Ципрокс инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: ciprofloxacin;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, що може мати відтінок зелено-жовтого кольору.

склад: 100 мл розчину містять ципрофлоксацину 200 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота лимонна моногідрат, кислота молочна, натрію гідроксид, хлористоводнева кислота, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТС J01MA02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ципрофлоксацин – протимікробний засіб широкого спектра дії з групи фторхінолонів. Препарат інгібує фермент ДНК-гіразу бактерій, внаслідок чого порушується реплікація ДНК і синтез клітинних білків бактерій. Препарат діє бактерицидно відносно більшості грамнегативних і деяких грампозитивних мікроорганізмів, а також відносно мікроорганізмів, стійких до інших антибіотиків. Чутливі до ципрофлоксацину грамнегативні мікроорганізми: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний), Morganella morganii, Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Yersinia spp., Vibrio spp., Cаmpylobacter spp., Hafnia spp., Providencia spp., Haemophilus influenzae, Pasteurella multocida, Pseudomonas spp., Legionella pneumophila, Neisseria spp., Moraxella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Chlamydia spp.

Грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus spp., Streptococcus pyogenes, St.agalactiae, Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocytogenes.

Різну чутливість до препарату мають: Serratia spp., Enterococcus faecalis, Streptococcus pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycobacterium spp. та анаеробні мікроорганізми.

До препарату резистентні: Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroidеs, Treponema pallidum.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація досягається наприкінці дифузії і становить при дозі 200 мг 2,1 мкг/мл, при дозі 400 мг – 4,6 мкг/мл. Широко розподіляється у більшості рідин і тканин організму. Високі концентрації виявляються у нирках, жовчному міхурі, печінці, легенях, тканинах жіночих статевих органів, передміхуровій залозі, а також у шкірі, жировій тканині, м’язах, кістках і хрящі. Ципрофлоксацин проникає у спинномозкову рідину, плаценту, грудне молоко. Препарат виділяється переважно нирками (майже 45 % у незміненому вигляді і близько 11 % - у вигляді метаболітів). Через кишечник виводиться решта дози. Період напіввиведення становить 3-5 годин.

Показання для застосування. Ускладнені і неускладнені інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, в тому числі інфекції нирок і сечовидільних шляхів; дихальних шляхів (пневмонії, за винятком пневмококової, гострий і хронічний бронхіт); середнього вуха, придаткових пазух носа, глотки і гортані; очей; шкіри і м’яких тканин; кісток і суглобів; органів малого таза (включаючи аднексит і простатит); травного тракту; жовчного міхура і жовчовивідних шляхів; перитоніт; сепсис.

Препарат застосовують також для профілактики і лікування інфекційно-запальних захворювань у хворих з імунодефіцитними станами, в тому числі на фоні лікування імунодепресантами. Ципрофлоксацин показаний для запобігання інфекціям при хірургічних втручаннях в урології, гастроентерології (у комбінації з метронідазолом) і в ортопедії.

 

Спосіб застосування та дози. Якщо неможливо застосовувати Ципрокс внутрішньо, рекомендується розпочинати лікування з внутрішньовенного введення препарату. При інфекціях сечовидільних шляхів, в тому числі гострому неускладненому циститі у жінок, а також при гострій неускладненій гонореї, Ципрокс можна вводити внутрішньовенно в дозі 100 мг 2 рази на добу.

При інфекціях дихальних шляхів залежно від ступеня тяжкості і збудника препарат вводять в дозі 200-400 мг 2 рази на добу; при інших інфекціях – по 400 мг 2 рази на добу.

Тривалість інфузії становить 30 хв при дозі 200 мг і 60 хв при дозі 400 мг. Розчин препарату можна вводити в нерозведеному стані і додавати до інших інфузійних розчинів.

При перитонеальному діалізі, перитоніті додають препарат у вигляді розчину для інфузій у дозі 50 мг 4 рази на добу на 1 л діалізату інтраперитонеально.

Пацієнтам з порушенням функції нирок призначають:

Кліренс креатиніну, мл/хв	Доза
> 30	200-400 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів
5-29	200-400 мг кожні 18-24 години протягом 7-14 днів

При тяжких і ускладнених інфекціях може бути більш тривала терапія.

 

Побічна дія. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, анорексія, діарея. При тяжкій і тривалій діареї або псевдомембранозному коліті лікування слід припинити.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, втома, збудження, безсоння, фобії, депресія, судоми, підвищений внутрішньочерепний тиск, порушення зору, диплопія, порушення смаку, дзвін у вухах, галюцинації, психоз.

Реакції гіперчутливості: реакції шкіри (екзантема, еритема, свербіж), гарячка, набряк обличчя, зрідка спостерігаються фоточутливість, дуже рідко – васкуліт, інтерстиціальний нефрит, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактична реакція та еозинофілія.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, пароксизмальна тахікардія, у поодиноких випадках – мігрень і гіпертензія.

