Кетамин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Ketamine; 2-(орто-хлорфеніл)-2-(метиламіно)-циклогексанону гідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка забарвлена рідина;

склад: 1 мл розчину містить кетаміну гідрохлориду 57,6 мг (в перерахуванні на кетамін 50,0 мг);

допоміжні речовини: бензетонію хлорид, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби для загальної анестезії. Код АТС N01A X03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Має виражений загальний анестезуючий та аналгезуючий ефекти. Дія препарату обумовлена пригніченням різних відділів ЦНС. Кетамін більшою мірою знижує соматичну больову чутливість ніж вісцеральну, що потрібно враховувати при порожнинних операціях.

Фармакокінетика. Препарат характеризується високою розчинністю в ліпідах та швидким тканевим розподілом. Зв’язування з білками плазми - 12%. Метаболізується в печінці. Виводиться нирками, переважно у вигляді метаболітів, кумулятивного ефекту не має.

Показання для застосування. Застосовується для комбінованого та мононаркозу при короткочасних хірургічних втручаннях (в т. ч в екстренній хірургії, на етапах евакуації хворих з травматичним шоком та втратою крові) і болісних діагностичних маніпуляціях. Особливо показаний у хворих з низьким артеріальним тиском і при необхідності збереження самостійної вентиляції легенів.

Cпocіб застосування та дози. Вводять Кетамін внутрішньовенно струминно одномоментно або фракційно і краплинно, а також внутрішньом'язово. Внутрішньовенно вводять в дозі 2-3 мг/кг незалежно від віку пацієнта, внутрішньом'язово дорослим 4-8 мг/кг, дітям 2-5 мг/кг маси тіла. Для підтримання наркозу введення Кетаміну повторюють у кількості половинної дози від початкової. Підтримання наркозу безперервною внутрішньовенною інфузією препарату досягається введенням зі швидкістю 2 мг/кг за годину. Вказаний спосіб здійснюють за допомогою інфузоматів або шляхом крапельного введення 0,1% розчину Кетаміну в ізотонічному розчині натрію хлориду або глюкози (30–60 крапель/хвилину). Мінімальна ефективна доза Кетаміну при внутрішньовенному введенні дорівнює 0,5 мг/кг маси тіла (свідомість виключається через 1-2 хв, і ефект триває приблизно 2 хв). У дозі 1 мг/кг діє протягом 6 хв, 2 мг/кг - 10 - 15 хв. При внутрішньом'язовому введенні ефект настає повільніше, але він триваліший (при дозі 6-8 мг/кг ефект розвивається через 6-8 хв і триває 30-40 хв). При введенні у вену аналгетична дія розвивається протягом 10 хв і триває 2-З год.

Побічна дія. З боку серцево-судинної системи досить часто спостерігається підвищення частоти пульсу та рівня АТ. Можливі порушення ритму (пригнічення) та частоти дихання. В період виходу з наркозу можливі явища психомоторного збудження, галюцинації, підвищена салівація. У місці введення відмічається біль та гіперемія по ходу вен.

Протипоказання. Порушення мозкового кровообігу, артеріальна гіпертензія, стенокардія, серцево-судинна недостатність у стадії декомпенсації, прееклампсія та еклампсія, епілепсія у дитячому віці. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Особливості застосування. Необхідно враховувати, що Кетамін підвищує артеріальний тиск на 20% - 30%, прискорює ритм серцевих скорочень, збільшує хвилинний об'єм серця. Стимуляція серцевої діяльності може бути зменшена діазепамом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Кетамін можна застосовувати разом з нейролептиками (дроперидол та ін.) та аналгетиками (промедол, фентаніл, дипідолор та ін.). При цьому дозу Кетаміну зменшують. При операціях на гортані необхідно застосовувати міорелаксанти. Розчин Кетаміну не можна змішувати з барбітуратами внаслідок випідання осаду.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці, при температурі від 15 ºС до 25 ºС.

Термін придатності. 2 роки.