ібупрофен може послабити натрій-вивідну дію фуросеміду й тіазиду. Є повідомлення, що ібупрофен підвищував концентрацію літію у плазмі й сироватці крові та зменшував нирковий кліренс літію.

Ібупрофен може підвищувати токсичність метотрексату.

Одночасний прийом ібупрофену та антикоагулянтів – похідних кумарину спричиняло кровотечу. При призначенні разом з антикоагулянтами препарат потрібно використовувати обережно та під ретельним наглядом лікаря.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла, місці, при температурі не вище 25°C. Термін придатності - 3 роки.