Стадол инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: butorphanol; (-)-17-(циклобутилметил) морфінан-3,14-діол [S-(R*,R*)]-2,3- дигідроксибутандіоат (1:1) (сіль);

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, без сторонніх домішок;

склад: 1 мл розчину містить 2 мг буторфанолу тартрату;

допоміжні речовини: кислота лимонна, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску.

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Опіоїдні аналгетики. Код АТС N02AF01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Буторфанол діє як агоніст капа-опіоїдних рецепторів і як змішаний агоніст/антагоніст мю-опіоїдних рецепторів, змінюючи сприйняття больових відчуттів на рівні центральної нервової системи.

Буторфанолу тартрат має активність антагоніста опіоїдів, що приблизно еквівалентна активності налорфіну, у 30 разів перевищує активність пентазоцину і становить 1/40 активності налоксону. Клінічні дослідження продемонстрували, що відносно пригнічення дихання внутрішньовенне введення 2 мг буторфанолу можна порівняти з дією 10 мг морфіну; при введенні 4 мг буторфанолу підсилення цього ефекту не відзначалося, однак тривалість ефекту залежить від уведеної дози.

Пригнічення функції дихання, що спричинює буторфанол, може бути усунене налоксоном.

Внутрішньовенне введення буторфанолу тартрату і пентазоцину чинить подібні зміни гемодинаміки: підвищення тиску в легеневій артерії, легеневого тиску, заклинювання кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку, системного артеріального тиску і легеневого судинного опору. Буторфанол, як і інші змішані агоністи/антагоністи з високою спорідненістю до капа-рецепторів, може іноді спричинювати неприємні психоміметичні ефекти.

Настання знеболювального ефекту буторфанолу залежить від способу його введення: за декілька хвилин після внутрішньовенного введення і за 10–15 хвилин після внутрішньом’язoвої ін’єкції. Максимальна аналгетична дія настає через 1-2 години.

Тривалість знеболювання залежить від характеру болю і від шляху введення препарату, однак звичайно вона становить 3-4 години при внутрішньом’язовому і при внутрішньовенному введенні.

Фармакокінетика.

Буторфанол швидко всмоктується після внутрішньом’язoвої ін’єкції. Після введення 1 мг максимальна концентрація буторфанолу в плазмі крові досягається через 20–40 хвилин.

Середні фармакокінетичні показники у різних вікових групах а

препарату Стадол 2 мг/мл, розчин для ін'єкцій

Показники	Молоді пацієнти (20–40 років)	Літні пацієнти (за 65 років)
AUC б (год. нг/мл)	7,24 (1,57)в (4,40–9,77)г	8,71 (2,02) (4,76–13,03)
Час напіввиведення (год)	4,56 (1,67) (2,06–8,70)	5,61 (1,36) (3,25–8,79)
Об'єм розподілу д (л)	487 (155) (305–901)	552(124) (305–737)
Загальний кліренс (л/год)	99 (23) (70–154)	82 (21) (52–143)
а – Молоді (n=24) віком від 20 до 40 років і літні (n=24) віком за 65 років. б –Площа під кривою залежності концентрації в плазмі від часу після внутрішньовенного введення дози 1 мг. в – Значення 1 статистичного відхілення. г –Інтервал значень, що спостерігалися. д – Одержано з даних щодо внутрішньовенного введення.

Зв’язування буторфанолу з білками сироватки крові не залежить від його концентрації і становить приблизно 80 %, якщо препарат застосовується в тому ж дозовому інтервалі, що і в клінічній практиці, до 7 мг/мл. Препарат проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри і виявляється в грудному молоці.

Буторфанол піддається глибокому метаболізму в печінці і виділяється з організму у вигляді окиснених і зв’язаних метаболітів. Менше 5 % уведеного внутрішньовенно препарату виділяється з сечею у вигляді незміненої вихідної речовини.

Буторфанол виділяється із організму із сечею і калом. Основним метаболітом буторфанолу, що міститься в сечі, є гідроксибуторфанол (49 % уведеної дози). Із сечею також виділяється невелика кількість нор-буторфанолу (менше 5 %).

Показання для застосування.

Симптоматичне лікування помірного і сильного болю, включаючи біль у післяопераційний період, для знеболювання в щелепно-лицьовій хірургії і при мігрені. Для премедикації перед хірургічною операцією або наркозом як доповнення до збалансованої анестезії, а також для знеболювання пологів.

Спосіб застосування та дози.

Дія препарату Стадол, як і інших сильнодіючих аналгетиків, настає швидко, тому дозу препарату треба підбирати індивідуально, залежно від клінічного результату.

• Знеболювання

При внутрішньом’язoвому введенні звичайна рекомендована доза становить 2 мг одноразово, якщо хворий має можливість знаходитись у лежачому положенні в разі появи сонливості або запаморочення. Якщо необхідно, цю дозу можна повторювати з інтервалом 3 або 4 години. Залежно від тяжкості болю лікування ефективне в інтервалі доз від 1 до 4 мг кожні 3-4 години.

