Дигоксин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: digoxin; [3b-/(O-2,6-дидеокси-b-D-рибо-гексопіранозил-(1®4)-O-2,6-дидеокси-b-D-рібо-гексопіранозил-(1®4)-2,6-дидеокси-b-D-рибо-гексопіранозил)окси/-12b,14-дигідрокси-5b, 14b-кард-20(22)-енолід];

основні фізико-хімічні властивості: безбарвна, прозора рідина;

склад: 1 мл розчину містить дигоксину, у перерахуванні на 100% вміст основної речовини 0,25 мг;

допоміжні речовини: гліцерин, етанол (96%), натрій фосфорнокислий двозаміщений безводний, кислоти лимонної моногідрат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Серцеві глікозиди. Код АТС С01АА05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Високоліпофільний серцевий глікозид середньої тривалості дії, який одержують з листя наперстянки шерстистої. Виявляє позитивну інотропну дію за допомогою утворення комплексу з Na⁺-K⁺-АТФази і порушення транспорту іонів натрію і калію через мембрани кардіоміоцитів. Внаслідок зростає трансмембранний транспорт іонів кальцію і підсилюється їхнє вивільнення усередині кардіоміоцитів і як наслідок – підвищується активність міофибрил. Сповільнює AV-провідність, подовжує ефективний рефрактерний період і уповільнює частоту серцевих скорочень переважно за рахунок підвищення тонусу парасимпатичної і зниження тонусу симпатичної частини вегетативної нервової системи.

Фармакокінетика. Дигоксин зв’язується з білками плазми крові на 20 - 40%, співвідношення концентрації дигоксину в сироватці крові і міокарді становить 1 : 67. У кількості 80 - 85% препарат у незміненому вигляді виводиться нирками (фільтрація і секреція), кількість, що залишається, піддається біотрансформації у печінці і виводиться у вигляді неактивних метаболітів з калом. У дітей до 12 років дигоксин практично не піддається біотрансформації. Період напіввиведення дигоксину становить 30 - 40 год і залежить від стану здоров’я і віку пацієнта (при підвищенні співвідношення сполучної тканини маси тіла період напіввиведення становить 6 - 8 діб). Зниження кліренсу ендогенного креатиніну до 50 мл/хв вимагає зниження підтримуючої дози препарату на 1/3 - ½. Чутливість у дітей до 10 - 12 років до серцевих глікозидів і, зокрема, до дигоксину знижена, що вимагає для досягнення терапевтичного ефекту вищих доз препарату у порівнянні з підлітками і дорослими.

Показання для застосування. Фібриляція і тріпотіння передсердь, пароксизмальні надшлуночкові тахіаритмії, хронічна застійна серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози. Дигоксин вводять внутрішньовенно.

Дорослим вводять у дозі 0,25 - 0,5 мг (1 - 2 мл 0,025% розчину). Вводять повільно у 10 мл 5% розчину глюкози або ізотонічного розчину натрію хлориду. У перші дні лікування вводять 1 - 2 рази на добу, у наступні – 1 раз на добу протягом 4 - 5 днів, після чого переходять на приймання per os у підтримуючих дозах. Для краплинного введення 1 - 2 мл 0,025% розчину розводять у 100 мл 5% розчину глюкози або ізотонічного розчину натрію хлориду (вводять у вену зі швидкістю 20 - 40 крапель за хв).

Дози насичення Дигоксином у дітей залежно від віку (мг/кг): недоношеним новонародженим 0,02 - 0,03; доношеним новонародженим 0,03 - 0,04; від 1 міс до 2 років 0,04 - 0,06; від 2 до 10 років 0,03 - 0,04; старше 10 років 0,03.

Через можливість збільшення періоду напіввиведення препарату у хворих літнього віку і розвитку кумулятивного ефекту, пацієнтам старших вікових груп рекомендується визначати кліренс креатиніну. При зниженні кліренсу креатиніну до 50 мл/хв необхідно зменшити підтримуючу дозу Дигоксину на 30 - 50%.

Побічна дія. Побічні ефекти препарату пов’язані, в основному, з його передозуванням або підвищеною індивідуальною чутливістю пацієнта до серцевих глікозидів. Спостерігаються порушення ритму і провідності (синусова брадикардія, екстрасистолія, атріовентрикулярна блокада, пароксизмальна передсердна тахікардія, фібриляція шлуночків), анорексія, нудота, блювання, діарея, порушення вісцерального кровообігу, головний біль, невралгія, сонливість, сплутаність свідомості, депресія, порушення колірного зору (забарвлення навколишніх предметів у зелений, жовтий або білий колір), рідко – психози, гінекомастія, шкірні висипання і гіперемія шкіри, еозинофілія, тромбоцитопенія. Хворим, що знаходяться на програмному гемодіалізі, застосування Дигоксину протипоказане (за 7 днів з діалізатом виводиться 2% від введеної дози препарату).

Протипоказання. Запальні і дистрофічні зміни міокарда з порушенням серцевого ритму, WPW синдром, синдром Адамс-Стокса-Морганьї, глікозидна інтоксикація, шлуночкова тахікардія, атріовентрикулярна блокада II і III ступенів, виражена брадикардія, гіперкальціємія, гіпокаліємія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, синдром каротидного синуса, аневризма грудного відділу аорти, гострий інфаркт міокарда.

Передозування.