Інші реакції: артралгія, міалгія, міастенія, тендиніт або розрив сухожилля, проте це трапляється дуже рідко, при комбінації з кортикостероїдами, місцева реакція в місці введення (флебіт), якщо хворий не вживає достатньої кількості рідини, може розвинутися кристалурія.

Вплив на лабораторні показники: тимчасове підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази може спостерігатися, в основному, у хворих з порушенням функції печінки; може також спостерігатись тимчасове підвищення рівня сечовини, креатиніну та білірубіну (холестатична жовтяниця) у сироватці, лейкопенія, лейкоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз.

При виникненні тяжких побічних ефектів (особливо у разі реакцій гіперчутливості, псевдомембранозного коліту, неврологічних порушень, галюцинацій або болю в ділянці сухожилля) лікування слід припинити.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або інших препаратів з групи фторхінолонів. Період вагітності і лактації, дитячий вік до 18 років.

 

Передозування. Передозування може спричинити нудоту, блювання, діарею, головний біль і запаморочення; у найтяжчих випадках можливі також часткове затьмарення свідомомості, тремор, галюцинації і судоми.

Рекомендуються звичайні заходи невідкладної допомоги. Слід забезпечити достатнє надходження рідини в організм, створення кислої реакції сечі (для запобігання кристалурії). Гемодіаліз клінічно не ефективний при інтоксикації.

 

Особливості застосування.

Оскільки ципрофлоксацин може спричинити тяжкі реакції з боку центральної нервової системи (судоми, підвищений внутрішньочерепний тиск, токсичні психози, запаморочення, часткове затьмарення свідомості, нервозність) слід особливо обережно призначати ці ліки хворим похилого віку, хворим з порушеннями функції центральної нервової системи (епілепсія, знижений судомний поріг, судоми в анамнезі, зменшений церебральний кровообіг, апоплексія, психічні порушення), хворим з тяжкими ураженнями печінки або будь-яким типом ниркової недостатності і дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Відомо, що вже перший прийом цих ліків може спричинити навіть тяжкі алергічні реакції.

У лужній сечі можуть утворюватися камені, тому слід уникати підлужування сечі під час лікування ципрофлоксацином. Перед лікуванням і під час прийому ципрофлоксацину необхідно піклуватися про достатню гідратацію хворого. Для хворих з нирковою недостатністю треба або зменшити дозу, або збільшити інтервал між прийомами ліків.

Хворі повинні уникати сонячних променів під час лікування ципрофлоксацином, тому що можуть спостерігатися фототоксичні реакції.

Призначення цих ліків може бути пов’язане із зростанням резистентності мікроорганізмів. Тому слід приділяти більше уваги у разі тяжкої і тривалої діареї, яка може бути проявом псевдомембранозного коліту. У такому разі слід припинити прийом ліків.

Є повідомлення про деякі випадки запалення або навіть розриву сухожилля під час лікування хінолонами. Хоча причинний зв’язок саме з цими ліками не був точно встановлений, рекомендується припинити прийом ліків при виникненні болю вздовж сухожилля або при появі перших ознак тендиніту. Під час лікування і відразу ж після його завершення пацієнт повинен уникати надмірних фізичних навантажень.

Під час лікування хворі не повинні вживати алкоголь.

Вагітність і годування груддю.

Не можна виключити ризик побічних ефектів. Ципрокс не слід призначати вагітним жінкам. Годування груддю слід припинити під час лікування ципрофлоксацином.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Звичайні дози ципрофлоксацину можуть погіршити уважність, особливо, якщо ліки вживаються паралельно з алкоголем. Пацієнт повинен мати на увазі, що його здатність до керування автомобілем або роботи з іншими технічними засобами під час лікування ципрофлоксацином може бути обмеженою, тому слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Паралельне застосування Ципроксу і теофіліну і/або кофеїну може спричинити підвищення концентрації теофіліну і/або кофеїну в сироватці і подовжити час їх виведення.

Паралельне призначення Ципроксу і циклоспорину підвищує нефротоксичність циклоспорину.

Рекомендовані частіші перевірки концентрацій теофіліну та циклоспорину в сироватці.

Паралельний прийом Ципроксу і пероральних антикоагулянтів може подовжити час кровотечі, тому рекомендується іноді контролювати протромбіновий час.

Під час лікування Ципроксом існує підвищений ризик розриву сухожилля у хворих, які паралельно проходять курс терапії кортикостероїдами.

Паралельне призначення Ципроксу й фенітоїну може призвести або до підвищення, або до зниження концентрацій фенітоїну в сироватці.

Особлива обережність необхідна при лікуванні хворих, які страждають на діабет, оскільки дія глібенкламіду може посилитись і спричинити гіпоглікемію.

Паралельне призначення деяких нестероїдних протизапальних ліків (наприклад фенбуфену) і дуже високих доз хінолонів може спричинити конвульсії.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 30°С у місці, захищеному від прямих променів світла, недоступному для дітей. Не заморожувати.

Термін придатності - 3 роки.