При внутрішньовенному введенні звичайна рекомендована доза становить 1 мг одноразово, з інтервалом 3 або 4 години в разі необхідності. Залежно від тяжкості больового синдрому лікування ефективне в інтервалі доз від 0,5 до 2 мг кожні 3-4 години.

• Анестезія

Введення перед операцією/наркозом. Доза препарату повинна підбиратись індивідуально. Звичайна доза становить 2 мг внутрішньом’язoво, за 60–90 хвилин до початку хірургічної операції.

У разі проведення збалансованої анестезії звичайна доза препарату становить 2 мг внутрішньовенно, незадовго до введення наркозу і/або по 0,5 мг внутрішньовенно – під час операції. При такому дробовому введенні загальна доза може бути збільшена до 0,06 мг/кг (4 мг/70 кг), залежно від раніше введених седативних, аналгетичних або снодійних препаратів. Загальна доза препарату Стадол може варіювати, однак хворим лише іноді потрібне введення менше 4 мг або більше 12,5 мг препарату (звичайно від 0,6 до 0,18 мг/кг).

• Пологи

Вагітним жінкам з нормальним терміном виношування плода на початку пологової діяльності можна ввести внутрішньовенно або внутрішньом’язово 1-2 мг препарату і повторити цю ж дозу через 4 години. Під час пологів або якщо пологи очікуються в межах 4 годин слід застосовувати інші засоби знеболювання. Препарат треба застосовувати з обережністю у випадку передчасних пологів.

Корекція дози. Хворим з порушеною функцією печінки або нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) може знадобитися корекція дози. Вихідна доза препарату для хворих літнього віку становить половину звичайної дози.

Побічна дія.

Практично в усіх випадках характер і частота побічних ефектів, що спостерігалися після введення препарату різними способами, відповідають тим, що звичайно спостерігаються при застосуванні опіоїдних аналгетиків. Не повідомлялося про будь-які ефекти несподіваної або незвичної токсичності.

В усіх клінічних дослідженнях із вивчення застосування препарату Стадол (розчин для ін’єкцій або назальний спрей) найбільш частими побічними ефектами були сонливість (40 %), нудота і/або блювання (7,9 %), пітливість/вологість шкіри (6 %).

Побічні ефекти, що виникають досить часто (в 1–10 % хворих). Нижче наведено симптоми, що спостерігалися при внутрішньовенному або внутрішньом’язовому введенні у 1–10 % хворих і вважалися пов’язаними або можливо пов’язаними із застосуванням препарату Стадол.

• Загальний стан. Астенія/сонливість, головний біль, відчуття жару.

• Шлунково-кишковий тракт. Сухість у роті.

• Нервова система. Сплутаність свідомості, відчуття легкості/ейфорія, запаморочення.

• Серцево-судинна система. Підвищення/зниження артеріального тиску.

Побічні ефекти, що виникають іноді. Нижче наведені симптоми, що відмічалися менше ніж в 1 % хворих під час клінічних досліджень або в результаті застосування препарату і вважалися пов’язаними або можливо пов’язаними із застосуванням препарату Стадол.

• Серцево-судинна система. Тахікардія, сильне серцебиття.

• Нервова система. Сновидіння, хвилювання, депресія, тривога, дизартрія, дисфорія, галюцинації, парез, відчуття холоду, ейфорія, знервованість.

• Зір. Диплопія.

• Шкіра і шкірні структури. Висип/кропив’янка.

• Кістково-м'язова система. Міалгія.

• Дихальна система. Уповільнення дихання, обструкція дихальних шляхів, поверхневе дихання.

Зловживання препаратом і залежність. Хоча аналгетики, що належать до класу змішаних агоністів/антагоністів опіоїдів, мають набагато менший потенціал щодо розвитку звикання в порівнянні з морфіном, все ж повідомлялося про випадки зловживання усіма цими препаратами. Слід дотримувати особливої обережності в разі призначення препарату Стадол емоційно нестійким хворим, а також хворим, в анамнезі яких спостерігалось зловживання лікарськими препаратами.

Протипоказання.

Стадол протипоказаний особам віком до 18 років і хворим з підвищеною чутливістю до буторфанолу або будь-якого іншого компонента препарату.

Передозування.

Клінічні прояви передозування препарату такі ж, як і у випадку передозування інших опіоїдних препаратів. Найбільш тяжкими з них є гіповентиляція легенів, а також серцево-судинна недостатність і/або кома.

У разі передозування препарату спостерігаються симптоми пригнічення дихання, серцево-судинної недостатності (особливо серед хворих, які до цього схильні), пригнічення центральної нервової системи.

Випадки фатального передозування через застосування препарату відмічалися вкрай рідко. Причому не встановлений вплив буторфанолу тартрату, що застосовувався звичайно у поєднанні з іншими лікарськими засобами, на результат передозування.

У разі підозри на передозування препарату Стадол специфічним засобом лікування є негайне створення достатньої вентиляції дихальних шляхів, після чого (при необхідності) призначається антагоніст опіоїдів, наприклад, налоксон (внутрішньовенно).

Особливості застосування.