Симптоми:

з боку серцево-судинної системи: аритмії, у тому числі брадикардія, атріовентрикулярна блокада, шлуночкові тахікардії або екстрасистолія, фібриляція шлуночків;

з боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея;

з боку центральної нервової системи та органів чуття: головний біль, стомлюваність, запаморочення, рідко – забарвлення навколишніх предметів у зелений і жовтий кольори, відчуття мерехтіння “мушок” перед очима, зниження гостроти зору, скотома, макро- і мікропсія, дуже рідко – сплутаність свідомості, синкопальні стани.

Лікування: при виникненні аритмії внутрішньовенно краплинно вводять 2 - 2,4 г калію хлориду з 10 ОД інсуліну у 500 мл 5% розчину глюкози (введення припиняють при концентрації калію у сироватці крові 5 мEq/л). Засоби, які містять калій, протипоказані при порушенні передсердно-шлуночкової провідності. При вираженій брадикардії призначають розчин атропіну сульфату. Показана оксигенотерапія. Як дезінтоксикаційний засіб призначають також унітіол, етилендіамінтетраацетат. Терапія симптоматична.

Особливості застосування. При лікуванні Дигоксином хворий повинен перебувати під пильним контролем лікаря. Для тривалої терапії оптимальну індивідуальну дозу препарату звичайно підбирають протягом 7 - 10 днів. При одночасному застосуванні Дигоксину та салуретиків призначають препарати калію. При нирковій недостатності дозу Дигоксину зменшують на 50 %.

Вагітність і лактація.

Застосування препарату можливо лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

При призначенні препарату необхідно враховувати, що кліренс дигоксину у вагітних подовжується.

Дигоксин виділяється з грудним молоком в незначних кількостях, однак при застосуванні препарату в період лактації необхідний контроль частоти серцевих скорочень у дитини.

Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.

Під час лікування препаратом слід утримуватися від керування автотранспортними засобами та роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Засоби, що спричиняють гіпокаліємію, можуть збільшити чутливість до Дигоксину (деякі діуретики, солі літію, глюкокортикостероїди).

Концентрації Дигоксину в сироватці можуть зростати при одночасному застосуванні таких препаратів: аміодарон, празозин, пропафенон, хінідин, спіронолактон, тетрациклін, еритроміцин, гентаміцин, індометацин, хінін, триметоприм, інтраконазол, альпразолам, верапаміл, фелодипін, ніфедипін.

Концентрації Дигоксину в сироватці можуть знижуватися при одночасному застосуванні таких препаратів: антациди, каолін-пектин, деякі проносні препарати, холестирамін, сульфасалазин, неоміцин, рифампіцин, деякі цитостатики, пеніциламін, метоклопрамід, адреналін, сальбутамол.

Адреноміметичні засоби. Одночасне застосування ефедрину гідрохлориду, адреналіну гідрохлориду або норадреналіну гідротартрату, а також селективних бета-адреноміметичних засобів із серцевими глікозидами може спричинити аритмію серця.

Аміназин та інші фенотіазинові похідні. Дія серцевих глікозидів зменшується.

Антихолінестеразні препарати. При одночасному застосуванні антихолінестеразних препаратів з серцевими глікозидами брадикардія посилюється. За необхідності її можна усунути або послабити введенням атропіну сульфату.

Глюкокортикостероїди. При виникненні гіпокаліємії внаслідок тривалого лікування глюкокортикостероїдами можливе збільшення небажаних ефектів серцевих глікозидів.

Діуретичні засоби. При поєднанні діуретичних засобів (спричиняють гіпокаліємію і гіпомагніємію, але збільшують концентрацію іонів кальцію в крові) з серцевими глікозидами дія останніх посилюється. При одночасному їх застосуванні потрібно дотримуватися оптимального дозування. Можна періодично призначати калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен), які усувають гіпокаліємію та аритмію. Однак при цьому може розвинутись гіпонатріємія.

Препарати калію. Під впливом препаратів калію небажані ефекти серцевих глікозидів зменшуються.

Препарати кальцію. При лікуванні серцевими глікозидами парентеральне застосування препаратів кальцію небезпечне, оскільки кардіотоксичні ефекти (аритмії тощо) посилюються.

Кислоти етилендіамінтетраоцтової динатрієвої солі. Спостерігається зниження ефективності та токсичності серцевих глікозидів.

Препарати кортикотропіну. Дія серцевих глікозидів під впливом кортикотропіну може посилюватися.

Похідні ксантину. Препарати кофеїну або теофіліну інколи спричиняють виникнення аритмії серця.

Натрію аденозинотрифосфат. Не слід призначати натрію аденозинотрифосфат одночасно з серцевими глікозидами.

Вугілля активоване. Через зменшення засвоєння в травному тракті дія серцевих глікозидів часто послаблюється.

Ергокальциферол. При гіпервітамінозі, спричиненому ергокальциферолом, можливе посилення дії серцевих глікозидів, обумовлене розвитком гіперкальціємії.

Наркотичні аналгетики. Комбінація фентанілу та серцевих глікозидів може стати причиною гіпотензії.

Напроксен. У здорових людей поєднання серцевих глікозидів з напроксеном не впливає на результати психологічного тестування.

Парацетамол. Клiнiчне значення цiєї взаємодiї вивчено недостатньо, але є данi про зменшення видiлення нирками серцевих глікозидів пiд впливом парацетамолу.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі від 15°С до 25°С. Термін придатності – 3роки.