Залежність від наркотичних препаратів. Стадол не рекомендується для застосування хворим з наркотичною залежністю. Як антагоніст опіоїдів препарат може спричиняти синдром відміни опіоїдів. Перед початком застосування препарату Стадол ці хворі повинні пройти спеціальний курс лікування.

Треба дотримувати обережності в разі призначення препарату Стадол хворим, які в недавньому минулому неодноразово застосовували наркотичні аналгетики, оскільки оцінити стійкість хворих до дії опіоїдів досить важко.

Зловживання препаратом і залежність. Відомі окремі випадки зловживання і звикання до буторфанолу тартрату, що трапляються під час лікування хронічних хворобливих станів у амбулаторних хворих. Більшість випадків виникнення залежності пов’язані із застосуванням препарату у вигляді назального спрея, а не ін’єкційного розчину. В цілому, хворі, які знаходяться на лікуванні опіоїдами протягом тривалого часу, піддаються великому ризику потрапити в залежність від препарату Стадол.

Алкоголь. Під час лікування препаратом Стадол не слід вживати алкоголь. Одночасне вживання алкоголю і застосування препарату Стадол або препаратів, що справляють пригнічуючу дію на ЦНС, включаючи барбітурати, транквілізатори та антигістамінні препарати, може підсилювати цей ефект.

Черепно-мозкові травми і внутрішньочерепний тиск. Серед хворих із черепно-мозковою травмою Стадол, як і інші опіоїди, може підвищувати рівень двоокису вуглецю в організмі, підвищувати тиск спинномозкової рідини, звужувати зіницю, спричинювати психічні порушення і в такий спосіб маскувати динаміку клінічної картини черепно-мозкової травми.

Пригнічення функції дихання. Препарати класу змішаних агоністів/антагоністів опіоїдних рецепторів можуть пригнічувати функцію дихання, особливо у хворих, які застосовують препарати, що впливають на ЦНС, або тих, які мають захворювання ЦНС або порушення функції дихання.

Захворювання печінки і нирок. Стадол слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із захворюваннями печінки, хоча лабораторні дослідження не виявили будь-яких відхилень в аналізах при застосуванні препарату. В разі порушення функції нирок і печінки необхідно внести зміни в схему прийому препарату.

Напівперіод виведення препарату з організму більш тривалий у хворих із значеннями кліренса креатиніну менше 30 мл/хв (10,5 г у порівнянні із значенням 5,8 г для здорової людини). Тяжкі порушення функції печінки можуть призводити до розвитку більш серйозних побічних ефектів та більш тривалої дії препарату.

Вплив на серцево-судинну систему. Стадол підвищує рівень серцевої діяльності, особливо в легеневому колі кровообігу, тому при гострому інфаркті міокарда, при порушеній функції шлуночка або при коронарній недостатності препарат слід призначати хворим тільки у випадках, коли очікувані позитивні результати значно переважають можливий ризик.

Після введення препарату тяжка гіпертензія відмічалася лише в поодиноких випадках. У разі розвитку гіпертензії застосування препарату необхідно припинити і провести лікування антигіпертензивними препаратами. Повідомлялося також про ефективність застосування налоксону хворими за відсутності в них залежності від опіоїдів.

Пологи. Повідомлялося про випадки розвитку дистрес-респіраторного синдрому або асфіксії у новонароджених, що пов’язані з уведенням препарату менше ніж за 2 години до пологів, а також із багаторазовим уведенням у сполученні з іншими аналгетиками або седативними препаратами або в разі передчасних пологів.

Вагітність і лактація. Не проводилися добре контрольовані дослідження впливу препарату на жінок із терміном вагітності до 37 тижнів.

Після внутрішньовенного або внутрішньом’язoвого введення препарат у незначних концентраціях виявляється у грудному молоці. Однак клінічне значення цього факту не було всебічно проаналізоване.

Діти/підлітки. Стадол не рекомендується застосовувати при лікуванні хворих віком до 18 років.

Геріатричні хворі. Крім деякого зниження виведення препарату з організму, літні хворі можуть бути більш чутливими до його побічних ефектів, зокрема до появи запаморочення.

Здатність керувати транспортними засобами, машинами і механізмами. Сонливість і запаморочення, пов'язані із застосуванням препарату Стадол, можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами, машинами і механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

 Одночасне вживання алкоголю і застосування препарату Стадол або препаратів, що виявляють пригнічуючу дію на ЦНС, включаючи барбітурати, транквілізатори і антигістамінні препарати, може підсилювати цю дію.

Треба дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препарату та інгібіторів моноамінооксидази (МАО).

Застосування при збалансованій анестезії. Сукупна дія на пригнічення функції дихання завдяки всім препаратам, що застосовуються при загальній анестезії і вводяться внутрішньовенно, може призводити до зниження вентиляції легенів або задишки. Тому в разі збалансованої анестезії Стадол повинен застосовуватися тільки в особливих випадках і як додатковий препарат, за умови підтримки функції дихання хворого.

Уведення перед операцією або перед наркозом. Треба дотримуватись обережності під час уведення препарату Стадол хворим на артеріальну гіпертензію.

Умови та термін зберігання.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ!

Зберігати при температурі 15–25 °С.

Термін придатності – 3 роки.